ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 233/101/17
адміністративне провадження № К/9901/44144/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Єзеров А.А., Кравчук В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 28.02.2017 (суддя - Мартиненко В.С.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 31.05.2017 (судді - Гаврищук Т.Г., Блохін А.А., Сухарьок М.Г.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Костянтинівського міського центру зайнятості про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії, встановив:
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
У січні 2017 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:
визнати неправомірними дії відповідача щодо перерахунку допомоги по безробіттю не в повному обсязі;
зобов`язати повторно провести перерахунок допомоги по безробіттю з урахуванням трудового стажу в період з 15.08.1997 по 30.06.2015, з 08.07.2015 з виплатою недоотриманих сум з 08.07.2015;
зобов`язати повторно провести перерахунок допомоги по безробіттю з урахуванням середнього заробітку у сумі 45000 грн. за 6 місяців перед звільненням та постановкою до Костянтинівського міського центру зайнятості з 08.07.2015 з виплатою недоотриманих сум з 08.07.2015.
ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ ОБСТАВИН СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 23.12.2014 року по 30.06.2015 року позивач ОСОБА_1 працював юристом у фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 , що підтверджується копією трудової книжки.
Наказом відповідача від 02.07.2015 №НТ 150702 позивачеві було надано статус безробітного.
Постановою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 28.09.2015 по справі №233/4709/15-а, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду від 01.12.2015, було зобов`язано Костянтинівський міський центр зайнятості призначити позивачеві допомогу по безробіттю з урахуванням страхового стажу з 23.12.2014 по 30.06.2015 з 08.07.2015 року з виплатою недоотриманих з 08.07.2015 сум.
На виконання наведеного судового рішення 06.10.2015 відповідачем призначено та виплачено позивачу допомогу по безробіттю з врахуванням страхового стажу за період з 23.12.2014 по 30.06.2015. Водночас розмір допомоги визначено в мінімальному розмірі у відповідності до п. 3 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності від 15.06.2015 №613, оскільки страховий стаж позивача протягом 12 місяців, які передують реєстрації його як безробітного, менший шести місяців.
Не погоджуючись з діями відповідача щодо нарахування та виплати йому допомоги по безробіттю у мінімальному розмірі, позивач звернувся до суду з цим позовом.
В обгрунтування позовних вимог посилався на те, що з 23.12.2014 по 30.06.2015, працюючи у фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на посаді юриста отримував заробітну плату в розмірі 45000 грн. З цієї суми ОСОБА_2 не сплачувала єдиний страховий внесок, але це не може бути підставою відмови врахувати ці суми заробітної плати при обчислені допомоги по безробіттю, оскільки така несплата була здійснена не з його вини, крім того, страховий стаж роботи, що передував постановці на облік до центру зайнятості складає більше 6 місяців.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 28.02.2017 провадження в частині позовних вимог, що стосуються повторного перерахунку допомоги по безробіттю з врахуванням трудового стажу в період з 15.08.1997 по 30.06.2015 з 08.07.2015, з виплатою недоотриманих сум з 08.07.2015 - закрито.
У задоволенні іншої частини позовних вимог, постановою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 28.02.2017, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 31.05.2017, відмовлено.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що за приписами частини 2 ст. 21 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» страховий стаж обчислюється за даними персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а за періоди до його запровадження - у порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.
Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ОК-7) позивачеві під час роботи у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 було нараховано заробітну плату в розмірі 45 000 грн. за кожний місяць з січня 2015 по червень 2015, водночас, сплата єдиного соціального внеску за цей період роботодавцем не здійснена.
З огляду на зазначене, суди дійшли висновку, що оскільки страховий стаж позивача протягом 12 місяців, які передують реєстрації особи як безробітної, менший шести місяців, то відповідачем правомірно було визначено розмір допомоги по безробіттю у відповідності до вимог п. 3 Порядку №613, а саме в мінімальному розмірі.
УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
В обгрунтування касаційної скарги позивач посилається на те, що згідно норм чинного законодавства саме роботодавець є особою, яка повина сплачувати страхові внески.
Факт відрахування з його заробітної плати за період з 23.12.2014 по 30.05.2015 страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування підтверджується даними податкової служби та єдиної бази персоніфікації, а тому отримання ним допомоги по безробіттю у належному розмірі не може ставитись в залежність від невиконання роботодавцем свого обов`язку щодо відрахування страхових внесків утриманих з його заробітної плати.
Також посилався на те, що суди дійшли помилкових висновків про те, що його сраховий стаж протягом 12 місяців, що передував реєстрації безробітним, є меншим 6 місяців, оскільки наявність у нього зазначеного стажу більше 6 місяців встановлено судовим рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 28.09.2015 №233/4709/15.
Заперечуючи проти касаційної скарги відповідач просив у її задоволенні відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Відповідно до вимог ч.ч. 2, 4 ст. 257 КАС України (в редакції, чинній на момент звернення до суду) судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Згідно ст. 267 КАС України (в зазначеній редакції) визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов`язання суб`єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення та інше.