Постанова
Іменем України
21 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 750/1310/20
провадження № 61-18284св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Кравченка Володимира Володимировича на постанову Чернігівського апеляційного суду від 21 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Онищенко О. І., Євстафіїва О. К., Шарапової О. Л.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
В лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про виділ в натурі частки із спільної часткової власності, посилаючись на те, що за договором купівлі-продажу від 29 липня 1975 року № 1/7922 йому на праві власності належить 1/2 частина житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого по АДРЕСА_1 . Сторони у справі є сусідами. Спірне домоволодіння має окремі входи та фактично є двома окремими квартирами (житловими будинками) зі своїми господарськими будівлями та спорудами. Загальна площа його квартири становить 105,2 кв. м. На підставі рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 15 січня 1992 року відповідачу належить квартира загальною площею 92,3 кв. м. Сторони також є власниками земельних ділянок, наданих для будівництва та обслуговування житлових будинків і господарських споруд. Однак за наявності технічної можливості відповідач відмовляється в добровільному порядку вирішити питання щодо реального поділу спірного домоволодіння в натурі. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив: виділити йому в натурі у приватну власність, визнавши за ним право власності на належну йому 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1, в окремий об`єкт нерухомості частину, що складається з: у житловому будинку: 1-1 коридор площею 14,0 кв. м, 1-2 кімната площею 11,6 кв. м, 1-3 кімната площею 10,9 кв. м, 1-4 кімната площею 18,1 кв. м, 1-5 ванна площею 2,9 кв. м, 1-6 вбиральня площею 1,1 кв. м; 1-7 шафа площею 0,7 кв. м; 1-8 кухня площею 16,8 кв. м, 1-1 тамбур площею 2,2 кв. м; 1-9 веранда площею 20,3 кв. м; 1-10 коридор площею 5,9 кв. м; 1-11 шафа площею 1,4 кв. м, загальною площею 105,2 кв. м, в тому числі житловою - 44,4 кв. м; у господарських будівлях та спорудах: погріб літ. "а2-1", гараж літ. "Д-2 (1 поверх)"; сарай літ. "Д-2 (2 поверх)"; сарай літ. "Д1-1"; сарай літ. "Д2-1"; душ літ. "Е-1"; припинити його право спільної часткової власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 .
Рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 09 червня 2021 року у складі судді Карапута Л. В., з урахуванням ухвал цього суду від 10 червня 2021 року та від 30 червня 2021 року про виправлення описок, позов задоволено частково. Виділено в натурі у приватну власність ОСОБА_1 та визнано за ним право власності на належну йому 1/2 частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, що складається з: 1-1 коридор площею 14,0 кв. м, 1-2 кімната площею 11,6 кв. м, 1-3 кімната площею 10,9 кв. м, 1-4 кімната площею 18,1 кв. м, 1-5 ванна площею 2,9 кв. м, 1-6 вбиральня площею 1,1 кв. м, 1-7 шафа площею 0,7 кв. м, 1-8 кухня площею 16,1 кв. м, 1-9 веранда площею 20,3 кв. м, 1-10 коридор площею 5,9 кв. м, 1-11 шафа площею 1,4 кв. м, 1-І тамбур площею 2,2 кв. м, загальною площею 105,2 кв. м, та господарські будівлі та споруди: гараж літ. "Д-2 (1 поверх)", сарай літ. "Д-2 (2 поверх)", сарай літ. "Д1-1", сарай літ. "Д2-1", душ літ. "Е-1", сарай літ. "Е1-1", навіс літ. "Е2", вбиральня літ. "ЕЗ". Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 10 186 грн грошової компенсації вартості ідеальної частки будинку. В решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 5 360 грн та витрати на проведення судової експертизи в розмірі 7 191 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на надання правничої допомоги в розмірі 4 800 грн.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що при виділі частки зі спільного нерухомого майна власнику, який виділяється, та власнику (власникам), що залишаються, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вхід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий об`єкт нерухомого майна. Відповідачу вже виділено в натурі 1/2 частину спірного будинку, право власності на яку вона зареєструвала, в якій об`єктом є житловий будинок по АДРЕСА_1 загальною площею 106,1 кв. м, житловою площею 44,4 кв. м, форма власності приватна. Тому вимога позивача про припинення права спільної часткової власності не підлягає задоволенню. Також суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, оскільки договір про надання правничої допомоги укладений між адвокатом Шолох О. В. та позивачем 20 лютого 2020 року, акт-розрахунок передачі-приймання юридичних послуг до цього договору складений 15 березня 2021 року, в ньому встановлено договірну плату за послуги в сумі 10 000 грн. Ці документи не підтверджують факту понесення позивачем таких витрат, а надана квитанція до прибуткового касового ордера підтверджує сплату ним 10 грн до укладення договору про надання правничої допомоги.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Чернігова від 25 червня 2021 року відмовлено в задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Шолох О. В. про ухвалення додаткового рішення.
Судове рішення місцевого суду мотивоване тим, що питання про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу за договором від 20 лютого 2020 року вже було вирішене судом при ухваленні рішення по суті позовних вимог. Тому немає підстав для повторного розгляду такого питання і винесення додаткового рішення суду.
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 21 жовтня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 09 червня 2021 року скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог про припинення права спільної часткової власності, стягнення грошової компенсації вартості ідеальної частки будинку та розподілу судових витрат. Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Припинено право спільної часткової власності ОСОБА_1 на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 . Стягнуто з Територіального управління Державної судової адміністрації у Чернігівській області на користь ОСОБА_2 грошові кошти, внесені ОСОБА_1 на депозитний рахунок UA128201720355289002000005960, банк отримувача - Державна казначейська служба України, місто Київ, отримувач -Деснянський суд міста Чернігова 22030101, код отримувача 26295412, в сумі 10 186 грн згідно з квитанцією від 19 квітня 2021 року, номер квитанції 0.0.2095575408.1. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 10 510 грн за розгляд справи судом першої інстанції, витрати на проведення судової експертизи в розмірі 7 191 грн, витрати на проведення додаткової судової експертизи в розмірі 2 288 грн, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн. В решті рішення місцевого суду залишено без змін. Ухвалу Деснянського районного суду міста Чернігова від 25 червня 2021 року залишено без змін. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 7 882,50 грн судового збору за апеляційний розгляд справи.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що визначальним для виділу частки або поділу в натурі будинку, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників і технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до цих часток. Такий правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 25 вересня 2019 року у справі № 205/9065/15-ц, від 12 березня 2020 року у справі № 127/5835/16-ц, від 27 травня 2020 року у справі № 173/1607/15-ц. Висновком експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 28 вересня 2020 року № 27-20 запропоновано один можливий варіант виділу частки в будинку згідно з фактичним користуванням будинком і встановлено, що частка позивача становить 51/100 частину в будинку з господарськими будівлями, що на 10 186 грн більше, ніж ідеальна частка в одиницях вартості. Хоча інший співвласник вже здійснив виділ своєї частки, не заявляючи при цьому про стягнення коштів для рівності часток, однак в цій справі встановлено, що розмір частки ОСОБА_1 більший, ніж розмір частки ОСОБА_2 . В матеріалах справи відсутні докази того, що збільшення розміру частки позивача відбулося за рахунок прибудов, здійснених ним за власний рахунок. Місцевий суд не врахував, що ОСОБА_1 сплатив 10 186 грн на депозитний рахунок суду, тому вказані кошти належить стягнути на користь ОСОБА_2 з депозитного рахунку суду, а не з позивача. Оскільки вимога про виділення частки є передумовою для застосування іншого способу захисту права - припинення права спільної часткової власності, то вказані позовні вимоги є фактично однією вимогою, яка стосується належної позивачу 1/2 частки права власності. Також апеляційний суд вказав на помилковість висновку місцевого суду про відсутність підстав для стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу. У справі наявні договір про надання правничої допомоги, укладений 20 лютого 2020 року між ОСОБА_1 і адвокатом Шолох О. В., та акт-розрахунок передачі-приймання юридичних послуг, з яких вбачається обсяг і вартість правової допомоги. Також позивачем надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на правничу допомогу, згідно з яким сума понесених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, становить 10 000 грн. Враховуючи обсяг виконаних адвокатом Шолох О. В. робіт, співмірність заявленого розміру витрат обсягу наданих послуг, апеляційний суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.
У листопаді 2021 року представник ОСОБА_2 - адвокат Кравченко В. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просив скасувати постанову Чернігівського апеляційного суду від 21 жовтня 2021 року в частині розподілу судових витрат і передати справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
На обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення, передбачених пунктом 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), представник заявника вказав, що при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд апеляційної інстанції не врахував правових висновків, викладених в постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18, від 19 травня 2021 року у справі № 754/12116/18, від 01 вересня 2021 року у справі № 178/1522/18, від 22 вересня 2021 року у справі № 456/462/20, від 20 жовтня 2021 року у справі № 522/3928/20. Зокрема, апеляційний суд стягнув з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу за відсутності в матеріалах справи будь-якого доказу сплати позивачем своєму представнику грошових коштів у розмірі 10 000 грн. Також суд безпідставно стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на проведення додаткової судової експертизи в розмірі 2 288 грн, так як зазначена сума була сплачена ОСОБА_3, яка не є учасником справи.
У грудні 2021 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, посилаючись на те, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, ухваленим відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Деснянського районного суду міста Чернігова.
01 грудня 2021 року справа № 750/1310/20 надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до пункту 1 абзацу 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
За змістом касаційної скарги постанова апеляційного суду оскаржується лише в частині вирішення питання щодо розподілу судових витрат, а тому в силу положень вищенаведеної частини першої статті 400 ЦПК України переглядається Верховним Судом тільки в означеній частині.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги в межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини першої, пунктів 1, 2 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Статтею 134 ЦПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Згідно з частинами першою-п`ятою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин першої-третьої, восьмої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.