Постанова
Іменем України
05 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 343/2260/20
провадження № 61-16125св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Долинський районний відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), Івано-Франківський обласний державний нотаріальний архів,
третя особа -ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 05 квітня 2021 року у складі судді Лицура І. М. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року у складі колегії суддів: Томин О. О., Пнівчук О. В., Мелінишин Г.П.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Долинського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), Івано-Франківського обласного державного нотаріального архіву про скасування обтяження у вигляді арешту квартири.
Позовні вимоги мотивовано тим, що рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 07 серпня 2019 року у справі № 343/1362/19 визнано право власності за позивачкою ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 як на спадкове майно після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Проте з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта вбачається, що 18 лютого 2008 року на вказану квартиру, власником якої на той час було вказано ОСОБА_4 (реєстраційний номер 6608495), накладено арешт на підставі повідомлення Державної виконавчої служби 868 ЗБ №12 від 08 квітня 2002 року. Будь-яка інша інформація про підстави накладення арешту відсутня.
Позивачка зазначає, що ОСОБА_4 померла ще ІНФОРМАЦІЯ_2, і не відомо, яким чином вона могла бути зазначена власником квартири станом на 08 квітня 2002 року та на 18 лютого 2008 року.
07 липня 2020 року згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 стала одноосібним власником даної квартири.
На звернення її представника щодо підстав накладення обтяження у вигляді арешту на квартиру начальник Долинського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) своїм листом від 24 лютого 2020 року зазначив, що виконавчих документів про стягнення заборгованості з ОСОБА_4 згідно книг обліку вхідної кореспонденції та книг обліку виконавчих проваджень державних виконавців Долинського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) на виконанні станом на сьогоднішній день немає. Також вказано, що відповідно до Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби термін зберігання виконавчих проваджень становить 3 роки, а термін зберігання книг обліку виконавчих проваджень, переданих державному виконавцю - 5 років, а тому всі книги обліку виконавчих проваджень знищено.
Листом завідувача Івано-Франківського обласного державного нотаріального архіву від 14 лютого 2020 року також відмовлено у наданні інформації про підстави накладення арешту на вказану квартиру.
Позивачка вважає, що найбільш вірогідно, що накладення вказаного арешту мало місце у зв`язку з несплатою комунальних послуг як засіб виконання. А з урахуванням того факту, що виконавче провадження відсутнє, слід вважати, що підстави накладення арешту на квартиру були усунуті шляхом погашення боргу. Проте після погашення боргу працівники відділу державної виконавчої служби не подали нотаріусу відповідні документи з рекомендацією (вимогою) зняти арешт на квартиру.
ОСОБА_1 зазначає, що наявність вищевказаного арешту на кватиру перешкоджає їй належним чином розпорядися даним майном.
З урахуванням викладених обставин просила суд скасувати обтяження у вигляді арешту квартири АДРЕСА_1, власником якої вказана ОСОБА_4, за реєстраційним номером обтяження 6608495, внесеного 18 лютого 2008 року в Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна реєстратором - Долинською міською державною нотаріальною конторою на підставі повідомлення Державної виконавчої служби 868 ЗБ № 12 від 08 квітня 2002 року.
Ухвалою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 24 грудня 2020 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів, ОСОБА_2, яка проживає у квартирі АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 05 квітня 2021 року позов задоволено.
Скасовано обтяження у вигляді арешту на квартири АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_1, реєстраційний номер обтяження 6608495, що внесено в Єдиний реєстр заборон відчуження нерухомого майна 18 лютого 2008 року.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що наявність арешту на квартиру позивачки порушує її право на вільне володіння та розпорядження майном, яке вона набула у встановленому законом порядку. При цьому підстав для збереження вказаного обтяження в судовому засіданні не встановлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подала на нього апеляційну скаргу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.
Рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 05 квітня 2021 року залишено без змін.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У жовтні 2021 року до Верховного Суду через засоби поштового зв`язку надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 на рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 05 квітня 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року.
В касаційній скарзі заявник просить суд скасувати оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове про відмову у позові.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.
Доводи інших учасників справи
Ухвалою Верховного Суду від 09 грудня 2021 року відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу ОСОБА_2 на підставі статті 126 ЦПК України повернуто заявнику без розгляду.
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 08 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
16 листопада 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 07 серпня 2019 року задоволено позов ОСОБА_1 до Вигодської селищної ради про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування. Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 та складається з двох кімнат житловою площею 27,9 кв.м (1-а кімната - 16,0 кв.м; 2-а кімната - 11,9 кв.м); кухні площею 6,2 кв.м; ванної кімнати площею 2,6 кв.м та коридору площею 2,2 і 2,4 кв.м; загальна площа квартири - 41,3 кв.м, що належала ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 07 серпня 2019 року набрало законної сили.
Згідно копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 215862037 від 10 липня 2020 року на підставі вищевказаного рішення суду за ОСОБА_1 07 липня 2020 року зареєстровано право приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 198182552 від 29 січня 2020 року на підставі повідомлення Державної виконавчої служби 868.ЗБ № 12 від 08 квітня 2002 року реєстратором - Долинською міською державною нотаріальною конторою 18 лютого 2008 року зареєстровано обтяження на дану квартиру, яка належить ОСОБА_4, у вигляді арешту (архівний запис), реєстраційний номер обтяження 6608495.
Відповідно до копії повторного свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 07 липня 2009 року ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно повідомлення № 74/7 від 24 лютого 2020 року Долинського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), виконавчих документів про стягнення заборгованості з ОСОБА_4 згідно книг обліку вхідної кореспонденції та книг обліку виконавчих проваджень державних виконавців Долинського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) на виконанні станом на сьогоднішній день немає. Відповідно до Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватних виконавців термін зберігання виконавчих проваджень в архіві становить 3 роки, а термін зберігання книг обліку виконавчих проваджень, переданих державному виконавцю - 5 років відповідно до статті 352 б, в. У зв`язку з тим, що термін зберігання закінчився, виконавчі провадження та книги обліку виконавчих проваджень, переданих державному виконавцю, знищено.
Згідно з інформацією Івано-Франківського обласного державного нотаріального архіву № 992/01-21 від 15 грудня 2020 року, наданою на виконання ухвали суду у даній справі, у фонді № 8 в Реєстрі Долинської міської державної нотаріальної контори для реєстрації заборон відчуження жилих будинків, квартир, дач, садових будинків, гаражів, земельних ділянок та іншого нерухомого майна, а також арештів, накладених на таке майно судовими та слідчими органами за 2001-2008 роки (справа № 397), на а.с. 11 23 квітня 2002 року зроблено запис № 12 про реєстрацію заборони відчуження квартири АДРЕСА_1 на підставі повідомлення Долинського райвідділу державної виконавчої служби № 868 від 08 квітня 2002 року. Власником квартири зазначена ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Запис у реєстрі заборон № 189373-1652. За відомостями акта "Про виділення до знищення документів, які не підлягають зберіганню", схваленого протоколом Експертної комісії Івано-Франківського обласного управління юстиції № 4 від 05 жовтня 2006 року пункт 18 "Розпорядження по накладанню та зняттю заборон (арештів) відчуження жилих будинків, квартир, іншого нерухомого майна" за 1991-2002 роки знищені відповідно до номенклатур та Правил ведення нотаріального діловодства. Строк зберігання цих документів був визначений у 3 роки.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій відповідають.