ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 804/4663/18
адміністративні провадження № К/9901/18760/20, К/9901/26931/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
за участю секретаря судового засідання - Загороднього А.А.,
учасники справи:
представник позивача - Бруснік Т.Г.,
представники відповідачів - Лашкун І.В., Єгоров А.Є., Птахіна А.О.,
розглянув у судовому засіданні касаційні скарги Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 липня 2019 року (суддя Царікова О.В.), постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2020 року (судді: Бишевська Н.А. (головуючий), Добродняк І.Ю., Семененко Я.В.) та додаткову постанову Третього апеляційного адміністративного суду 10 вересня 2020 року (судді: Бишевська Н.А. (головуючий), Добродняк І.Ю., Семененко Я.В.) у справі № 804/4663/18 за позовом Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Приватне акціонерне товариство "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - позивач, Товариство, ПрАТ "ЦГЗК") звернулось до суду з позовом до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 22.02.2018:
- № 0001384618 (форми "Р") про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 486244562,00 грн, в тому числі: за податковими зобов`язаннями - 329376130,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 156868432,00 грн;
- № 0001544621 (форми "В1") про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (ПДВ), задекларовану на рахунок платника в банку у розмірі 23405456,00 грн, визначено податкове зобов`язання з податку на додану вартість та зобов`язано сплатити суму податку у розмірі 23405456,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 11702728,00 грн;
- № 001584621 (форми "В4") про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 36389209,00 грн;
- №0001514618 (форми "Р") про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем: надходження від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об`єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини у розмірі 2659099,04 грн, в тому числі: за податковими зобов`язаннями - 2127279,23 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями -531819,81 грн;
- №0001594617 (форми "Р") про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем: надходження від скидів забруднюючих речовин безпосередньо у водні об`єкти у розмірі 4691841,84 грн, в тому числі: за податковими зобов`язаннями -3555764,16 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями -1136077,68 грн;
- №0001604617 (форми "ПС") про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1360,00 грн за платежем: надходження від скидів забруднюючих речовин безпосередньо у водні об`єкти;
- № 0001404617 (форми "ПС") про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 170,00 грн за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості;
- №0001424617 (форми "Р") про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості у розмірі 11848,12 грн., в тому числі: за податковим зобов`язаннями - 9478,48 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 2369,64 грн;
- №0001434617 (форми "Р") про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості у розмірі 248,33 грн, в тому числі: за податковими зобов`язаннями - 198,66 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 46,67 грн;
- №0001444617 (форми "ПС") про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 170,00 грн за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості;
- №0001464617 (форми "Р") про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості у розмірі 36587,01 грн, в тому числі: за податковими зобов`язаннями - 29269,61 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 7317,40 грн;
- №0001474617 (форми "ПС") про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 170,00 грн за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості;
- №0001494617 (форми "Р") про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості у розмірі 214026,66 грн, в тому числі: за податковими зобов`язаннями - 171221,33 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 42805,33 грн;
- №0001504617 (форми "ПС") про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 170,00 грн за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості;
- №0001534617 (форми "Р") про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості у розмірі 230708,44 грн, в тому числі: за податковими зобов`язаннями - 184566,76 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 46141,68 грн;
- №0001554617 (форми "ПС") про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 170,00 грн за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості;
- №0001454615 (форми "ПС") про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 510,00 грн за платежем: адміністративні штрафи та інші санкції.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення контролюючим органом прийнято безпідставно, оскільки висновки контролюючого органу про порушення Товариством вимог податкового законодавства є не обґрунтованими та базуються виключно на припущеннях, натомість у позивача наявні всі первинні документи, які підтверджують правомірність формування податкового обліку та здійснення господарських операцій з контрагентами, а також свідчать про відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача.
Зокрема, позивач вказує на наступне.
Норми Податкового кодексу України не встановлюють жодних обмежень щодо обліку для цілей оподаткування від`ємних курсових різниць, що виникають в результаті переоцінки вираженого в іноземній валюті зобов`язання платника у рамках діяльності, спрямованої на одержання доходу.
Під час перевірки відповідачу були надані всі первинні та інші документи, які підтверджують реальність господарських операцій та правомірність формування витрат та податкового кредиту, зокрема, договори, документи, які підтверджують використання у власній господарській діяльності позивача придбаних товарно - матеріальних цінностей (ТМЦ), банківські виписки. Також позивач вказав на те, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. Висновки відповідача щодо такого порушення базуються на наданні документів, які не є первинними та визначальними під час встановлення реальності господарських операцій. Крім того зазначено, що взаємовідносини з рядом контрагентів позивача вже були предметом розгляду у справах №804/6638/15 та №804/8063/17 в Дніпропетровському окружному адміністративному суді, за результатом розгляду яких прийнято рішення (постанови від 17.02.2016 року та від 23.01.2018), які набрали законної сили, та якими підтверджена реальність взаємовідносин з контрагентами.
Окрім того, позивач правомірно відніс до інших витрат звичайної діяльності суми коштів, добровільно перерахованих (переданих) протягом перевіреного періоду до неприбуткових організацій в розмірі, що не перевищує чотирьох відсотків оподатковуваного прибутку попереднього звітного року, у зв`язку з тим, що останні мають підтвердження статусу неприбутковості. Неприбуткові організації, до яких позивачем у перевіреному періоді було здійснено перерахування коштів внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як неприбуткові організації.
Також Товариство стверджує, що ним обґрунтовано віднесено до складу витрат, витрати на утримання шахти "Гігант-Глибока" до складу якої входять стволи та об`єкти шахт "Гігант-Глибока", "Саксагань", №2 ім. Артема, Північна, Вентиляційна-2, Вентиляційна-3, які введені в експлуатацію та які безпосередньо пов`язані з господарською діяльністю позивача (проводились роботи для підготовки та використання шахт до експлуатації з видобутку корисних копалин).
Позивачем також зазначено, що донарахування податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об`єктів нежитлової нерухомості за 2015 рік є неправомірними та необґрунтованими, адже рішення Криворізької міської ради, Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області та Луганської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області, якими встановлено такий податок прийняті в січні 2015 року, у зв`язку з чим вони набирають чинності не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом, тобто не раніше 2016 року.
Стосовно порушень правильності визначення екологічного податку позивач вказав, що об`єм для правильної бази оподаткування екологічним податком визначається з урахуванням залишку заскладованих шламів на початок звітного періоду, з урахуванням руху залізовмістних шламів у звітному періоді та залишку вільної ємності хвостосховища на кінець звітного періоду (залишку заскладованих шламів на кінець звітного періоду). Щодо скидання стічних вод, позивач зазначив, що ПрАТ "ЦГЗК" мав індивідуальні регламенти/дозволи для скиду стічних чи шахтних, кар`єрних, рудникових вод у поверхневий/водний об`єкт. ПРАТ "ЦГЗК" (замовник) укладено з Управлінням каналу Дніпро-Інгулець (виконавець) відповідні договори щодо виконання Регламенту промивки русла та екологічного оздоровлення р. Інгулець, поліпшення якості води у Карачуновському водосховищі та на водозаборі Інгулецької зрошувальної системи (у відповідному році) та розбавлення надлишків зворотних вод під час їх скиду у міжвегетаційний період. Окрім цього, згідно паспорту технічного стану споруд, визначено тип накопичувача - штучна гідротехнічна споруда - ставок для акумуляції шахтних вод, а не природний водний об`єкт в тлумаченні Водного кодексу України чи Податкового кодексу України.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2020 року, позов задоволено в повному обсязі, визнано протиправними та скасовано оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
Додатковою постановою Третього апеляційного адміністративного суду 10 вересня 2020 року було доповнено мотивувальну частину постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2020 року у справі № 804/4663/18 висновками суду апеляційної інстанції, що викладені в додатковій постанові, а саме доповнено мотивувальну частину постанови стосовно правовідносин щодо нарахування податкових зобов`язань з податку на прибуток в частині врахування курсових різниць по нарахованих дивідендах на користь акціонерів нерезидентів, щодо неврахування у складі доходів за 2014 рік суми безповоротної фінансової допомоги по ТОВ "Будпром_ЛТД" з приводу виконання угод постачання пального та придбання позивачем робіт по дробленню негабариту та щодо нарахування штрафних санкцій за ненадання документів до перевірки.
4. Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій вмотивували свої рішення наступним.
- щодо нарахування податкових зобов`язань з податку на прибуток в частині врахування курсових різниць по нарахованих дивідендах на користь акціонерів нерезидентів, суди дійшли висновку, що прибуток або збиток від перерахунку курсових різниці за заборгованістю вираженою в іноземній валюті, які в бухгалтерському обліку відносяться до монетарних статей балансу, повинні відображатися в податковому обліку платника податків. Крім того, суди вказали, що від`ємна курсова різниця, отримана в результаті дооцінки вираженого в іноземній валюті зобов`язання по виплаті дивідендів, виникає об`єктивно поза волею платника податків внаслідок макроекономічних процесів і зміни курсу гривні по відношенню до іноземної валюти та є витратами платника податків в результаті збільшення розміру його зобов`язання;
- стосовно правовідносин з "сумнівними" контрагентами, що призвело до завищення витрат та протиправного формування податкового кредиту, суди дійшли висновку, що надані позивачем первинні документи в повному обсязі підтверджують реальний характер проведених господарських операцій, рух активів внаслідок здійснення таких операцій, та відповідно свідчить про правомірність відображення результатів даних взаємовідносин в бухгалтерському, податкову обліках та обґрунтованість формування показників податкової звітності;
- стосовно відображення у бухгалтерському та податковому обліках операцій з іменними ощадним (депозитними) сертифікатами, суди дійшли висновку, що ПрАТ "ЦГЗК" операції з продажу (іншого відчуження) депозитних сертифікатів, який є неемісійним цінним папером, правомірно відображало в звіті про фінансові результати до оподаткування за правилами бухобліку, без визначення за такими операціями податкових різниць;
- щодо неврахування у складі інших доходів за 2014 рік суми безповоротної фінансової допомоги судами зазначено, що відповідачем формально здійснено перевірку спірних правовідносин, фактично не досліджено вказані правовідносини, не надано їм належної об`єктивної оцінки на підставі первинних документів. При, цьому посилання контролюючого органу на наявність пояснень посадової особи ТОВ "БУДПРОМ-ЛТД", жодним чином не може свідчити про нереальність господарських операцій;
- щодо правильності віднесення до складу інших витрат сум коштів та вартості майна, добровільно перерахованих (переданих) організаціям роботодавців та їх об`єднанням у вигляді вступних, членських та цільових внесків, що за твердженням контролюючого органу призвело до завищення витрат, суди дійшли висновку, що суми коштів перерахованих неприбутковим організаціям не перевищує 4% оподатковуваного прибутку попереднього звітного періоду, а отже такі витрати обґрунтовано включено до витрат звітного податкового періоду;
- щодо віднесення до складу витрат, витрати на утримання шахт "Гігант-Глибока", "Саксагань", №2 ім. Артема, Північна, Вентиляційна-2, Вентиляційна-3", суди встановили використання у господарській діяльності ПрАТ "ЦГЗК" шахти "Гігант-Глибока", а також вчинення дій для підготовки та використання інших шахт до експлуатації з видобутку корисних копалин, що підтверджено висновком експертизи та на підставі зазначеного дійшли висновку, що витрати по утриманню вказаних структурних підрозділів правомірно віднесено позивачем до складу витрат;
- щодо правомірності зменшення податкового зобов`язання з податку на прибуток, задекларованого у податковій декларації за 2016 рік на суму нарахованих та сплачених авансових внесків, у зв`язку із виплатою дивідендів суди виходили з того, що правомірність та обґрунтованість правильного відображення Товариством суми авансових платежів у розмірі 158696138,00 грн в податковій звітності підтверджено постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.05.2017 у справі №804/1047/17, що набрала законної сили, якою визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення (форми "Р") від 25.08.2016 №0000535103, і тим самим підтверджено правомірність відображення у складі рядка 16.3.1 Додатка ЗП суми сплаченого до 01.01.2015 авансового внеску, у зв`язку із виплатою дивідендів, що відноситься на зменшення нарахованої суми податку юридичної особи в наступних звітних періодах (рядок 13.5.2 декларації з податку на прибуток за 2014 рік) 158696138 грн;
- стосовно правомірності нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, суди дійшли висновку, що оскільки відповідними місцевими радами рішення про ставку податку прийнято лише на початку 2015 року то місцевий податок за такими рішеннями підлягатиме справлянню не раніше 2016 року;
- щодо донарахування екологічного податку, суди свої рішення вмотивували тим, що надана документація підтверджує нарахування та сплату відповідних зобов`язань у розмірах визначених позивачем, натомість доводи контролюючого органу щодо невірного нарахування податку не підтверджені належними, допустимими та достовірними доказами;
- щодо нарахування штрафних санкцій за не надання позивачем документів до перевірки, то суди виходили з недоведеності контролюючим органом таких фактів, а відповідно неправомірність застосування відповідної санкції.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 липня 2019 року, постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2020 року, додаткову постанову Третього апеляційного адміністративного суду 10 вересня 2020 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства в повному обсязі.
6. Касаційний розгляд справи проведено в судовому засіданні відповідно до статті 344 Кодексу адміністративного судочинства України.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 27.12.2017 №175/28-10-46-17/00190977, оформленого за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки Товариства щодо дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 30.06.2017, валютного - за період з 01.10.2012 по 30.06.2017, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.10.2012 по 30.06.2017, під час якої було виявлено порушення позивачем вимог, зокрема:
1) пп.14.1.27, пп.14.1.36, п.14.1.231 п.14.1 ст.14, пп.57.11.2 п.57.11 ст.57, пп.134.1.1 ст.134, п.135.1, п.135.2, пп.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.137.10 ст.137, п.138.2, п.138.4, п.138.5, п.138.8, пп.138.12.3 п.138.12 ст.138, пп.139.1.1, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, пп.141.2.1 п.141.2 ст.141, п.144.3 ст.144, пп.153.1.3 п.153.1 ст.153 Податкового кодексу України, з урахуванням пп.14.1.257 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент порушення, із змінами та доповненнями);
ст.1, 3, 9, 11, 12 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зі змінами та доповненнями;
п.1, 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зі змінами та доповненнями;
розділу І Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 №291, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 21.12.1999 за №893/4186, п.3.10 "Методичних рекомендації щодо заповнення форм фінансової звітності", затверджених наказом Мінфіну від 28.03.2013 № 433.
Вказані порушення призвели до заниження податку на прибуток на загальну суму 329376 130 грн, у тому числі: 2013 рік - 31 735 344 грн, 2014 рік - 60 046 164 грн; 2015 рік - 15 639 266 грн, 2016 рік - 216 811 858 грн (у тому числі у розрізі періодів: І квартал 2016 - 18 136 737 грн, І півріччя 2016 - 47 010 934 грн, ІІІ квартали 2016 - 136 861 971 грн, 2016 рік - 216 811 858 грн), півріччя 2017 - 5 143 498 грн., у тому числі: у розрізі періодів: І квартал 2017 - 2 237 313 грн., півріччя 2017 - 5 143 498 грн;
2) п.198.1, п.198.3 п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, який підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет в періоді, що перевірявся, в загальній сумі 3 635 956 грн;
п.198.1, п.198.3 п. 198.6 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податок на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню в періоді, що перевірявся, на суму 53 533 511 грн;
п.198.1, п.198.3 п. 198.6 ст.198, п.200.1, п.200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту в періоді, що перевірявся, на загальну суму ПДВ у розмірі 36 389 209 грн;
3) пп.266.3.1 п.266.3, пп.266.5.1 п.266.5, пп.266.6.1 п.266.6, пп.266.7.5 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України, а саме:
- не подання податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки до Олександрійської ОДПІ ГУ ДФС (Петрівське відділення) за місцезнаходженням об`єктів оподаткування на 2015 рік; не обчислення, не утримання та не перерахування сум податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2015 рік за місцезнаходженням об`єктів (нежитлової нерухомості) оподаткування, в результаті чого донараховано (збільшено) грошове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на загальну суму 9 478,48 грн;
- не подання податкових декларацій з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки до Криворізької північної ОДПІ за місцезнаходженням об`єктів оподаткування нежитлової нерухомості по Тернівському, Жовтневому та Саксаганському районам м.Кривого Рогу, Криворізькому району за 2015; не обчислення, не утримання та не перерахування сум податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки у 2015 році за місцезнаходженням об`єктів оподаткування нежитлової нерухомості, в результаті чого донараховано (збільшено) грошове зобов`язання з податку на нерухоме майно на загальну суму 385 256,36 грн;
4) пп.242.1.3 п.242.1 ст.242 Податкового кодексу України, в результаті чого ПрАТ "ЦГЗК" занижено загальну суму екологічного податку на 2 127 279, 23 грн;
пп.14.1.57, пп 14.1.230 п.14.1 ст.14, пп.240.1.2 п.240.1 ст.240, п.245.5 ст.245, п.249.5 ст.249 Податкового кодексу України та ст.1, ст.72, ст.74, ст.49 Водного кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податкових зобов`язань з екологічного податку за 2013-2017 на всього суму 3 555 764,16 грн, у т.ч.
завищено податкові зобов`язання з екологічного податку за скиди забруднюючих речовин у водні об`єкти при використанні водного об`єкту - р. Інгулець у загальній сумі 4 612 299,51 грн;
занижено податкові зобов`язання з екологічного податку за скиди забруднюючих речовин у водні об`єкти при використанні водного об`єкту - балки Свистунова у загальній сумі 7 676 286,50 грн;
5) п.44.10 п.44.3 ст.44, п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України в частині ненадання посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всіх документів, що належать або пов`язані з предметом перевірки, за результатами чого складено акт від 19.12.2017 № 65767/10/28-10-46-15.
Висновки фахівців контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано наступним.
Щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема в частині формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, вмотивовано тим, що господарські операції Товариства з його контрагентами не спричинили настання реальних правових наслідків, з огляду на те, що такі операції, на думку контролюючого органу, фактично не відбувались та мають формальний характер. Такі висновки контролюючого органу базуються на узагальнених даних державних податкових інспекцій, податковій звітності, та інших джерел інформації, що наявна в інформаційних базах даних контролюючих органів. Крім того контролюючий орган свої висновки також обґрунтовує відсутністю у позивача документів (товарно - транспортних накладних, залізничних накладних, заявок, подорожних листів), які б посвідчували факт перевезення товарно - матеріальних цінностей (ТМЦ), а відповідно і реальність здійснення операцій з поставки товару. Не було надано позивачем під час здійснення перевірки і належним чином оформлених сертифікатів якості ТМЦ, що були предметом договірних правовідносин позивача з контрагентами. Контрагенти по ланцюгу постачання є "ризиковими", не мають трудових, матеріальних ресурсів, є фігурантами кримінальних справ.
В частині висновків про заниження об`єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств всього на суму 138 668 700 грн, в т.ч. за 2014 рік на суму 2134780,52 грн, за 2015 рік на суму 2260128,00 грн та на суму 134 273 790,68 грн за 2016 рік контролюючий орган вмотивовує безпідставністю врахування позивачем до складу витрат від`ємних курсових різниць отриманих в результаті дооцінки вираженого в іноземній валюті зобов`язання по виплаті дивідендів.
Неправильність відображення у бухгалтерському та податковому обліках операцій з іменними ощадним (депозитними) сертифікатами, що призвело до заниження податку на прибуток в розмірі 22009,00 грн, контролюючий орган вмотивував тим, що отримані збитки по операціям з ощадними сертифікатами позивачем мали бути відображені у додатку РІ до податкової декларації по рядку 4.1.2 "Різниці, на які збільшується фінансовий результат….", чого Товариством всупереч вимог пп. 141.2.1 пункту 141.2 ст. 141 Податкового кодексу зроблено не було.
Щодо неврахування у складі інших доходів за 2014 рік суми безповоротної фінансової допомоги у розмірі 12674 грн, контролюючий орган посилався на наявність взаємовідносин з ризиковим контрагентом ТОВ "БУДПРОМ-ЛТД", по якому 02.06.2016 в ІС "Податковий блок" Реєстру "Суб`єктів фіктивного підприємництва", встановлена ознака фіктивності, що свідчить про відсутність реальності господарських операцій з зазначеним контрагентом.
Відповідач також в акті перевірки дійшов висновку, що позивачем неправомірно віднесені до складу інших витрат суми коштів та вартості майна, добровільно перерахованих (переданих) організаціям роботодавців та їх об`єднанням у вигляді вступних, членських та цільових внесків, оскільки розмір таких внесків перевищив розмір встановлений пп.138.12.3 п.138.12 ст. 138 Податкового кодексу України, що призвело до завищення витрат на загальну суму 1102295 грн.
Позивачем неправомірно включено до складу витрат витрати в розмірі 70599733 грн, на утримання структурних підрозділів шахт "Гігант-Глибока", "Саксагань", №2 ім.Артема, Північна, Вентиляційна-2, Вентиляційна-3, оскільки такі витрати не пов`язані з господарською діяльністю позивача з огляду на відсутність будь - яких доходів від їх діяльності.
Порушення підпункту 57.1-1.2 пункту 57.1-1 статті 57 Податкового кодексу України, що встановлено під час проведення перевірки, в частині зменшення податкового зобов`язання з податку на прибуток, задекларованого у податковій декларації за 2016 рік на суму нарахованих та сплачених авансових внесків, у зв`язку із виплатою дивідендів в розмірі 158696138,00 грн, контролюючий орган вмотивував тим, що фактично в зазначеному звітному періоді ПрАТ "ЦГЗК" не нараховувало та не сплачувало авансових внесків, у зв`язку із виплатою дивідендів. При цьому сума нарахованого та сплаченого авансового внеску у зв`язку з виплатою дивідендів у минулих періодах позивачем у повному обсязі (158696138 грн) врахована у зменшення податку на прибуток за 2015 рік (рядок 16.3.1 додатку ЗП до рядка 16 податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2015 рік). Зазначене підтверджується судовим рішенням у справі № 801/1047/17.
Висновок щодо порушення Товариством вимог податкового законодавствам в частині необчислення, неутримання та неперерахування сум податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2015 рік контролюючим органом вмотивовано тим, що позивач у відповідності до вимог статті 266 Податкового кодексу України та на підставі рішень відповідних місцевих рад, які прийняті до 15.07.2015, мав нарахувати та сплатити податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а також подати відповідну звітність за 2015 рік.
Крім того, контролюючий орган дійшов висновку, що Товариством занижено об`єкт та базу оподаткування екологічним податком, в результаті невірного визначення ПрАТ "ЦГЗК" фактичних обсягів розміщених відходів, у результаті чого занижено суму екологічного податку на 2 127 279,23 грн. Також відповідач вважає, що позивачем занижено екологічний податок за скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об`єкти у 2013 - 2017 роках, оскільки позивач обраховував такий податок за скиди до річки Інгулець, натомість мав обраховувати фактичний обсяг забруднюючих речовин, які скидаються безпосередньо до ставка - накопичувача балки Свистунова.
На підставі акту перевірки та вказаних висновків контролюючим органом прийнято оскаржувані у цій справі податкові повідомлення - рішення.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
8. Підставою касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій контролюючий орган зазначив неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадку, передбаченому пунктами 1 та 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Свої вимоги в частині порушення судами пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України скаржник обґрунтовує тим, що суди при прийнятті рішень не врахували відповідних висновків, викладених у постановах Верховного Суду
- від 16.04.2019 у справі №804/6909/17 та від 17.12.2019 у справі №640/1470/19 (щодо права платника податку на зменшення фінансового результату на від`ємні курсові різниці під час виплати дивідендів нерезидентам);
- від 19.03.2019 у справі № 825/2073/18 (щодо реальності господарських операцій);
- від 23.04.2019 у справі № 804/6788/14 (щодо відображення в податковому обліку операцій з ощадними сертифікатами);
- від 07.11.2019 у справі №440/422/19 (щодо неврахування у складі інших доходів безповоротної фінансової допомоги);
- від 10.04.2020 у справі № 826/15331/15 (щодо віднесення до складу інших витрат витрат на утримання структурних підрозділів);
- від 15.05.2019 у справі № 825/1496/17 (щодо податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки);
- від 03.09.2019 у справі № 804/16848/14 (щодо екологічного податку).
В частині порушення пункту 3 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України, в касаційній скарзі контролюючий орган зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме:
- пп. 138.12.3 п.138.12 ст. 138 Податкового кодексу України щодо перерахування коштів організаціям роботодавців та їх об`єднанням у вигляді членських та цільових внесків;
- абзацу четвертого пп.57.1-1.2 п. 57.1-1 ст. 57 Податкового кодексу України щодо зменшення податкового зобов`язання з податку на прибуток на суму нарахованих та сплачених авансових внесків, у зв`язку із виплатою дивідендів, у попередніх звітних періодах.
9. Товариством було надано відзив на касаційну скаргу контролюючого органу, в якій Товариство вказує на правильність висновків судів попередніх інстанцій про безпідставність тверджень контролюючого органу щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства та просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій просить залишити без змін.
ПОЗИЦІЯ СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої і апеляційної інстанцій
10. Надаючи оцінку доводам скаржника у касаційні скарзі колегія суддів касаційної інстанції виходить з вимог частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, Верховний Суд виходить з наступного.
11. Щодо висновків судів в частині реальності господарських операцій позивача з його контрагентами.
Як встановлено судами у періоді, що перевірявся, позивач мав господарські правовідносини із наступними контрагентами - постачальниками: ТОВ "ОЛІР", ТОВ "АВАНГАРД МАЙНІНГ", ТОВ "СПЕЦТЕХРЕМОНТ", ТОВ"ПРОМТЕХПЛЮС", ПП "БВІ", ТОВ "ЕЛЕКТРОНТЕХСЕРВІС", ТОВ"ПРОГРЕССОР", ПП "СТРОЙ-АРСЕНАЛ", ПАТ"ЕЛЕКТРОМАШПРОМСЕРВІС", ТОВ "ТБМ-БУД БУДІВЕЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ", ТОВ "ШЛЯХПОСТАЧ КР", ТОВ "ШЛЯХБУД КР", ТОВ "РЕМЕКСКАВАТОРМАШ", ТОВ НАУКОВО-ВИРОБНИЧА І КОМЕРЦІЙНА ФІРМА "ПРОМІЗОТОП", ТОВ "ТОРГІВЕЛЬНА ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ", ТОВ "КРОСТ", ТОВ "ПРОМІНВЕСТЕКСКАВАЦІЯ", ТОВ ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНЕ ПІДПРИЄМСТВО "СТАНДАРТ - ЛТД", ТОВ "ТЕПЛОКОНТРОЛЬ", ТОВ "УКРДИЗЕЛЬСЕРВІС КОМЕРЦІЙНА ФІРМА "ЯРОСЛАВА", ТОВ "КОМПАНІЯ З УТИЛІЗАЦІЇ ТАРИ ТА ПАКУВАЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ, ЗБИРАННЯ ЗАГОТІВЛІ ОКРЕМИХ ВИДІВ ВІДХОДІВ ЯК ВТОРИННОЇ СИРОВИНИ "ДНІПРОЕКОНОМРЕСУРСИ" (код за ЄДРПОУ 36295174), МПП "НОРМА", ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ НВА УКРАЇНА", ТОВ "ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНЕ ОБ`ЄДНАННЯ "СХІДТРАНСМАШ", ТОВ "ЕКСІМТРЕЙД", ТОВ "КРИВОРІЖЕЛЕКТРОМОНТАЖ", ПМТП "СПЕЦСНАБ", ПП "АВЕРС", ТОВ "АЛАМАК", ТОВ "РЕММАРКБУД", ТОВ "ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД", ТОВ "РЕМБУД КОЛІЯ", ПП "СПЕЦКОНТАКТ", ТОВ "РЕМ-КОМПЛЕКТ", ТОВ "НВО "ТОЧМАШЕНЕРГО", ТОВ "КРИВОРІЖРЕМСПЕЦТРАНС", ТОВ "ТБМ-СТРОЙМОНТАЖ", ТОВ "СОКОЛ-КР", ТОВ "КРИВОРІЖСПЕЦРЕМТРАНС", ТОВ "КАСКАД-КР", ТОВ "РЕАЛНЕТ", ПП "ТЕХБУДАЛЬЯНС", ТОВ "УКРІНДУСТРІЯ", ПВП "ІНСТРУМЕНТ-СЕРВІС" З ІНОЗЕМНИМИ ІНВЕСТИЦІЯМИ, ТОВ "ВУГЛЕТЕХНІК", ТОВ "ПОЛІМЕРТЕХНОЛОГІЯ", ТОВ "ПРОФТЕХІНСТРУМЕНТ", ТОВ "БУД-ІНДУСТРІЯ", ТОВ "ТБ ДНІПРО", ТОВ "КРАФТ ЕЛЕКТРИК", ТОВ "ДОНЕЦЬКИЙ ЗАВОД ПТО", ФОП ОСОБА_1, ТОВ "СХІДНАФТОТРЕЙД", ПП "ЕЛЕКТРОКОМПЛЕКТ", ТОВ "НК АРТЕМІДА ТРЕЙД", ТОВ "РЕМА", ПП "ДЕКОТ", ТОВ "ПРОМЛІГА".
Також позивач мав господарські взаємовідносини з контрагентами:
-ТОВ "ТБМ - БУД БУДІВЕЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ", ТОВ "ЕКО ТЕСТ", ТОВ "МЕДПРОМ", ТОВ "Виробнича компанія "ПромГруп", ТОВ "РЕММАРКБУД", ТОВ "КРИВОРІЖСПЕЦРЕМТРАНС", ТОВ "ТЕХНО-БІЗНЕС", ТОВ "УКРАЇНСЬКА НАФТО-ГАЗОВА КОМПАНІЯ", ТОВ "УКРАЇНСЬКА НАФТО-ГАЗОВА КОМПАНІЯ", ТОВ "Шляхпостач КР", які були предметом перевірки СДПІ з ОВП у м. Дніпропетровську, результати якої оформлено актом документальної позапланової виїзної перевірки від 26.11.2014 №45/28-01-51-03/00190977;
- ТОВ "ДОНЕЛЕКТРО", ПК "ДЕЙТА ЕКСПРЕС", ТОВ "РЕММАРКБУД", ТОВ "ПГ "УФС" ЗАВОД "ФIЛЬТР", ТОВ ЗАВОД "РЕМКОМУНЕЛЕКТРОТРАНС", ТОВ "СОКОЛ-КР", ТОВ "ДОНЕЦЬКИЙ ЗАВОД ПІДІЙМАЛЬНО-ТРАНСПОРТНОГО ОБЛАДНАННЯ", ТОВ "ДОНЕЦЬКА ЕЛЕКТРО-ІНСТРУМЕНТАЛЬНА КОМПАНІЯ", ТОВ "АВАНГАРД МАЙНІНГ", ТОВ "ТОРГОВЕЛЬНИЙ ДІМ "ЕНЕРГОСТІЛ", ПП "СПЕЦКОНТАКТ", ТОВ "ТОРГІВЕЛЬНИЙ БУДИНОК "СХІД-ЗАПЧАСТИНА", ТОВ "ТД УКРКРАНМАШ", ТОВ "ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ "КАРБОКРІПЛЕННЯ", ТОВ "ПОЛІМЕРТЕХНОЛОГІЯ", ТОВ "ВИРОБНИЧО-ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОРЕСУРС", ТОВ "УКРСПЕЦХІМ", ПП "ТЕХБУДАЛЬЯНС", які були предметом перевірки Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС, результати якої оформлено актом від 31.07.2017 №83/28-10-46-15/00190977;
- ТОВ "КРИВОРІЖСПЕЦРЕМТРАНС", ТОВ "РЕМ-КОМПЛЕКТ", ТОВ "ПРОМІНВЕСТЕКСКАВАЦІЯ", ПП "СПЕЦКОНТАКТ", ПАТ "ЕЛЕКТРОМАШПРОМСЕРВІС", ТОВ "СОКОЛ-КР", ТОВ "КАСКАД-КР", які були предметом перевірки Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС, результати якої оформлено актом від 21.09.2017 №111/28-10-46-15/00190977.
Згідно акта перевірки ПрАТ "ЦГЗК" по взаємовідносинам із зазначеними контрагентами-постачальниками до перевірки не надано належним чином оформлених сертифікатів якості (відповідності) ТМЦ, журналів видачі довіреностей, документального підтвердження руху (транспортування) ТМЦ від контрагентів-постачальників, а надані первинні документи містять недоліки в заповненні, що свідчить про формальний підхід при їх складанні. Також контролюючий орган посилався нам інформацію, яка міститься в інформаційних базах даних ДПС, зокрема, що контрагенти по ланцюгу постачання є "ризиковими", не мають трудових та матеріальних ресурсів, є фігурантами кримінальних справ. На підставі вказаного контролюючий орган дійшов висновку про відсутність реальності господарських операцій позивача з контрагентами.
Суди попередніх інстанцій не погодились з вказаними висновками контролюючого органу та задовольнили вимоги позивача в зазначеній частині. Рішення судів вмотивовано тим, що господарські операції позивача з контрагентами є реальними, що підтверджено первинними документами, натомість висновки контролюючого органу ґрунтуються виключно на припущеннях, відповідачем не надано суду належних, допустимих та достовірних доказів, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій (відсутність реальних правових наслідків), а також про те, що дії позивача та його контрагентів були спрямовані виключно на отримання необґрунтованої податкової вигоди.
Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.
Відповідно до вимог пункту підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 13 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. (пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України).
Також пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
З аналізу вказаних правових норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (пункт 44.1 статті 44 Податкового кодексу України).
А згідно вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Тобто, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.
При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. Документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.
Зазначена правова позиція неодноразово була викладена у постановах Верховного Суду, зокрема від 28 квітня 2020 року (справа № 826/15568/16), від 10 квітня 2020 року (справа № 808/954/17), від 09 вересня 2021 року (справа №460/2315/19).
Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, Товариство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності з встановленими обставинами мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.
Крім того, при вирішенні податкових спорів Суд враховує презумпцію добросовісності платника податків за якою передбачається економічна виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.
Згідно доктрини реальності господарської операції, яка застосовується у судовій практиці Верховного Суду, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.
Нормами Податкового кодексу України презюмується вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов`язкова ознака господарської операції.
У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій було надано належну оцінку доказам у їх сукупності з дотриманням норм Кодексу адміністративного судочинства України та іншим обставинам, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства. Так, судом досліджено первинні документи, які згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України є підставою для податкового обліку та встановлено, що спірні господарські операції є реальними, надані Товариством первинні документи містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичне їх здійснення, зокрема договори; рахунки; акти виконаних робіт; акти приймання-давання давальницької сировини; акти приймання-давання запасних частин та комплектуючих; видаткових накладних; платіжних доручень; оборотно-сальдових відомостей по рахунках бухгалтерського обліку, що підтверджує рух активів та зміну майнового стану; кошториси робіт; розрахунки вартості робіт; дефектні відомості; ліцензії з переліком робіт провадження господарської діяльності, пов`язаної із створенням об`єктів архітектури; службові записки на ввіз/вивіз ТМЦ, обладнання з відміткою охорони; службові записки на виготовлення перепусток працівникам, службові записки на ввіз/вивіз ГСМ, ТМЦ, обладнання з відміткою охорони; службові записки на виготовлення перепусток працівникам; службові записки на вивіз брухту/металобрухту з відмітками охорони та звалища; інвентарна картка на кран електромостовий; книги обліку довіреностей; та ін.
Доводи контролюючого органу про нереальність проведених позивачем господарських операцій з контрагентом судами попередніх інстанцій обґрунтовано не взято до уваги, оскільки такі висновки не підтверджені доказами, які б відповідали критеріям належності, допустимості та достовірності.
Так, з огляду на приписи приписами частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто саме на відповідача покладено обов`язок доказування правомірності прийняття оскаржуваних у цій справі податкових повідомлень - рішень. При цьому суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваних рішень.
Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, а саме з акту перевірки, контролюючий орган дійшов висновку про нереальність господарських операцій виходячи, зокрема з аналізу наявної інформації, що міститься в базах даних ДПС, відповідно до якої контрагенти позивача по ланцюгу постачання є "ризиковими", не мають трудових та матеріальних ресурсів, є фігурантами кримінальних справ, не підтверджено ланцюга постачання придбаного позивачем товару.
При цьому на підтвердження вказаної інформації відповідачем не надано належних, допустимих та достовірних доказів, як того вимагають приписи процесуального закону.
Інформація, що міститься в інформаційних базах даних контролюючих органів носить інформативний характер та не доводить наявності порушень податкового законодавства позивачем. Доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для проведення господарської діяльності з поставки товару позивачу, обумовленого укладеними договорами, надано не було, як не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про наявність фактів, які встановлені судами, однак не були враховані під час прийняття рішень, та свідчили про протиправну поведінку як позивача так і контрагентів та злагодженості дій між ними.
Вказана позиція неодноразово була висловлена Верховним Судом, зокрема в постановах від 03.10.2019 у справі № 811/3223/14, від 16.04.2020 у справі №810/3443/18, від 30.09.2021 у справі № 400/1986/19 та врахована судами першої та апеляційної інстанцій під час вирішення цієї справи.
Відносно недоліків у заповненні первинних документів, зокрема товарно - транспортних накладних, то слід зазначити, що сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки (недоліки) у їх оформленні не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміна у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися). Вказана правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема у постановах від 24.05.2019 у справі № 826/7423/16, від 04.06.2020 у справі №340/422/19.
Щодо товарно - транспортних накладних, то судами встановлено, що такі накладні містять всі необхідні та достатні реквізити та відомості, що дають можливість в мовній мірі ідентифікувати господарську операцію та осіб, що брали в ній участь.
Необґрунтованим також є і посилання відповідача на ненадання позивачем під час перевірки сертифікатів якості (паспортів якості) на товар, оскільки такі документи не підтверджують факт поставки товару і засвідчують виключно його якість. Ці документи є товаросупровідними документами, надаються, як правило, на вимогу покупця, та у податковому/бухгалтерському обліку не відображаються, оскільки фактично не містять достатньої і необхідної інформації про господарську операцію з поставки. Крім того, матеріали справи містять сертифікати відповідності та паспорта якості на товар.
Також слід зазначити, що посилання контролюючого органу на непідтвердження придбання товарів по ланцюгу постачання, реалізованих контрагентами на адресу позивача, є безпідставними, оскільки не підтверджені жодними доказами, крім того, такі посилання не доводить наявності податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган. Відповідач вказуючи у акті перевірки, що контрагентами позивача не підтверджено придбання товару по ланцюгу постачання не вказує жодних доказів, якими, це підтверджено та не посилається на жоден документ. Згідно акту перевірки, контролюючий орган дійшов вищевказаних висновків виключно на підставі інформації наявної в інформаційних базах даних контролюючого органу, посилань на документи акт перевірки також не містить.
Контролюючий орган також посилався на наявність кримінальних проваджень за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених, зокрема статтями 190, 205 та 212 Кримінального кодексу України в яких фігурантами, є і контрагенти позивача, проте суди попередніх інстанцій обґрунтовано такі не взяли до уваги, оскільки, контролюючим органом не надано доказів наявності вироків у таких провадженнях, як не надано і відомостей про рух кримінальних справ, з яких би можливо було встановити які саме правовідносини, з якими контрагентами та за який період є предметом розслідування в межах кримінальних проваджень, зазначених відомостей не містить і акт перевірки.
Таким чином колегія суддів зазначає, що контролюючим органом на виконання передбаченого частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язку не наведено переконливих доводів та не надано належних, допустимих та достовірних доказів в підтвердження посилань щодо нереальності спірних господарських операцій, матеріали справи таких не містять, а отже висновки судів про наявність підстав для задоволення позовних вимог Товариства в зазначеній частині є правильними та обґрунтованими.
Надаючи оцінку доводам відповідача, наведеним у касаційній скарзі, щодо неврахування судами висновків Верховного Суду, сформованих у постанові Верховного Суду від 19.03.2019 у справі № 825/2073/18, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Контролюючий орган посилається на правову позицію Верховного Суду, пов`язану виключно з критеріями оцінки доказів та висновками, здійсненими за результатами їх дослідження, що не є свідченням застосування у цій справі норм права, без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Аналіз висновків судів попередніх інстанцій у цій справі та в наведеному відповідачем рішенні суду касаційної інстанції свідчить про те, що вони ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, результати розгляду яких залежать від їх (обставин) повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення. Наведене скаржником судове рішення ухвалене за інших фактичних обставин справи, встановлених судами, тому посилання на те, що рішення у цій справі ухвалено без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного постанові Верховного Суду, є безпідставними.
12. Щодо неврахування позивачем у складі інших доходів за 2014 рік суми безповоротної фінансової допомоги у розмірі 12674 грн.
Як вбачається з акту перевірки контролюючим органом встановлено наявність взаємовідносин позивача з ТОВ "БУДПРОМ-ЛТД", якому згідно інформаційної бази ДФС "Податковий блок" було встановлено ознаку фіктивності, також від гр. ОСОБА_2 отримано пояснення про те, що вона зареєструвала ТОВ "БУДПРОМ-ЛТД" за винагороду без наміру проведення фінансово-господарської діяльності, на підставі чого відповідач дійшов висновку, що кошти отримані від вказаного контрагента є безповоротною фінансовою допомогою.
Суди не погодились з вказаним висновком та встановивши реальність спірних господарських правовідносин на підставі первинних документів, зазначили, що відповідач формально підійшов до перевірки спірних правовідносин, фактично не дослідивши такі, не надавши їм належної об`єктивної оцінки на підставі первинних документів.
Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про безпідставність тверджень контролюючого органу про неврахування у складі інших доходів за рік безповоротної фінансової допомоги, на суму 12674 грн, якою на думку контролюючого органу є суми по фіктивним операціям з ТОВ "БУДПРОМ-ЛТД", оскільки, по - перше, судами встановлено, що фактично такі господарські операції відбулись, що підтверджено первинними документами, а по - друге, вказані операції не були безоплатними, оскільки договорами передбачена оплата, яка надійшла на рахунки позивача, як не мали такі операції і ознак безповоротної фінансової допомоги, що визначені пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, з огляду на що, відсутні підстави вважати такі суми безповоротною фінансовою допомогою.
Контролюючий орган, як підставу касаційного оскарження судових рішень в цій частині вказав порушення судами пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме суди при прийнятті рішень не врахували висновок у подібних правовідносинах, викладений у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №440/422/19.
Надаючи оцінку доводам відповідача, наведеним у касаційній скарзі, щодо неврахування судами висновків Верховного Суду, сформованих у постанові за подібних правовідносин, Суд звертає увагу на наступне.
Постанова Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №440/422/19, на яку посилається відповідач, містить висновок щодо застосування норм права в інших правовідносинах, а саме правовідносинах, що стосуються реального характеру господарських операцій з господарюючим суб`єктом, відносно якого наявний вирок за фактом вчинення злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво), зокрема сформовано висновок, що статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами. Первинні документи, які виписані фіктивним підприємством, не можуть вважатися належно оформленими документами, що підтверджують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту є безпідставним.
Натомість у межах спірних правовідносин, у цій справі контролюючий орган не посилається, а судами не встановлено наявність вироку відносно посадових осіб ТОВ "БУДПРОМ-ЛТД", матеріали справи такого не містять. Крім того, постанова від 07.11.2019 у справі №440/422/19, на яку посилається відповідач, не містить жодних висновків відносно безповоротної фінансової допомоги, оскільки такі обставини не були предметом розгляду у зазначеній справі.
Колегія суддів зазначає, що Великою Палатою Верховного Суду у пункті 68 постанови від 26 січня 2021 року у справі №522/1528/15-ц зауважено, що висновки суду, у тому числі касаційної інстанції, формуються виходячи із конкретних обставин справи. При цьому під судовим рішенням в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, у яких є аналогічними предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Отже, вказані позивачем висновки Верховного Суду у справі №440/422/19 не доводять ухвалення рішення судами попередніх інстанцій у справі, що переглядається, всупереч висновкам Верховного Суду, оскільки обставини у даних справах є відмінними, а висновки не є релевантними до спірних правовідносин.
За вказаних обставин та з урахуванням меж касаційного перегляду, відсутні підстави вважати, що суди неправильно застосували норм матеріального права у спірних правовідносинах, а саме без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
13. Правильними та обґрунтованими є також висновки судів попередніх інстанцій в частині скасування податкових повідомлень - рішень від 22.02.2018 № 0001404617, №0001424617, №0001434617, №0001444617, №0001464617, №0001474617, №0001494617, №0001504617, №0001534617, №0001554617, що були прийняті контролюючим органом та пов`язані з неподанням звітності та несплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2015 рік.
Відповідно до пункту 10 статті 10 Податкового кодексу України до місцевих податків належать, зокрема, податок на майно. Місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору (пункт 10.3 статті 10 Податкового кодексу України)
Пунктом 12.3 статті 12 Податкового кодексу України визначено, що сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
Отже втановлення податку на майно, зокрема в частині податку на майно, відмінне від земельної ділянки, є безумовним обов`язком місцевої ради, який повинен бути виконаний шляхом прийняття відповідного рішення.
Підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України передбачено обов`язок місцевої ради опублікувати рішення про встановлення місцевого податку, а також наслідки несвоєчасного опублікування відповідного рішення. Причому норма розрізняє період опублікування рішення ради (це період, який передує плановому), плановий період (у якому планується встановити місцевий податок) і наступний період, (тобто період, який є наступним за плановим).
Кожен із цих періодів має самостійне правове значення. При цьому такі періоди не можуть співпадати в часі. Зокрема, не може бути плановим період, у якому було прийняте та опубліковане відповідне рішення ради. Плановим у будь-якому разі може бути лише той період, який є наступним після періоду опублікування рішення ради.
Якщо таке рішення не буде опубліковано до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому підлягає застосуванню відповідний податок, таке рішення застосовується з початку наступного бюджетного періоду за тим, у якому планувалося запровадити відповідний податок.
Відповідні норми із запровадженням податку на майно, відмінне від земельної ділянки, на 2015 рік набрали чинності з 1 січня 2015 року.
Отже, лише в 2015 році місцеві ради отримали повноваження щодо встановлення податку на майно, відмінне від земельної ділянки (для об`єктів нежитлової нерухомості). Відповідно, лише після цієї дати місцеві ради мали юридичні підстави для прийняття рішення про встановлення податку на майно, відмінне від земельної ділянки.
Таким чином податок на майно, відмінне від земельної ділянки, міг справлятися не раніше 2016 року.
З урахуванням зазначеного правового регулювання спірних правовідносин, а саме норми підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, рішення місцевих рад, зокрема рішення Криворізької міської ради від 31.01.2015 №3277, рішення Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області від 30.01.2015 №931-XXXIII/VI, рішення Луганської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області від 30.01.2015 №315, стосовно податку на майно, відмінне від земельної ділянки, прийняті та опубліковані в 2015 році, а отже не могли бути застосовані в 2015 році. Такі рішення могли передбачати плановим лише 2016 рік, і саме з цього періоду податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, міг вважатися встановленим місцевою радою, а відповідно саме з цього періоду і виник обов`язок з декларування та сплати зазначеного податку.
Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема у постановах від 13.06.2018 у справі № №803/35/17, від 16.04.2019 №804/6909/17.
14. Щодо податкових повідомлень - рішень від 22.02.2018 №0001514618 (яким збільшено суми грошового зобов`язання за платежем: надходження від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об`єктах), №0001594617 (яким збільшено суми грошового зобов`язання за платежем: надходження від скидів забруднюючих речовин безпосередньо у водні об`єкти) та №0001604617 (яким застосовано штрафні санкції у сумі 1360,00 грн за платежем: надходження від скидів забруднюючих речовин безпосередньо у водні об`єкти за неподання звітності).
14.1. Як вбачається з акту перевірки контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог пп.242.1.3 п.242.1 ст.242 Податкового кодексу України, що полягало у заниженні об`єкта та бази оподаткування екологічним податком, в результаті неправильно визначення ПрАТ "ЦГЗК" фактичних обсягів розміщених відходів у місці видалення відходів "Хвостосховище" (Криворізький район), в результаті чого ПрАТ "ЦГЗК" занижено загальну суму екологічного податку на 2127279, 23 грн.
Відповідно до підпункту 14.1.57 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України екологічний податок - це загальнодержавний обов`язковий платіж, що справляється з фактичних обсягів викидів у атмосферне повітря, скидів у водні об`єми забруднюючих речовин, розміщення відходів, фактичного обсягу радіоактивних відходів, що тимчасово зберігаються їх виробниками, фактичного обсягу утворених радіоактивних відходів та з фактичного обсягу радіоактивних відходів.
Згідно з пп.14.1.223 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, розміщення відходів - постійне (остаточне) перебування або захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об`єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозволи уповноважених органів.
Підпунктом 242.1.3. п.242.1 ст.242 Податкового кодексу України встановлено, що об`єкт та база оподаткування - обсяги та види (класи) розміщених відходів, крім обсягів та видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об`єктах) суб`єктів господарювання.
Законом України "Про відходи" визначено, що розміщення відходів - це зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об`єктах. Спеціально відведені місця чи об`єкти - місця чи об`єкти (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр, тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноважених органів на видалення відходів та здійснення інших операцій з відходами.
Судами встановлено, що місце видалення відходів "Хвостосховище" з реєстраційним №138/103 від 17.10.2008 (зі змінами) є територією промислового майданчика ПрАТ "ЦГЗК" і використовується за призначенням згідно паспорту МВВ "Хвостосховище", де постійно зберігаються відходи збагачувального виробництва з дотриманням усіх санітарно - гігієнічних норм. Вказане підтверджено висновком Державної санітарно-епідеміологічної експертизи №05.03.02.-07/22119 від 30.06.2016, виданим Державною санітарно-епідеміологічною службою України "Інститут громадського здоров`я ім.О.М.Марзєєва НАМН України".
У період з 3 кварталу 2013 року по 2 квартал 2017 року ПрАТ "ЦГЗК" використовувало відходи збагачення переробки залізовмісні піски у технології переробки та перескладування у ємність "Хвостосховища" з відбором залишку корисної копалини. Відбір залишку корисної копалини відбувається у два етапи:
- на доводочній фабриці виконується проміжний продукт збагачення залізовмісних пісків з підвищеним складом заліза, що передається на збагачувальну фабрику та по якості відповідає промпродукту дроблення кварцитів магнетитових (сировина первинної переробки при добуванні кар`єрним способом);
- на збагачувальній фабриці у процесі збагачення отримують концентрат залізорудний та хвости збагачення (у загальній масі хвости збагачення направляються до ємності "Хвостосховищ" на складування).
Судами встановлено, що місце видалення відходів "Хвостосховище" являє собою штучно створену ємність, яка має корисний об`єм вмісту, і більше ніж можливо заскладувати відходів до ємності "Хвостосховища" не можливо з технічних характеристик об`єкту.
При складуванні відходів у "Хвостосховище" позивачем розраховувалася сума податкових зобов`язань згідно з вимогами Податкового кодексу України.
Фактичні обсяги за кожним видом забруднюючої речовини визначаються самостійно платниками податку в тоннах.
Судами встановлено, що об`єм бази оподаткування екологічним податком визначалась позивачем з урахуванням залишку заскладованих шламів на початок звітного періоду, з урахуванням руху залізовмістких шламів у звітному періоді та залишку вільної ємності "Хвостосховища" на кінець звітного періоду (залишку заскладованих шламів на кінець звітного періоду).
Доводи контролюючого органу відносно неправильного обрахунку Товариством фактичних обсягів за кожним видом забруднюючої речовини всупереч вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України не підтверджені жодним належним, допустимим та достовірним доказом, матеріали справи таких не містять. Крім того, як правильно вказали суди попередніх інстанцій визначення фактичних обсягів за кожним видом забруднюючої речовини не належить до компетенції органів Фіскальної служби України.
Враховуючи наведене, суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли висновку, що відповідачем неправомірно донараховано зобов`язання з екологічного податку в зазначеній частині.
Надаючи оцінку доводам відповідача, наведеним у касаційній скарзі, щодо неврахування судами висновку Верховного Суду, сформованого у постанові від 03.09.2019 у справі № 804/16848/14, Верховний Суд зазначає, що наведені скаржником висновки роблені виходячи з встановлених обставин саме у справі №804/16848/14, за результатами оцінки доказів, які підтверджують або спростовують обставини, якими обґрунтовані доводи та заперечення учасників вказаних справ.
У постанові від 03.09.2019 у справі № 804/16848/14 Верховний Суд зробив висновок відносно екологічного податку за інших встановлених судами обставин справи, які не є подібними (ревалентними) до спірних правовідносин у цій справі. Так суди встановили факт порушення господарюючим суб`єктом правил зберігання та приймання відходів, а саме на полігон приймалися змішані відходи різного виду, як промислові так і побутові відходи. Крім того, факт допущених порушень було підтверджено і перевіркою Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області.
Натомість у нашій справі спірним є правильність визначення фактичних обсягів забруднюючої речовини, а не порушення правил зберігання та приймання відходів.
Верховний Суд звертає увагу на те, що суди надавали оцінку спірним правовідносинам у зазначеній скаржником справі виходячи з конкретних обставин, встановлених у межах судового розгляду такої справи, які не є аналогічними встановленим судами у цій справі, тому спірні правовідносини не є подібними.
Отже, вказані позивачем висновки Верховного Суду у справі № 804/16848/14 не доводять ухвалення рішення судами попередніх інстанцій у справі, що переглядається, всупереч висновкам Верховного Суду, оскільки обставини у даних справах є відмінними, а висновки не є релевантними до спірних правовідносин.
14.2. З акту перевірки також вбачається, що контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог пп.14.1.57, пп.14.1.230 п.14.1 ст.14, пп.240.1.2 п.240.1 ст.240, п.245.5 ст.245, п.249.5 ст.249 Податкового кодексу України та ст.1, ст.72, ст.74, ст.49 Водного кодексу України, а саме занижено екологічний податок за скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об`єкти у 2013 - 2017 роках, оскільки позивач обраховував такий податок за скиди до річки Інгулець, натомість мав обраховувати фактичний обсяг забруднюючих речовин, які скидаються безпосередньо до ставка - накопичувача балки Свистунова.
Згідно зі ст.5 Водного кодексу України, до водних об`єктів загальнодержавного значення належать:1) внутрішні морські води, територіальне море, а також акваторії морських портів; 2) підземні води, які є джерелом централізованого водопостачання; 3) поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали), що знаходяться і використовуються на території більш як однієї області, а також їх притоки всіх порядків; 4) водні об`єкти в межах територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а також віднесені до категорії лікувальних.
До водних об`єктів місцевого значення належать: 1) поверхневі води, що знаходяться і використовуються в межах однієї області і які не віднесені до водних об`єктів загальнодержавного значення; 2) підземні води, які не можуть бути джерелом централізованого водопостачання.
Згідно зі ст.99 Водного кодексу України, забороняється скидання у водні об`єкти виробничих, побутових, радіоактивних та інших видів відходів і сміття.
Відповідно до ст.74 Водного кодексу України, підприємства, установи і організації, що мають накопичувачі промислових забруднених стічних чи шахтних, кар`єрних, рудникових вод, зобов`язані впроваджувати ефективні технології для їх знешкодження і утилізації та здійснювати рекультивацію земель, зайнятих цими накопичувачами.
Скидання цих вод у поверхневі водні об`єкти здійснюється згідно з індивідуальним регламентом, погодженим з обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища.
Судами встановлено, що протягом періоду, який підлягав перевірці, відповідно до дозволів на спеціальне водокористування та договорів про надання послуг, укладених з ДП "Кривбасшахтозакриття", зворотні шахтні води з шахти "Гігант-Глибока", позивач акумулював безпосередньо до ставка-накопичувача балки Свистунова .
Повернення шахтних вод, що утворилися внаслідок видобутку залізної руди у Криворізькому басейні, з господарської ланки кругообігу води в природні ланки, здійснюється за допомогою технічних споруд і засобів штучно створеного ставка-накопичувача у балці Свистунова, розташованого на півдні від м. Кривий Ріг, в Широківському районі Дніпропетровської області.
Після тимчасової акумуляції шахтних вод у ставку накопичувачу балка Свистунова шахтні води скидаються у водний об`єкт - річку Інгулець.
ПрАТ "ЦГЗК" мав індивідуальні регламенти/дозволи для скиду стічних чи шахтних, кар`єрних, рудникових вод у поверхневий/водний об`єкт - розпорядження Кабінету Міністрів України про скиди вод у водні об`єкти: Розпорядження КМУ від 13 листопада 2013 №893-р ";Про скидання надлишків зворотних вод у р. Інгулець", Розпорядження КМУ від 22 жовтня 2014 №1035-р ";Про скидання надлишків зворотних вод у р. Інгулець", Розпорядження КМУ від 2 грудня 2015 №1263-р ";Про скидання надлишків зворотних вод у р. Інгулець", Розпорядження КМУ від 7 грудня 2016 №929-р "Про скидання надлишків зворотних вод у р. Інгулець".
Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що ПрАТ "ЦГЗК" має дозволи та здійснює скиди шахтної води у річку Інгулець, яка є водним об`єктом в розумінні ст.5 Водного кодексу України, а відповідно позивачем обґрунтовано проведено обрахунок екологічного податку за скиди шахтної води саме у річку Інгулець.
Таким чином при декларуванні та сплаті екологічного податку позивачем дотримано вимоги Податкового кодексу України та Водного кодексу України. Протилежного відповідачем не доведено та відповідних доказів не надано.
Постанова Верховного Суду у справі № 804/16848/14, на яку посилається відповідач у касаційній скарзі, як вже зазначалось вище, містять висновок щодо порушення господарюючим суб`єктом правил зберігання та приймання відходів, що не є подібними (ревалентними) до спірних правовідносин.
15. Щодо віднесення позивачем до складу витрат, витрати на утримання шахти "Гігант-Глибока" до складу якого входять стволи та об`єкти шахт "Гігант-Глибока", "Саксагань", №2 ім. Артема, Північна, Вентиляційна-2, Вентиляційна-3.
Перевіркою встановлено віднесення ПрАТ "ЦГЗК", в порушення пп.14.1.27, пп.14.1.36, п.14.1.231 п.14.1 ст.14, п.138.1, п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, пп.144.3 ст.144 Податкового кодексу України, до складу інших витрат сум за витратами, які не пов`язані із господарською діяльністю підприємства (при наявності витрат на утримання об`єктів основних засобів невиробничого призначення - відсутні доходи від їх діяльності), внаслідок чого завищено розмір показника по рядку 06.4.43 "Інші витрати господарської діяльності, до яких розділом ІІІ Податкового кодексу України прямо не встановлено обмежень щодо віднесення до складу витрат" додатку ІВ до податкової декларації з податку на прибуток за 2013 - 2014 роки на загальну суму 70599733 грн.
Суди попередніх інстанцій встановили використання у господарській діяльності ПрАТ "ЦГЗК" шахти "Гігант-Глибока" до складу якого входять стволи та об`єкти шахт "Гігант-Глибока", "Саксагань", №2 ім. Артема, Північна, Вентиляційна-2, Вентиляційна-3, а також вчинення дій для підготовки та використання шахт до експлуатації з видобутку корисних копалин, що підтверджено висновком експертизи та на підставі зазначеного дійшли висновку, що витрати по утриманню вказаних структурних підрозділів правомірно віднесено позивачем до складу витрат.
Колегія суддів вважає такі висновки правильними з огляду на наступне.
Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (в редакції станом на 31.12.2014) об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються, зокрема з інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу.
Відповідно до п.138.5 ст.138 Податкового кодексу України інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.
Згідно із пп.138.12.2 п.138.12 ст.138 Податкового кодексу України до складу інших витрат, у тому числі включаються інші витрати господарської діяльності, до яких цим розділом прямо не встановлено обмежень щодо віднесення до складу витрат.
При цьому слід зазначити, що при визначенні об`єкту оподаткування податком на прибуток враховуються витрати, які безпосередньо пов`язані з господарською діяльністю платника податків.
Судами встановлено, що ПрАТ "ЦГЗК" впродовж 2013 - 2014 року здійснювало включення до складу інших витрат суми витрат, які пов`язані з утриманням структурного підрозділу шахта "Гігант-Глибока", до складу якого входять стволи та об`єкти шахт "Гігант-Глибока", "Саксагань", №2 ім. Артема, Північна, Вентиляційна-2, Вентиляційна-3.
Судами також встановлено, що протягом 2004-2005 років ПрАТ "ЦГЗК" придбано у ДП "Кривбасреструктуризація" шахту (в тому числі майно) "Гігант-Глибока" (за згодою Міністерства промислової політики України). Протягом 2005 року придбані основні фонди (шахта (в тому числі майно) "Гігант-Глибока") наказами ПАТ "ЦГЗК" введені в експлуатацію в повному обсязі.
Судом встановлено, що з метою видобутку корисних копалин шахти Гігант-Глибока, у 2004 році ПАТ "ЦГЗК" отримало спеціальний дозвіл на користування надрами від 02.09.2004 №3399 з метою видобування багатих залізних руд та магнетитових кварцитів в якості сировини для металургійної хімічної (виготовлення фарб) промисловості на площі поля шахти "Гігант-Глибока", який наказом Державної служби геології та надр України від 08.09.2011 №66 переоформлений і 07.12.2011 укладена Угода №3399 про умови користування надрами, додатком №1 є Характеристика родовища "поле шахти "Гігант-Глибока" ПАТ "ЦГЗК", додатком №2 є Програма робіт з видобування залізних руд родовища "поле шахти "Гігант-Глибока" ПАТ "ЦГЗК", належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.