Постанова
Іменем України
23 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 367/2271/15-ц
провадження № 61-3530св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Гулька Б. І. Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - Перший заступник прокурора Київської області
в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Київської обласної державної адміністрації, Національного університету біоресурсів
і природокористування України,
відповідачі: Бучанська міська рада Київської області, ОСОБА_1,
треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65,
ОСОБА_66, ОСОБА_67, ОСОБА_68, ОСОБА_69, ОСОБА_70, ОСОБА_71, ОСОБА_72, ОСОБА_73, ОСОБА_74, ОСОБА_75, ОСОБА_76, ОСОБА_77, ОСОБА_78, ОСОБА_79, ОСОБА_80, ОСОБА_81, ОСОБА_82, ОСОБА_83, ОСОБА_84, ОСОБА_85, ОСОБА_86, ОСОБА_87, ОСОБА_88, ОСОБА_89, ОСОБА_90, ОСОБА_91, ОСОБА_92, ОСОБА_93, ОСОБА_94, ОСОБА_95, ОСОБА_96, ОСОБА_97, ОСОБА_98, ОСОБА_99, ОСОБА_100, ОСОБА_101, ОСОБА_102, ОСОБА_103, ОСОБА_104, ОСОБА_105, ОСОБА_106, ОСОБА_107, ОСОБА_108, ОСОБА_109, ОСОБА_110, ОСОБА_111, ОСОБА_112, ОСОБА_113, ОСОБА_114, ОСОБА_115,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 05 грудня 2019 року у складі судді Саранюк Л. П. та постанову Київського апеляційного суду
від 09 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Оніщука М. І., Шебуєвої В. А., Крижанівської Г. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2015 року перший заступник прокурора Київської області
в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України (далі - КМУ), Київської обласної державної адміністрації (далі - Київська ОДА), Національного університету біоресурсів і природокористування України (далі - Університет) звернувся до суду з позовом до Бучанської міської ради Київської області (далі - Бучанська міська рада, Міська рада),
ОСОБА_1, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17,
ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21,
ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_116, ОСОБА_48, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54,
ОСОБА_117, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58,
ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62,
ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_66, ОСОБА_67, ОСОБА_68, ОСОБА_69, ОСОБА_70, ОСОБА_71, ОСОБА_72, ОСОБА_73, ОСОБА_74, ОСОБА_75, ОСОБА_76,
ОСОБА_77, ОСОБА_78, ОСОБА_79, ОСОБА_80, ОСОБА_81,
ОСОБА_82, ОСОБА_83, ОСОБА_84, ОСОБА_85, ОСОБА_86,
ОСОБА_87, ОСОБА_88, ОСОБА_89, ОСОБА_90, ОСОБА_91, ОСОБА_92, ОСОБА_93, ОСОБА_94, ОСОБА_95, ОСОБА_96, ОСОБА_97, ОСОБА_98, ОСОБА_99, ОСОБА_100, ОСОБА_101, ОСОБА_102, ОСОБА_103, ОСОБА_104, ОСОБА_105, ОСОБА_106, ОСОБА_107, ОСОБА_108, ОСОБА_109, ОСОБА_110, ОСОБА_111, ОСОБА_112, ОСОБА_113, ОСОБА_114, ОСОБА_115, про визнання недійсними рішень, скасування рішень про державну реєстрацію та витребування земельних ділянок із незаконного володіння.
Позовну заяву мотивовано тим, що Бучанська міська рада прийняла рішення від 02 вересня 2008 року № 941-38-V, яким затверджено проект землеустрою щодо припинення права постійного користування земельними ділянками загальною площею 24 га Навчально-дослідного господарства "Ворзель" Національного аграрного університету (далі - НДГ "Ворзель" НАУ) у межах м. Бучі (мікрорайон "Рокач") Київської області, припинено право постійного користування НДГ "Ворзель" НАУ зазначеними ділянками, прийнято їх до земель запасу Міської ради та переведено до категорії земель житлової забудови.
Зазначав, що за рахунок цих земель рішенням Бучанської міської ради
від 21 жовтня 2010 року № 2053/28-73-V передано у власність 111 громадян земельні ділянки площею по 0,1 га для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд у м. Бучі Київської області. На підставі цього рішення відділом Держкомзему у м. Бучі Київської області видано та одночасно зареєстровано державні акти на право власності на земельні ділянки. Надалі за рахунок земель НДГ "Ворзель" НАУ рішеннями Міської ради від 27 грудня 2012 року № 1013/1-35-VI, № 1013/2-35-VІ передано у власність ще двох громадян земельні ділянки площею по 0,1 га кожному для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд у м. Бучі Київської області, на підставі яких відділом Держкомзему у м. Бучі Київської області видано та одночасно зареєстровано державні акти на право власності на земельні ділянки.
Оскільки вирішення питання землекористування шляхом добровільної відмови від права користування державними землями не належало до компетенції Національного аграрного університету (далі - НАУ), вирішення питання про припинення права постійного користування земельною ділянкою навчального закладу державної форми власності не належало до компетенції Міської ради, тому вказані земельні ділянки не могли бути передані до земель комунальної власності відповідно до приписів
статей 84, 92 Земельного кодексу України (далі - ЗК України). Вибір, вилучення, надання у власність чи користування земельних ділянок Бучанською міською радою здійснено без урахування містобудівної документації, з порушенням законів України "Про планування і забудову територій" та "Про регулювання містобудівної діяльності".
Ураховуючи зазначене, перший заступник прокурора Київської області просив суд:
- визнати недійсним рішення Бучанської міської ради від 02 вересня
2008 року № 941-38-V "Про затвердження проекту землеустрою щодо припинення права постійного користування земельними ділянками НДГ "Ворзель" НАУ, переведення їх до категорії земель житлової забудови та передачі до земель запасу Бучанської міської ради в межах м. Бучі (мікрорайон "Рокач")";
- частково визнати недійсним рішення Бучанської міської ради
від 21 жовтня 2010 року № 2053/28-73-V "Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам";
- визнати недійним рішення Бучанської міської ради від 27 грудня 2012 року № 1013/1-35-VІ "Про затвердження гр. ОСОБА_81 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на
АДРЕСА_1";
- визнати недійним рішення Бучанської міської ради від 27 грудня 2012 року № 1013/2-35-VІ "Про затвердження гр. ОСОБА_57 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на АДРЕСА_2";
- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватного нотаріуса Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Нельзіна М. С., індексний номер: 2068894 від 29 квітня 2013 року 17:01:29, на підставі якого зареєстровано право приватної власності
ОСОБА_118 на земельну ділянку з кадастровим номером 3210800000:01:132:0607;
- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень Приватного нотаріуса, індексний номер: 2068119 від 29 квітня 2013 року 16:49:11, на підставі якого зареєстровано право приватної власності
ОСОБА_118 на земельну ділянку з кадастровим номером 3210800000:01:132:0608;
- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень Приватного нотаріуса, індексний номер: 2067276 від 29 квітня 2013 року 16:36:18, на підставі якого зареєстровано право приватної власності
ОСОБА_118 на земельну ділянку з кадастровим номером 3210800000:01:132:0609;
- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень Приватного нотаріуса, індексний номер: 2071373 від 29 квітня 2013 року 17:43:37, на підставі якого зареєстровано право приватної власності
ОСОБА_118 на земельну ділянку з кадастровим номером 3210800000:01:132:0610;
- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень Приватного нотаріуса, індексний номер: 2071659 від 29 квітня 2013 року 17:49:51, на підставі якого зареєстровано право приватної власності
ОСОБА_118 на земельну ділянку з кадастровим номером 3210800000:01:132:0611;
- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень Приватного нотаріуса, індексний номер: 2068521 від 29 квітня 2013 року 16:55:19, на підставі якого зареєстровано право приватної власності
ОСОБА_118 на земельну ділянку з кадастровим номером 3210800000:01:132:0612;
- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень Приватного нотаріуса, індексний номер: 2067679 від 29 квітня 2013 року 16:42:32, на підставі якого зареєстровано право приватної власності
ОСОБА_118 на земельну ділянку з кадастровим номером 3210800000:01:132:0613; витребувати із незаконного володіння ОСОБА_118 на користь держави в особі Київської ОДА та у постійне користування Університету земельну ділянку площею 2,2000 га з кадастровим номером 3210800000:01:132:0607, вартістю 3 099 800 грн;
- витребувати із незаконного володіння ОСОБА_118 на користь держави
в особі Київської ОДА та у постійне користування Університету земельну ділянку площею 1,9000 га з кадастровим номером 3210800000:01:132:0608, вартістю 2 677 100 грн;
- витребувати із незаконного володіння ОСОБА_118 на користь держави
в особі Київської ОДА та у постійне користування Університету земельну ділянку площею 1,6000 га з кадастровим номером 3210800000:01:132:0609, вартістю 2 254 400 грн;
- витребувати із незаконного володіння ОСОБА_118 на користь держави
в особі Київської ОДА та у постійне користування Університету земельну ділянку площею 1,4000 га (кадастровий номер 3210800000:01:132:0610), вартістю 1 972 600 грн;
- витребувати із незаконного володіння ОСОБА_118 на користь держави
в особі Київської ОДА та у постійне користування Університету земельну ділянку площею 2,4304 га з кадастровим номером 3210800000:01:132:0611, вартістю 3 424 433,60 грн;
- витребувати із незаконного володіння ОСОБА_118 на користь держави
в особі Київської ОДА та у постійне користування Університету земельну ділянку площею 0,8999 га з кадастровим номером 3210800000:01:132:0612, вартістю 1 267 959,10 грн;
- витребувати із незаконного володіння ОСОБА_118 на користь держави
в особі Київської ОДА та у постійне користування Університету земельну ділянку площею 0,7862 га з кадастровим номером 3210800000:01:132:0613, вартістю 1 107 755, 80 грн.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 29 вересня
2016 року у задоволенні позову прокурора відмовлено.
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 09 лютого 2017 року рішення Ірпінського міського суду Київської області від 29 вересня
2016 року залишено без змін.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 липня 2017 року рішення Ірпінського міського суду Київської області від 29 вересня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області
від 09 лютого 2017 року залишено без змін.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року заяву заступника Генерального прокурора України Стрижевської А. А. задоволено частково. Рішення Ірпінського міського суду Київської області
від 29 вересня 2016 року, ухвалу Апеляційного суду Київської області
від 09 лютого 2017 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 липня 2017 року, скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції (провадження № 14-146цс18).
Постанову суду касаційної інстанції мотивовано тим, що приймаючи
02 вересня 2008 року рішення № 941-38-V, яким затверджено проект землеустрою щодо припинення права постійного користування земельними ділянками загальною площею 24 га НДГ "Ворзель" НАУ в межах м. Бучі (мікрорайон "Рокач") Київської області, Міською радою не враховано положень частини третьої статті 142 ЗК України щодо встановленого законодавством порядку припинення права постійного користування земельною ділянкою внаслідок добровільної відмови землекористувача, зокрема не перевірено наявності правових підстав для прийняття такого рішення з урахуванням юридичного статусу землекористувача, положень його правовстановлюючих документів, а також виходячи з належності спірної земельної ділянки до земель державної власності.
На думку Великої Палати Верховного Суду, недотримання Міською радою вказаних вимог та неотримання на момент прийняття оскаржуваного рішення органом місцевого самоврядування (02 вересня 2008 року) необхідної згоди органу влади, в цьому випадку - Кабінет Міністрів України як власника постійного землекористувача та земельної ділянки, вилучення цієї земельної ділянки свідчить, що рішення про припинення права постійного користування НДГ "Ворзель" НАУ зазначеною земельною ділянкою, прийняття її до земель запасу Міської ради та переведення до категорії земель житлової забудови не відповідає вимогам як ЗК України, так і статті 63 Закону України "Про вищу освіту", чинного на момент виникнення спірних правовідносин, і прийняте органом місцевого самоврядування за межами власних повноважень, наданих йому Конституцією та законами України, оскільки за змістом статті 12 ЗК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності і вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу, однак не земель державної власності. Тобто припинення права постійного землекористування НДГ "Ворзель" НАУ повинно здійснюватися власником земельної ділянки - державним органом виконавчої влади, а не органом місцевого самоврядування.
Крім того, як суд першої інстанції, так і апеляційний суд не встановили, коли саме орган, що наділений правом розпорядження спірними земельними ділянками (Кабінет Міністрів України), довідався або міг довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, що з огляду на положення частини першої статті 261 ЦК України і є початком перебігу позовної давності.
Останнім рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 05 грудня 2019 року у задоволенні позову Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі: Кабінету Міністрів України, Київської обласної державної адміністрації, Національного університету біоресурсів
і природокористування України, відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на час прийняття Бучанською міською радою рішення від 02 вересня 2008 року рішення
№ 941-38-V, яким затверджено проект землеустрою щодо припинення права постійного користування земельними ділянками загальною площею 24 га НДГ "Ворзель" НАУ в межах м. Бучі (мікрорайон "Рокач") Київської області, не врахувала положень частини третьої статті 124 ЗК України щодо встановленого законодавством порядку припинення права постійного користування земельною ділянкою внаслідок добровільної відмови землекористувача, зокрема не перевірила наявності правових підстав для прийняття такого рішення з урахуванням юридичного статусу землекористувача, положень його правовстановлюючих документів,
а також виходячи з належності спірної земельної ділянки до земель державної власності.
Оскільки припинення права постійного землекористування НДГ "Ворзель" НАУ повинно здійснюватися власником земельної ділянки - державним органом виконавчої влади, а не органом місцевого самоврядування, тому порушено прав та охоронювані законом інтереси позивача.
Київській обласній державної адміністрації про можливе порушення її законних прав та інтересів стало відомо з 07 вересня 2009 року, тобто
з моменту погодження начальником управління містобудування та архітектури Київської обласної держаної адміністрації ОСОБА_119 завдання на розроблення містобудівного обґрунтування об`єкту "Індивідуальна житлова забудова на ділянці 18 га частини мікрорайону "Рокач" у м. Буча Київської області", яке в подальшому було затверджено рішенням Бучанської міської ради від 12 листопада 2009 року за
№ 1576-57-У, оскільки саме ця територія складає основну частину масиву земель площею 24 га, проект землеустрою щодо припинення права постійного користування яким було затвердження оспорюваним рішення Бучанської міської ради від 02 вересня 2008 року за № 941-38-V.
Національному університету біоресурсів і природокористування України про факт можливого порушення їх прав та інтересів стало відомо із 27 грудня 2007 року, оскільки проект землеустрою щодо відведення спірних земельних ділянок до земель запасу Бучанської міської ради перед затвердженням отримав, зокрема, відповідний лист-згоду на те Національного аграрного університету від 27 грудня 2007 року за № 3913, який базувався на протоколі засідання вченої ради НАУ від 26 грудня
2007 року та протоколі засідання постійно діючої комісії з земельних питань за № 6 від 25 грудня 2007 року.
У 2008 році прокуратурою м. Ірпеня Київської області в порядку загальнонаглядової перевірки було спрямовано вимогу від 05 листопада 2008 року № 38-3913 до Бучанської міської ради про надання
до 07 листопада 2008 року інформації про те, у кого в користуванні перебувають спірні землі площею 24 га. У відповідь Бучанською міською радою було надано відповідь від 07 листопада 2008 року № 04-08/2864 про прийняття відповідного оспорюваного рішення і відсутність інших рішень щодо передачі земельних ділянок із цього масиву у власність.
Таким чином, прокуратура Київської області, так і позивачі у справі вже на момент прийняття рішення Бучанської міської ради від 02 вересня 2008 року
№ 941-38-V були обізнані про такі дії, проте за захистом порушених прав та інтересів держави цими діями прокуратура звернулася до суду лише
у 2015 року, тобто поза межами трирічного строку позовної давності, про застосування якого заявлено Бучанською міською радою, тому відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України у задоволенні позову слід відмовити.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року апеляційну скаргу Заступника прокурора Київської області залишено без задоволення. Рішення Ірпінського міського суду Київської області
від 05 грудня 2019 року залишено без змін.
Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції, встановивши, що як прокуратура Київської області, так і позивачі у справі на момент прийняття рішення Бучанської міської ради від 02 вересня 2008 року за № 941-38-V були обізнані про такі дії, проте за захистом порушених прав та інтересів держави прокуратура звернулася до суду лише у 2015 року, тобто поза межами трирічного строку позовної давності, суд першої інстанції, враховуючи заяви Бучанської міської ради про застосування строків позовної давності, дійшов правильного та обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову з підстав, передбачених частини четвертої статті 267 ЦК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у березні 2021 року до Верховного Суду,
заступник керівника Київської обласної прокуратури, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким
позов задовольнити.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 19 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
У травні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 08 липня 2021 року справу призначено
до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували того, що спірні земельні ділянки мають подвійну правову природу, а саме є землями, закріпленими за вищими навчальними закладами державної форми власності та одночасно маютьстатус особливо цінних земель, які законодавцем віднесено до обмежено оборотоздатних об`єктів, які не можуть вилучатися та передаватися
у приватну власність без згоди землекористувача та без погодження із Верховною Радою України, а тому згідно з вимогами статей 83, 84 ЗК України є землею державної власності, яка не підлягала вилученню для подальшої передачі як у комунальну, так і у приватну власність.
Однак, незважаючи на особливий статус згаданої землі та установлену земельним законодавством заборону на таке вилучення особливо цінних земель сільськогосподарського призначення для передачі у комунальну та приватну власність, орган місцевого самоврядування безпідставно розпорядився нею, незаконно та безпідставно припинивши право постійного користування, та передавши у приватну власність фізичних осіб для цілей, що прямо суперечать особливому режиму використання таких особливо цінних земель - для житлової забудови.
Суди порушили вимоги статей 76-79, 89, 263 ЦПК України та проігнорували засади та гарантовані права людини і громадянина, передбачені статтями 8, 13, 14, 16, 19, 41 Конституції України, оскільки підтвердили обґрунтованість позовних вимог прокурора та незаконність отримання у приватну власність відповідачами спірних земельних ділянок із земель державної власності, однак не сприяли всебічному і повному з`ясуванню всіх обставин справи, що призвело до обмеження права позивачів і Українського народу на судовий захист порушених інтересів внаслідок неправильного застосування положень Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) щодо наслідків спливу позовної давності, які не підлягали застосуванню у спірних правовідносинах.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень, заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 14 листопада
2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18),
від 20 червня 2018 року у справі № 697/2751/14-ц
(провадження № 14-85цс180), від 30 січня 2019 року у справі
№ 357/9328/15-ц (провадження № 14-460цс18), від 20 червня 2018 року
у справі № 697/2751/14-ц (провадження № 14-85цс18), від 06 червня
2018 року у справі № 372/1387/13-ц (провадження № 14-147цс18),
від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц (провадження
№ 14-95цс18), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18), від 14 листопада 2018 року у справі
№ 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), від 07 листопада 2018 року
у справі № 488/6211/14-ц (провадження № 14-235цс18), від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18),
від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження
№ 14-473цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18), від 28 листопада 2018 року у справі
№ 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18); у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 488/5476/14-ц (провадження
№ 61-5857св18).
Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу
У травні 2021 року ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат
Залюбовська І. К., подала до Верховного Суду відзиви на касаційну скаргу,
в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Зазначає, що ОСОБА_118 - батько ОСОБА_1 набув право приватної власності на земельні ділянки шляхом укладення оплатних договорів купівлі-продажу (добросовісний набувач). Спірні земельні ділянки загальною площею 11,2165 га перейшли за заповітом до ОСОБА_1 від належного власника, а тому право приватної власності ОСОБА_1 набуте відповідно до чинного законодавства України і підстави набуття цього права прокуратурою не оскаржуються.
Посилаючись на статтю 41 Конституції України, зазначає, що примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.
Вказує, що представники держави в особі уповноважених посадових осіб не лише були обізнані, а й погоджували вказаний перехід права власності
і почали вважати його незаконним лише навесні 2015 року.
Крім того, зазначає, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 23 вересня 2020 року у справі
№ 911/695/17, де, предметом дослідження було отримання прокурором відповіді на аналогічну вимогу в порядку загального нагляду у 2008 році щодо рішення Бучанської міської ради від 02 вересня 2008 року за
№ 941-38- V, вказано, що прокурор дізнався про порушення прав та інтересів держави з моменту отримання відповіді на свою вимогу про надання документів у порядку загального нагляду від 07 листопада 2008 року.
Вказує, що прокуратурою наведені постанови касаційної інстанції, які стосуються інших предметів та обставин спору.
Також у травні 2021 року Бучанська міська рада подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Зазначають, що судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено, що Кабінет Міністрів України, Київська обласна державна адміністрація, Національний університет біоресурсів і природокористування України пропустили строк позовної давності, оскільки були обізнані чи могли бути обізнані із можливими порушеннями їх законних прав та інтересів. Так само і прокуратура протягом строку позовної давності, визначеного для даних органів, не подала позов, внаслідок чого, без поважних причин, пропустила зазначений строк позовної давності.
Доводи касаційної скарги були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій і додаткового правового аналізу не потребують та по своїй суті зводяться до переоцінки доказів, а також до спроби замінити віндикаційний позов негаторним з метою уникнення застосування строку позовної давності, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку не допускається.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Виконавчий комітет Бучанської селищної ради Київської області видав дослідній станції м`ясного тваринництва у 1993 році державний акт
серії Б № 087488 на право користування землею площею 270 га для ведення сільського господарства на території Бучанської селищної ради Київської області.
26 грудня 2007 року Вчена рада НАУ у складі 85 членів, зокрема, представників органів державної влади, Кабінет Міністрів України, прийняла рішення, яким погодила передачу земельної ділянки загальною площею
24 га у м. Бучі (мікрорайон "Рокач") Київської області із землекористування НДГ "Ворзель"НАУ до земель запасу м. Бучі Київської області за умов узгодженої деталізації її наступного використання і укладання відповідної угоди з університетом у відповідності до вимог законодавства.
До складу НАУ (правонаступником якого є Університет) входить НДГ "Ворзель" НАУ.
За змістом пунктом 1 статуту НАУ (правонаступником якого є Університет) затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 березня
2001 року № 202, який був чинним на момент відмови від права користування спірною земельною ділянкою, він як державний вищий навчальний заклад є юридичною особою та перебуває в управлінні Кабінету Міністрів України.
Пунктами 78, 79 зазначеного статуту НАУ визначено, що майно, закріплене за НАУ (правонаступником якого є Університет), належить йому на праві оперативного управління. Університет користується та розпоряджається зазначеним майном відповідно до законодавства і цього статуту.
Питання вилучення земель, відведених у постійне користування НАУ, правонаступником якого є Університет (в тому числі його навчально-дослідних господарств та дослідних станцій), вирішуються відповідно до
02 вересня 2008 року Бучанська міська рада прийняла рішення № 941-38-V про затвердження проекту землеустрою щодо припинення права постійного користування земельними ділянками загальною площею 24 га НДГ "Ворзель" НАУ в межах м. Бучі (мікрорайон "Рокач") Київської області, припинила право постійного користування НДГ "Ворзель" НАУ зазначеними земельними ділянками, прийняла їх до земель запасу Міської ради та перевела до категорії земель житлової забудови.
Листом від 05 листопада 2008 року № 38-9313 прокурором м. Ірпеня висунуто вимогу голові Бучанської міської ради про на дання до прокуратури м. Ірпеня у строк до 07 листопада 2008 року інформації про користувачів земельної ділянки загальною площею 24 га у м. Бучі (мікрорайон "Рокач") Київської області, яка рішенням Бучанської міської ради від 27 грудня 2007 року № 588-24-V прийнята до земель запасу Бучанської міської ради, із зазначенням чи надавалася вказана земельна ділянка в оренду, користування будь-яким фізичним або юридичним особам, якщо так, то зазначити, кому саме (прізвище, ім`я, по батькові, назву юридичної особи, адресу), за яким рішенням, із наданням належним чином завірених копій рішень з додатками.
07 листопада 2008 року Виконавчим комітетом Бучанської сільської ради надано відповідь № 04-08/2864 про те, що міською радою прийнято рішення від 02 вересня 2008 року № 941-38-V "Про затвердження проекту землеустрою щодо припинення права постійного користування земельними ділянками НДГ "Ворзель" НАУ, переведення їх до категорії земель житлової забудови та передачі їх до земель запасу Міської ради в межах м. Бучі (мікрорайон "Рокач") Київської області. Міською радою не приймалися рішення щодо надання вищевказаних земельних ділянок в оренду чи
в користування будь-яким фізичним або юридичним особам.
21 жовтня 2010 року з указаних земель Бучанська міська рада рішенням
№ 2053/28-73-V передала у власність 111 громадян земельні ділянки площею по 0,1 га для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд у м. Бучі Київської області, на підставі якого відділом Держкомзему у м. Бучі Київської області видано громадянам та одночасно зареєстровано державні акти на право власності на земельні ділянки.
27 грудня 2012 року Бучанська міська рада рішеннями № 1013/1-35-VI
та № 1013/2-35-VІ передала у власність двох громадян земельні ділянки площею по 0,1 га для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель іспоруд у м. Бучі Київської області, на підставі яких відділом Держкомзему у м. Бучі Київської області видано громадянам та одночасно зареєстровано державні акти на право власності на земельні ділянки.
Державні акти за оскаржуваними рішеннями Бучанської міської ради
від 21 жовтня 2010 року та від 27 грудня 2012 року отримали ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_120, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17,
ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21,
ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_121, ОСОБА_48, ОСОБА_48, ОСОБА_49,
ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_122,
ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57,
ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61,
ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65,
ОСОБА_66, ОСОБА_67, ОСОБА_68, ОСОБА_69, ОСОБА_70, ОСОБА_71, ОСОБА_72, ОСОБА_73, ОСОБА_74, ОСОБА_75,
ОСОБА_76, ОСОБА_77, ОСОБА_78, ОСОБА_79, ОСОБА_80,
ОСОБА_81, ОСОБА_82, ОСОБА_83, ОСОБА_84, ОСОБА_85,
ОСОБА_86, ОСОБА_87, ОСОБА_88, ОСОБА_89, ОСОБА_90,
ОСОБА_91, ОСОБА_92, ОСОБА_93, ОСОБА_123, ОСОБА_96,
ОСОБА_97, ОСОБА_124, ОСОБА_100, ОСОБА_101, ОСОБА_102, ОСОБА_103, ОСОБА_104, ОСОБА_105, ОСОБА_106, ОСОБА_107, ОСОБА_108, ОСОБА_109, ОСОБА_111, ОСОБА_112, ОСОБА_113, ОСОБА_114, ОСОБА_115 та відчужили свої земельні ділянки на підставі договорів купівлі-продажу, укладених із ОСОБА_2, про що на державних актах проставлені відмітки про реєстрацію права власності на земельні ділянки (перехід права власності до іншої особи).
За інформацією відділу Держкомзему у м. Бучі Київської області
ОСОБА_2 об`єднала земельні ділянки, в результаті чого сформовано 7 нових земельних ділянок загальною площею 11,2165 га. У подальшому ОСОБА_2 відчужила ОСОБА_118 новостворені земельні ділянки
за договорами купівлі-продажу, який зареєстрував право власності
в установленому законом порядку, що підтверджується інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об`єктів нерухомого майна № 35004711, 35005591, 35006785, 35006156, 35008459, 35009070, 35009381 2, та договорами купівлі-продажу земельних ділянок від 29 квітня 2013 року, посвідченими приватним нотаріусом, зареєстрованими в реєстрі за № 2398, 2399, 2400, 2401, 2402, 2403, 2404
(а.с. 20-40, т. 2).
У квітні 2015 року перший заступник прокурора Київської області звернувся до суду із цим позовом.
Бучанська міська рада Київської області надала до суду письмові заяви про застосування строку позовної давності (а.с. 68-82, т. 1, а.с. 32-33,
125-128, т. 3).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно
у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного
у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою
статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга заступника керівника Київської обласної прокуратури підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною четвертою статті 63 Закону України "Про вищу освіту", чинного на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що повноваження власника (власників) щодо розпорядження державним майном у системі вищої освіти реалізуються відповідно до законів.
Частиною другою статті 84 ЗК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин встановлено, що право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону.
Частиною першою статті 92 ЗК України передбачено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
Згідно з частиною третьою статті 149 ЗК України сільські, селищні ради мають право вилучати земельні ділянки комунальної власності відповідних територіальних громад, які перебувають у постійному користуванні, для всіх потреб, крім особливо цінних земель.
Пунктом 12 Перехідних положень ЗК України, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Частиною першою статті 116 ЗК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Статтею 141 ЗК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено підстави припинення права користування земельною ділянкою, зокрема й добровільну відмову від права користування земельною ділянкою.
Частинами третьою, четвертою статті 142 ЗК України передбачено, що припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.
Прокурором визначено декілька позивачів у справі.