Постанова
Іменем України
01 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 265/7062/19
провадження № 61-8133св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Дундар І. О.,
Крата В. І.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
заінтересована особа - Маріупольська міська рада Донецької області
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Маріупольської міської ради Донецької області на постанову Донецького апеляційного суду від 15 квітня 2020 року у складі колегії суддів: Лопатіної М. Ю., Биліни Т. І., Принцевської В. П.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст вимог заяви
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 в порядку окремого провадження звернулась до суду з заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем протягом п`яти років до часу відкриття спадщини
Вказувала, що вона з 1982 року до часу смерті ОСОБА_2 постійно проживала разом з ним однією сім`єю, який є її відчимом і помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на належне йому на праві власності майно - 1/6 частку у праві спільної часткової власності на квартиру
АДРЕСА_1 . Вона в зазначеній квартирі зареєстрована
і також є власником 1/6 частки даного нерухомого майна. Проте внаслідок відсутності доказів її постійного проживання за вказаною адресою, нотаріус відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті вітчима. При цьому ОСОБА_1 посилалась на те, що інших спадкоємців, крім неї,
у ОСОБА_2 немає.
Тому просила встановити факт її постійного проживання разом зі спадкодавцем ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, в квартирі
АДРЕСА_1, однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, а саме з 1982 року по день смерті спадкодавця.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 03 березня 2020 року заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, залишено без розгляду.
Суд першої інстанції зробив висновок, що з поданої заяви та матеріалів вбачається, щоу ОСОБА_2 є іншій спадкоємці, тому право заявниці на спадщину може бути оспореним. Отже, суд вбачає спір про право, який підлягає розгляду в порядку позовного провадження.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Донецького апеляційного суду від 15 квітня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 03 березня 2020 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції не навів жодного мотиву, який дав йому можливість встановити наявність спору про право, а саме існування інших спадкоємців ОСОБА_2, на спадкові права яких впливатиме встановлення факту, що просила встановити заявниця. Тому суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, внаслідок чого зробив передчасний висновок, що з поданої заяви та матеріалів вбачається, що існує спір про право.
Аргументи учасників справи
У травні 2020 року Маріупольська міська рада Донецької області звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що апеляційний суд висновків суду першої інстанції щодо наявності інших спадкоємців ОСОБА_2, на спадкові права яких впливатиме встановлення факту, що просила встановити заявниця і які перешкоджають у реалізації нею права на спадкування, не спростував. Тому безпідставно скасував законне та правильне рішення суду першої інстанції за ймовірної наявності спору про право.
Підстави касаційного перегляду, рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 29 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.
В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Суди встановили, що 23 лютого 2013 року після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на належне йому на праві власності майно - 1/6 частку
у праві спільної часткової власності на квартиру
АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 зазначала, що з 1982 року до часу смерті ОСОБА_2, який був її вітчимом, вона постійно проживала разом з ним в зазначеній квартирі, там зареєстрована і також є власником 1/6 частки даного нерухомого майна. Проте нотаріус відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті вітчима через відсутності доказів її постійного проживання за вказаною адресою. Вказувала, що інших спадкоємців, крім неї, у ОСОБА_2 немає.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Пунктом 5 частини другої вказаної норми передбачено, що суд розглядає
в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.
Таким чином, юридичні факти можуть бути встановленні лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.
Суддя відмовляє в відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право,
а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України).
Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, в разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.
Якщо під час розгляду справи в порядку окремого провадження з`ясується, що має місце спір про право, суд залишає заяву без розгляду та роз`яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах.
Тобто, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі
і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.