ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 лютого 2022 року
м. Київ
cправа № 916/707/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Картере В.І. - головуючий, Банасько О.О., Пєсков В.Г.,
за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,
представників учасників справи:
позивача: не з`явився,
відповідача-1: не з`явився,
відповідача-2: не з`явився,
третьої особи-1: не з`явився,
третьої особи-2: не з`явився,
офісу Генерального прокурора: Косенко Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Окрус"
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.10.2021 (колегія суддів у складі: Богатир К.В. - головуючий, Бєляновський В.В., Філінюк І.Г.)
та рішення Господарського суду Одеської області від 16.08.2021 (суддя Волков Р.В.)
у справі № 916/707/21
за позовом Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі: 1) Відділу охорони здоров`я Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області, 2) Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Окрус"
про визнання договору недійсним в частині та стягнення 222488,33 грн,
ВСТАНОВИВ:
Стислий зміст позовних вимог
1. Виконувач обов`язків керівника Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Відділу охорони здоров`я Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області (далі - Позивач-1) та Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області (далі - Позивач-2) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Окрус" (далі - Відповідач) про: визнання недійсним пункту 3.1 договору про закупівлю №16 від 07.04.2020 (далі - Договір), укладеного між Позивачем-1 і Відповідачем, у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість; стягнення з Відповідача 222488,00 грн (з урахуванням клопотання про виправлення описки) шляхом зарахування їх на рахунок №UA518201720344250004000157209, ДКС України в м. Київ.
2. Позов мотивований тим, що включення до вартості закуповуваного товару за Договором податку на додану вартість у відповідному розмірі та подальша його сплата постачальнику не відповідає вимогам пункту 71 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України №224 від 20.03.2020, оскільки зазначений товар віднесений до товарів, звільнених від оподаткування податком на додану вартість.
Стислий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3. Рішенням Господарського суду Одеської області від 16.08.2021, яке залишено без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.10.2021, позов задоволено.
4. Судові рішення мотивовані тим, що недотримання при укладенні Договору вимог податкового законодавства зумовлює існування підстав для визнання Договору недійсним у частині включення податку на додану вартість до загальної ціни договору. Водночас суди дійшли висновку, що визнання правочину недійсним має своїм наслідком припинення існування підстави його набуття та обумовлює застосування до спірних правовідносин положень частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.
Стислий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника
5. Відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції, постановити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
6. Касаційна скарга (з урахуванням заяви про усунення недоліків касаційної скарги) мотивована наявністю підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
7. Відповідач вважає, що суди не врахували висновки Верховного Суду щодо: застосування статті 23 Закону України "Про прокуратуру", викладені у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18; застосування статей 203, 215, 627, 628, 632, 638 Цивільного кодексу України та статті 11 Закону України "Про ціноутворення", викладені у постановах від 08.04.2021 у справі №922/2439/20, від 12.03.2018 у справі №910/22319/16, від 08.08.2019 у справі №911/1626/18; застосування статті 1212 Цивільного кодексу України, викладені у постановах від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 13.02.2019 у справі №320/5877/17, від 11.08.2021 у справі №927/719/20, від 16.03.2020 у справі №910/2051/19 та від 04.12.2019 у справі №917/1739/17.
8. Також Відповідач зазначає про неправильне тлумачення та застосування судами постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2020 №224, оскільки умови Договору не передбачають поставку товарів ані за кодом УКТЗЕД, ані за назвою товару, що підлягають звільненню від сплати ПДВ.
9. Крім того, Відповідач посилається на наявність порушень судами норм процесуального права, що є підставою для скасування судових рішень відповідно до пункту 8 частини 1 статті 310 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суди не залучили до участі у справі органи податкової служби та державного казначейства України.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
10. Заступник керівника Чорноморської окружної прокуратури Одеської області (яка є правонаступником Чорноморської окружної прокуратури у зв`язку з реорганізацією органів прокуратури) подав пояснення на касаційну скаргу, в яких просить відхилити скаргу як таку, що не має правових підстав та не містить доказів, а також залишити чинним рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції.
11. Зокрема прокурор зазначає про те, що Позивач-1 як орган, на який покладено повноваження щодо контролю виконання міського бюджету, не вжив жодних заходів, що призводить до порушення економічних інтересів держави, необхідність захисту яких відповідно до положень статті 1311 Конституції України покладено на прокуратуру.
12. Також прокурор наголошує, що товар, який є предметом Договору, згідно з вимогами законодавства, чинного на момент його укладення та здійснення оплати, віднесено до товарів, звільнених від оподаткування податком на додану вартість.
13. Інші учасники справи відзиви на касаційну скаргу в установлений Судом термін не надали.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
14. 07.04.2020 між Позивачем-1 (покупець) і Відповідачем (продавець) укладено Договір, відповідно до пункту 1.1 якого продавець зобов`язується у 2020 році поставити покупцю товари, а покупець оплатити та прийняти товар, необхідний для запобігання та поширення коронавірусної хвороби (COVID-19). Номенклатура товару та його кількість визначені в специфікації (Додаток №1) до Договору.
15. Пунктом 3.1 Договору визначено, що загальна сума Договору (згідно з державним класифікатором продукції та послуг ДК 021:2015 "Єдиний закупівельний словник" - 18410000-6 Спеціальний одяг) складає 1335000,00 грн, у тому числі ПДВ 20%: 222500,00 грн КПКВКМБ 0712010, КЕКВ 2210, кошти місцевого бюджету.
16. 16.04.2020 між Позивачем-1 і Відповідачем укладено додаткову угоду №1 до Договору, згідно з пунктом 1 якої сторони домовились внести зміни до пункту 3.1 Договору й викласти його у наступній редакції: "3.1. Загальна сума Договору (згідно державного класифікатора продукції та послуг ДК 021:2015 "Єдиний закупівельний словник" - 18410000-6 Спеціальний одяг) складає 1334930,00 грн, у т.ч. ПДВ 20% 222488,33 грн, КПКВКМБ 0712010, КЕКВ 2210, кошти місцевого бюджету".
17. Пунктом 2 додаткової угоди №1 від 16.04.2020 сторони домовились внести зміни до специфікації до Договору. Так, відповідно до зміненої специфікації предметом Договору є: комбінезони водовідштовхуючі ламіновані, у кількості 3218 шт., ціною 385,00 грн за штуку, на загальну суму 1238930,00 грн; бахіли зі спанбонду ламіновані, у кількості 3000 шт., ціною 32,00 грн за пару, на загальну суму 96000,00 грн.
18. У наданій Відповідачем податковій накладній зазначено, що комбінезон водовідштовхуючий ламінований та бахіли високі ламіновані (пара) мають код згідно з УКТЗЕД 6210101000.
19. 17.12.2020 і 26.01.2021 прокуратура направила на адресу Позивача-1 листи №16.68.52-12257 і №16.68.52-580, в яких пропонувала надати інформацію про вжиті заходи щодо повернення податку на додану вартість.
20. У відповідь на лист прокуратури №16.68.52-580 Позивач-1 повідомив, що відповідь на лист від 17.12.2020 №16.68.52-12257 була надана листом Виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області від 25.01.2021 №1-17-843.
21. У листі Виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області від 25.01.2021 №1-17-843 на адресу Іллічівської місцевої прокуратури повідомлено, що Позивачем-1 проведено переддоговірну роботу, наслідком якої стало направлення Відповідачу на підписання двох примірників додаткової угоди №2 до Договору.
22. У матеріалах справи відсутні повідомлення про результати розгляду Відповідачем додаткової угоди №2 до Договору (підписання чи відмову у підписанні зазначеної угоди) та вжиті за результатами таких дій заходи з боку Позивача-1.
23. Листом від 11.03.2021 прокуратура повідомила Позивача-1 і Позивача-2 про те, що позовна заява найближчим часом буде направлена до Господарського суду Одеської області.
24. У матеріалах справи відсутні докази належного реагування Позивачем-1 і Позивачем-2 на вказані листи прокуратури.
Позиція Верховного Суду
25. Керуючись вимогами статей 14, 300 Господарського процесуального кодексу України, Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги та виходить з такого.
26. У силу пункту 3 частини 1 статті 1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
27. Звернення прокурора з позовом у визначених законом порядку передбачено статтею 53 Господарського процесуального кодексу України. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.
28. Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", згідно з частинами 1, 3 якої (в редакції, чинній на момент звернення з позовом у цій справі) представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
29. Згідно з частиною 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.
30. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 звернула увагу, зокрема, що бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
31. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
32. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
33. Тобто прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.
34. Під час розгляду цієї справи суди першої та апеляційної інстанцій встановили обставини, які свідчать про дотримання прокурором вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" шляхом завчасного повідомлення Позивача-1 і Позивача-2 (як особи, наділеної повноваженнями щодо контролю за ефективним та цільовим використанням коштів місцевого бюджету) про можливе порушення інтересів держави та звернення з позовом до Господарського суду Одеської області для їх захисту.
35. Оскільки Позивач-1 і Позивач-2, які були обізнані про відповідне порушення прав держави, не вчинили належних дій на усунення таких порушень та захист прав держави, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про наявність у прокурора підстави для звернення до суду з позовом у цій справі в інтересах держави.
36. Зважаючи на відсутність встановлення обставин щодо звернення Позивача-1 та/або Позивача-2 з відповідним позовом у інтересах держави протягом розумного строку після отримання відповідних повідомлень від прокуратури, Суд вважає безпідставними доводи Відповідача про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та неврахування висновків щодо їх застосування, наведених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.
37. Щодо висновків судів першої та апеляційної інстанцій стосовно вирішення по суті спору за заявленим прокурором позовом Суд зазначає таке.
38. Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, згідно з якою, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
39. При цьому недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (ст. 217 ЦК України).
40. Разом з тим при застосуванні наведених положень статей Цивільного кодексу України слід враховувати, що умова договору, щодо якої ставиться вимога про визнання її недійсною, не може бути істотною умовою договору, оскільки в такому випадку правочин має бути визнаний недійсним в цілому. Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12.03.2018 у справі №910/22319/16.
41. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
42. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Зокрема, при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити ціну, яка є істотною умовою господарського договору (ст.ст. 628, 638 Цивільного кодексу України, ст.ст. 180, 189 Господарського кодексу України).
43. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (ч. 5 ст. 180 ГК України).
44. Відповідно до статті 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.
45. Отже, сторони на договірних засадах передбачають формування ціни за договором.
46. Податок на додану вартість визначено у підпункті 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України як непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу. Об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу (п. "а" п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України).
47. За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем (замовником послуг).