ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 420/8837/20
адміністративне провадження № К/9901/29569/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 січня 2021 року (суддя Самойлюк Г.П.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2021 року (судді: Семенюк Г.В. (головуючий), Домусчі С.Д., Шляхтицький О.І.) у справі №420/8837/20 за адміністративним позовом Приватного підприємства «КОМПАНІЯ СОФТОРГ» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Приватне підприємство «КОМПАНІЯ СОФТОРГ» (далі - позивач, Підприємство) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (далі - відповідач, контролюючий орган) в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 25.05.2020 № 0011960508, №0011980508, №0011970508.
2. Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю дій контролюючого органу та безпідставністю висновків акту перевірки про порушення Підприємством вимог податкового законодавства, оскільки такі висновки базуються виключно на припущеннях та не підтверджені доказами, натомість у позивача наявні всі первинні документи, що підтверджують правомірність формування даних податкового обліку.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18 січня 2021 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2021 року, позов Підприємства задоволено в повному обсязі, оскаржувані податкові повідомлення - рішення визнано протиправними та скасовано.
4. Рішення судів обґрунтовані безпідставністю висновків контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства.
Суди при прийнятті рішень, виходили з того, що акт перевірки не підписано всіма перевіряючими, а згідно правового висновку, висловленого у постанові Верховного Суду від 05.03.2020 р. у справі №826/16217/17, відсутність підписів посадових осіб контролюючого органу у акті перевірки, які її проводили, робить такий акт нечинним, а тому останній не може слугувати підставою для прийняття податкових повідомлень - рішень щодо нарахування платнику податків податкових зобов`язань.
Також суди дійшли висновку, що позивачем правомірно сформовано об`єкт оподаткування податком на додану вартість (ПДВ) та податковий кредит з ПДВ, натомість висновки акту перевірки про допущені Товариством порушення вимог податкового законодавства є не обґрунтованими, базуються на припущеннях контролюючого органу та не підтверджені належними доказами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 січня 2021 року, постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2021 року та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Підприємства в повному обсязі.
6. Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що фахівцями контролюючого органу проведено документальну планову виїзну перевірку ПП «КОМПАНІЯ СОФТОРГ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 30.09.2019, за результатами якої оформлено акт перевірки №000081/15-32-05-08/30628780 від 24.03.2020 та встановлено порушення позивачем вимог, зокрема:
- п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 187.1 ст. 187, п.201.1 ст. 201, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 2969009 грн та завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду вересень 2019 року на суму 14467 грн;
- п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, відсутність реєстрації в ЄРПН податкових накладних.
На підставі акту перевірки та результатів адміністративного оскарження контролюючим органом прийнято податкові повідомлення - рішення від 25.05.2020:
№0011960508, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 3711261 грн, в тому числі за податковими зобов`язаннями 2969009 грн, за штрафними (фінансовими)санкціями 742252 грн;
№0011980508, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 14467 грн;
№0011970508, яким до позивача за відсутність складання та/або реєстрації протягом граничного строку, передбаченого п. 201, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкових накладних/розрахунків коригування застосовано штраф у розмірі 1491765 грн.
Порушення позивачем вимог норм податкового законодавства контролюючим органом обґрунтовано не включенням до податкових зобов`язань суми податку на додану вартість по операціях з реалізації товару на адресу ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ПП "ЦЕНТР ШВЕЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ" всього в сумі 1626980 грн. Також, позивач здійснював реалізацію продукції контрагентам-покупцям за ціною нижче ціни придбання, усього перевіркою встановлено постачання продукції за ціною нижче собівартості на суму 3128849 грн, де собівартість реалізованої продукції складає 5403484 грн, відтак, позивачем не включено до податкових зобов`язань суму податку на додану вартість, розраховану, виходячи з перевищення бази оподаткування над фактичною ціною в сумі 454927 грн. Крім того, станом на 01.01.2017 у позивача була наявна кредиторська заборгованість перед ФОП ОСОБА_1 в сумі 5098952,08 грн, проте позивачем не було включено до податкових зобов`язань вказані кошти у грудні 2016 року у відповідності до вимог пункту 187.1 статті187 Податкового кодексу України, тобто за правилом першої події.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
8. Підставою касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій контролюючий орган зазначив неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадку, передбаченому пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що суди при прийнятті рішень не врахували відповідних висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 19.06.2020 у справі № 140/388/19, від 25.09.2019 у справі № 823/6518/18, від 12.03.2019 у справі № 725/254/16-а, від 26.06.2018 у справі № 826/24815/15.
9. Підприємством відзиву на касаційну скаргу контролюючого органу надано не було.
ПОЗИЦІЯ СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої і апеляційної інстанцій
10. Надаючи оцінку доводам скаржника у касаційні скарзі колегія суддів касаційної інстанції виходить з вимог частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, Верховний Суд виходить з наступного.
11. Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (пункт 187.1 статті 187 Податкового кодексу України).
А згідно вимог пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.
При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг.
У разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання (пункт 189.1 статті 189 Податкового кодексу України).
При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг.
У разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання (пункт 189.1 статті 189 Податкового кодексу України).
Тобто база оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання товарів не може бути нижче ціни придбання таких товарів.
Як встановлено судами та вбачається з акту перевірки контролюючий орган дійшов висновку, що позивач здійснював реалізацію продукції контрагентам - покупцям за ціною нижче ціни придбання, а саме поставлено продукції за ціною нижче собівартості на загальну суму 3 128 849 грн, де собівартість (ціна придбання) реалізованої продукції складає 5 403 484 грн, в результаті чого порушено вимоги статей 185, 188 та 189 Податкового кодексу України та занижено податкові зобов`язання з ПДВ на загальну суму 454927 грн.
Суди не погодились з висновками контролюючого органу та вказали, що відповідачем не обґрунтовано та не доведено факту реалізації ПП «Компанія Софторг» продукції контрагентам-покупцям за цінами нижче придбання.
Проте колегія суддів вважає такі висновки передчасними, оскільки фактично судами взагалі не досліджено операції позивача з контрагентами щодо реалізації товару за ціною нижче його придбання та не надано оцінки доводам контролюючого органу, зазначеним в акті перевірки, відзиві та в апеляційній скарзі, про допущені при цьому порушення вимог статей 185 та 188 Податкового кодексу України в частині оподаткування таких операцій.
Як вбачається з акту перевірки контролюючий орган висновки щодо реалізації позивачем продукції контрагентам ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ТОВ «Жасмін Лінжері», ТОВ «Лінжері Про», ОСОБА_5 , ТОВ «Березнянка», ТОВ «Т-Стиль», ТОВ «Грація-Тексалекса», ТОВ «Літма», ТОВ «Лккостюм», ПП «Центр швейних технологій», ФОП ОСОБА_1 , ТОВ «Т-Стиль», ТОВ «Формат-Медіа», ТОВ «Бренд Менеджмент Компані» за ціною нижче ціни придбання зробив на підставі наданих Підприємством первинних документів, а саме видаткових та прибуткових накладних (номер, дата, сума зазначені в акті перевірки), а також регістрів бухгалтерського обліку за рахунками 281 та 902.
Проте суди у своїх рішеннях обмежились виключно цитуванням норми статей 188 та 189 Податкового кодексу України та посиланням на наявність первинних документів по правовідносинах з зазначеними вище контрагентами, які належним чином оформлені та містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій. При цьому не було наведено жодного первинного документу, який такі операції підтверджує, фактично не було проаналізовано жодної видаткової та прибуткової накладної, на які посилається відповідач в акті перевірки, не співставлено ціни придбання та ціни реалізації товару, даних регістрів бухгалтерського обліку за рахунками 281 та 902.