Постанова
Іменем України
05 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 357/11050/19
провадження № 61-12826св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - Сільськогосподарський виробничий кооператив "Розаліївський",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
третя особа - служба у справах дітей Білоцерківської районної державної адміністрації,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 листопада 2020 року у складі судді Ярмола О. Я., постанову Київського апеляційного суду від 15 липня 2021 року у складі колегії суддів: Верланова С. М., Мережко М. В., Савченка С. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2019 року Сільськогосподарський виробничий кооператив (далі - СВК) "Розаліївський" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - служба у справах дітей Білоцерківської районної державної адміністрації, про виселення та стягнення заборгованості за орендну плату.
Позов мотивовано тим, що СВК "Розаліївський" є власником будинку АДРЕСА_1 . Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2, перебуваючи у трудових відносинах з позивачем, 23 грудня 2000 року уклали договір користування житловим приміщенням, яким є вказаний вище будинок. Однією з умов проживання в цьому будинку було те, що робітник має працювати у позивача.
Позивач вказує, що у жовтні 2005 року ОСОБА_1, а у жовтні 2009 року ОСОБА_2, звільнилися з кооперативу за власним бажанням, однак у порушення умов вказаного договору вони будинок не звільнили.
01 лютого 2015 року позивачем із ОСОБА_1 було укладено договір оренди, за умовами якого останній надано в строкове платне користування будинок АДРЕСА_1 на період з 01 лютого 2015 року по 31 грудня 2017 року.
Листами від 22 лютого 2018 року, 05 липня 2018 року та 11 червня 2019 року позивачем повідомлено відповідачів про необхідність звільнити орендований будинок, у зв`язку з тим, що вони не перебувають у трудових відносинах з СВК "Розаліївський" та мають заборгованість по орендній платі за період з 01 січня 2017 року.
Оскільки відповідачі вимоги власника будинку не виконують,добровільно будинок не звільняють, СВК "Розаліївський" звернувся з цим позовом до суду.
На підставі викладеного, уточнивши вимоги,СВК "Розаліївський" просив суд виселити ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 з будинку АДРЕСА_1 без надання іншого житла; стягнути з ОСОБА_1 борг за орендну плату у розмірі 6 200 грн, інфляційні втрати в сумі 1 770, 46 грн та 3 % річних у розмірі 480,54 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 листопада 2020 року (з урахуванням ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 вересня 2021 року про виправлення описки) позов СВК "Розаліївський" задоволено.
Виселено ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 без надання іншого житла з будинку АДРЕСА_1 .
Стягнено з ОСОБА_1 на користь СВК "Розаліївський" заборгованість по орендній платі у розмірі 6 200 грн, інфляційні втрати в сумі 1 770, 46 грн та 3% річних у розмірі 480,54 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що термін дії договору найму жилого приміщення закінчився, відповідачі не працюють в СВК "Розаліївський" та не пропрацювали в ньому визначені договором оренди 15 років, унаслідок чого підлягають виселенню з житлового будинку без надання іншого житлового приміщення.
У зв`язку з несплатою ОСОБА_1 орендної плати за проживання у орендованому житловому будинку утворилася заборгованість перед СВК "Розаліївський", яка підлягає стягненню із урахуванням положень частини другої статті 625 Цивільного кодексу України.
Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 подали апеляційну скаргу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 15 липня 2021 року рішення місцевого суду залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду є обґрунтованими, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У серпні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду скасувати та ухвалити нове судове рішення у справі.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили рішення необґрунтовано, з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповно та неправильно встановили обставини, які мають значення для справи, а висновки судів не відповідають фактичним обставинам справи.
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу СВК "Розаліївський" просить відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити оскаржувані рішення без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК Українипередбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи.
28 вересня 2021 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що відповідно до нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу житлового будинку від 21 серпня 1996 року ОСОБА_6 продав, а колгосп імені Кірова купив житловий будинок з відповідними господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться у АДРЕСА_1 . Згідно з реєстровим написом вказаний будинок в серпні 1996 року зареєстрований в Білоцерківському міському бюро технічної інвентаризації за колгоспом імені Кірова, правонаступником якого є СВК "Розаліївський".
Відповідно до довідки від 17 вересня 2019 року № 59 житловий будинок АДРЕСА_1 знаходиться на балансі СВК "Розаліївський".
23 грудня 2000 року між СВК "Розаліївський" та ОСОБА_1, ОСОБА_2 був укладений договір, який був затверджений рішенням правління СВК "Розаліївський" (протокол №30 від 23 грудня 2000 року), відповідно до якого позивач надає жилий будинок з надвірними будівлями у АДРЕСА_1 для мешкання робітникам: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Згідно з пунктом 2.3 цього договору, робітник зобов`язується сплачувати позивачу квартплату згідно рішення правління та діючих норм.
Відповідно до пункту 2.4 договору, робітник та його дружина зобов`язуються відпрацювати в СВК "Розаліївський" по п`ятнадцять років кожний, при умові виробітку встановленого мінімуму вихододнів.
Згідно з пунктом 2.5 договору, після того як робітник та його дружина відпрацює в СВК "Розаліївський" 15 років, господарство зобов`язується передати у власність робітника жилий будинок з надвірними будівлями без оплати.
У пункті 2.7 договору вказано, що якщо робітники покинуть роботу в господарстві до 15 років, то вони зобов`язані покинути займаний будинок.
Відповідно до довідки від 10 вересня 2019 року № 54, ОСОБА_1 працювала в СВК "Розаліївський" з грудня 2000 року по 22 жовтня 2005 року.
Згідно з копією наказу №86/1 від 01 жовтня 2009 року ОСОБА_2, оператора цеху для приготування кормів, з 01 жовтня 2009 року звільнено з СВК "Розаліївський" за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України.
Установлено, що 01 лютого 2015 року СВК "Розаліївський" уклав з ОСОБА_1 договір оренди житлового приміщення № 0102134, за умовами якого ОСОБА_1 надано в строкове платне користування будинок АДРЕСА_1 на період з 01 лютого 2015 року по 31 грудня 2017 року.
У відповідності до пункту 10.5 договору, вказана угода може бути розірвана на вимоги однієї із сторін у разі невиконання іншою стороною обов`язків, передбачених цим договором.
СВК "Розаліївський" листами від 22 січня 2018 року, 05 липня 2018 року та 11 червня 2019 року попередив відповідача ОСОБА_1 про необхідність звільнити орендований будинок, у зв`язку з не перебуванням в трудових відносинах з СВК "Розаліївський" та у зв`язку із наявною заборгованістю по орендній платі.
Відповідно до довідки від 18 березня 2020 року № 02-11-99, виданої виконавчим комітетом Розаліївської сільської ради, ОСОБА_1, ОСОБА_3, 2002 року народження, ОСОБА_4, 1991 року народження, ОСОБА_5, 1993 року народження, та ОСОБА_2, 1966 року народження, зареєстровані в АДРЕСА_1, але за даною адресою не проживають.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій відповідають.