ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 лютого 2022 року
м. Київ
Cправа № 923/1804/14 (923/563/21)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючого - Пєскова В. Г.,
суддів: Банаська О. О., Білоуса В. В.,
за участю секретаря судового засідання Багнюка І.І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Акціонерне товариство "Таврійська будівельна компанія"
представники учасників справи в судове засідання не з`явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Таврійська будівельна компанія"
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.12.2021
у складі колегії суддів: Лавриненко Л.В.(головуюча), Аленіна О.Ю., Мишкіної М.А.
та на рішення Господарського суду Херсонської області від 17.09.2021
у складі судді Пінтеліна Т.Г.
за позовом ОСОБА_1
до Акціонерного товариства "Таврійська будівельна компанія"
про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати в сумі 260 999,45 грн
в межах справи № 923/1804/14
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Метизний завод "Шплінт УА"
до Акціонерного товариства "Таврійська будівельна компанія"
про банкрутство,
На розгляд Суду постало питання стягнення з роботодавця, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, суми середнього заробітку за час затримки у розрахунку зі звільненим працівником.
ВСТАНОВИВ
Обставини справи
1. 24.12.2014 ухвалою Господарського суду Херсонської області порушено провадження у справі № 923/1804/14 про банкрутство Акціонерного товариства "Таврійська будівельна компанія" (далі - АТ " Таврійська будівельна компанія").
2. 04.09.2017 місцевим господарським судом відкрито процедуру санації АТ "Херсонська будівельна компанія", керуючим санацією призначено генерального директора - Малоока О. В.
3. 15.06.2020 відповідно до наказу АТ "Таврійська будівельна компанія" № 19к/зв ОСОБА_1 звільнено з посади налагоджувальника КВПіА, трудові правовідносини припинено на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України (угода сторін).
4. Згідно з розрахунком заборгованості по заробітній платі перед ОСОБА_1 за період з лютого 2020 року по червень 2020 року, наданим до матеріалів справи АТ "Таврійська будівельна компанія", сума нарахованої відповідачу за лютий - червень 2020 року заробітної плати склала 65 181,80 грн.
5. 10.12.2020 ОСОБА_1 звернувся до Херсонського міського суду Херсонської області з позовом до АТ "Таврійська будівельна компанія" про стягнення нарахованої, але не виплаченої суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку.
6. 23.03.2021 ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області провадження у цивільній справі № 766/20072/20 за позовом ОСОБА_1 до АТ "Таврійська будівельна компанія" про стягнення нарахованої, але не виплаченої суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку закрито.
7. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що фактична виплата ОСОБА_1 заробітної плати здійснена АТ "Херсонська будівельна компанія" двома платежами: 04.02.2021 в сумі 48 576,94 грн; 11.05.2021 в сумі 16 604,86 грн.
Подання позову
8. У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Херсонської області з позовом до АТ "Таврійська будівельна компанія" про стягнення нарахованої, але не виплаченої суми заробітної плати в сумі 32 394,25 грн та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку за період з 11.06.2020 по 07.04.2021 в розмірі 228 605,24 грн. Крім того, позивачем зазначено, що у зв`язку з розглядом даної позовної заяви ОСОБА_1 поніс судові витрати в сумі 3 429,08 грн (судовий збір) та витрати на професійну правничу допомогу в 5 850 грн.
9. Позовні вимоги мотивовані тим, що всупереч вимог ст. 116 КЗпП України на день звільнення ОСОБА_1 не виплачено суму нарахованої заробітної плати за період квітень - червень 2020 року в сумі 80 971,19 грн. Позивач вказує, що восени 2020 року AT "Таврійська будівельна компанія" частково погасило заборгованість по заробітної платі ОСОБА_1 в розмірі 48 576,94грн.
10. Позивач також зазначає, що неодноразово звертався до AT "Таврійська будівельна компанія" з вимогою про виплату заборгованості по заробітній платі, але станом на дату звернення з позовом до суду грошові кошти у повному обсязі не виплачені.
11. В подальшому, у зв`язку з виплатою відповідачем позивачу заборгованості по заробітній платі після звернення із позовом до господарського суду (11.05.2021), 26.05.2021 позивачем подано до суду заяву про зменшення позовних вимог.
12. З урахуванням дати проведення остаточного розрахунку по заробітній платі та з врахуванням наданої відповідачем довідки № 199-1/04 від 08.07.2021 про розмір середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 , позивач своєю заявою про уточнення позовних вимог від 29.07.2021 просить суд стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки розрахунку за період з 16.06.2020 (наступний день після звільнення) по 11.05.2021 (останній платіж по зарплаті) в розмірі 219 182,70 грн (330 дн. х 664,19 грн).
13. Відповідач вказував, що оскільки позивач не звертався до відповідача з вимогами про стягнення належних йому при звільненні сум за період з 15.06.2020 по 26.04.2021, у відповідача відповідно не виникло обов`язку з ним розраховуватись і тільки при зверненні з позовною вимогою до суду 26.04.2021 ним була заявлена така вимога, відтак підстав для стягнення суми середнього заробітку за заявлений позивачем період не вбачається.
14. 12.07.2021 у клопотанні відповідач просив суд зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні до 20 492,40 грн, посилаючись на правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц щодо можливості суду, керуючись принципами співмірності, справедливості та пропорційності, зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.
15. У клопотанні, що надійшло до суду першої інстанції 17.08.2021 відповідач також просив суд зменшити витрати позивача на правничу допомогу до 650 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного господарського суду
16. 17.09.2021 рішенням Господарського суду Херсонської області позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Вирішено стягнути з АТ "Таврійська будівельна компанія" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 10.12.2020 по 11.05.2021 в розмірі 100 956,88 грн, 1 514,28 грн витрат зі сплати судового збору та 2 583,36 грн витрат на правничу допомогу.
17. Суд першої інстанції виходив з того, на час звільнення ОСОБА_1 , відповідач мав заборгованість із виплати заробітної плати, що не заперечувалось сторонами, а повний розрахунок був проведений під час розгляду даної справи 11.05.2021.
18. В обґрунтування заявлених позивачем строків стягнення з відповідача суми середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, позивачем не надано суду допустимих доказів, що ним пред`являлась вимога 15.06.2021. Суд дійшов висновку, що дата первинного звернення до місцевого суду (10.12.2020) є нічим іншим, як вимогою до відповідача щодо проведення з ним остаточного розрахунку.
19. Отже, із посиланням на висновки Верховного Суду в постанові від 21.07.2020 у справі № 910/24323/16, місцевий господарський суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 10.12.2020 по 11.05.2021, що становить 152 дня.
20. У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог, що складає 44,16% співвідношення заявленої до стягнення суми та задоволеної судом, суд першої інстанції вирішив частково задовольнити заявлені вимоги по стягненню судових витрат з відповідача, а саме: 1 514,28 грн судового збору та 2 583,36 грн витрат на правничу допомогу.
21. 09.12.2021 постановою Південно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Таврійська будівельна компанія" залишено без задоволення, рішення Господарського суду Херсонської області від 17.09.2021 у справі № 923/1804/14 (923/563/21) залишено без змін.
22. Суд апеляційної інстанції погодився із висновками місцевого господарського суду.
23. Щодо доводів відповідача про неспівмірність та непропорційність заявленої до стягнення суми середнього заробітку у порівнянні із сумою заборгованості перед працівником та проханням у зв`язку з цим зменшити заявлені до стягнення суми із посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, суд апеляційної інстанції зазначив, що за відсутності спору щодо розміру сум, належних до виплати ОСОБА_1 у зв`язку з його звільненням, АТ "Таврійська будівельна компанія" жодним чином не наводить обставин та причин, якими зумовлено затримку такої виплати. При цьому, з дня звільнення позивача (16.06.2020) до дня отримання ним остаточного розрахунку (11.05.2021) минуло майже 11 місяців. З огляду на викладене, саме лише посилання на неспівмірність та непропорційність заявленої до стягнення суми середнього заробітку не є достатньою підставою для її зменшення.
24. Суд апеляційної інстанції також зауважив, що з огляду на часткове покладення на відповідача понесених позивачем витрат по сплаті вартості послуг на професійну правничу допомогу, враховуючи ту обставину, що спір виник з вини АТ "Таврійська будівельна компанія" покладена на відповідача сума судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2 583,36 грн відповідає вимогам ч. 4 ст. 126 ГПК України, а тому правові підстави для зміни або скасування оскарженого рішення в цій частині також відсутні.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
25. 15.12.2021 АТ "Таврійська будівельна компанія" надіслано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.12.2021 та рішення Господарського суду Херсонської області від 17.09.2021 у справі № 923/1804/14 (923/563/21). Ухвалити нове рішення, яким стягнути з АТ "Таврійська будівельна компанія" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 20 492,40 грн.
26. Підставами оскарження судових рішень першої та апеляційної інстанцій скаржник вказує пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
27. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження АТ "Таврійська будівельна компанія" зазначає, що задовольняючи позовні вимоги позивача в частині стягнення середнього заробітку суди попередніх інстанцій не врахували правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18).
28. Скаржник стверджує, що неврахування судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові висновків про застосування норм права, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц щодо оцінки розміру майнових втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, яка полягає у розрахунку розміру сум, які працівник, недоотримавши належні йому кошти від роботодавця, повинен сплатити як відсотки, взявши кредит з метою збереження свого рівня життя, свідчить про недотримання судами попередніх інстанцій частини четвертої статті 236 ГПК України. Крім того, відповідач посилається на постанову Верховного Суду від 24.11.2021 у справі № 910/21682/15 (910/15096/20).
29. При цьому, скаржник вважає, що судами попередніх інстанцій не враховано не співмірність заявлених позивачем вимог в порівнянні з орієнтовним розміром майнових втрат позивача та докази роботи позивача у відповідача за сумісництвом, порушення провадження у справі про банкрутство відповідача, штучного збільшення розміру виплат, повну сплату відповідачем заробітної плати, клопотання відповідача про зменшення розміру виплат, несправедливого обсягу відповідальності роботодавця.
30. Скаржник вважає, що судами також не враховано поведінку позивача, який звернувся до суду про стягнення середнього заробітку більш ніж через 7 місяців після свого звільнення, чим штучно збільшив належні до виплати суми.
Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу
31. 01.02.2022 до Верховного Суду від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останній просить її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, посилаючись на правомірність та обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій.
В. Касаційне провадження
32. 10.01.2022 ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі № 923/1804/14 (923/563/21) за касаційною скаргою АТ "Таврійська будівельна компанія" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.12.2021 та на рішення Господарського суду Херсонської області від 17.09.2021. Повідомлено учасників справи, що розгляд касаційної скарги АТ "Таврійська будівельна компанія" відбудеться 10.02.2022 о 10:00 у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6 в залі судових засідань № 330.
33. У зв`язку з перебуванням судді Погребняка В. Я. на лікарняному з 03.02.2022 по 11.02.2022, автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 923/1804/14 (923/563/21) визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Пєсков В.Г., суддя - Банасько О.О., суддя - Білоус В.В., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.02.2022.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
34. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
35. У цій справі предметом касаційного перегляду постало питання щодо стягнення з підприємства роботодавця розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
36. Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
37. Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
38. Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
39. Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.
40. Судами попередніх інстанцій у цій справі встановлено, що 15.06.2020 ОСОБА_1 був звільнений з підприємства відповідача на підставі пункту 1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін. Фактична виплата позивачу заробітної плати була здійснена відповідачем двома платежами: 04.02.2021 в сумі 48 576,94 грн та 11.05.2021 в сумі 16 604,86 грн.
41. При цьому, судами попередніх інстанцій встановлено, що в день свого звільнення (15.06.2020) позивач не працював, доказів пред`явлення АТ "Таврійська будівельна компанія" вимоги про розрахунок не надав. Водночас, 10.12.2020 ОСОБА_1 звернувся до Херсонського міського суду Херсонської області із цивільним позовом про стягнення заборгованості з нарахованої, але не виплаченої заробітної плати в сумі 80 971,19 грн та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку за період з 11.06.2020 по 01.12.2020.
42. Верховний Суд відзначає, що звернення працівника, який у день звільнення не працював, до суду з позовом про стягнення сум, які належать йому до виплати від п