Постанова
Іменем України
05 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 266/957/16-ц
провадження № 61-13631св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивачі (відповідачі за зустрічним позовом): ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідачі: ОСОБА_3 (позивач за зустрічним позовом), Приватне акціонерне товариство "Страхове товариство "Іллічівське",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 02 березня 2021 року у складі судді Пантелєєва Д. Г., постанову Донецького апеляційного суду від 27 травня 2021 року у складі колегії суддів: Мальцевої Є. Є., Лопатіної М. Ю., Баркова В. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2016 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_3,Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське" (далі - ПрАТ "СТ "Іллічівське") про відшкодування моральної шкоди у зв`язку із смертю.
Позов мотивовано тим, що 19 жовтня 2009 року у м. Маріуполі Донецької області на вул. Бахчиванджи трапилась дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої був смертельно травмований син позивачів - ОСОБА_4, 1973 року народження.
Дорожньо-транспортна пригода відбулась в результаті зіткнення мотоцикла марки "SUZUKI GSR-1300", яким керував ОСОБА_4, з автомобілем "SUZUKI GRAND VITARA" під керуванням ОСОБА_3, внаслідок порушення останньою вимог Правил дорожнього руху.
18 грудня 2009 року ОСОБА_3 притягнуто у кримінальній справі № 81-1591 в якості обвинуваченої за злочин, передбачений частиною другою статті 286 Кримінального кодексу України. Постановою слідчого позивачів було визнано потерпілими у цій справі. Постановою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 30 грудня 2012 року ОСОБА_3 було звільнено від кримінальної відповідальності на підставі п. "г,ґ" статті 1 Закону України "Про амністію" від 08 липня 2011 року, припинивши відносно неї кримінальну справу за частиною другою статті 286 КК України.
В результаті злочинних дій відповідача позивачі втратили члена їх родини, їх сина та батька для їх онуків.
Оскільки смерть ОСОБА_4 настала внаслідок ДТП з вини ОСОБА_3, відповідачка зобов`язана відшкодувати їм моральну шкоду, завдану його смертю. Загибель сина для них трагічна подія, яка викликала стрес, глибокі душевні переживання та страждання, порушила нормальні життєві зв`язки та уклад, призвела до значних незворотних змін способу життя, планів на майбутнє, життя втратило сенс.
На підставі викладеного ОСОБА_1, ОСОБА_2 просили стягнути з ОСОБА_3 300 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, по 150 000 грн кожному.
У березні 2016 року ОСОБА_3 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Зустрічний позов мотивовано наявністю вини ОСОБА_4 у ДТП, що відбулася 19 жовтня 2009 року.
Внаслідок ДТП ОСОБА_3 отримала травми, тривалий час лікувалась, стала довічним інвалідом, втратила працездатність і можливість працювати на попередній посаді, що призвело до зменшення її доходів.
В результаті витрат на тривале лікування, втрату працездатності, інвалідності, неможливості працювати на попередній посаді, ОСОБА_3 завдано матеріальну шкоду в розмірі 30 000 грн.
Крім того, внаслідок ДТП від незаконних дій ОСОБА_4 . ОСОБА_3 спричинено моральну шкоду, яку вона оцінює у 300 000 грн.
Відповідно до статті 1231 ЦК України до спадкоємців переходить обов`язок відшкодувати майнову шкоду (збитки), яка була завдана спадкодавцем. Спадкоємцями померлого ОСОБА_4 є його батьки ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .
Враховуючи зазначене, ОСОБА_3 просила суд стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 30 000 грн у рахунок відшкодування майнової шкоди, 300 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 02 березня 2021 року первісний позов задоволено частково.
Стягнено з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2 у рахунок відшкодування моральної шкоди по 100 000 грн кожному.
У задоволенні іншої частини позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 відмовлено.
У задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачам за первісним позовом внаслідок загибелі їх сина в дорожньо-транспортній пригоді, що сталася з вини відповідачки, заподіяно моральну шкоду. Враховуючи характер, глибину фізичних та душевних страждань, визначено розмір коштів в рахунок відшкодування моральної шкоди суму в розмірі 200 000 грн, тобто по 100 000 грн кожному.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, місцевий суд виходив з того, що ОСОБА_3 не надано належних та допустимих доказів на обґрунтування своїх вимог.
Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Донецького апеляційного суду від 27 травня 2021 року рішення місцевого суду залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду є обґрунтованими, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У серпні 2021 року ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, уточнивши вимоги, просить рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити або передати справу на новий розгляд.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили рішення необґрунтовано, з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповно та неправильно встановили обставини, які мають значення для справи, а висновки судів не відповідають фактичним обставинам справи.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК Українипередбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 10 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи.
20 грудня 2021 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що позивачі є батьками ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
19 жовтня 2009 року на вул. Бахчиванджи у м. Маріуполі Донецької області мала місце дорожньо-транспортна пригода, під час якої ОСОБА_3 керувала автомобілем марки "SUZUKI GRAND VITARA", реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить їй на праві власності, а мотоциклом марки "SUZUKI GSR-1300", реєстраційний номер НОМЕР_2, керував за довіреністю ОСОБА_4, який загинув під час ДТП.
Постановою Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 30 грудня 2011 року ОСОБА_3 звільнена від кримінальної відповідальності на підставі п. "г, ґ" статті 1 Закону України "Про амністію" від 08 липня 2011 року, відносно неї закрито кримінальну справу за статтею 286 частиною другою КК України, за фактом ДТП, яке відбулось 19 жовтня 2009 року.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Оскільки рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду в частині вирішення зустрічних позовних вимог не оскаржується в касаційному порядку, тому на предмет законності й обґрунтованості в цій частині судом касаційної інстанції не перевіряється відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій в оскаржуваній частині відповідають.