Постанова
Іменем України
21 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 932/14855/19
провадження № 61-17804св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,
учасники справи:
позивач - Департамент патрульної поліції Національної поліції України,
відповідач - ОСОБА_1,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на ухвалу Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 14 травня 2021 року у складі судді Цитульського В. І. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Свистунової О. В., Красвітної Т. П., Єлізаренко І. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У жовтні 2019 року Департамент патрульної поліції Національної поліції України (далі - Департамент патрульної поліції) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди, посилаючись на те, що наказом Департаменту патрульної поліції від 21 січня 2016 року № 9 о/с ОСОБА_1 було призначено на посаду інспектора патрульної поліції в місті Дніпропетровську, а в подальшому переведено на посаду інспектора Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області. 23 вересня 2018 року екіпаж патрульної поліції, у складі якого перебував ОСОБА_1, заступив на патрулювання на службовому автомобілі "Toyota Prius", реєстраційний номер НОМЕР_1 . 24 вересня 2018 року приблизно о 05 год. 20 хв. на проспекті Б. Хмельницького, 164-а в місті Дніпрі з вини відповідача, який керував вищезгаданим автомобілем, сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), внаслідок якої транспортний засіб зазнав механічний пошкоджень. Постановою Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 24 жовтня 2018 року у справі № 200/16002/18 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП). Згідно з висновком експертного дослідження від 10 червня 2019 року № 22/12.2/5 вартість матеріального збитку, завданого Департаменту патрульної поліції внаслідок ДТП, в якій було пошкоджено службовий автомобіль, становить 63 835,90 грн. Враховуючи викладене, Департамент патрульної поліції просив стягнути із ОСОБА_1 на свою користь 63 835,90 грн на відшкодування майнової шкоди.
Ухвалою Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 22 жовтня 2019 року відкрито провадження в цій справі.
Ухвалою Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 14 травня 2021 року закрито провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Роз`яснено Департаменту патрульної поліції його право звернутися до суду з цим позовом в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Судове рішення місцевого суду мотивоване тим, що оскільки спірні правовідносини щодо відшкодування шкоди/збитків виникли між суб`єктом владних повноважень та особою, яка перебуває на посаді публічної служби, то ця справа підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства, що узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 818/1688/16.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 02 вересня 2021 року апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції залишено без задоволення, а ухвалу Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 14 травня 2021 року - без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що відповідач, перебуваючи на посаді, яка відноситься до публічної служби, завдав шкоду державі в особі Департаменту патрульної поліції шляхом пошкодження майна в період здійснення ним повноважень, пов`язаних з виконанням його службових обов`язків. У випадку зобов`язання особи, яка перебуває на посаді державної/публічної служби, відшкодувати шкоду або збитки, завдані внаслідок виконання нею службових/посадових обов`язків, перед судом обов`язково постає питання не лише встановлення обсягу завданої шкоди/збитків, а й оцінки правомірності дій такої особи. В рамках цивільного процесу суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця, оскільки така можливість передбачена лише в адміністративному процесі в силу приписів статті 19 КАС України, якою охоплюються питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення. Таким чином, висновок місцевого суду про закриття провадження у справі з підстав того, що спір підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства, є правильним.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.
У листопаді 2021 року Департамент патрульної поліції подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 14 травня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 вересня 2021 року і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
На обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України, заявник вказав, що при визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Правовідносини між сторонами в цій справі не стосуються безпосередньо прийняття, проходження чи звільнення відповідача з публічної служби, не спрямовані на захист прав, свобод та інтересів особи від порушень з боку суб`єкта владних повноважень й не стосуються оскарження дій останнього, а виникли з деліктного зобов`язання - внаслідок заподіяння шкоди. З огляду на зазначене за своїм суб`єктним складом, предметом спору, обраним позивачем способом захисту порушених прав та характером спірних правовідносин спір є приватноправовим і підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства. В цьому випадку той факт, що майнової шкоди завдано позивачеві - суб`єкту владних повноважень - під час проходження відповідачем служби, не змінює правової природи спірних відносин і не перетворює цей спір на публічно-правовий. Співробітник поліції, який керує службовим транспортним засобом і вчиняє ДТП, навіть під час виконання ним його службових обов`язків, вчиняє цивільний делікт не під час здійснення адміністративно-владних повноважень, а допускаючи порушення принципу генерального делікту, тобто загальної заборони завдання шкоди особі, що відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 15 квітня 2020 року у справі № 203/3237/16.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська.
01 грудня 2021 року справа № 932/14855/19 надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 15 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо закриття провадження у справі.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про Національну поліцію" Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.
Статтею 7 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.
Поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (стаття 8 Закону України "Про Національну поліцію").
Відповідно до статті 17 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень (частина перша статті 59 Закону України "Про Національну поліцію").
У пункті 1 Розділу ІІІ Порядку використання і зберігання транспортних засобів Національної поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 вересня 2017 року № 757, зазначено, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04 червня 2003 року № 848 "Про впорядкування використання легкових автомобілів бюджетними установами та організаціями" всі транспортні засоби органів поліції використовуються виключно в службових цілях, для забезпечення оперативної і господарської діяльності в межах установлених лімітів та передбачених у їх кошторисах асигнувань.
Патрульна служба відповідно до покладених на неї завдань здійснює, зокрема цілодобове патрулювання території обслуговування з метою забезпечення належної охорони громадського порядку, громадської безпеки та контролю за дотриманням правил дорожнього руху, забезпечення його безпеки. У разі необхідності здійснює регулювання дорожнього руху (підпункт 1 пункту 1 Розділу ІІІ Положення про патрульну службу Міністерства внутрішніх справ, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України02 липня 2015 року № 796).
Згідно зі статтею 19 Закону України "Про Національну поліцію" у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом. Держава відповідно до закону відшкодовує шкоду, завдану фізичній або юридичній особі рішеннями, дією чи бездіяльністю органу або підрозділу поліції, поліцейським під час здійснення ними своїх повноважень.