Постанова
Іменем України
17 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 643/18277/20
провадження № 61-17761св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач -Акціонерне товариство "Українські енергетичні машини",
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 19 квітня 2021 року у складі судді Мельникової І. Д. та постанову Харківського апеляційного суду від 23 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Тичкової О. Ю., Маміної О. В., Пилипчук Н. П.,
ВСТАНОВИВ:
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Акціонерного товариства "Турбоатом" (далі - АТ "Турбоатом"), яке змінило назву на Акціонерне товариство "Українські енергетичні машини" (далі - АТ "Укренергомашини") про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.
Позов мотивований тим, що 25 серпня 2020 року наказом генерального директора АТ "Турбоатом" за безстроковим трудовим договором позивач прийнятий на роботу на посаду заступника начальника управління МТЗ АТ "Турбоатом".
Протягом вересня 2020 року на підставі наказу генерального директора АТ "Турбоатом" він виконував обов`язки заступника генерального директора АТ "Турбоатом".
За наслідками проведеної реорганізації підприємства (скорочення штату) з 12 жовтня 2020 року позивача призначено на посаду начальника відділу МТЗ АТ "Турбоатом".
29 жовтня 2020 року позивач написав заяву про звільнення за власним бажанням із займаної посади начальника відділу МТЗ АТ "Турбоатом" на підставі частини першої статті 38 КЗпП України, тобто написав попередження про можливе розірвання трудового договору, укладеного між ним та АТ "Турбоатом" на невизначений строк, після закінчення двотижневого строку, визначеного частиною першою статті 38 КЗпП України. При цьому, у заяві ним не визначено дату звільнення та не зазначено поважних причин для звільнення до закінчення двотижневого строку попередження.
Цього ж дня, 29 жовтня 2020 року, приблизно через дві години після написання заяви, начальником відділу кадрів АТ "Турбоатом" ОСОБА_2 без будь-яких пояснень у ОСОБА_1 примусово відібрано електронну перепустку на підприємство і ключ від кабінету, не дозволено забрати особисті речі та змушено покинути приміщення AT "Турбоатом".
30 жовтня 2020 року о 07:50 годині, позивач прибув на прохідну підприємства для виконання робочих обов`язків в межах двотижневого строку попередження, передбаченого частиною першою статті 38 КЗпП України, а також подання відділу кадрів заяви про відкликання заяви про звільнення за власним бажанням, з причини відсутності у нього електронної перепустки та розпоряджень щодо оформлення тимчасової перепустки, але через прохідну підприємства його не пропустили. Під час телефонного спілкування із начальником відділу кадрів АТ "Турбоатом" ОСОБА_2, останній у категоричній формі відмовив у оформленні тимчасової перепустки, а також відмовив у пропуску через прохідну підприємства, що вочевидь свідчить про навмисний не допуск позивача до робочого місця. Підставою такої відмови слугувала та обставина, що позивач написав заяву на звільнення.
30 жовтня 2020 року ОСОБА_1 направив відповідачу заяву про відкликання заяви про звільнення за власним бажанням від 29 жовтня 2020 року кур`єрською доставкою на адресу АТ "Турбоатом", втім, як посвідчується інформацією з пошукової системи ТОВ "НОВА ПОШТА" відправлення № 59000576516603 начальник відділу кадрів AT "Турбоатом" ОСОБА_2 особисто відмовився отримати, що підтверджується довідкою поштового відділення з позначкою "Відмова".
Також, 30 жовтня 2020 року кур`єрською доставкою на адресу AT "Турбоатом" позивач направив заяву про вчинення перешкод у допуску його до робочого місця, яка особисто отримана начальником відділу кадрів AT "Турбоатом" ОСОБА_2 31 жовтня 2020 року, що підтверджується довідкою поштового відділення (відправлення № 59000576636533) з позначкою "Отримано".
В подальшому, у зв`язку із суттєвим погіршенням стану здоров`я (гіпертонічний криз), пригніченим самопочуттям, загостренням хронічних захворювань, з 30 жовтня 2020 року до 06 листопада 2020 року позивач знаходився на лікарняному.
Не вручену відповідачу заяву про відкликання заяви про звільнення за власним бажанням від 29 жовтня 2020 року, позивач 04 листопада 2020 року перенаправив на адресу генерального директора АТ "Турбоатом" засобами рекомендованого поштового зв`язку. Відповідно до даних пошукової системи АТ "Укрпошта" заява отримана представником підприємства 06 листопада 2020 року з позначкою "Відправлення вручено: за довіреністю".
В подальшому, 09 листопада 2020 року ОСОБА_1 повторно навмисно не допущено до робочого місця, а саме: під час телефонного спілкування начальник відділу кадрів АТ "Турбоатом" ОСОБА_2 у категоричній формі відмовив йому у оформленні тимчасової перепустки та прийнятті до відділу кадрів листка непрацездатності, а також відмовив у пропуску через прохідну підприємства. Зазначені обставини вочевидь свідчать про повторний навмисний не допуск позивача до робочого місця.
Цього ж дня, 09 листопада 2020 року на адресу АТ "Турбоатом" позивачем засобами рекомендованого поштового зв`язку направлені: заява (повторна) про відкликання заяви про звільнення за власним бажанням від 09 листопада 2020 року; заява про повторне вчинення перешкод у допуску до робочого місця від 09 листопада 2020 року; заява про досудове врегулювання спору від 09 листопада 2020 року.
Зазначеними вище діями, на думку позивача, відповідач АТ "Турбоатом" грубо порушує чинне трудове законодавство
Позивач просив:
скасувати як незаконний наказ АТ "Турбоатом" від 29 жовтня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП з посади начальника відділу МТЗ AT "Турбоатом", згідно поданої заяви від 29 жовтня 2020 року;
поновити його на посаді начальника відділу МТЗ АТ "Турбоатом" з 29 жовтня 2020 року;
стягнути з АТ "Турбоатом" на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним звільненням з 29 жовтня 2020 року по день ухвалення судового рішення;
стягнути з АТ "Турбоатом" на його користь у відшкодування моральної шкоди 100 000,00 грн.
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанції
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 19 квітня 2021 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 23 вересня 2021 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суд першої інстанції мотивовано тим, що відсутні підстави для задоволення позову ОСОБА_1, оскільки звільнення ОСОБА_1 було здійснено за ініціативою працівника з проханням звільнити його у визначену ним дату 29 жовтня 2020 року, а тому право на відкликання своєї заяви про звільнення у позивача було лише до моменту звільнення.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що підписавши заяву про звільнення, позивач фактично висловив своє прохання на розірвання трудового договору у визначений ним строк до закінчення строку попередження, а саме 29 жовтня 2020 року, а роботодавець, звільнивши позивача у той же день, погодився з таким проханням, про що видав відповідний наказ. Роботодавець, при звільненні за статтею 38 КЗпП України, вправі звільнити працівника з займаної посади на його прохання раніше двотижневого строку, без зазначення причин, але з зазначенням дати звільнення. Визначення дати звільнення є необхідною умовою досягнення взаємної домовленості між працівником та працедавцем, з метою дотримання прав та гарантій, встановлених трудовим законодавством. Тобто, працівника можна звільнити навіть у день подання заяви про звільнення, але лише за його проханням. Посилання позивача на порушення адміністрацію АТ "Турбоатом" встановленої законом процедури звільнення працівників за власним бажанням відповідно до частини першої статті 38 КЗпП України є необґрунтованим.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Московського районного суду м. Харкова від 19 квітня 2021 року та постанову Харківського апеляційного суду від 23 вересня 20211 року, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтована тим, що сторони трудових правовідносин не можуть в односторонньому порядку змінювати строки попередження. Законодавець не забороняє звільняти працівника за власним бажанням з тієї дати, з якої він просить, проте, обов`язковою умовою для звільнення за статтею 38 КЗпП України є наявність поважних для цього причин, підтверджених належними та допустимими доказами. Оскільки позивач скористався наданим йому і закріпленим на законодавчому рівні правом на відкликання заяви про звільнення в межах двотижневого строку, установленого частиною першою статті 38 КЗпП України (з 29 жовтня 2020 року по 12 листопада 2020 року) і ним не зазначено поважних причин на звільнення до закінчення двотижневого строку, наказ АТ "Турбоатом" від 29 жовтня 2020 року є незаконним та підлягає скасуванню. У справі № 753/1181/18, на яку послався суд першої інстанції, та у цій справі різні обставини. Так у справі № 753/1181/18 позивач обґрунтував свій позов добровільним написанням заяви про звільнення за власним бажанням та наявності у нього у подальшому права на її відкликання. Позовні вимоги ОСОБА_1 з самого початку ґрунтувалися на тому, що заява про звільнення написана ним без дійсного та реального бажання звільнитися саме у день її написання. Його посада, яка зазначалась у всіх робочих документах та у документах, наданих суду, не начальник МТЗ АТ "Турбоатом", а, як зазначено у заяві, начальник відділу МТП АТ "Турбоатом". Позивач вільно, без будь-якого впливу та тиску з боку АТ "Турбоатом" подав особисту заяву про звільнення. Позивач вважає, що написання заяви і було попередженням про планове звільнення з підприємства, а не намір звільнитися саме 29 жовтня 2020 року, а зазначення дати звільнення, що на думку відповідача є проханням про звільнення без застосування двотижневої процедури попередження, є тим самим тиском та примусом відповідача до звільнення. 29 жовтня 2020 року позивач звертався до начальника відділу кадрів ОСОБА_2 із заявою про відкликання заяви про звільнення, проте він відмовив і відповідачу про це достеменно відмово. Факт відкликання позивачем заяви про звільнення та протиправне неприйняття її відповідачем підтверджується відмовою позивача отримати трудову книжку у цей же день 29 жовтня 2020 року. Ніякого акту про вручення/не вручення йому копії наказу про звільнення та/або трудової книжки у цей день не складалося. Трудове законодавство не встановлює обов`язкової письмової форми відкликання заяви про звільнення, тому працівник може заявити про відкликання своєї зави і в усній формі. За правовим висновком Верховного Суду у справі № 752/12431/17 (провадження № 61-42463св18) у справах про звільнення особи за власним бажанням суди повинні перевірити доводи працівника про те, що власник або уповноважений ним орган примусили його подати заяву про розірвання трудового договору. Суди повинні з`ясувати, зокрема, чи було волевиявлення працівника на припинення трудового договору саме в момент видачі наказу про звільнення. Про звільнення позивач дізнався лише 12 листопада 2020 року з листа АТ "Турбоатом" від 09 листопада 2020 року № 01/03/24-506. Суд апеляційної інстанції не розглянув клопотання про витребування доказів, які мають суттєве значення для правильного вирішення справи.
Позиція інших учасників справи
У січні 2022 року АТ "Укренергомашини" подало відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржені судові рішення залишити без змін.
Відзив мотивований тим, що у касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на ті ж самі обставини та наводить ті ж самі доводи, які він зазначав у апеляційній скарзі. Водночас, усі фактичні обставини справи встановлено судом першої інстанції та надано неупереджену оцінку в рішенні суду. Суд апеляційної інстанції зробив вірний висновок про те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому не підлягає скасуванню або зміні.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 19 листопада 2021 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Після усунення недоліків, ухвалою Верховного Суду від 14 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 643/18277/20, витребувано справу з суду першої інстанції.
У січні 2022 року справа № 643/18277/20 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 17 лютого 2022 року у задоволенні клопотань АТ "Укренергомашини", які підписані представником Нестеренком Д. М., про заміну правноступника, повідомлення та участь представника відповідача у розгляді справи відмовлено.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).