Постанова
Іменем України
04 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 127/1027/21
провадження № 61-14107 св 21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,
Коломієць Г. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Лукашенко Володимир Борисович, приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Лавренов Ігор Анатолійович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Козаєва Наталія Михайлівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 22 квітня 2021 року
у складі судді Гуменюка К. П. та постанову Вінницького апеляційного суду від 13 липня 2021 року у складі колегії суддів: Якименко М. М.,
Ковальчука О. В., Берегового О. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом
до приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу (далі -приватний нотаріус ВМНО) Лукашенка В. Б., приватного нотаріуса ВМНО Лавренова І. А., приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу (далі - приватний нотаріус КМНО) Козаєвої Н. М. про визнання дій протиправними.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що він є членом кредитної
спілки "Злагода" (далі - КС "Злагода"). При розгляді Вінницьким міським
судом Вінницької області справи № 127/33671/19 за його позовом
до ОСОБА_2 про вчинення дій йому стало відомо, що приватні нотаріуси ВМНО Лукашенко В. Б., Лавренов І. А. приватний нотаріус КМНО Козаєва Н. М. незаконно посвідчили документи, а саме: протокол № 2-н засідання спостережної ради КС "Злагода" від 25 грудня 2018 року
за підписом лише голови спостережної ради; протокол № 3-н засідання спостережної ради КС "Злагода" від 25 січня 2019 року; протокол позачергових загальних зборів членів КС "Злагода" від 28 грудня 2015 року.
Вказував, що приватні нотаріуси незаконно посвідчили вказані протоколи, що призвело до незаконної державної реєстрації і нав`язування
КС "Злагода" незаконного керівника. Відповідними діями порушено його права, передбачені статтями 2, 11 Закону України "Про кредитні спілки",
як члена КС "Злагода".
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просив суд визнати вищевказані дії приватних нотаріусів протиправними.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 24 лютого
2021 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів відмовлено.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 16 червня 2021 року
у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів відмовлено.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 22 квітня
2021 року, з урахуванням ухвали цього самого суду від 09 червня 2021 року про виправлення описки, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 13 липня 2021 року, у задоволенні позову
ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що позивачем не доведено обставин, якими обґрунтовано його позов, зокрема те, що приватні нотаріуси діяли незаконно
при засвідченні відповідних документів. Судами зазначено, що відповідно до вимог Закону України "Про нотаріат" приватними нотаріусами правомірно здійснено нотаріальні дії щодо засвідчення вірності копій документів та засвідчення справжності підпису на них.
Крім того, не надано правову оцінку діям приватного нотаріуса
ВМНО Лукашенко В. Б. щодо засвідчення ним справжності підпису
ОСОБА_4 на протоколі засідання спостережної ради
КС "Злагода", реєстровий № 9267, так як даний документ не додано
до матеріалів справи.
Судами враховано відповідну судову практику Верховного Суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у серпні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права
та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення й ухвалити нове судове рішення.
В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Крім цього, судами належним чином не досліджено зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2021 року клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження задоволено, поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 22 квітня 2021 року
та постанови Вінницького апеляційного суду від 13 липня 2021 року. Відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу № 127/1027/21 із суду першої інстанції. Надіслано учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву
на касаційну скаргу.
У вересні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що судами попередніх інстанцій зроблено помилковий висновок про відсутність правових підстав
для задоволення його позову, не враховано відповідні положення
Закону України "Про кредитні спілки" та Закону України "Про нотаріат",
а також не надано належну правову оцінку його доводам і поданим доказам.
Зазначає, що протоколи КС "Злагода" повинні підписуватися двома уповноваженими особами кредитної спілки, а всі нотаріальні дії за ними повинні здійснюватися у місті Вінниці, а не Києві. При цьому нотаріальні дії приватними нотаріусами вчинялися без участі учасників засідання спостережної ради КС "Злагода".
Також посилається на відсутність правового висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у спірних правовідносинах.
Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надійшов.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно
у таких випадках:
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених
частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального
чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом
чи судом у визначених законом випадках.
Тобто правом на звернення до суду за захистом наділена особа
у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод
чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані
або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову
в їх задоволенні.
Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні визначено Законом України "Про нотаріат".
Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про нотаріат" нотаріат
в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення,
та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси)
або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).
Нотаріус є публічною особою, якій державою надано повноваження щодо посвідчення прав і фактів, які мають юридичне значення, та вчинення інших нотаріальних дій з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчиняючи нотаріальні дії, нотаріус діє неупереджено, він не може діяти в інтересах жодної з осіб учасника нотаріальної дії. Нотаріус не стає учасником цивільних правовідносин між цими особами, а отже, не може порушувати цивільні права, які є змістом цих відносин. Відсутня і процесуальна заінтересованість нотаріуса в предметі спору та реалізації прийнятого рішення.
Перелік нотаріальних дій, які вчиняють нотаріуси, визначено статтею 34 Закону України "Про нотаріат".
Пунктами 10, 11 частини першої вказаної статті Закону України
"Про нотаріат" визначено, що нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії
як засвідчення вірності копій (фотокопій) документів і виписок
з них, засвідчення справжності підпису на документах.
Не допускається вчинення нотаріальної дії у разі відсутності осіб -
її учасників або їх уповноважених представників. При вчиненні нотаріальної дії нотаріуси встановлюють особу учасників цивільних відносин,
які звернулися за вчиненням нотаріальної дії. Встановлення особи здійснюється за паспортом громадянина України або за іншими документами, які унеможливлюють виникнення будь-яких сумнівів щодо особи громадянина, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії
(стаття 43 Закону України "Про нотаріат").
Відповідно до частини першої статті 45 Закону України "Про нотаріат"
при посвідченні правочинів і вчиненні інших нотаріальних дій у випадках, передбачених законодавством, нотаріусом перевіряється справжність підписів учасників правочинів та інших осіб, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії.
Нотаріуси, посадові особи органів місцевого самоврядування та посадові особи консульських установ України, які вчиняють нотаріальні дії, засвідчують вірність копій документів, виданих юридичними особами,
за умови що ці документи не суперечать закону, мають юридичне значення