ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 лютого 2022 року
м. Київ
cправа № 38/5005/6563/2011
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Огородніка К.М.- головуючого, Банаська О.О., Пєскова В.Г.
за участю секретаря судового засідання - Ксензової Г.Є.;
за участю представників:
Міністерства енергетики України - Потургаєва Д.О., Янчука М.А.,
арбітражного керуючого Шевченка В.Є.,
прокурора Офісу Генерального прокурора - Міхеда О.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства енергетики України
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.03.2021
у справі № 38/5005/6563/2011
за заявою Дочірньої компанії "Дніпрооптбакалія"
до Державного підприємства "Аграрний цех "Жовторічанський"
про визнання банкрутом.
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.05.2011 порушено провадження у справі про банкрутство Державного підприємства "Аграрний цех "Жовторічанський" (далі - ДП "Аграрний цех "Жовторічанський", боржник) відповідно до вимог статей 6, 7, 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.11 затверджено реєстр вимог кредиторів боржника на загальну суму 330552,11грн.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2012 введено процедуру санації ДП "Аграрний цех "Жовторічанський", призначено керуючим санацією арбітражного керуючого Сокола О.Ю., строк якої неодноразово продовжувався ухвалами суду.
Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2016 припинено процедуру санації ДП "Аграрний цех "Жовторічанський" та повноваження керуючого санацією; визнано ДП "Аграрний цех "Жовторічанський" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Сокола О.Ю.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2019 ліквідатором банкрута у даній справі призначено арбітражного керуючого Шевченка В.Є.
02.06.2020 до Господарського суду Дніпропетровської області надійшло клопотання Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції № 07-65/7844 від 01.06.2020 про закриття провадження у справі про банкрутство ДП "Аграрний цех "Жовторічанський" у зв`язку з тим, що до боржника, який є державним підприємством, не допускається застосування ліквідаційної процедури.
Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанції
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2020 відмовлено в задоволенні клопотання Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про закриття провадження у справі про банкрутство Державного підприємства "Аграрний цех "Жовторічанський".
Відмовляючи у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі про банкрутство, місцевий господарський суд виходив з того, що норми Господарського процесуального кодексу України та Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) не передбачають такої підстави для закриття провадження у справі про банкрутство, як не застосування ліквідаційної процедури у справах про банкрутство державних підприємств.
Проаналізувавши норму пункту 2 Розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність Закон України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", господарський суд дійшов висновку, що дана норма не передбачає незастосування ліквідаційної процедури у справах про банкрутство державних підприємств, якщо така ліквідаційна процедура була застосована раніше. Вказана норма забороняє переходити у справах про банкрутство державних підприємств від процедури розпорядження майном чи санації до ліквідаційної процедури протягом трьох років з дня набрання чинності такою нормою. Жодних вказівок на необхідність припинення уже існуючої ліквідаційної процедури чи процедури санації, яка була розпочата до 20.10.2019 вказаний Закон не містить.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 15.03.2021 ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2020 скасовано. Задоволено клопотання Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції № 07-65/7844 від 01.06.2020 про закриття провадження у справі про банкрутство ДП "Аграрний цех "Жовторічанський". Закрито провадження у справі №38/5005/6563/2011 про банкрутство ДП "Аграрний цех "Жовторічанський".
За висновком апеляційного суду, суд першої інстанції допустив невірне тлумачення пункту 2 Розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність Закон України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", який хоча й не містить прямої вказівки про закриття провадження у справі про банкрутство державних підприємств, однак, встановлені цією нормою обмеження є передумовою для застосування судом відповідної процесуальної норми, якою у даній справі є пункт 7 частини 1 статті 90 КУзПБ, зважаючи на те, що боржник є державним підприємством, відносно якого не підлягає застосуванню судова процедура ліквідації, а перехід до іншої процедури після визнання боржника банкрутом чинним КУзПБ не передбачено.
Апеляційний суд в постанові посилався на правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 20.10.2020 у справі № 916/61/13-г.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Міністерство енергетики України (далі - Міністерство, скаржник) подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.03.2021 скасувати; ухвалу Господарського суду Дніпропетровської від 22.09.2020 - залишити в силі.
В обґрунтування доводів посилається на те, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята внаслідок неправильного застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, зокрема, пункту 2 Розділу III Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність Закон України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", пунктів 7, 9 частини 1 статті 90 Кодексу України з питань банкрутства, пунктів 1, 2, 3, 4, 5 статті 236 ГПК України.
Міністерство вказує, що норми ГПК України та КУзПБ не передбачають такої підстави для закриття провадження у справі про банкрутство як не застосування ліквідаційної процедури у справах державних підприємств та жодних вказівок на необхідність припинення введеної раніше процедури ліквідації, яка була розпочата до 20.10.2019, не містить, як і не містить правових підстав для закриття справи про банкрутство.
Водночас, на думку Міністерства, ухвала суду першої інстанції від 22.09.2020 відповідає вимогам законності, оскільки прийнята без порушень норм процесуального права, а саме статті 236 ГПК України, оскільки 05.07.2016 державне підприємство "Аграрний цех "Жовторічанський" було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Арбітражний керуючий Шевченко В.Є. у відзиві на касаційну скаргу Міністерства енергетики України підтримує зміст, суть та вимоги касаційної скарги, просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.03.2021, ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2020 - залишити без змін.
При цьому звертає увагу, що закривши провадження у справі про банкрутство апеляційний суд залишив без уваги питання щодо керівника підприємства.
Рух касаційної скарги
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №38/5005/6563/2011 визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М.- (головуючий), Ткаченко Н.Г., Пєсков В.Г., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 13.04.2021.
У зв`язку з відпусткою судді Ткаченко Н.Г., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 38/5005/6563/2011 визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. - головуючий, Банасько О.О., Пєсков В.Г., що підтверджується витягами з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями та протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 05.05.2021.
Ухвалою Верховного Суду від 05.05.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Міністерства енергетики України на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.03.2021 у справі №38/5005/6563/2011, призначено до розгляду на 09.06.2021.
Прокурором Офісу Генерального прокурора заявлено клопотання про зупинення провадження у справі №38/5005/6563/2011 до розгляду справи № 1-24-7-5/297-06-7817, яке було підтримане представником Міністерства енергетики України.
Ухвалою Верховного Суду від 09.06.2021 зупинено провадження у справі №38/5005/6563/2011 за касаційною скаргою Міністерства енергетики України на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.03.2021 до закінчення перегляду в касаційному порядку Верховним Судом у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду справи № 1-24-7-5/297-06-7817.
Верховний Суд у складі Палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 18.11.2021 ухвалив постанову у справі № 1-24-7-5/297-06-7817, якою постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.11.2020 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 19.08.2020 у справі № 1-24-7-5/297-06-7817 скасував повністю та направив справу для (продовження) розгляду до Господарського суду Одеської області.
У зв`язку з тим, що обставина, яка викликала зупинення касаційного провадження у справі № 38/5005/6563/2011 усунена, Верховний Суд ухвалою від 10.01.2022 поновив касаційне провадження за касаційною скаргою Міністерства енергетики України на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.03.2021 у справі № 38/5005/6563/2011, розгляд касаційної скарги призначив на 09.02.2022.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Оцінка аргументів учасників справи й висновків судів попередніх інстанцій
Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону про банкрутство, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно із частиною шостою статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Частиною першою статті 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (чинного на час введення процедури розпорядження майном у даній справі) встановлено, що до боржника застосовуються такі судові процедури банкрутства: розпорядження майном боржника; мирова угода; санація (відновлення платоспроможності) боржника; ліквідація банкрута.
Предметом розгляду у цій справі є питання наявності підстав закриття провадження у справі про банкрутство державного підприємства, що було порушено ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.05.2011 за правилами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (редакції до 19.01.2013) та провадження в якій перебуває на стадії ліквідаційної процедури.
Як було встановлено судами, банкрут - Державне підприємство "Аграрний цех "Жовторічанський" є державним підприємством, органом управління державним майном якого є Міністерство енергетики України.
Провадження у справі, що розглядається, про банкрутство ДП "Аграрний цех "Жовторічанський", перебуває на стадії ліквідаційної процедури, в тому числі й на час звернення Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з клопотанням про закриття провадження у справі.
21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника-юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
Згідно положень пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ з дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність, зокрема, Закон про банкрутство.
Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ передбачено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону про банкрутство. Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.
20.10.2019 набрав чинності Закон України від 02.10.2019 № 145-IX "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації".
Відповідно до пункту 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 145-IX, у справах про банкрутство державних підприємств, у тому числі казенних підприємств, або акціонерних товариств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків, не застосовуються судова процедура санації, крім тих, що задіяні у виконанні державного оборонного замовлення, виробництві, розробленні, модернізації, ремонті, обслуговуванні озброєння та військової техніки, та судова процедура ліквідації, крім тих, що ліквідуються за рішенням власника протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом.
Щодо законодавчих обмежень на застосування процедур санації та ліквідації у справі про банкрутство державних підприємств колегія суддів вважає за необхідне звернутися до правового висновку, викладеного у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.11.2021 у справі № 1-24-7-5/297-06-7817 (до закінчення перегляду в касаційному порядку Верховним Судом у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду якої було зупинено касаційне провадження у цій справі № 38/5005/6365/2011), на розгляд якої було винесено питання застосування пункту 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону № 145-ІХ, в тому числі за темпоральною ознакою, беручи до уваги дату запровадження судової процедури, у якій перебував боржник на момент набрання чинності цим Законом.
В питанні тлумачення та застосування пункту 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" цього Закону у справах про банкрутство Державних підприємств, які перебували в процедурі санації або ліквідації на час набрання чинності Законом № 145-ІХ, Суд звернув увагу, що положення пункту 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону № 145-ІХ не містять прямої вказівки на закриття провадження у справах про банкрутство.
При цьому, якщо КУзПБ допускає перехід від однієї до іншої (наступної за цим Кодексом) процедури (від процедури розпорядження майном до санації та/або ліквідації, від санації до ліквідації, статті 49, 57 КУзПБ тощо), то можливість повернення до попередньої процедури банкрутства, окрім як шляхом скасування у встановленому законом (ГПК України) порядку судового рішення про відкриття відповідної судової процедури у справі про банкрутство, правила КУзПБ не містить.
Вжиту законодавцем в нормі пункту 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону № 145-ІХ лінгвістичну конструкцію "не застосовуються" щодо судових процедур санації та ліквідації, що передбачає обмеження на їх застосування у подальшому (тобто, коли їх ще не було застосовано), між тим не можна ототожнювати з "закриттям провадження", а відповідно не можна і розуміти як вказівку на припинення чинних процедур санації та ліквідації і з закриттям провадження у тих справах про банкрутство Державних підприємствах, щодо яких відповідні процедури вже були застосовані (відкриті) на час набрання чинності цим Законом.
Зважаючи на викладене, Суд, формулюючи правову позицію щодо застосування нечітких та неоднозначних для їх застосування положень пункту 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону № 145-ІХ за темпоральною ознакою, дійшов висновку, що на боржників - Державних підприємств, до яких процедури санації/ліквідації у справах про банкрутство застосовані до набрання чинності Законом № 145-ІХ, положення його пункту 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" не поширюються та не застосовуються як підстава для закриття провадження у відповідній справі про банкрутство, а провадження продовжується відповідно до застосованої у відповідній справі процедури, з урахуванням пункту 4 Прикінцевих та Перехідних положень КУзПБ.
При цьому, закриттям провадження у справі про банкрутство посеред триваючої процедури санації/ліквідації відбудеться втручання у наведені правовідносини тією мірою, що ці правовідносини залишаться без їх вирішення, що, в свою чергу, обумовить виникнення нових спорів, однак за відсутності їх правового врегулювання. Тобто закриття судової процедури банкрутства без її завершення та/або без переходу до іншої (передбаченої законом) судової процедури не вирішує, а ускладнює, передусім становище кредиторів боржника.
А тому наведений підхід у застосуванні пункту 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону № 145-ІХ створює умови для порушення у відповідних правовідносинах у цих справах принципу правової визначеності (певності).
Відтак, Верховний Суд погоджується з правильним висновком місцевого суду, що на боржника не поширюються визначені пунктом 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону № 145-ІХ обмеження щодо застосування процедури ліквідації.
З урахуванням правових висновків судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладених у постанові від 18.11.2021 у справі № 1-24-7-5/297-06-7817, у справі, що розглядається, належить продовжити провадження, яке має завершуватись, з урахуванням частини 4 Прикінцевих та Перехідних положень КУзПБ, за правилами цього Кодексу у межах процедури ліквідації.
Натомість, суд апеляційної інстанції наведеного не врахував, неправомірно поширив на боржника у цій справі, що перебуває у процедурі ліквідації, введеної постановою від 05.07.2016, тобто до набуття чинності Законом № 145-ІХ, положення його пункту 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення", а тому дійшов помилкового висновку про задоволення клопотання Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та закриття провадження у справі про банкрутство боржника з урахуванням наведених положень Закону № 145-ІХ, неправомірно поширивши обмеження щодо застосування процедури ліквідації у справі про банкрутство як підставу для закриття провадження у справі про банкрутство боржника. Тому є необґрунтованим та безпідставним скасування ним ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2021 у справі №38/5005/6563/2011.
Верховний Суд зауважує, що визначені ГПК України процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду; логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів указує на те, що в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного господарського суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного господарського суду.
З урахуванням наведеного, колегією суддів Касаційного господарського суду, що здійснює касаційний перегляд судових рішень у даній справі враховуються висновки судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 1-24-7-5/297-06-7817.
Колегія суддів вважає помилковим посилання апеляційного суду на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.10.2020 у справі №916/61/13-г щодо наявності підстав для закриття (відповідно до пункту 7 частини 1 статті 90 КУзПБ із застосуванням положення пункту 2 Розділу III "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 145-ІХ) провадження у справі про банкрутство боржника, процедуру ліквідації щодо якого у справі про банкрутство застосовано до набрання чинності вказаним Законом.
До того зауважує, що Верховний Суд у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 18.11.2021 у справі №1-24-7-5/297-06-7817 (пункт 9.23) відступив від правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 20.10.2020 у справі № 916/61/13-г.
За змістом статті 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Ухвалена у цій справі постанова апеляційного господарського суду зазначеним вимогам не відповідає.
При цьому, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначає, що місцевий господарський суд при розгляді справи всебічно, повно та об`єктивно розглянув у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності і прийняв законне та обґрунтоване рішення, яке помилково скасував суд апеляційної інстанції.
З урахуванням зазначеного, суд касаційної інстанції погоджується з тими доводами касаційної скарги, які відповідають висновкам суду, наведеним у мотивувальній частині цієї постанови.