Постанова
Іменем України
05 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 607/26208/19
провадження № 61-1694св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
представник відповідача - ОСОБА_3,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Перша Тернопільська державна нотаріальна контора, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у складі судді Вийванка О. М. від 06 серпня 2021 року та постанову Тернопільського апеляційного суду у складі колегії суддів: Шевчук Г. М., Міщія О. Я., Хоми М. В., від 16 грудня 2021 року.
Зміст позовної заяви та її обґрунтування
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Перша Тернопільська державна нотаріальна контора, ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним.
Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що вона є спадкоємцем за законом після смерті дядька ОСОБА_6, який помер
ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивачка вказувала, що нотаріус відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з відсутністю документів на підтвердження її родинних зв`язків зі спадкоємцем. Посилалася на те, що під час розгляду в судовому порядку її заяви про встановлення родинних відносин між нею та дядьком їй стало відомо про наявність заповіту, посвідченого 24 липня 2015 року, згідно якого ОСОБА_6 заповів відповідачці усе належне йому майно, у тому числі і квартиру АДРЕСА_1 . На підставі цього заповіту ОСОБА_7 було видано свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_6 . Позивачка зазначала, що судовим рішенням у справі № 607/7223/18, що набрали законної сили, їй було відмовлено у задоволенні позову про визнання вказаного заповіту недійсним. Наголошувала, що під час розгляду справи № 607/7223/18 було встановлено, що заповіт є нікчемним, а отже він не породжує будь-яких правових наслідків. Стверджувала, що нікчемність заповіту має наслідком позбавлення відповідачки права на спадкування після смерті ОСОБА_6 .
Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просила суд визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину від 14 червня 2019 року
№ 2-408, видане на ім`я ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_6 .
Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області
від 06 серпня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом
від 14 червня 2019 року (зареєстроване у реєстрі за № 2-408), видане державним нотаріусом Першої Тернопільської державної нотаріальної контори Боберською О. А. на ім`я ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_6, на квартиру АДРЕСА_1 .
Припинено речове право ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1, зареєстроване на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 14 червня 2019 року (зареєстрованого у реєстрі за № 2-408), виданого державним нотаріусом Першої Тернопільської державної нотаріальної контори Боберською О. А. (номер запису про право власності 32012330).
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що заповіт, на підставі якого було видано оспорюване свідоцтво про право на спадщину, є нікчемним в силу закону, тому порушене право позивачки, як спадкоємця за законом, підлягає захисту шляхом визнання зазначеного свідоцтва недійсним. Також суд, посилаючись на частину третю статті 26 Закону Україні "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", виходив із того, що ухвалення судом рішення про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, на підставі якого було проведено державну реєстрацію речового права відповідачки, можливо лише з одночасним припиненням такого права.
Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 16 грудня 2021 рокуапеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишено без задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 серпня 2021 року - без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши при цьому, що судом правильно встановлено порушення спадкових прав позивачки, оскільки відповідачці було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, який є нікчемним. Крім того, апеляційний суд наголосив на тому, що судом першої інстанції правильно застосовано положення частини третьої статті 26 Закону Україні "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", оскільки самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є спірні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та обраного позивачем способу захисту права.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі, поданій у січні 2022 року,представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просить скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 серпня 2021 року та постанову Тернопільськогоапеляційного суду від 16 грудня 2021 року і ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначив порушення судами норм матеріального і процесуального права, пославшись на те, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 705/522/15-а, від 16 травня 2018 року у справі
№ 910/5394/15-г, від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17,
від 19 червня 2018 року у справі № 922/2383/16, від 22 серпня 2018 року
у справі № 905/1926/16, від 07 листопада 2018 року у справі
№ 488/5027/14-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16,
від 12 грудня 2018 року у справі № 2-3007/11, від 16 січня 2019 року у справі № 757/31606/15-ц, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц,
від 01 жовтня 2019 року у справі 910/3907/18, від 19 травня 2020 року
у справі № 916/1608/18, від 19 травня 2020 року у справі № 910/719/19,
від 01 вересня 2020 року у справі № 907/29/19, від 19 січня 2021 року
у справі № 916/1415/19, від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19,
від 25 травня 2021 року у справі № 522/9893/17 та постановах Верховного Суду від 05 березня 2018 року у справі № 918/185/15, від 27 березня
2018 року у справі № 910/17999/16, від 25 квітня 2018 року у справі
№ 910/24257/16, від 19 червня 2019 року у справі № 136/576/16-ц,
від 10 червня 2020 року у справі № 912/1701/18, від 25 січня 2021 року
у справі № 607/7223/18, від 03 березня 2021 року у справі № 915/161/20,
від 22 червня 2021 року у справі № 908/924/20 (пункт 1 частини другої
статті 389 Цивільного процесуального кодексу України).
Також заявник вказав на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах
(пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України) та не дослідження судами належним чином зібраних у справі докази (пункт 4 частини другої
статті 389 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги обґрунтовані тим, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, оскільки позивачка не заявляла вимог про припинення речового права відповідачки на квартиру. На думку особи, яка подала касаційну скаргу, позивачкою обрано неналежний спосіб захисту порушеного права. Також представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 стверджує, що позивачка не довела факту порушення її права, оскільки вона є спадкоємицею п`ятої черги за наявності спадкоємців другої черги.
Ухвалою Верховного Суду від 03 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.
У визначений судом строк відзивів на касаційну скаргу не надійшло.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6, після смерті якого відкрилась спадщина, у тому числі на квартиру АДРЕСА_1 .
Після смерті ОСОБА_6 . Першою Тернопільською державною нотаріальною конторою відкрито спадкову справу № 260/2017.
13 квітня 2017 року ОСОБА_1 звернулась із заявою про прийняття спадщини після смерті її дядька ОСОБА_6, однак нотаріусом їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з відсутністю документів, які підтверджують факт родинних відносин між нею та спадкодавцем.
До нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 також звертались ОСОБА_8 та ОСОБА_4, яким нотаріусом запропоновано подати документи на підтвердження родинних зв`язків із спадкодавцем.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області
від 29 січня 2018 року у справі № 607/8630/17 встановлено факт родинних відносин між ОСОБА_1 та її рідним дядьком ОСОБА_6
24 липня 2015 року ОСОБА_6 склав заповіт, у якому на випадок смерті заповів все своє майно, у тому числі квартиру АДРЕСА_1, ОСОБА_2, яка є його племінницею. Заповіт складено та посвідчено головою Рогачинської сільської ради Бережанського району Тернопільської області.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області
від 08 квітня 2019 року у справі № 607/7223/18 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту від 24 липня
2015 року недійсним.
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 07 жовтня 2019 року у справі № 607/7223/18 рішення суду першої інстанції змінено у частині мотивів відмови у задоволенні позову. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що оспорюваний заповіт є нікчемним в силу закону, оскільки сільський голова не був наділений правом на його посвідчення, а заповідач постійно проживав у м. Тернополі. При цьому визнання нікчемного правочину недійсним судом не вимагається.
Постановою Верховного Суду від 25 січня 2021 року у справі № 607/7223/18 постанову Тернопільського апеляційного суду від 07 жовтня 2019 року залишено без змін.
14 червня 2019 року державним нотаріусом Першої Тернопільської державної нотаріальної контори Боберською О. А. на ім`я ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_6 на квартиру АДРЕСА_1 .
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.