Постанова
Іменем України
04 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 638/12050/20
провадження № 61-14178 св 21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,
Коломієць Г. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Полтаві,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 20 квітня
2021 року у складі судді Хайкіна В. М. та постанову Харківського апеляційного суду від 10 серпня 2021 року у складі колегії суддів:
Маміної О В., Кругової С. С., Пилипчук Н. П.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом
до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві (далі - ТУ ДБР у м. Полтаві), в якому просив стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України компенсацію моральної шкоди, заподіяної протиправною тривалою бездіяльністю слідчого ТУ ДБР у м. Полтаві, у розмірі
566 760,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 23 жовтня 2014 року прокуратура Харківської області відкрила кримінальне провадження
№ 42014170000000291 проти колишніх співробітників головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області (далі - ГУ
МВС України в Полтавській області). У січні 2020 року вказане кримінальне провадження скеровано до ТУ ДБР у м. Полтаві, слідчим визначено Маслова Д. Б.
Зазначав, що 31 січня 2020 року він, як потерпілий у кримінальному провадженні, звернувся до слідчого з клопотанням про призначення судово-психологічної експертизи, проте слідчий не розглянув
це клопотання, не повідомив його про результати розгляду. 28 лютого
2020 року він повторно звернувся до слідчого з аналогічним клопотанням, однак слідчий знову вчинив бездіяльність, не відреагувавши на нього.
18 березня 2020 року він звернувся до слідчого з клопотанням
про проведення слідчих дій, яке слідчий знову не розглянув.
01 травня 2020 року він звернувся до начальника першого слідчого відділу ТУ ДБР у м. Полтаві зі скаргою на бездіяльність слідчого, на яку 19 травня 2020 року отримав формальну відповідь. 01 червня 2020 року він звернувся до слідчого з клопотанням про проведення слідчих дій, однак слідчий знову вчинив бездіяльність.
Вважав, що слідчий ТУ ДБР у м. Полтаві Маслов Д. Б. умисно не проводив слідчих дій, приховав посадовий злочин, ігнорував його клопотання, докази, що завдало йому моральні страждання. Крім того, у зв`язку з наведеним,
він звернувся до Генерального прокурора із заявою про вчинення слідчим кримінального правопорушення.
Зазначав, що він є особою з інвалідністю ІІ групи і вимушений протягом тривалого часу неодноразово звертатися до суду для захисту своїх прав,
йому завдано глибокі моральні страждання. При цьому він також позбавлений відчуття безпеки, правової стабільності, верховенства права.
Завдану моральну шкоду оцінив у розмірі 566 760,00 грн і вважав, що саме цей розмір моральної шкоди буде справедливим та достатнім
для компенсації його моральних страждань.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просив суд його позов задовольнити.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 20 квітня
2021 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 10 серпня 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що суд, здійснюючи нагляд за дотриманням верховенства права та законності у процесуальній діяльності слідчого та прокурора, забезпечує дотримання основних прав та інтересів особи та реалізує відповідний судовий контроль за їх діяльністю, що має на меті усунути недоліки у ній. Проте, наявність певних недоліків у процесуальній діяльності зазначених посадових осіб саме по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої.
Суди попередніх інстанцій вказали, що метою оскарження позивачем бездіяльності слідчого ТУ ДБР у м. Полтаві у даному спорі було оспорювання процесуальної діяльності та незгода з прийнятими процесуальними рішеннями відповідно до вимог КПК України. Зазначене
не є безумовним доказом неправомірних дій або бездіяльності у розумінні статті 1174 ЦК України.
При цьому у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та шкодою, на наявність якої посилається позивач. Судами враховано прецедентну судову практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), а також правові позиції Верховного Суду, викладені у подібних справах.
Крім того, незгода позивача з прийнятими посадовими особами відповідача рішеннями, які ним були оскаржені в передбаченому КПК Українипорядку, саме по собі не свідчить про наявність правових підстав для відшкодування йому моральної шкоди.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у серпні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права
та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення.
В обґрунтування підстав касаційного оскарження рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 20 квітня 2021 року та постанови Харківського апеляційного суду від 10 серпня 2021 року ОСОБА_1 посилається на те, що судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду. Крім цього, судами належним чином не досліджено зібрані у справі докази,
що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу
№ 638/12050/20 із суду першої інстанції. Надіслано учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У вересні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій зроблено помилковий висновок про відсутність правових підстав
для задоволення його позову, не враховано прецедентну практику ЄСПЛ, відповідні положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), Конституції України та норми ЦК України.
Також посилається на відповідну судову практику Верховного Суду,
яку безпідставно не враховано судами при вирішенні спору.
Вказує, що судами не надано правової оцінки доводам, якими було обґрунтовано наявність підстав для відшкодування моральної шкоди.
При цьому ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 01 березня 2021 року задоволено його скаргу на постанову слідчого
ТУ ДБР у м. Полтаві від 23 грудня 2020 року про закриття кримінального провадження № 42014170000000291 від 23 жовтня 2014 року й скасовано вказану постанову слідчого (справа №554/2411/2020), проте слідчий
так і не усунув недоліки, викладені в ухвалі, тобто продовжує здійснювати бездіяльність. У зв`язку з цим, ухвалою Полтавського апеляційного суду
від 17 березня 2021 року у справі № 554/10426/20 зобов`язано уповноважену службову особу Полтавської обласної прокуратури внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за його заявою
від 28 жовтня 2020 року про вчинення кримінального правопорушення слідчим ТУ ДБР у м. Полтаві Масловим Д. Б., що й було зроблено у квітні 2021 року (кримінальне провадження № 42021170000000026).
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У вересні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного
Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ТУ ДБР у м. Полтаві,
в якому вказується, що оскаржувані судові рішення є законними
та обґрунтованими, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу -
без задоволення.
Зазначається, що доводи позивача в цілому зводяться виключно до його незгоди з процесуальними рішеннями, прийнятими у кримінальному провадженні. При цьому в касаційній скарзі заявник посилається
на обставини, які не були предметом розгляду даної справи, оскільки у позовній заяві остання дата обґрунтування неправомірних дій слідчого, на думку заявника, 01 червня 2020 року, а не квітень 2021 року.
Крім того, містяться посилання на відповідну судову практику Верховного Суду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно
у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального
чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом
чи судом у визначених законом випадках.
Статтею 56 Конституції Україникожен має право на відшкодування
за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної
та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями
чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України.
Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових
чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК Українипри виборі
і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені
в постановах Верховного Суду.
У пунктах 5.6 і 5.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18) зазначено,
що шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176
ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176
ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується
на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил
про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади,
їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України).
За загальним правилом підставою виникнення зобов`язання
про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій
особі. Зобовʼязання про компенсацію моральної шкоди завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади
при здійсненні своїх повноважень виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного звʼязку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом ? моральною шкодою.
У пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 березня