ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 лютого 2022 року
м. Київ
cправа № 29/5005/6325/2011
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Білоуса В. В. - головуючого, Васьковського О.В., Пєскова В.Г.
за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;
за участю представників сторін:
скаржника - адвокат Чубаренко О.О.
боржника - адвокат Білоцерковець Н.В., адвокат Савенко Є.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спільного українсько-американського підприємства "Європоль" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю
на постанову Центрального апеляційного господарського суду
від 30.06.2021
та на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2021
у справі № 29/5005/6325/2011
за заявою боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Таміра"
про визнання банкрутом,-
ВСТАНОВИВ:
1. Провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Таміра" триває на стадії процедури ліквідації.
2. 16.08.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Таміра" в особі ліквідатора звернулось із заявою про витребування майна та визнання права власності на майно, що є його власністю.
3. Вказана заява розглядалася судами неодноразово.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
4. 31.03.2021 Господарським судом Дніпропетровської області заяву ліквідатора боржника про витребування майна та визнання права власності, про що постановлено ухвалу про відмову у задоволенні заяви.
5. Не погодившись з рішенням суду, ТОВ "Таміра" звернулося з апеляційною скаргою.
6. Постановою Центрального апеляційного господарського від 30.06.2021 апеляційну скаргу задоволено частково. Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2021 скасовано в частині відмови в задоволенні заяви ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Таміра" арбітражного керуючого про витребування майна. В цій частині ухвалено нове рішення яким задоволено частково вказану заяву до відповідача про витребування майна та визнання права власності. Витребувано у Спільного українсько-американського підприємства "Європоль" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Таміра" майно. В іншій частині заяви відмовлено.
Рух касаційної скарги
7. 09.08.2021 Спільне українсько-американське підприємство "Європоль" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою від 26.07.2021 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.06.2021 та на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2021 у справі № 29/5005/6325/2011, підтвердженням чого є відбиток вхідного штампу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду на першому аркуші касаційної скарги.
8. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги Спільного українсько-американського підприємства "Європоль" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю у справі № 29/5005/6325/2011 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В. В., судді - Жукова С.В., судді - Ткаченко Н.Г., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 10.08.2021.
9. Ухвалою Верховного Суду від 17.08.2021 відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті касаційного провадження за касаційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс" та Спільного українсько-американського підприємства "Європоль" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.06.2021 та на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2021, повернення касаційних скарг без розгляду або залишення касаційних скарг без руху до надходження оригіналів матеріалів справи № 29/5005/6325/2011 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду та оригінали матеріалів справи № 29/5005/6325/2011 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Таміра" про визнання банкрутом.
10. 05.10.2021 ухвалою Верховного Суду повторно витребувано з Господарського суду Дніпропетровської області, Центрального апеляційного господарського суду оригінали матеріалів справи № 29/5005/6325/2011 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Таміра" про визнання банкрутом, в тому числі матеріали заяви ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Таміра" арбітражного керуючого Кулініченка М. В. від 15.08.2018 року №02-14/335 та доданих до неї документів, а також матеріали здійсненного апеляційного провадження за результатами перегляду ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2021 у справі № 29/5005/6325/2011, в тому числі постанови Центрального апеляційного господарського суд від 30.06.2021 у справі № 29/5005/6325/2011.
11. 12.10.2021 на виконання вимог ухвали Верховного Суду отримано справу № 29/5005/6325/2011 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Таміра" про визнання банкрутом ще у 9 томах. В вищезазначених матеріалах в тому числі наявна заява ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Таміра" арбітражного керуючого Кулініченка М. В. від 15.08.2018 року №02-14/335 та додані до неї документи, а також постанова Центрального апеляційного господарського суд від 30.06.2021 у справі № 29/5005/6325/2011.
12. Ухвалою Верховного Суду від 29.10.2021 касаційну скаргу Спільного українсько-американського підприємства "Європоль" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю на постанову Центрального апеляційного господарського суду та на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2021 у справі № 29/5005/6325/2011 залишено без руху на підставі частин другої, третьої статті 292 Господарського процесуального кодексу України. Повідомлено скаржника про право звернутись до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку навівши підстави для поновлення строку та зазначити підстави касаційного оскарження.
13. 02.11.2021 від Центрального апеляційного господарського суду надійшов лист про приєднання до матеріалів справи № 29/5005/6325/2011 рекомендованого повідомленням про вручення Спільному українсько-американського підприємства "Європоль" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю поштового відправлення, постанови Центрального апеляційного господарського суду від 30.06.2021, з ідентифікатором поштових відправлень №4900090927499.
14. Ухвалою Верховного Суду від 30.11.2021 у складі колегії суддів Білоуса В.В. - головуючого, Жукова С.В., Ткаченко Н.Г., зокрема, відкрито касаційне провадження у справі № 29/5005/6325/2011 за касаційною скаргою Спільного українсько-американського підприємства "Європоль" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.06.2021 та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2021, призначено розгляд касаційної скарги на 11 січня 2022 року о 10:45 год.
15. Розпорядженням Заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 10.01.2022 № 29.3-02/16 у зв`язку із відпусткою судді Ткаченко Н.Г. відповідно до приписів Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 № 30 (зі змінами та доповненнями), призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 29/5005/6325/2011.
16. Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 10.01.2022, справу № 29/5005/6325/2011 за касаційною скаргою Спільного українсько-американського підприємства "Європоль" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.06.2021 та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2021 розподілено колегії суддів Касаційного господарського суду у складі: Білоуса В.В. - головуючого, Погребняка В.Я., Жукова С.В.
17. Ухвалою Верховного Суду від 10.01.2022 прийнято касаційну скаргу Спільного українсько-американського підприємства "Європоль" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.06.2021 та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2021 у справі № 29/5005/6325/2011, колегією суддів Касаційного господарського суду у складі: Білоуса В.В. - головуючого, суддів: Жукова С.В., Погребняка В.Я. до свого провадження.
18. 11.01.2022 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс" до суду надійшла заява про відвід судді Погребняка В.Я.
19. Ухвалою Верховного Суду від 11.01.2022 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс" про відвід судді Погребняка В.Я. визнано необґрунтованою. Справу № 29/5005/6325/2011 за касаційною скаргою Спільного українсько-американського підприємства "Європоль" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.06.2021 та на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2021 передано для вирішення питання про відвід судді Погребняка В.Я. суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому статтею 39 та частиною першою статті 32 Господарського процесуального кодексу України.
20. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду заяви про відвід у справі №29/5005/6325/2011 визначено суддю Верховного Суду Васьковського О.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.01.2022.
21. Ухвалою Верховного Суду від 14.01.2022 (суддя Васьковський О.В.) у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс" про відвід судді Погребняка В.Я. від розгляду справи № 29/5005/6325/2011 відмовлено.
22. Ухвалою Верховного Суду від 17.01.2022 у складі колегії суддів Білоуса В.В. - головуючого, Жукова С.В., Погребняка В.Я. призначено розгляд касаційної скарги Спільного українсько-американського підприємства "Європоль" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.06.2021 та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2021 у справі № 29/5005/6325/2011 на 01.02.2022.
23. Ухвалою Верховного Суду від 01.02.2022 у складі колегії суддів Білоуса В.В. - головуючого, Жукова С.В., Погребняка В.Я., задоволено заяву судді Жукова С.В. від 01.02.2022 про самовідвід у розгляді справи № 29/5005/6325/2011.
24. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.02.2022, справу № 29/5005/6325/2011 розподілено колегії суддів у складі: Білоуса В.В. - головуючого, суддів: Погребняка В.Я., Васьковського О.В.
25. Розпорядженням Заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 04.02.2022 № 29.3-02/265, у зв`язку з перебуванням судді Погребняка В.Я. на лікарняному, відповідно до приписів Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 № 30 (зі змінами та доповненнями), призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 29/5005/6325/2011.
26. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.02.2022, справу № 29/5005/6325/2011 за касаційною скаргою Спільного українсько-американського підприємства "Європоль" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.06.2021 та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2021, розподілено колегії суддів Касаційного господарського суду у складі: Білоуса В.В. - головуючого, Васьковського О.В., Пєскова В.Г.
27. Ухвалою Верховного Суду від 07.02.2022 прийнято касаційну скаргу Спільного українсько-американського підприємства "Європоль" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.06.2021 та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2021 у справі № 29/5005/6325/2011, колегією суддів Касаційного господарського суду у складі: Білоуса В.В. - головуючого, суддів: Васьковського О.В., Пєскова В.Г. до свого провадження; призначено розгляд касаційної скарги на 15.02.2022 о 14:15 год.
28. 11.02.2022 від ОСОБА_1 до суду надійшла заява про відвід судді Пєскова В.Г.
29. Ухвалою Верховного Суду від 11.02.2022 відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Пєскова В.Г. від розгляду справи № 29/5005/6325/2011.
30. 14.02.2022 від ОСОБА_2 до суду надійшла заява про відвід колегії суддів Касаційного господарського суду у складі: Білоуса В.В. - головуючого, суддів: Васьковського О.В., Пєскова В.Г..
31. 14.02.2022 від Спільного українсько-американського підприємства "Європоль" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю до суду надійшла заява про відвід судді Білоуса В.В.
32. 15.02.2022 від Спільного українсько-американського підприємства "Європоль" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю до суду надійшла заява про відвід судді Пєскова В.Г.
33. Ухвалою Верховного Суду від 15.02.2022 відмовлено в задоволенні заяв ОСОБА_2 про відвід колегії суддів Касаційного господарського суду у складі: Білоуса В.В. - головуючого, суддів: Васьковського О.В., Пєскова В.Г. від розгляду справи № 29/5005/6325/2011, Спільного українсько-американського підприємства "Європоль" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю про відвід суддів Білоуса В.В., Пєскова В.Г. від розгляду справи № 29/5005/6325/2011.
Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими аргументами особи, яка подала касаційну скаргу.
34. Не погоджуючись з ухваленою постановою, Спільним українсько-американським підприємством "Європоль" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю подано касаційну скаргу в якій останнє просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та ухвалу суду першої інстанції, ухвалити нове рішення яким відмовити в задоволенні заяви.
35. Касаційну скаргу мотивовано наступним.
35.1 Суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про недобросовісність набуття спірного майна ТОВ "Легат 2013". При цьому, обставина добросовісності ТОВ "Легат 2013" була визнана сторонами справи № 922/4709/15 та не оспорювалася, рішення у вказаній справі набуло законної сили.
35.2 Судом апеляційної інстанції не враховано, що в матеріалах справи міститься рішення Господарського суду Харківської області від 02.11.2015 у справі № 922/4709/15 про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ "Таміра" до ТОВ "Легат 2013" про витребування майна та визнання права власності на те ж саме нерухоме майно, що і у цій справі. При цьому, судом апеляційної інстанції не враховано, що нежитлові приміщення, про витребування яких подано позов, є зовсім іншими об`єктами нерухомого майна, ніж ті, що належали ТОВ "Таміра", оскільки останні перестали фактично існувати з того часу, як були проведені будівельні роботи з реконструкції приміщень.
35.3 Судом апеляційної інстанції всупереч статті 236 Господарського процесуального кодексу України ухвалено незаконне та необґрунтоване рішення, оскільки судом не застосовано принципи обов`язковості судового рішення, змагальності сторін, без дослідження доказів форм вини ТОВ "Легат 2013" під час придбання спірного майна.
35.4 Судом апеляційної інстанції встановлювалися обставини справи на підставі недопустимих доказів, а саме копії позовної заяви ТОВ "Таміра" до ТОВ "Легат 2013" у справі № 922/4709/15.
35.5 Судом апеляційної інстанції залишено поза увагою той факт, що рішенням Господарського суду Харківської області від 02.11.2015 у справі № 922/4709/15 встановлено обставини вибуття майна з волі ТОВ "Таміра".
35.6 Судом апеляційної інстанції не враховано, що зважаючи на преюдиціальне значення встановлених у справі № 922/4709/15 обставин щодо незбереження спірного майна в натурі як індивідуально визначеної речі та щодо вибуття спірного майна з волі ТОВ "Таміра", з огляду на положення статей 387, 388 Цивільного кодексу України витребування спірного майна у Спільного українсько-американського підприємства "Європоль" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю є неможливим.
35.7 З огляду на правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19 щодо визначення подібності правовідносин, судом апеляційної інстанції помилково застосовано до спірних правовідносин приписи статті 349 Цивільного кодексу України та помилково зроблено посилання на правові позиції викладені в постановах Верховного Суду у справах № 922/2598/18, № 708/254/18.
35.8 Суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що Спільне українсько-американське підприємство "Європоль" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю є недобросовісним набувачем спірного майна.
36. Представник скаржника в судовому засіданні 15.02.2022 підтримав касаційну скаргу з підстав викладених у ній.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
37. Товариством з обмеженою відповідальністю "Таміра" подано відзив на касаційну скаргу та письмові пояснення в яких останнє просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову залишити без змін.
38. Представники Товариства з обмеженою відповідальністю "Таміра" в судовому засіданні 15.02.2022 заперечили проти касаційної скарги з підстав викладених у відзиві.
Розгляд клопотань Верховним Судом
39. 14.02.2022 від ОСОБА_1 до суду надійшла заява про передачу справи № 29/5005/6325/2011 для розгляду колегією у складі п`ятьох суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
40. Вказану заяву мотивовано тим, що в даному випадку існують різні правові підстави для касаційного оскарження. Окрім того, на думку заявника, в даному випадку вбачається складність спірних матеріально - правових відносин щодо повернення коштів та майна у значній кількості. Також, заявник зазначає, що справа містить більш ніж 150 томів, що в сукупності з тим, що касаційне провадження відкрито ще 30.11.2021 свідчить про те, що справа є значної складності.
41. Представник скаржника в судовому засіданні 15.02.2022 розгляд вказаного клопотання залишив на розсуд суду.
42. Представники Товариства з обмеженою відповідальністю "Таміра" в судовому засіданні 15.02.2022 заперечили проти вказаного клопотання.
43. Відповідно до частин четвертої, одинадцятої статті 33 Господарського процесуального кодексу України перегляд судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій здійснюється колегією суддів суду касаційної інстанції у складі трьох або більшої непарної кількості суддів. Питання про розгляд справи колегією у складі більше трьох суддів вирішується колегією суддів, визначеною в порядку, встановленому частиною другою статті 32 цього Кодексу, до початку розгляду справи, з урахуванням категорії і складності справи, про що постановляється ухвала.
44. Колегія суддів зазначає, що передача справи на розгляд колегією у складі більше трьох суддів є правом, а не обов`язком суду.
45. Розглянувши вказане клопотання Суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні, адже заявник не наводить переконливих аргументів на підтвердження наявності підстав для застосування положень частини одинадцятої статті 33 Господарського процесуального кодексу України. Водночас Суд вбачає, що категорія та складність цієї справи не надають підстав для висновку про необхідність її розгляду колегією у складі більше трьох суддів.
46. Окрім того, 14.02.2022 від скаржника - Спільного українсько-американського підприємства "Європоль" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю до суду надійшла заява про відкладення розгляду касаційної скарги.
47. Вказана заява мотивована тим, що 14.02.2022 призначено склад суду у справі № 29/5005/6325/2011 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.06.2021. При цьому, заявник зазначає, що ним не отримано копії вказаної касаційної скарги. Також, заявник зазначає, що він має намір скористатися своїм правом на подачу заперечень проти відкриття касаційного провадження за вказаною касаційною скаргою, для чого необхідно ознайомитися із її змістом та отримати додатковий час для підготовки власної правової позиції з цього питання.
48. Представник скаржника в судовому засіданні 15.02.2022 підтримав вказану заяву.
49. Представники Товариства з обмеженою відповідальністю "Таміра" в судовому засіданні 15.02.2022 заперечили проти вказаної заяви.
50. Розглянувши вказану заяву, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла наступних висновків.
51. 12.02.2022 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою від 12.02.2022 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.06.2021 в частині відмови у визнанні за ТОВ "Таміра" права власності на нежитлове приміщення підвалу № 0-1-:-0-3 площею 566,7 кв.м в літ. "АГ-1", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер 947872663101 та нежитлове приміщення 1-го поверху, № 1-1-:1-5- площею 1737,2кв.м в літ. "АГ-1", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер 947900663101 у справі № 29/5005/6325/2011, підтвердженням чого є накладна відділення поштового зв`язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.
52. Ухвалою Верховного Суду від 15.02.2022 вказану касаційну скаргу залишено без руху. Надано ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги до 01.03.2022, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
53. Частиною першою статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
54. Відповідно до частини першої статті 216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.
55. Згідно частини другої статті 202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.
56. З наведеного убачається про відсутність передбачених законом підстав для задоволення заяви скаржника та відкладення розгляду касаційної скарги Спільного українсько-американського підприємства "Європоль" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю.
57. Окрім того, відповідно до пункту 7 частини першої статті 129 Конституції України однією із засад здійснення судочинства встановлено розумні строки розгляду справи судом.
58. Згідно статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
59. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учасником якої є Україна, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
60. Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.
61. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").
62. З огляду на викладене, колегія суддів вважає за можливе розглядати в судовому засіданні 15.02.2022 касаційну скаргу Спільного українсько-американського підприємства "Європоль" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.06.2021 та на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2021 у справі № 29/5005/6325/2011.
63. При цьому, вказане жодним чином не позбавляє Спільне українсько-американське підприємство "Європоль" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю права на подачу заперечень проти відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.06.2021 у справі № 29/5005/6325/2011, в порядку встановленому статтею 294 Господарського процесуального кодексу України.
64. Окрім того, 15.02.2022 від ОСОБА_1 на електронну пошту суду надійшло клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги, яке не містить кваліфікований електронний підпис.
65. Згідно пункту 12 частини першої статті 1 Закону України "Про електронні довірчі послуги" № 2155-VIII від 05.10.2017 електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис.
66. Відповідно до частини восьмої статті 42 Господарського процесуального кодексу України якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника).
67. Частиною третьою статті 91 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом.
68. Враховуючи вищевикладене та імперативні приписи вказаних норм Господарського процесуального кодексу України, клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду касаційної скарги підлягає залишенню без розгляду як таке, що подане з недотриманням форми та з порушенням встановленого порядку передбачених процесуальним законом для подачі документів в електронній формі.
69. Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс" подано клопотання про закриття касаційного провадження за вказаною касаційною скаргою.
70. Вказане клопотання мотивоване тим, що аргументи скаржника не можуть бути доказом того, що суд апеляційної інстанції застосував в оскаржуваній постанові приписи частини першої статті 388 Цивільного кодексу України. Також, вказане клопотання мотивоване тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові застосував приписи статті 387 Цивільного кодексу України, а не частини першої статті 388 Цивільного кодексу України, а тому відсутня підстава касаційного оскарження передбачена пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Окрім того, вказане клопотання мотивоване тим, що суд апеляційної інстанції ухвалив оскаржувану постанову відповідно до висновків Верховного Суду щодо застосування статті 387 Цивільного кодексу України. Також, вказане клопотання мотивоване тим, що незастосування судом апеляційної інстанції приписів статей 328, 330, 334 Цивільного кодексу України не є підставою касаційного оскарження. Окрім того, вказане клопотання мотивовано тим, що відсутня умова для застосування пункту 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України, тому доводи скаржника про не дослідження апеляційним судом певних доказів не є підставою для касаційного перегляду оскаржуваної постанови.
71. Представник скаржника в судовому засіданні 15.02.2022 заперечив проти вказаного клопотання.
72. Представники Товариства з обмеженою відповідальністю "Таміра" в судовому засіданні 15.02.2022 частково підтримали вказане клопотання.
73. У статті 1 Конституції України закріплено, що Україна є правовою державою.
74. Як будь-яка правова держава, Україна гарантує захист прав і законних інтересів людини і громадянина в суді шляхом здійснення правосуддя.
75. Обов`язок держави забезпечувати право кожної людини на доступ до ефективних та справедливих послуг у сфері юстиції та правосуддя закріплені як основоположні принципи у Конституції України, національному законодавстві та її міжнародних зобов`язаннях, у тому числі міжнародних договорах, стороною яких є Україна.
76. У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР і яка для України набрала чинності 11.09.1997 (далі - Конвенція), закріплено принцип доступу до правосуддя.
77. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
78. Враховуючи наведене, з огляду на зміст аргументів касаційної скарги, передчасними є аргументи вказаного клопотання про закриття касаційного провадження, оскільки такі аргументи касаційної скарги, в цьому випадку, підлягають дослідженню під час касаційного розгляду по суті.
79. Окрім того, в ухвалі Верховного Суду від 30.11.2021 про відкриття касаційного провадження, колегія суддів дійшла висновку, що подана Спільним українсько-американським підприємством "Європоль" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю касаційна скарга на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.06.2021 та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2021 у справі № 29/5005/6325/2011 відповідає вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України, щодо її форми та змісту.
80. Тому, Суд відмовляє в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс" про закриття касаційного провадження.
Позиція Верховного Суду
81. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
82. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
83. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
84. Судом апеляційної інстанції встановлено наступне.
84.1 Товариство з обмеженою відповідальністю "Таміра" придбало за договором купівлі-продажу від 08.04.2005 нежитлову будівлю літ. "Г-1" у складі нежитлових приміщень підвалу №№ 32-37 загальною площею 555,5 кв.м. і нежитлових приміщень в літ. "Г-1" № 9, 10, 50-77 загальною площею 1827,2 кв.м., нежитлову будівлю автогаражу з адміністративно-побутовими приміщеннями літ. "Л-2" загальною площею 851,8 кв.м., нежитлову будівлю літ "Щ-1" (брикетна) загальною площею 228,2 кв.м., нежитлову будівлю літ. "Ь-1" (склад фільтруючих елементів та арматури) загальною площею 348,2 кв.м., які розташовані за адресою: м. Харків, пр-т Московський, 257 (т. 1 а.с. 43-50).
84.2 Через шість років ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2011 за заявою Товариства "Таміра" було порушено провадження у справі про банкрутство останнього.
84.3 02.06.2011 Господарським судом Дніпропетровської області у справі №29/5005/6325/2011 прийнято постанову в порядку статті 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" про визнання Товариства "Таміра" банкрутом.
84.4 До складу ліквідаційної маси Товариства "Таміра" включено нежитлові приміщення літ. Г-1 загальною площею 2382,7 кв.м, розташовані за адресою: пр-т Московський, 257, що належали йому на підставі договору купівлі-продажу нежитлових будівель, який був укладений між Товариством "Таміра" та Спільним підприємством "Технопарк-Пожтехніка" та посвідчений 08.04.2005 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Христоєвою Т.В., зареєстрований в реєстрі за № 1333.
84.5 28.12.2012 Товарною біржою "Європейська" проведено цільовий аукціон з реалізації нерухомого майна в процедурі банкрутства Товариства "Таміра".
84.6 Відповідно до протоколу № 7 про проведення цільового аукціону від 28.12.2012 та Акту № 7 про проведення цільового аукціону від 28.12.2012 переможцем було визнано ТОВ "Харківспецнадра". Згідно з протоколом переможець зобов`язаний був оплатити протягом 30 днів з моменту придбання на цільовому аукціоні майна суму у розмірі 5 276 690,10 грн. за придбане майно на рахунок Товариства "Таміра".
84.7 ТОВ "Харківспецнадра" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства "Таміра" про визнання права власності на нерухоме майно. Рішенням Господарського суду Харківської області від 29.01.2013 у справі № 922/295/13-г визнано за ТОВ "Харківспецнадра" право власності на нежитлові приміщення, загальною площею 2382,7 кв.м., частини підвалу першого поверху нежилої будівлі літ."Г-1", розташованих за адресою: м. Харків, проспект Московський, 257, що придбані на цільовому аукціоні, проведеному Товарною біржою "Європейська", згідно з протоколом № 7 про проведення цільового аукціону від 28.12.2012 та Акту № 7 про проведений цільовий аукціон від 28.12.2012.
84.8 Після реєстрації права власності ТОВ "Харківспецнадра" майно, загальною площею 2382,7 кв.м., частини підвалу першого поверху нежилої будівлі літ."Г-1", розташованих за адресою: м. Харків, проспект Московський, 257, внесено до статутного фонду ТОВ "Легат 2013".
84.9 18.12.2014 постановою Харківського апеляційного господарського суду у справі № 922/295/13-г задоволено апеляційну скаргу ПАТ "ВТБ Банк" та скасовано рішення Господарського суду Харківської області від 29.01.2013 у справі №922/295/13-г, відповідно до якого ТОВ "Харківспецнадра" набуло право власності на нерухоме майно.
84.10 24.03.2015 ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 29/5005/6325/2011 про банкрутство Товариства "Таміра" було визнано недійсними результати прилюдних торгів у формі цільового аукціону з реалізації майна, що належить на праві власності Товариству "Таміра", проведеного в процедурі банкрутства, а саме: лот. № 3 - нежитлові приміщення частина підвалу № 32-37 літера "Г-1" площею 555,5 кв.м., нежитлові приміщення першого поверху №№ 9, 10, 50-66 нежитлової будівлі літера "Г-1" площею 1721,1 кв.м., нежитлові приміщення антресолі № 67-77 нежитлової будівлі літера "Г-1" площею 106,1 кв.м, які разом складають загальну площу 2382,7 кв.м. та розташовані за адресою: м. Харків, проспект Московський, 257, що відбулись 28.12.2012 на Товарній біржі "Європейська", шляхом визнання недійсним протоколу № 7 від 28.12.2012 про проведення цільового аукціону від 28.12.2012.
84.11 Згодом, ТОВ "Легат 2013" з травня по серпень 2015 проведено на об`єкті будівельні роботи щодо реконструкції існуючого майна, внаслідок чого площа спірного нерухомого майна зменшилась до 2 303,9 кв.м., що підтверджується Декларацією про початок виконання будівельних робіт та Декларацією про готовність об`єкта до експлуатації.
84.12 Під час реконструкції спірного майна у період з травня по серпень 2015 було проведено такі будівельні роботи: демонтування антресолі 1-го поверху загальною площею 106,1 кв.м.; зменшення площі підвалу; збільшення за площею приміщень 0-2 та 0-3 у підвалі та встановлення сходової клітини; на першому поверсі збільшення площі з 1721,1 кв.м. до 1737,2 кв.м.; з 18 приміщень першого поверху залишено лише 4; загальна площа майна зменшилась з 2382,7 кв.м. до 2303,9 кв.м.
Результати реконструкцій, проведених у період з травня по серпень 2015, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно були відображені шляхом зміни опису нерухомого майна, під тим самим реєстраційним номером та в тому ж розділі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а саме: 16.09.2015 - зміна опису спірного майна, а саме: змінено на нежитлову будівлю літ. "АГ-1", загальною площею 2303,9 кв.м. (тобто зменшено загальну площу об`єкту); 16.09.2015 - зміна опису спірного майна, а саме: змінено на нежитлове приміщення підвалу №0-1-:-0-3 площею 566,7 кв.м., нежитлове приміщення 1-го поверху №1-1-:-1-5 площею 1737,2 кв.м. в літ. "АГ-1" загальною площею 2303,9 кв.м. (тобто деталізовано перелік окремих приміщень як складових частин майна після зменшення його площі).
84.13 При цьому, індивідуальний реєстраційний номер спірного майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно залишився незмінним.
84.14 Надалі, відкритий в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на спірне майно розділ було закрито на підставі поділу спірного майна на 2 частини. Внаслідок такого поділу відкрито два нових розділи на:
- нежитлове приміщення підвалу №0-1-:-0-3 площею 566,7 кв.м. в літ "АГ-1", реєстраційний номер об`єкта 947872663101;
- нежитлове приміщення 1-го поверху №1-1-:-1-5 площею 1737,2 кв.м. в літ. "АГ-1", реєстраційний номер об`єкта 947900663101.
84.15 На підставі декларацій, зареєстрованих в ДАБК у Харківській області, 16.09.2015 Реєстраційною службою ХМУЮ в Харківській області зареєстровано право власності на нежитлові приміщення підвалу № 0-1-:-0-3, нежитлові приміщення 1-го поверху №1-1- :-1 -5, загальною площею 2303,9 кв.м. в літ. АГ-1 по проспекту Московському, 257 у м. Харкові за ТОВ Легат 2013.
84.16 15.06.2016 ТОВ "Легат 2013" уклало договір купівлі-продажу з ОСОБА_2, за яким остання придбала нежитлове приміщення підвалу № 0-1-:-0-3 площею 566,7 кв.м. в літ. "АГ-1", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та договір купівлі-продажу з ОСОБА_1, за яким ОСОБА_1 придбав нежитлове приміщення 1-го поверху № 1-1-:1-5- площею 1737,2 кв.м. в літ. "АГ-1", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
84.17 02.04.2018 Підприємство "Європоль" уклало договір купівлі-продажу з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 щодо придбання нежитлових приміщень, які належали останнім на підставі договорів купівлі - продажу
від 15.06.2016. Таким чином, Підприємство "Європоль" придбало нежитлові приміщення, розташовані за адресою: м. Харків, пр-т Московський, 257, а саме: нежитлове приміщення 1-го поверху № 1-1-:1-5- площею 1737,2 кв.м. в літ. "АГ-1"; нежитлове приміщення підвалу № 0-1-:-0-3 площею 566,7 кв.м. в літ. "АГ-1".
84.18 Господарськими судами розглядалась справа № 922/4709/15 за позовом Товариства "Таміра" до ТОВ "Легат 2013" про витребування у ТОВ "Легат 2013" нежитлових приміщень підвалу № 0-1-:-0-3 площею 566,7 кв.м., нежитлових приміщень 1-го поверху № 1-1-:-1-5 площею 1737,2 кв.м. в літ. "АГ-1" загальною площею 2303,9 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
84.19 Рішенням Господарського суду Харківської області від 02.11.2015 у справі № 922/4709/15 у позові Товариства "Таміра" до ТОВ "Легат 2013" відмовлено повністю.
84.20 Постановою Харківського апеляційного Господарського суду від 14.12.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 05.04.2016 рішення Господарського суду Харківської області від 02.11.2015 у справі № 922/4709/15 залишено без змін.
84.21 Товариство "Таміра", зважаючи на вказані судові рішення, якими скасовані результати торгів і скасовано рішення суду про визнання права власності за ТОВ "Харківспецнадра", знову звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про витребування майна та визнання права власності на спірне майно.
84.22 Крім того, низкою судових рішень встановлено незаконність аукціону, неправомірність дій ліквідатора і його зобов`язано витребувати майно та повернути його до ліквідаційної маси.
84.23 Постановою Верховного Суду від 10.07.2019 судові рішення у справі скасовано, справа передана на новий розгляд. В мотивувальній частині постанови суд касаційної інстанції зазначив, що в порушення положень статті 86 Господарського процесуального кодексу України судами попередніх інстанцій не надано оцінки наявному в матеріалах справи рішенню Господарського суду Харківської області від 02.11.2015 у справі № 922/4709/15.
84.24 Дослідивши рішення у справі № 922/4709/15 від 02.11.2015, колегія суддів суду апеляційної інстанції встановила такі обставини.
84.24.1 У серпні 2015 ТОВ "Таміра" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ "Легат 2013" про витребування майна на підставі статті 388 Цивільного кодексу України:
- витребування майна - нежитлової будівлі літ. "АГ-1" загальною площею 2382,7 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ;
- скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності №6767463 на підставі Свідоцтва про право власності, серія та номер 25928614, виданого 22.08.2014 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 153264 від 22.08.2014);
- визнання права власності на нежитлову будівлю літ. "АГ-1" загальною площею 2 382,7 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1, за ТОВ "Таміра".
84.24.2 Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, Господарський суд Харківської області у рішенні від 02.11.2015, залишеному без змін апеляційною та касаційною (на той час ВГСУ) інстанціями, встановив, що нежитлові приміщення першого поверху та підвалу у будівлі літ. "Г-1", за адресою: м. Харків, проспект Московський, 257, на які мало право власності ТОВ "Таміра" (індивідуально визначена річ) перестали фактично (в натурі) в тому ж вигляді існувати з того часу, як були проведені будівельні роботи з реконструкції приміщень й право власності на об`єкт у літ. "АГ-1" було зареєстровано за ТОВ "Легат 2013".
84.24.3 ТОВ "Таміра" належали нежитлові приміщення 1-го поверху №9, 10, 50-:-66 площею 1721,1 кв. м. в літ. "Г-1", нежитлові приміщення антресолі №№67-:- 77 площею 106,1 кв. м., загальною площею 1 827,2 кв.м. в літ. "Г-1", нежитлові приміщення підвалу №32-:-37 загальною площею 555,5 кв.м. в літ. "Г-1", загальна площа всіх приміщень - 2 382,7 кв.м., що розташовані за адресою: м. Харків, проспект Московський, будинок 257.
84.24.4 ТОВ "Легат 2013" належать нежитлові приміщення підвалу № 0-1-:-0-3, нежитлові приміщення 1-го поверху №1-1-:-1-5, площею 1737,2 кв.м. в літ. "АГ-1", загальною площею 2 303,9 кв.м. по проспекту Московському, буд. 257 у м. Харкові.
84.24.5 Судом також зазначено, що, звернувшись із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство, боржник мав усвідомлювати наслідки свого звернення із заявою про визнання себе банкрутом та ризик втрати належного йому майна шляхом його продажу, що дає підстави стверджувати, що спірне майно вибуло з володіння позивача з його волі; крім того, позивачем не надано до суду доказів на підтвердження того, що спірне майно, яке належало йому на праві власності, існує в натурі та саме на це майно зареєстроване право власності відповідача.
84.24.6 Постановою Харківського апеляційного господарського суду у цій справі від 14.12.2015 висновки місцевого господарського суду в частині відсутності спірного майна підтримані.
84.24.7 Постановою ВГСУ у цій справі від 05.04.2016 доводи щодо відсутності спірного майна підтримані, водночас, колегія суддів зазначила, що за таких обставин відсутності спірного майна встановлення факту наявності у діях власника волі на передачу майна іншій особі в порядку статті 388 Цивільного кодексу України в даному випадку не має юридичного значення.
85. Аргументи скаржника (пункти 35.1, 35.2, 35.3, 35.5, 35.6, 35.8 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на таке.
85.1 Право особи на власність підлягає захисту протягом усього часу наявності у особи титулу власника, що узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 29.03.2018 у справі № 904/10673/16.
85.2 Як встановлено судами попередніх інстанцій, ТОВ "Легат 2013" у липні 2014 звернулось до КП "Харківське міське БТІ" щодо технічної можливості виділення приміщень підвалу № 32-37, 1-го поверху № 9, 10, 50-77, загальною площею 2382,7 кв.м., по проспекту Московському 257 у самостійну нежитлову будівлю. Згідно з листом КП "Харківське міське БТІ" від 05.08.2014 та доданими до нього документами така технічна можливість існувала. На підставі Висновку про можливість поділу об`єкту нерухомого майна від 05.08.2014 №1790097, 18.08.2014 зареєстровано право власності на нежитлову будівлю "АГ-1", загальною площею 2382,7 кв.м. за ТОВ "Легат 2013", свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 22.08.2014 та Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 22.08.2014. ТОВ "Легат 2013" з травня по серпень 2015 провело реконструкцію нежитлової будівлі літ. "АГ-1" у багатофункціональний комплекс (шляхом демонтажу приміщень першого поверху, антресолі першого поверху, підвалу). Про початок та закінчення будівельних робіт подавалися відповідні декларації до ДАБК у Харківський області. Реєстраційною службою ХМУЮ в Харківській області 16.09.2015 на підставі декларацій, зареєстрованих в ДАБК у Харківській області, зареєстровано право власності на нежитлові приміщення підвалу № 0-1-:-0-3, нежитлові приміщення 1-го поверху №1-1- :-1 -5, загальною площею 2 303,9 кв.м. в літ. "АГ-1" по проспекту Московському, буд. 257 у м. Харкові за ТОВ "Легат 2013".
85.3 У серпні 2014 відбулась реєстрація права власності за ТОВ "Легат 2013" в ДРРП на об`єкт нерухомості, який з вересня 2015 є відмінним від того, що просить витребувати ліквідатор, що підтверджено Господарським судом Харківської області у справі № 922/4709/15.
85.4 Частинами першою, другою статті 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що кожному індивідуально визначеному об`єкту нерухомого майна при проведенні державної реєстрації права власності на нього вперше присвоюється реєстраційний номер, який є індивідуальним, не повторюється на всій території України і залишається незмінним протягом усього часу існування такого об`єкта. У разі переходу права власності на об`єкт нерухомого майна або зміни відомостей про об`єкт нерухомого майна його реєстраційний номер не змінюється, крім випадків, передбачених статтею 14 цього Закону.
85.5 За змістом статті 14 наведеного Закону у разі поділу об`єкта нерухомого майна або виділу частки з об`єкта нерухомого майна відповідний розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються, а реєстраційний номер цього об`єкта скасовується. На кожний новостворений об`єкт нерухомого майна відкривається новий розділ Державного реєстру прав та формується нова реєстраційна справа, а також присвоюється новий реєстраційний номер кожному з таких об`єктів.
85.6 Як було встановлено судами попередніх інстанцій та зазначено вище, у вересні 2015 відкрито новий розділ Державного реєстру прав з присвоєнням нового реєстраційного номеру об`єкту нерухомості - багатофункціональний комплекс літ. "АГ-1" по проспекту Московському, буд. 257 у м. Харкові, що утворився шляхом демонтажу приміщень першого поверху, антресолі першого поверху, підвалу. Закрито відповідний розділ Державного реєстру прав щодо майна, яке існувало до вересня 2015 та прийняття рішення Господарським судом Харківської області в листопаді 2015.
85.7 У постанові від 22.10.2019 у справі № 910/2039/18 Верховний Суд наголосив, що згідно з частиною четвертою статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
85.8 Суд першої інстанції послався на висновки суду, викладені у рішенні від 02.11.2015 у справі № 922/4709/15, як на преюдиціальні в частині: а) будівельних робіт щодо реконструкції спірного майна, проведеної ТОВ "Легат 2013", б) здійснення внаслідок реконструкції видозміни спірного майна, в) відсутність підстав для застосування статті 388 Цивільного кодексу України.
85.9 Верховний Суд у постанові у цій справі зазначив про те, що судами попередніх інстанцій допущена неповнота в частині ненадання юридичної оцінки рішенням судів у справі № 922/4709/15.
85.10 Судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що юридичну оцінку можна надати тільки встановленим фактичним обставинам справи № 922/4709/15, для цього слід виокремити у цій справі, що досліджується на виконання вказівок Верховного Суду, фактичні обставини справи та їх юридичну оцінку, оскільки преюдиціальне значення згідно з вимогами процесуального закону надається саме встановленим судом фактам.
85.11 Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17.10.2018 у справі № 753/22010/14-ц вказала на порушення з боку апеляційного суду, який встановив на підставі судових рішень, які не мають преюдиціального значення, необхідні для вирішення суперечки обставини справи (пункт 46 постанови). Велика Палата Верховного Суду розтлумачила правила про преюдицію таким чином: "Преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що відображено у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи" (пункт 32 постанови від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17).
85.12 Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у постанові від 18.04.2018 у справі № 753/11000/14-ц виклала такі висновки: "Згідно з частиною третьою статті 61 ЦПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржених рішень) обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доводяться при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, яке набрало законної сили в одній справі, для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні, тому немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом того самого питання між тими самими сторонами. У разі преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що відображено в мотивувальній частині судового акта".
85.13 Також у постанові від 24.05.2018 (§ 34 44) у справі № 922/2391/16 Верховний Суд (Касаційний господарський суд) ґрунтовно розтлумачив норми процесуального закону стосовно преюдиції. Відзначаючи преюдиціальні факти серед підстав звільнення від обов`язку доказування, він водночас вказав на те, що преюдиціальність це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі, для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суд у цій постанові наголосив на тому, що суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом того самого питання між тими самими сторонами. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють дотриманню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з погляду процесуальної економії.
85.14 Господарський процесуальний кодекс України перелічує такі факти залежно від того, суд якої юрисдикції виніс судовий акт: обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі (за винятком встановлених рішенням третейського суду); встановлені вироком у кримінальному провадженні (постановою суду у справі про адміністративне правопорушення) питання щодо того, чи відбулося діяння та чи вчинене воно особою (при розгляді господарської справи про правові наслідки дій чи бездіяльності цієї винної особи).
85.15 Отже, преюдицію утворюють лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що відображується в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивостей преюдиціальності. Також преюдиціальні факти слід відрізняти від оцінки іншим судом певних обставин.
85.16 Важливим видається те, що обставини, встановлені у першій справі, що є преюдиційною, мають належати до предмета доказування, тобто їх встановлення має бути необхідне для вирішення тієї справи. Оскільки предмет доказування спочатку визначається підставами позову, а потім обґрунтовується нормами матеріального права, які підлягають застосуванню при вирішенні спору, то питання про те, чи належав певний факт до предмета доказування, є питанням права, а не факту.
85.17 Питання факту це питання про те, чи була наявна/відсутня певна обставина, що має значення для вирішення певного спору. Фактичні обставини встановлюються через доказування. Доказування дає змогу відтворити той чи інший фрагмент дійсності в асортименті значущості для справи (предмет доказування). Юридична ж кваліфікація фактичних обставин здійснюється через співвіднесення певної обставини з певними юридичними нормами. Отже, юридичний факт передбачена нормами права конкретна життєва обставина (дія, подія), котра є підставою для настання певних юридичних наслідків. Життєвий факт набуває ознак юридичного внаслідок юридичної кваліфікації, правозастосування. Таким чином, юридичний (правовий) факт - це той же самий життєвий факт, але в контексті наявності його правової регламентації.
85.18 Аналогічний висновок щодо застосування статті 75 Господарського процесуального кодексу України викладено у постанові Верховного Суду від 16.12.2020 у справі № 914/554/19.
85.19 На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що обставини, які стосуються реконструкції спірного майна, встановлені у справі № 922/4709/15, є фактами. Кваліфікація ж цих фактів як правововідносин щодо новоствореного майна, внаслідок чого майно позивача перестало існувати, є юридичною оцінкою.
85.20 За змістом правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 06.07.2016 у справі № 6-1213цс16 та від 11.06.2019 у справі № 902/1414/13, не є новоствореним об`єктом об`єкт нерухомого майна, створений з прив`язкою до вже існуючої нерухомості, з використанням її функціональних елементів.
85.21 Судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариство "Таміра" придбало спірні нежитлові приміщення підвалу № 0-1-:-0-3 площею 566,7 кв.м в літ. "АГ-1", що знаходиться за адресою: м. Харків, пр-т Московський, 257, реєстраційний номер 947872663101; підвалу № 0-1-:-0-3 площею 566,7 кв.м в літ. "АГ-1", що знаходиться за адресою: м. Харків, пр-т Московський, 257, реєстраційний номер 947872663101 за договором купівлі-продажу від 08.04.2005 (т. 1 а.с. 43-50).
85.22 Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2011 заявника визнано банкрутом, щодо нього відкрито ліквідаційну процедуру.
85.23 У межах ліквідаційної процедури у справі про банкрутство ТОВ "Таміра" 28.12.2012 відбувся цільовий аукціон з реалізації майна боржника за допомогою організатора ТБ "Європейська".
85.24 Судом апеляційної інстанції встановлено, що переможцем аукціону визнано ТОВ "Харківспецнадра", що оформлено Протоколом №7 від 28.12.2012, згідно якого переможець протягом 30-ти днів з моменту придбання на цільовому аукціоні майна має провести розрахунок в сумі 5 276 690,10 грн без ПДВ за придбаний лот шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Таміра" (т.1 а.с. 54). Кошти перераховані не були.
85.25 ТОВ "Харківспецнадра", як перший набувач без проведення розрахунку і не сплативши гарантійний внесок, звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ "Таміра" про визнання права власності на майно, що задоволений в повному обсязі рішенням суду від 29.01.2013 у справі № 922/295/13-г, яке скасовано постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.12.2014. Отже, судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що майно від заявника вибуло на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 29.01.2013 у справі №922/295/13-г .
85.26 Судом апеляційної інстанції встановлено, що за новим власником майно було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав (запис про право власності №154670 від 14.02.2013) саме на підставі рішення.
85.27 Судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що ТОВ "Харківспецнадра" є недобросовісним набувачем, що встановлено такими судовими рішеннями:
- ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.03.2015 у справі № 29/5005/6325/2011 (не сплатив гарантійний внесок, не здійснив розрахунок, вчинив взаємозалік зустрічних однорідних вимог, порушивши баланс інтересів кредиторів);
- постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.12.2014 у справі № 922/295/13-г, яким відмовлено у визнанні права власності, встановлено факти відсутності договору купівлі-продажу та реєстрації;
- постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.06.2014 у справі № 29/5005/6325/2011 визнано незаконними дії арбітражного керуючого Дубницької Н.Ю. з підготовки, організації та проведення прилюдних торгів у формі цільового аукціону та зобов`язано ліквідатор повернути майно до ліквідаційної маси. Встановлено факти: а) договір не укладався; б) залік взаємних однорідних зустрічних вимог порушує інтереси кредиторів І і ІІІ черг.
85.28 Тому, спірне майно вибуло з власності позивача не у порядку та спосіб, визначений приписами статті 44 чинного на той час Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що свідчить про вибуття майна не з волі боржника.
85.29 Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 07.10.2020 у справі № 908/6183/15.
85.30 Саме наявність або відсутність волі власника на передачу спірного майна за першим вибуттям входить до предмета доказування у віндикаційних позовах і є не фактом, а результатом оцінки фактів. І тому, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що вищевикладеним повністю спростовується оцінка, надана обставинам справи № 922/4709/15 у рішенні від 02.11.2015, а саме: "позивач чітко усвідомлював наслідки свого звернення із заявою про визнання себе банкрутом та ризик втрати належного йому майна шляхом його продажу, що дає підстави суду стверджувати, що спірне майно вибуло з володіння позивача з його волі…" (стор. 9 рішення суду від 02.11.2015). За наявних у справі обставин неправомірного заволодіння майном позивача першим набувачем ТОВ "Харківспецнадра" позивач не міг навіть прогнозувати таке незаконне безоплатне заволодіння своїм майном, що повністю спростовує ту оцінку, яка надана волі власника у рішенні від 02.11.2015.
85.31 Судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що ТОВ "Харківспецнадра", не будучи власником, не мав жодних правових підстав розпорядження спірним майном і протиправно внести його до статутного капіталу другого набувача.
85.32 У листопаді 2013 ТОВ "Харківспецнадра" передало спірне відшукуване майно ТОВ "Легат 2013" шляхом передачі його до статутного капіталу ТОВ "Легат 2013" (т.1 а.с.65).
85.33 16.09.2015, після реконструкції нежитлових приміщень за адресою: пр. Московський, 257, новим власником - ТОВ "Легат 2013" змінено опис майна на нежитлову будівлю літ. "АГ-1" загальною площею 2303,9 кв.м. (нежитлове приміщення підвалу №0-1-:-0-3 площею 565,7кв.м, нежитлове приміщення 1-го поверху №1-1-:-1-5 площею 1737,2 кв.м. в літ. "АГ-1", загальною площею 2303,9кв.м). У червні 2016 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме спірне майно в результаті поділу відкрито два нових розділи (т. 1 а.с.169).
85.34 Надалі ТОВ "Легат 2013" 15.06.2016 укладено договори купівлі-продажу окремих об`єктів нежитлових приміщень: підвалу №0-1-:-0-3 площею 566,7кв.м в літ "АГ-1" та приміщення 1-го поверху №1-1-:-1-5 площею 1737,2 кв.м. в літ. "АГ-1", які наступними власниками були перепродані відповідачеві у справі.
85.35 Зважаючи на наявні фактичні обставини справи, що спірне майно вибуло із власності позивача поза його волею на підставі скасованого рішення суду, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що ТОВ "Харківспецнадра" не набуло права власності на спірне майно, оскільки рішення, яким було визнане таке право власності, скасоване, відтак, воно і не мало права відчужувати спірне майно на користь ТОВ "Легат 2013". Отже, право власності ТОВ "Таміра" на спірне майно не припинялось.
85.36 Керуючись нормою частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України та аналізуючи зміст судових рішень у справі № 922/4709/15, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що юридичними фактами (життєвими обставинами), які були встановлені рішеннями судів у справі № 922/4709/15, та які мають преюдиційне значення в цій справі, є такі факти: (1) факт звернення ТОВ "Легат 2013" у липні 2014 до КП "Харківське міське БТІ" щодо технічної можливості виділення приміщень підвалу № 32-37, 1-го поверху № 9, 10, 50-77, загальною площею 2382,7 кв.м., по пр. Московському 257 у самостійну нежитлову будівлю; (2) факт надання КП "Харківське міське БТІ" Висновку про можливість поділу об`єкту нерухомого майна від 05.08.2014 №1790097; (3) факт реєстрації 18.08.2014 за ТОВ "Легат 2013" права власності на нежитлову будівлю "АГ-1", загальною площею 2 382,7 кв.м. на підставі висновку про можливість поділу об`єкту нерухомого майна від 05.08.2014 №1790097; (4) факт проведення ТОВ "Легат 2013" з травня по серпень 2015 реконструкції нежитлової будівлі літ. "АГ-1"; (5) факт реєстрації 16.09.2015 за ТОВ "Легат 2013" права власності на нежитлові приміщення підвалу № 0-1-:-0-3, нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-1-:-1 -5, загальною площею 2 303,9 кв.м. в літ. "АГ-1" по проспекту Московському, буд. 257 у м. Харкові за ТОВ "Легат 2013" на підставі декларацій, зареєстрованих в ДАБК у Харківській області.
85.37 У свою чергу, судовими рішеннями у справі № 922/4709/15 на підставі встановлених та зазначених вище обставин було зроблено висновки про те, що "майно, на яке мало право власності ТОВ "Таміра" (індивідуально визначена річ) перестало існувати в натурі в тому ж вигляді, у зв`язку з чим, ТОВ "Таміра" намагається витребувати майно, котре йому ніколи не належало і має інші відмінні характеристики від того майна, яке належало йому на праві власності".
85.38 Тому, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що висновки судів у справі № 922/4709/15 щодо настання юридичних наслідків у вигляді припинення існування в натурі витребуваного майна і намагання у зв`язку з цим ТОВ "Таміра" витребувати майно, яке йому ніколи не належало, є правовою оцінкою фактів, яка не має жодного преюдиційного значення для цієї справи в силу положень частини сьомої статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
85.39 Текст мотивувальної частини постанови Харківського апеляційного господарського суду від 14.12.2015 у справі № 922/4709/15 додатково підтверджує, що начебто фактичне припинення існування належного ТОВ "Таміра" майна в натурі є саме висновком, а не фактичною обставиною. Так, у вказаній постанові від 14.12.2015 колегія суддів апеляційного суду зазначає: "Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив із того, що майно, яке визнано позивачем в предметі позову, ніколи не належало позивачу. … Такий висновок суду першої інстанції є обґрунтованим …".
85.40 Крім цього, колегія суддів Вищого господарського суду України у постанові від 05.04.2016 у справі № 922/4709/15, використовуючи аналогічні формулювання, зазначає, що "суд касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що позивач намагається витребувати майно, котре йому ніколи не належало і має при цьому інші відмінні характеристики від того майна, яке належало йому на праві власності, адже, як встановлено судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні, доказів на підтвердження того, що спірне майно, яке належало позивачу на праві власності, існує в натурі та саме на це майно зареєстроване право власності відповідача, ТОВ "Таміра" господарському суду не надано".
85.41 Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що зміст судових рішень у справі № 922/4709/15, вказівки щодо аналізу яких надав Верховний Суд у постанові від 10.07.2019 у цій справі, свідчить, що твердження про припинення існування належного ТОВ "Таміра" майна в натурі є висновком судів у справі № 922/4709/15, тобто правовою оцінкою встановлених судами фактів.
85.42 Повно та всебічно дослідивши обставини проведення ТОВ "Легат 2013" робіт з реконструкції приміщень та проаналізувавши зміни, які були відображені у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо спірного майна за результатами проведення зазначених робіт, судом апеляційної інстанції встановлено, що за результатами проведення ТОВ "Легат 2013" реконструкції мало місце поліпшення спірного майна в натурі. Описані вище та наведені СУАП "Європоль" у формі ТОВ роботи є навпаки доказом того, що всі вони відбувались в межах існуючого об`єкта нерухомості шляхом його поліпшення, з використанням його функціональних (складових структурних) елементів, а змінились лише зовнішні та внутрішні параметри належного ТОВ "Таміра" об`єкта. Тоді як в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16.09.2015 за наслідками таких поліпшень відбулась лише зміна опису спірного об`єкта шляхом деталізації окремих приміщень як його складових частин після зменшення загальної площі об`єкта на 78,8 кв.м. При цьому, незважаючи на зміни опису спірного майна внаслідок проведених ТОВ "Легат 2013" робіт з реконструкції, його реєстраційний номер у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно залишався незмінним. Вперше зміна індивідуального номера спірного майна після заволодіння ним ТОВ "Харківспецнадра" відбулась 14.06.2016 (тобто після завершення розгляду спору у справі № 922/4709/15) внаслідок проведення державної реєстрації поділу спірного майна на два об`єкта нерухомого майна - об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 947872663101 та об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 947900663101. Однак, у матеріалах справи відсутні докази того, що такий поділ спірного майна на два об`єкта нерухомості був наслідком проведення певних будівельних робіт.
85.43 Надаючи оцінку зазначеним обставинам проведення ТОВ "Легат 2013" робіт з реконструкції спірного майна у 2014-2015 роках та обставинам державної реєстрації поділу спірного майна у червні 2016 року, судом апеляційної інстанції враховано висновки Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права (статей 331, 388 Цивільного кодексу України), викладені у постановах від 10.05.2018 у справі № 29/5005/6381/2011, від 05.02.2020 у справі № Б-50/232-09, від 27.02.2020 у справі № 5013/458/11. У вказаних справах Верховний Суд зазначав, що об`єкти нерухомого майна, створені внаслідок формального поділу іншого(-их) об`єкту/об`єктів, не можуть вважатись новоствореними в розумінні норм ЦК України. Також не є новоствореним об`єктом об`єкт нерухомого майна, створений з прив`язкою до вже існуючої нерухомості, з використанням її функціональних елементів.
85.44 Також судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що однією з передбачених статтями 346, 349 Цивільного кодексу України підстав припинення права власності на нерухоме майно є знищення майна. У зв`язку з цим, судом апеляційної інстанції враховано висновок Верховного Суду щодо застосування статті 349 Цивільного кодексу України, викладений у постановах Верховного Суду від 30.05.2019 у справі № 922/2598/18 та від 17.01.2019 у справі № 708/254/18, згідно з яким умовами для припинення права власності на знищене нерухоме майно згідно вимог статті 349 Цивільного кодексу України, є наявність встановленого факту знищення майна, а також відповідної заяви власника майна про внесення змін до державного реєстру. Документами, які підтверджують знищення майна, можуть бути матеріали технічної інвентаризації, що засвідчують факт знищення майна, довідки органів внутрішніх справ України, акт про пожежу, офіційні висновки інших установ або організацій, які відповідно до законодавства уповноважені засвідчувати факт знищення майна тощо.
85.45 Разом з тим, в результаті дослідження матеріалів справи судом апеляційної інстанції не виявлено будь-яких доказів, які б підтверджували, що спірні приміщення є фактично знищеними. Жодна зі змін у характеристиках спірного майна та жоден з технічних паспортів, на які посилається СУАП "Європоль" у формі ТОВ у своєму відзиві, не є доказом знищення майна ТОВ "Таміра", тобто припинення його фактичного існування в натурі. Також у матеріалах справи відсутні докази звернення власників спірних приміщень щодо припинення права власності через знищення майна, що є однією із обов`язкових підстав для суду вважати, що спірні приміщення знищені.
85.46 Тому обставини, які були встановлені судовими рішеннями у справі № 922/4709/15, не виключають можливість задоволення заяви ТОВ "Таміра" про витребування майна у цій справі № 29/5005/6325/2011 та не свідчать про те, що спірне майно, яке належало ТОВ "Таміра", перестало існувати в натурі та було знищено.
85.47 Натомість, судом апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ "Легат 2013" у 2014-2015 роках проводило роботи з реконструкції вже існуючого об`єкта нерухомого майна, власником якого було ТОВ "Таміра", а у червні 2016 провело поділ спірного майна без проведення будь-яких будівельних робіт. Тому суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що майно, право власності на яке станом на сьогодні зареєстровано за відповідачем, на жодному етапі його існування не знищувалось та не припиняло його фактичного існування, а будь-які факти, які б свідчили про припинення права власності ТОВ "Таміра" на це майно, відсутні.
85.48 Тому суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що здійснена судами правова оцінка обставин у справі № 922/4709/15 щодо припинення існування в натурі витребуваного майна через формальні зміни в описі майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та проведені будівельні роботи щодо його реконструкції не є актуальною, оскільки з часу розгляду вказаної справи змінилася і судова практика суду касаційної інстанції. Рішення Вищого господарського суду України у вказаній справі приймалося до зміни правової позиції Верховним Судом у постановах від 10.05.2018 у справі № 29/5005/6381/2011, від 05.02.2020 у справі № Б-50/232-09, від 27.02.2020 у справі № 5013/458/11, згідно яких об`єкти нерухомого майна, створені внаслідок формального поділу іншого(-их) об`єкту/об`єктів, не можуть вважатись новоствореними в розумінні норм ЦК України. Також не є новоствореним об`єктом об`єкт нерухомого майна, створений з прив`язкою до вже існуючої нерухомості, з використанням її функціональних елементів.
85.49 Відповідно до статті 330 Цивільного кодексу України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
85.50 Судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що за приписами статті 330 Цивільного кодексу України та п. 8 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 набуття права власності на майно обумовлюється двома обставинами: добросовісність набувача; набрання законної сили рішенням суду про відмову в задоволенні позову про витребування майна з чужого незаконного володіння.
85.51 Однак, у правовідносинах, що склались між ТОВ "Легат 2013" та ТОВ "Таміра" у справі № 922/4709/15, відсутні вказані вище обов`язкові умови, тому ТОВ "Легат 2013" ніколи не набувало право власності на спірне майно.
85.52 Віндикаційний позов до добросовісного набувача може бути заявлено на підставі статті 388 Цивільного кодексу України. Відповідно до положень статті 388 Цивільного кодексу України, власник має право витребувати майно у добросовісного від набувача у разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
85.53 Відтак, суд при розгляді віндикаційного позову до добросовісного набувача має обов`язково дослідити та встановити всі обставини для застосування ст. 388 ЦК України, в тому числі щодо наявності волі власника або титульного володільця на вибуття з їх володіння витребовуваного майна. Тобто, для ухвалення рішення про відмову в задоволенні віндикаційного позову до добросовісного набувача суд має на підставі повно і всебічно досліджених обставин справи зробити висновок про відсутність підстав для витребування майна в добросовісного набувача в порядку статті 388 Цивільного кодексу України.
85.54 На виконання вказівок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладених у постанові від 10.07.2019 у цій справі, судом апеляційної інстанції досліджено мотивувальну частину постанови Вищого господарського суду України від 05.04.2016 у справі № 922/4709/15. У цій постанові Вищий господарський суд України за наслідками перегляду рішень судів попередніх інстанцій в цій справі, зазначив таке: "Щодо доводів заявника касаційної скарги стосовно необхідності дослідження наявності у діях власника волі на передачу майна іншій особі, суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що судами обґрунтовано встановлено, що нежитлові приміщення першого поверху та підвалу у будівлі літ. "Г-1", за адресою проспект Московський, 257, на які мало право власності ТОВ "Таміра" (індивідуально визначена річ) перестали фактично (в натурі) в тому ж вигляді існувати з того часу, як були проведені будівельні роботи з реконструкції приміщень й право власності на об`єкт у літ. "АГ-1" було зареєстровано за ТОВ "Легат 2013", позивач намагається витребувати майно, котре йому ніколи не належало і має при цьому інші відмінні характеристики від того майна, яке належало позивачу на праві власності, в зв`язку з чим, встановлення факту наявності у діях власника волі на передачу майна іншій особі в порядку ст. 388 ЦК України, в даному випадку не має юридичного значення в силу відсутності підстав для застосування норм ст. 387 ЦК України, а саме майно, яке хоче повернути в натурі позивач, не збереглося в натурі на момент звернення з віндикаційним позовом".
85.55 З наведеного убачається, що остаточним судовим рішенням у справі № 922/4709/15 не було встановлено неможливість витребування майна з чужого незаконного володіння ТОВ "Легат 2013" на підставі статті 388 Цивільного кодексу України, оскільки судом не досліджувались підстави для застосування статті 388 Цивільного кодексу України. Натомість в остаточному судовому рішенні у справі № 922/4709/15 зазначено, що встановлення підстав добросовісності ТОВ "Легат 2013" не має юридичного значення. Таким чином, передбачена статтею 330 Цивільного кодексу України умова щодо набрання законної сили рішенням суду про відмову в задоволенні позову про витребування майна з чужого незаконного володіння не є дотриманою щодо ТОВ "Легат 2013".
85.56 Цивільний кодекс України розрізняє два види незаконного володіння чужою річчю, що породжує різні цивільно-правові наслідки. Умови задоволення віндикаційного позову залежать від характеру незаконного володіння, в якому перебуває річ.
85.57 Володілець визнається добросовісним, якщо здобуваючи річ, він не знав і не повинен був знати про те, що відчужувач речі не має права на її відчуження. У випадку, якщо володілець речі знав чи повинен був знати, що здобуває річ в особи, яка не мала права на її відчуження, він вважається недобросовісним. Для визнання набувача недобросовісним потрібне встановлення наміру чи грубої необережності, що встановлюється, виходячи із презумпції добросовісності набувача.
85.58 Судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що зі змісту рішень у справі № 922/4709/15 вбачається, що ТОВ "Легат 2013" знало і могло знати про те, що спірне майно відчужується йому особою (ТОВ "Харківспецнадра"), яка не має на це права.
85.59 У рішенні Господарського суду Харківської області від 02.11.2015 у справі № 922/4709/15 було встановлено, що перехід права власності від ТОВ "Харківспецнадра" (першого незаконного володільця спірного майна) до ТОВ "Легат 2013" відбувся таким чином.
85.60 Згідно з протоколом № 1 від 11.11.2013 на загальних зборах засновників ТОВ "Легат 2013", в яких брали участь ТОВ "Харківспецнадра" та ОСОБА_3, було вирішено створити ТОВ "Легат 2013". На порядку денному вирішено питання щодо визначення статутного капіталу ТОВ "Легат 2013" у розмірі 4 246 295,88 грн, який буде сформований за рахунок внесення засновниками (учасниками) товариства майна та/або грошових коштів. Вклади учасників до статутного капіталу ТОВ "Легат 2013" було розподілено таким чином: частка ТОВ "Харківспецнадра" складає 4 203 832,93 грн, що становить 99 % статутного капіталу, та вноситься нерухомим майном, яке належить ТОВ "Харківспецнадра" на праві власності, яким було саме спірне у цій справі майно; частка фізичної особи ОСОБА_3 складає 42 462,95 грн, що становить 1 % статутного капіталу ТОВ "Легат 2013".
85.61 Отже, з обставин, встановлених Господарським судом Харківської області у справі № 922/4709/15, вбачається, що ТОВ "Харківспецнадра", яке є першим незаконним та недобросовісним набувачем спірного майна, який, відповідно, знав про незаконність свого володіння майном, відчужило це майно ТОВ "Легат 2013" шляхом його внесення до статутного капіталу товариства. ТОВ "Харківспецнадра" було засновником та учасником ТОВ "Легат 2013" з часткою 99% статутного капіталу товариства. Відповідно ТОВ "Харківспецнадра" входило до вищого органу управління ТОВ "Легат 2013" загальних зборів його учасником з правом вирішального голосу (99% голосів).
85.62 Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що вищому органу управління ТОВ "Легат 2013" - загальним зборам його учасників було відомо про те, що ТОВ "Харківспецнадра" є незаконним володільцем спірного майна та не має права на його відчуження ТОВ "Легат 2013".
85.63 Відповідно до частини першої статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
85.64 Отже, оскільки вищому органу управління ТОВ "Легат 2013", через який товариство реалізує права і обов`язки, було відомо про незаконність володіння ТОВ "Харківспецнадра" спірним майном, то суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що ТОВ "Легат 2013" як юридична особа знало про набуття спірного майна від особи, яка не має права на його відчуження. Отже, ТОВ "Легат 2013" не є добросовісним набувачем майна. Виходячи з цього, вірним також є висновок суду апеляційної інстанції про те, що ТОВ "Легат 2013" ніколи не набувало право власності на спірне майно, а його власником завжди було ТОВ "Таміра", адже законодавство України не передбачає можливості набуття недобросовісним набувачем права власності на майно.
85.65 Враховуючи висновки Верховного Суду, судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що ТОВ "Таміра" було доведено наявність у нього прав власника спірного майна, зокрема, доведено, що таке право власності не втрачалось у зв`язку з державною реєстрацією права власності за ТОВ "Харківспецнадра", ТОВ "Легат 2013", СУАП "Європоль" у формі ТОВ, адже ці особи були лише незаконними володільцями належного ТОВ "Таміра" майна. Тому позов ТОВ "Таміра" як власника спірного майна про його витребування на підставі статті 388 Цивільного кодексу України підлягає задоволенню.
85.66 Відповідно до частини п`ятої статті 12 Цивільного кодексу України якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.
85.67 Тобто, законодавством України встановлена так звана презумпція добросовісності поведінки особи, яка підлягає застосуванню, якщо інше не встановлено судом.
85.68 Судом апеляційної інстанції надано оцінку копії позовної заяви ТОВ "Таміра" до ТОВ "Легат 2013" про витребування майна, яка розглядалась у справі № 922/4709/15, зі змісту якої вбачається, що ТОВ "Таміра" у цій позовній заяві справді посилалось на статтю 388 Цивільного кодексу України.
85.69 Однак, як встановлено судом апеляційної інстанції та як вбачається з цієї позовної заяви, станом на дату звернення з позовом у справі № 922/4709/15 ТОВ "Таміра" не було відомо, на якій саме підставі ТОВ "Легат 2013" набуло право власності на спірне майно. ТОВ "Таміра" у позовній заяві посилалось лише на те, що підставою для державної реєстрації права власності на спірне майно за ТОВ "Легат 2013" стало свідоцтво про право власності, серія та номер: 25928614, видане 22.08.2014 реєстраційною службою Харківського міського управління юстиції. При цьому, підстави, на яких ТОВ "Легат 2013" було отримано вказане свідоцтво, та які б відповідно могли слугувати доказом добросовісності чи недобросовісності ТОВ "Легат 2013", ТОВ "Таміра" не зазначались у позові та не були відомі ТОВ "Таміра". Саме тому у позовній заяві ТОВ "Таміра" виходило з передбаченої законом презумпції добросовісності ТОВ "Легат 2013", яка могла бути спростована виключно судом у ході розгляду справи № 922/4709/15.
85.70 Натомість, зі змісту рішення Господарського суду Харківської області від 02.11.2015 у справі № 922/4709/15 вбачається, що докази, які підтверджували обставини набуття ТОВ "Легат 2013" спірного майна у його володіння, були долучені лише з відзивом ТОВ "Легат 2013" на позовну заяву. Саме до відзиву ТОВ "Легат 2013" було вперше долучено копію протоколу загальних зборів учасників ТОВ "Легат 2013" № 1 від 11.11.2013, з якого вбачалось, що ТОВ "Харківспецнадра" як незаконний набувач спірного майна та як член вищого органу управління ТОВ "Легат 2013" вніс це майно до статутного капіталу ТОВ "Легат 2013". Надалі, саме такі обставини набуття ТОВ "Легат 2013" спірного майна у володіння були встановлені Господарським судом Харківської області у рішенні від 02.11.2015 у справі № 922/4709/15.
85.71 Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній на час звернення ТОВ "Таміра" з позовом до ТОВ "Легат 2013" у справі № 922/4709/15, обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
85.72 Суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що не є спростованим висновок про недобросовісність ТОВ "Легат 2013", адже така недобросовісність ТОВ "Легат 2013" вбачається з обставин, які стали відомі ТОВ "Таміра" після звернення до суду та були згодом встановлені у рішенні Господарського суду Харківської області від 02.11.2015 у справі № 922/4709/15.
85.73 При цьому, склад сторін у справі № 922/4709/15 та у цій справі № 29/5005/6325/2011 (в частині розгляду заяви ТОВ "Таміра" про витребування майна) є різним.
85.74 Також, судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що право ТОВ "Таміра" на пред`явлення віндикаційного позову до СУАП "Європоль" у формі ТОВ у матеріальному розумінні після завершення розгляду справи № 922/4709/15 могло б бути обмеженим лише приписами статті 330 Цивільного кодексу України. Згідно з цією нормою, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
85.75 Таким чином, у разі, якби у справі № 922/4709/15 суди відмовили у задоволенні позову ТОВ "Таміра" до ТОВ "Легат 2013" з підстав добросовісності останнього, то ТОВ "Легат 2013" могло би вважатись особою, яка набула право власності на спірне майно, що, у свою чергу, унеможливлювало б звернення ТОВ "Таміра" з віндикаційними позовами до наступних набувачів спірного майна.
85.76 Однак, як було встановлено судом апеляційної інстанції та зазначено вище, у справі № 922/4709/15 питання добросовісності ТОВ "Легат 2013" взагалі не досліджувалось; Вищий господарський суд України у постанові від 05.04.2016 у справі № 922/4709/15 зазначив, що "встановлення факту наявності у діях власника волі на передачу майна іншій особі в порядку ст. 388 ЦК України, в даному випадку не має юридичного значення".
85.77 З огляду на це, відмова у позові ТОВ "Таміра" до ТОВ "Легат 2013" у справі № 922/4709/15 за відсутності будь-яких висновків судів щодо добросовісності ТОВ "Легат 2013" у розумінні статті 330 Цивільного кодексу України не свідчить про набуття ТОВ "Легат 2013" права власності на спірне майно та не може бути перешкодою для звернення ТОВ "Таміра" з новим віндикаційним позовом до СУАП "Європоль" у формі ТОВ як до нового набувача спірного майна. Адже СУАП "Європоль" у формі ТОВ придбало спірне майно у двох фізичних осіб, які, у свою чергу, придбали вказане майно у ТОВ "Легат 2013".
85.78 Натомість, вірним є висновок суду апеляційної інстанції про те, що звернення ТОВ "Таміра" з новим віндикаційним позовом до іншого відповідача в межах іншої судової справи слід розцінювати як повторне намагання власника майна в іншому судовому процесі захистити своє порушене право власності. Обмеження такого права, за відсутності підстав для застосування статті 330 Цивільного кодексу України, було б обмеженням конституційного права ТОВ "Таміра" на звернення до суду, яке закріплене частиною шостою статті 55 Конституції України, згідно з якою кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
85.79 Рішення Господарського суду Харківської області від 02.11.2015 у справі № 922/4709/15 є рішенням про відмову у задоволенні конкретного позову до конкретної особи з конкретних підстав, заявлених на підставі сукупності конкретних доказів. Саме тому у вказаному рішенні суд першої інстанції дійшов висновку, "що позивачем суду не доведена наявність обов`язкових умов, які надають право витребування у добросовісного набувача (відповідача) спірного майна".
85.80 Судом апеляційної інстанції встановлено, що у цій справі № 29/5005/6325/2011 ТОВ "Таміра" надано нові докази та наведено нові обставини (підстави), які не розглядались у справі № 922/4709/15, які підтверджують те, що спірне майно, яким володіло ТОВ "Легат 2013" та володіє СУАП "Європоль" у формі ТОВ, є тим самим об`єктом нерухомості, яким володіло ТОВ "Таміра". Зокрема, ТОВ "Таміра" до матеріалів справи № 29/5005/6325/2011 долучено копію технічного паспорта спірного майна, виготовленого станом на 13.01.2009, який відсутній у матеріалах справи № 922/4709/15 та не був предметом дослідження судів в іншій справі. Цей новий доказ спростовує доводи СУАП "Європоль" у формі ТОВ (які також заявлялись ТОВ "Легат 2013") про те, що функціональне призначення спірного нерухомого майна змінилось у зв`язку з його реконструкцією. Адже технічний паспорт станом на 13.01.2009 (дата, коли володільцем спірного майна було ТОВ "Таміра") вказує, що функціональним призначенням вказаного майна було "громадський будинок". Тоді як спірне майно як було нежитловою нерухомістю (громадським будинком) на час володіння ним ТОВ "Таміра", так нею і залишається станом на дату звернення з цим позовом на час володіння цим майном СУАП "Європоль" у формі ТОВ.
85.81 Саме на підставі аналізу цього нового доказу суд апеляційної інстанції у цій справі враховував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 10.05.2018 у справі № 29/5005/6381/2011, від 05.02.2020 у справі №Б-50/232-09, від 27.02.2020 у справі № 5013/458/11 про те, що не є новоствореним об`єктом об`єкт нерухомого майна, створений з прив`язкою до вже існуючої нерухомості, з використанням її функціональних елементів.
85.82 Крім цього, у цій справі № 29/5005/6381/2011 про витребування майна були досліджені ряд інших обставин, які не були предметом дослідження судів у справі № 922/4709/15, зокрема, обставини того, чи було фактично знищено належне ТОВ "Таміра" майно, обставини того, чи набуло ТОВ "Легат 2013" право власності на належне ТОВ "Таміра" майно в порядку статті 330 Цивільного кодексу України тощо.
85.83 У справі "Брумареску проти Румунії" ЄСПЛ став на захист власника, на користь якого судовим рішенням об`єкт нерухомості було повернуто (витребувано) з володіння держави та повернуто у власність заявника. В подальшому за касаційною скаргою держави вказане судове рішення (після набрання ним законної сили) було скасовано, а заявник позбувся права власності на належне йому майно. У даній справі ЄСПЛ зазначив, що скасування судового рішення, яким за заявником визнано право власності, є порушенням принципу res judicata.
85.84 Тому подання ТОВ "Таміра" як власником нового позову з нових підстав, під час розгляду якого спростовуються висновки суду в іншій справі, в якій у позові ТОВ "Таміра" відмовлено, не є порушенням принципу res judicata.
85.85 Колегія суддів враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 12.06.2018 у справі № 910/14227/15, згідно з яким винятки з принципу res judicata можуть бути лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України" (Ponomaryov v. Ukraine) від 3 квітня 2008 року, заява № 3236/03, § 40), зокрема з метою виправлення "суттєвих недоліків" або "судової помилки" ("Сутяжник проти Росії" (Sutyazhnik v. Russia) від 23 липня 2009 року, заява № 8269/02, § 35).
85.86 При цьому, правомірним є висновок суду апеляційної інстанції про те, що в цьому випадку суттєвим є дослідження питання про добросовісність ТОВ "Легат 2013" як набувача спірного майна (адже це питання взагалі не було предметом дослідження у справі № 922/4709/15), в результаті чого не вирішеним залишилось питання, чи набув ТОВ "Легат 2013" право власності на спірне майно у розумінні статті 330 Цивільного кодексу України і чи мав він в подальшому право ним розпоряджатись, і відчужувати це майно на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які в подальшому відчужили це майно на користь СУАП "Європоль" у формі ТОВ. Відповідь на ці питання є вкрай важливою, адже від цього залежить правовий режим спірного майна і можливість розпорядження цим майном особами, за якими зареєстровано право власності на нього.
85.87 Згідно висновків Верховного Суду щодо застосування статей 387, 388 Цивільного кодексу України, викладені у постановах Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 911/2674/17, від 30.08.2019 у справі № 914/970/18, Цивільний кодекс України розрізняє два види незаконного володіння чужою річчю, що породжує різні цивільно-правові наслідки. Умови задоволення віндикаційного позову залежать від характеру незаконного володіння, в якому перебуває річ.
85.88 Володілець визнається добросовісним, якщо здобуваючи річ, він не знав і не повинен був знати про те, що відчужувач речі не має права на її відчуження. У випадку, якщо володілець речі знав чи повинен був знати, що здобуває річ в особи, яка не мала права на її відчуження, він вважається недобросовісним. Для визнання набувача недобросовісним потрібне встановлення наміру чи грубої необережності, що встановлюється, виходячи із презумпції добросовісності набувача.
85.89 Судом апеляційної інстанції встановлено, що СУАП "Європоль" у формі ТОВ придбало спірне майно 02.04.2018 за договорами купівлі-продажу, укладеними з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Станом на дату придбання спірного майна СУАП "Європоль" у формі ТОВ у Єдиному державному реєстрі судових рішень у вільному доступі були опубліковані судові рішення у справі № 922/4709/15 (зокрема, постанова Вищого господарського суду України від 05.06.2016), якими відмовлено у задоволенні позову ТОВ "Таміра" до ТОВ "Легат 2013" про витребування майна.
85.90 Тому обставини, встановлені у рішеннях судів у справі № 922/4709/15, текст яких починаючи з 22.12.2015 є у вільному доступі, вказують на недобросовісність ТОВ "Легат 2013" та, як наслідок, свідчать про те, що ТОВ "Легат 2013" не набуло і не могло набути право власності на спірне майно та не мало права його відчужувати на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2, про що СУАП "Європоль" у формі ТОВ станом на дату придбання у них спірного майна (02.04.2018) могло бути відомо за умови прояву ним добросовісної та розумної обачності.
85.91 Крім цього, станом на дату придбання спірного майна СУАП "Європоль" у формі ТОВ 02.04.2018 у вільному доступі у Єдиному державному реєстрі судових рішень також була розміщена ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 24.03.2015 у справі №29/5005/6325/2011 про банкрутство ТОВ "Таміра", якою було визнано недійсними результати прилюдних торгів у формі цільового аукціону з реалізації спірного майна, що належить на праві власності ТОВ "Таміра", проведеного в процедурі банкрутства, що відбулись 28.12.2012, переможцем якого стало ТОВ "Харківспецнадра".
85.92 До того ж, станом на дату придбання спірного майна СУАП "Європоль" у формі ТОВ 02.04.2018 у вільному доступі у Єдиному державному реєстрі судових рішень також була розміщена постанова Харківського апеляційного господарського суду від 23.12.2014 у справі № 922/295/13, якою скасовано як незаконне рішення Господарського суду Харківської області від 29.01.2013 у справі № 922/295/13-г та прийнято нове рішення, яким в позові ТОВ "Харківспецнадра" до ТОВ "Таміра" про визнання права власності на спірне майно відмовлено.
85.93 Таким чином, проявивши добросовісну та розумну обачність під час придбання спірного майна, СУАП "Європоль" у формі ТОВ могло б довідатись про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які придбали спірне майно у ТОВ "Легат 2013", не мали права його відчужувати, адже не набули на нього право власності. Однак, внаслідок грубої необережності СУАП "Європоль" у формі ТОВ не проаналізувало зміст судових рішень у справах №№ 922/4709/15, 922/295/13-г, 29/5005/6325/2011, з яких могло би довідатись про відсутність права відчужувати спірне майно в особи, в якої відповідач його придбав.
85.94 Однак, як зазначено судом апеляційної інстанції, в судовому засіданні 30.06.2021 представник СУАП "Європоль" у формі ТОВ, відповідаючи на запитання представника ТОВ "Фінансова компанія "Поліс", зазначив, що перед придбанням спірного майна 02.04.2018 СУАП "Європоль" у формі ТОВ взагалі не встановлювало осіб - попередніх володільців майна, не перевіряло історію переходу прав володіння на спірне майно, зокрема, не перевіряло її за останні три роки, а також не перевіряло правовстановлюючі документи продавців ( ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ) на спірне майно; не проводило аналіз наявних у Єдиному державному реєстрі судових рішень відомостей про судові спори щодо нього і не цікавилось результатами їх розгляду. Зокрема, представник СУАП "Європоль" у формі ТОВ зазначив, що перед придбанням спірного майна відповідач не ознайомлювався зі змістом судових рішень у справах №№ 922/4709/15, 922/295/13-г, 29/5005/6325/2011.
85.95 Тому суд апеляційної інстанції, з огляду на сукупність усіх встановлених обставин, дійшов вірного висновку про те, що СУАП "Європоль" у формі ТОВ є недобросовісним набувачем спірного майна, а тому це майно може бути витребувано на користь ТОВ "Таміра" на підставі статті 387 Цивільного кодексу України.
85.96 Враховуючи те, що спірне майно вибуло з володіння ТОВ "Таміра" на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 29.01.2013 у справі № 922/295/13-г, яке було скасоване як незаконне постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.12.2014 у справі № 922/295/13, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що спірне майно вибуло з володіння ТОВ "Таміра" не з його волі.
85.97 Крім цього, колегією суддів встановлено, що СУАП "Європоль" у формі ТОВ придбало спірне майно за відплатними договорами купівлі-продажу від 02.04.2018. Згідно з пунктами 2.1. вказаних договорів купівлі-продажу продаж спірних нежитлових приміщень вчиняється сукупно за 1 360 900,00 грн.
85.98 Отже, спірне майно вибуло з володіння ТОВ "Таміра" не з його волі та було придбано СУАП "Європольм у формі ТОВ за відплатним договором у особи, яка не мала права його відчужувати. Тому, правильним є висновок суду апеляційної інстанції про те, що позовна заява ТОВ "Таміра" про витребування спірного майна підлягає задоволенню.
85.99 У свою чергу, обставини недобросовісності СУАП "Європоль" у формі ТОВ не впливають на можливість задоволення позову, адже ТОВ "Таміра" доведено всі обставини, які входять до предмета доказування в позові про витребування майна у добросовісного набувача на підставі статті 388 Цивільного кодексу України.
85.100 В цьому випадку позивач, який є законним власником оспорюваного майна, на момент розгляду цієї справи вже зазнав значних негативних наслідків у вигляді незаконного позбавлення права власності на це майно за результатами аукціону без виплати йому ціни продажу майна та за результатами постановлення незаконного рішення суду, у подальшому скасованого, необхідності захисту свого права власності у судах у двох судових процесах (справа № 922/4709/11 та № 29/5005/6325/2011), у зв`язку з чим був змушений шукати способи компенсації своїх втрат та поніс індивідуальний та надмірний тягар, що також є підставою для задоволення заяви про витребування майна.
85.101 Окрім того, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає за необхідне зазначити, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19 було викладено правову позицію про те, що на час укладення договору купівлі-продажу добросовісний набувач не повинен перевіряти історію придбання нерухомості та робити висновки щодо правомірності попередніх переходів майна, а може діяти покладаючись на відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відомості з якого презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, за відсутності обставин, які з точки зору розумного спостерігача можуть викликати сумнів у достовірності цих відомостей.
85.102 Разом з тим така правова позиція Великої Палати Верховного Суду викладена щодо застосування норм права у правовідносинах, які не є подібними до правовідносин у справі, що розглядається № 29/5005/6325/2011.
85.103 Надаючи оцінку подібності правовідносин у справі № 925/1351/19 та у справі, що розглядається № 29/5005/6325/2011, колегія суддів враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20).
85.104 Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 конкретизувала свої правові висновки щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини" при застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин (подібність відносин), визначивши, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
85.105 Зокрема, оцінюючи подібність справи № 925/1351/19 та справи, що розглядається № 29/5005/6325/2011, колегія суддів зазначає наступне.
85.106 У справі № 925/1351/19 предметом розгляду була позовна заява ліквідатора ДП "МЗ "Оризон" подана в межах справи № 10/2180 про банкрутство до ОСОБА_4 (який, станом на подання заяви про витребування майна, був зареєстрований власником майна) про витребування майна з чужого незаконного володіння. Як на підставу заявлених вимог ліквідатор посилається на ту обставину, що за результатами прилюдних торгів право власності на спірне майно ОСОБА_5 не набув, оскільки не вчинив дій, необхідних для переходу права власності до нього, а саме не отримав відповідного свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів та не зареєстрував це право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за результатами аукціону, натомість здійснив державну реєстрацію на підставі рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області, яке у подальшому було скасованого. Отже, на думку ліквідатора ДП "МЗ "Оризон", незважаючи на те, що результати торгів недійсними не визнавались, а ОСОБА_5, на виконання своїх обов`язків як покупця спірного нерухомого майна, сплатив належну за нього грошову суму, право власності в нього на це майно не виникло.
85.107 Отже, предмет спору у наведеній справі № 925/1351/19 та у справі, що розглядається № 29/5005/6325/2011 є подібним. Разом з тим підстави позову та зміст правовідносин у справі № 925/1351/19 не є подібним до підстав позову та змісту правовідносин у справі № 29/5005/6325/2011, де судами було встановлено обставини щодо визнання недійсними результати прилюдних торгів з продажу майна, вибуття майна з володіння власника поза його волею.
85.108 З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для врахування у даній справі висновків викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19 щодо застосування норм права, оскільки правовідносини у цій справі та у справі, що розглядається № 29/5005/6325/2011 не є подібними.
86. Аргументи скаржника (пункт 35.4 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на таке.
86.1 Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
86.2 Відповідно до частини першої статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
86.3 Згідно статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
86.4 Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
86.5 З огляду на викладене, аргументи скаржника (пункт 35.4 постанови) фактично зводяться до намагання здійснити переоцінку доказів та прохання надати нову оцінку доказам у справі, що в силу вимог статті 300 Господарського процесуального кодексу України виходить за межі повноважень Верховного Суду.
86.6 Окрім того, з огляду на встановлені фактичні обставини убачається, що надання оцінки вказаній позовній заяві у справі № 922/4709/11 було здійснено судом апеляційної інстанції в контексті необхідності належного виконання вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 10.07.2019 у справі № 29/5005/6325/2011.
87. Аргументи скаржника (пункт 35.7 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на те, що суд апеляційної інстанції посилався на висновки у вказаних постановах щодо визначення умов для припинення права власності на знищене нерухоме майно згідно вимог статті 349 Цивільного кодексу України та щодо встановлення факту знищення майна, а також щодо визначення доказів, якими може бути підтверджено знищення майна. При цьому, на вказані висновки Верховного Суду суд апеляційної інстанції послався в контексті дослідження обставин справи та застосування приписів статті 349 Цивільного кодексу України, про спосіб застосування якої і зазначено у вказаних постановах Верховного Суду.
88. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
89. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
90. У справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду апеляційної інстанції.
91. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
92. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
93. Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції таким вимогам закону відповідає.
94. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.
95. Вказані вимоги судом апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваної постанови були дотримані.
96. Оскільки підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції немає, то судовий збір за подачу касаційної скарги покладається на скаржника.
Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 15.01.2020 № 460-IX, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,