Постанова
Іменем України
30 березня 2022 року
м. Київ
справа № 648/3244/19
провадження № 61-16446св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, -приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Яценко Олег Михайлович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Гагуліна Олена Миколаївна, на ухвалу Херсонського апеляційного суду від 27 серпня 2021 року у складі колегії суддів: Кутурланової О. В., Кузнєцової О. А., Орловської Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Херсонського міського округу Яценко О. М., про визнання недійсними договорів купівлі-продажу будинку та земельної ділянки.
Позовна заява мотивована тим, що вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_4 з 19 серпня 1965 року. ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
14 вересня 2009 року ОСОБА_4 склав заповіт, відповідно до якого все своє майно заповідав їй.
Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 18 грудня 2011 року ОСОБА_4 належав на праві приватної власності житловий будинок АДРЕСА_1 . Відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку від 15 грудня 2009 року серії ЯИ № 503016 ОСОБА_4 також належала земельна ділянка площею 0,14 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
З початку грудня 2017 року позивач дізналася, що 23 березня 2016 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було укладено договори купівлі-продажу цього майна, ці договори посвідчено приватним нотаріусом Яценко О. М. Отримавши копії вказаних договорів та вивчивши їх зміст, позивач дізналася, що договори було укладено нею від імені її чоловіка на підставі довіреності від 18 березня 2016 року, яку було засвідчено приватним нотаріусом Яценко О. М.
Зазначає, що під час укладення вказаних договорів ОСОБА_4 тяжко хворів, у зв`язку з чим позивач неодноразово брала у борг грошові кошти на лікування чоловіка, у тому числі і у відповідача, у розмірі 50 000,00 грн.
Під час укладення з відповідачем договору позики та нотаріального посвідчення вона підписала документи, увагу на які не звернула, оскільки перебувала у скрутному становищі, та не мала наміру відчужувати належні їй з ОСОБА_4 об`єкти нерухомості. Вважала, що укладені правочини є недійсними, оскільки укладені під впливом тяжкої обставини та на вкрай невигідних умовах.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд:
- визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1, укладений 23 березня 2016 року між ОСОБА_4, від імені якого діяла ОСОБА_1, та ОСОБА_2, який посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Яценко О. М. та зареєстрований в реєстрі за № 251;
- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28 березня 2016 року, індексний номер 28974397, вчинений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Яценко О. М.;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, кадастровий номер 6520387500:01:098:0023, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, укладений 23 березня 2016 року між ОСОБА_4, від імені якого діяла ОСОБА_1, та ОСОБА_2, який посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Яценко О. М. та зареєстрований в реєстрі за № 252;
- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28 березня 2016 року, індексний номер 28977181, вчинений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Яценко О. М.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та ухвал апеляційного суду
Рішенням Білозерського районного суду Херсонської області від 16 березня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
08 липня 2021 року адвокат Гагуліна О. М. звернулася в інтересах ОСОБА_1 до суду з апеляційною скаргою на рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 16 березня 2021 року, в якій також порушувала питання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 27 серпня 2021 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Гагуліна О. М., на рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 16 березня 2021 року відмовлено.
Ухвалу суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що обставини для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 16 березня 2021 року, вказані у клопотанні ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Гагуліна О. М., не визнані судом поважними, у зв`язку з чим у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Гагуліна О. М., необхідно відмовити на підставі пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У жовтні 2021 року ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Гагуліна О. М., звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Херсонського апеляційного суду від 27 серпня 2021 року, в якій посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального, просила скасувати оскаржувану ухвалу апеляційного суду і передати справу до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про неможливість відкриття апеляційного провадження у справі, не дослідивши належним чином доводи представника позивача про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Так, представник позивача тривалий час (до 06 липня 2021 року) збирала докази скрутного майнового стану ОСОБА_1 . Також з 17 червня 2021 року до 06 липня 2021 року позивач перебувала на лікуванні, у зв`язку з чим звернулася до суду з апеляційною скаргою лише 08 липня 2021 року.
Апеляційний суд не звернув увагу на те, що положення статей 127, 357, 358 ЦПК України не містять вичерпного переліку причин, що віднесені до поважних. Отже, суд повинен був проаналізувати доводи представника ОСОБА_1 та поновити строк на подання її апеляційної скарги на рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 16 березня 2021 року.
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Гагуліна О. М., залишено без руху, вказано заявнику на необхідність надати докази на підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження ухвали Херсонського апеляційного суду від 27 серпня 2021 року. Крім того, у задоволенні клопотання ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Гагуліна О. М., про звільнення від сплати судового збору відмовлено, вказано про необхідність сплати судового збору.
У листопаді 2021 року заявником у встановлений судом строк зазначені недоліки касаційної скарги усунуто.
Ухвалою Верховного Суду від 19 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Гагуліна О. М., на ухвалу Херсонського апеляційного суду від 27 серпня 2021 року, витребувано з Білозерського районного суду Херсонської області цивільну справу № 648/3244/19.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
Відзиви на касаційну скаргу ОСОБА_2 та приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Яценко О. М. не подали.
Фактичні обставини справи встановлені судами
Рішенням Білозерського районного суду Херсонської області від 16 березня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
08 липня 2021 року ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Гагуліна О. М., за допомогою засобів поштового зв`язку подала апеляційну скаргу на рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 16 березня 2021 року, в якій заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду.
Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 02 серпня 2021 року визнано причини пропуску строку апеляційного оскарження ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Гагуліна О. М., рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 16 березня 2021 неповажними, апеляційну скаргу залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків. Заявнику роз`яснено право на звернення до апеляційного суду протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення з наведенням інших підстав для такого поновлення.
Також заявнику роз`яснено, що у випадку не виконання вимог ухвали суду щодо подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження з наведенням поважних причин його пропуску у визначений строк, або якщо вказані особою підстави для поновлення процесуального строку будуть визнані судом неповажними, у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено.
19 серпня 2021 року на виконання вимог ухвали Херсонського апеляційного суду від 02 серпня 2021 року до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання адвоката Гагуліної О. М., яка діє від імені ОСОБА_1, про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 16 березня 2021 року.
В обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження скаржник повторно зазначила, що рішення суду було ухвалено без участі позивача та її представника, апеляційну скаргу подано до суду з порушенням процесуальних строків у зв`язку з потребою отримати докази про скрутний фінансовий стан ОСОБА_1 для подання клопотання про звільнення її від сплати судового збору. Пропуск строку на подання апеляційної скарги, визначений пунктом 1 частиною другою статті 354 ЦПК України, не є надмірним і його поновлення не призведе до порушення принципу юридичної визначеності.
Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 27 серпня 2021 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Гагуліна О. М., на рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 16 березня 2021 року відмовлено.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. Зокрема, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник визначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права - статей 127, 357, 358 ЦПК України.
Частиною першою статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги, колегія суддів вважає, що ухвала Херсонського апеляційного суду від 27 серпня 2021 року відповідає зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України.
У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства.
Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
До кола основних засад судочинства належать, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункти 1, 8 частини першої статті 129 Конституції України).
Згідно з вимогами частин другої-четвертої статті 10 ЦПК України суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.