ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 345/1597/17
адміністративне провадження № К/9901/37430/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.
розглянув у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Калуського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області
на постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 31.05.2017 (суддя Сухарник І.І.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2017 (колегія у складі суддів Шавеля Р.М., Бруновської Н.В., Костіва М.В.)
у справі № 345/1597/17
за позовом ОСОБА_1
до Калуського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області
про визнання дій протиправними, зобов`язання зарахувати період роботи до страхового стажу та виплатити грошову допомогу.
І. РУХ СПРАВИ
1. У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Калуського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області, в якому (після уточнення позовних вимог) просив:
- визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у виплаті грошової допомоги згідно п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;
- зарахувати період його роботи в лікувально-трудовому профілакторії з 24.03.1986 по 10.07.1992 у страховий стаж роботи на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років;
- зобов`язати відповідача виплатити йому грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
2. Постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 31.05.2017, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2017, позов задоволено.
3. 11.08.2017 до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга, в якій відповідач просить скасувати оскаржувані рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
4. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.08.2017 відкрито касаційне провадження.
5. У зв`язку з припиненням цього суду, справу було передано для розгляду до Верховного Суду.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач перебуває на обліку в Калуському ОУПФ України Івано-Франківської області та отримує з 11.04.2016 пенсію відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
7. Вважаючи, що має право відповідно до п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на отримання грошової допомоги при виході на пенсію у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення він звернувся до відповідача про її виплату.
8. Листом № 172/03 від 05.01.2017 відповідачем було відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги, оскільки не зараховано в стаж роботи у сфері охорони здоров`я період роботи з 24.03.1986 по 10.02.1992, що становить 6 років 3 місяці 16 днів у зв`язку з чим його загальний стаж в закладах охорони здоров`я був визначений - 30 років 29 днів.
9. Не погоджуючись із відмовою, позивач звернувся до суду з цим позовом.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
10. В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що працював у лікувально-трудових профілакторіях з 24.03.1986 по 10.02.1992, тому після 2003 року відсутність таких закладів не має жодного правового значення.
11. Право на грошову допомогу визначається ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», згідно якої перелік посад, який дає право на отримання допомоги визначається КМ України, а не МВС України.
12. Згідно Постанови КМ України № 909 від 04.11.1993 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років», до роботи в закладах охорони здоров`я відноситься робота в лікувально-трудових профілакторіях на посадах лікарів та середнього медичного персоналу (незалежно від найменування).
13. Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на правомірність його дій.
ІV. ОЦІНКИ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
14. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відмова відповідача у виплаті грошової допомоги ОСОБА_1 відповідно до п. 7-1 Прикінцевих положень «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зарахування йому стажу робіт з 24.03.1986 по 10.07.1992 у страховий стаж роботи на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років є неправомірною, а посилання відповідача на те, що у позивача недостатньо відповідного стажу роботи, тому що Перелік закладів і установ, затверджений Постановою КМ України № 909 від 04.11.1993 на який посилається позивач із 1986 по 1992 не діяв, є необґрунтованим та безпідставним.
15. За висновком суду апеляційної інстанції, відповідач безпідставно відмовив позивачу в зарахуванні періоду роботи з 24.03.1986 по 10.07.1992 до страхового стажу на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, через що сумарний стаж роботи ОСОБА_1 є більшим 35 років, а тому є достатнім для призначення та виплати грошової допомоги, що передбачена п.7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Оскільки решта позовних вимог є похідними від цієї вимоги, останні також підлягають до задоволення.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
16. У касаційній скарзі відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
17. Скаржник зазначає про те, що оскільки у трудовій книжці позивача відсутній запис про роботу в період з 24.03.1986 по 10.07.1992 у закладах і установах охорони здоров`я, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, то для визначення права на зарахування даного періоду роботи до стажу роботи, який належить до вислуги років управлінням було застосовано перелік закладів охорони здоров`я МВС України від 04.11.2003 № 1296, згідно якого лікувально-трудові профілакторії не передбачені.
18. Крім того, безпідставні посилання позивача на незастосування Управлінням Пенсійного фонду України переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, затвердженого постановою КМ України № 909 від 04.11.1993, оскільки спірним є період роботи позивача з 24.03.1986 по 10.07.1992. Тобто, в період роботи позивача з 1986 по 1992 рік також не діяв перелік, затверджений постановою КМ України № 909 від 04.11.1993.