ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 лютого 2022 року
м. Київ
справа №809/4373/15
адміністративне провадження № К/9901/41797/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Дашутін.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду 19 жовтня 2021 року (судді: Хобор Р.Б., Шевчук С.М., Шинкар Т.І.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Продовольча компанія Екопродукт» до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -
в с т а н о в и в :
Товариство з обмеженою відповідальністю «Продовольча компанія «Екопродукт» (далі - ТОВ «Продовольча компанія «Екопродукт», позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (далі - ГУ ДПС в Івано-Франківській області, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.07.2015 №0002332202, №0002342202 та №0002352202.
Справа неодноразово переглядалась судами різних інстанцій.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 червня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду 19 жовтня 2021 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове, яким позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати таке рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції. В обґрунтування вимог касаційної скарги вказує на ненадання Товариством документів, які б підтверджували факт отримання маркетингових послуг від контрагентів. а також безпосередній зв`язок отриманих послуг з господарською діяльністю платника податку, та неврахування судом під час ухвалення оскаржуваного рішення правових позицій Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 17.07.2020 по справі №826/18738/15, від 06.10.2021 по справі №813/1539/16, від 03.06.2021 по справі №640/7244/19, від 15.04.2021 по справі №804/2949/16, від 25.03.2021 по справі №813/2781/17, від 25.02.2021 по справі №816/2815/14, від 19.03.2021 по справі №825/2073/18, від 11.12.2018 по справі №826/19299/15, від 24.04.2019 по справі №826/22352/15, від 02.07.2019 по справі №826/7836/17, від 23.10.2020 по справі №815/2126/15, від 14.05.2019 по справі №814/814/15, від 10.04.2020 по справі №816/4409/15, від 17.07.2020 по справі №826/18738/15, від 12.11.2020 по справі №826/12255/17 та від 23.10.2020 по справі №815/2126/15.
Також контролюючий орган вважає, що позивач мав включити до складу іншого доходу суми безнадійної кредиторської заборгованості за простими векселями, які обліковувалась за ліквідованими юридичними особами. За вказаним епізодом підставою касаційного оскарження відповідачем вказано відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки вважає доводи відповідача безпідставними, а оскаржуване рішення - таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що фактичною підставою для збільшення сум грошового зобов`язання з податку на прибуток, з авансових внесків із податку на прибуток, з ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій стали висновки контролюючого органу, викладені в Акті перевірки від 01.07.2015 №2791/09/-15-22-03/30474971, оформленого за результатами проведеної планової виїзної перевірки ТОВ «ПК «Екопродукт» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014, під час якої було виявлено порушення позивачем вимог:
- пп.14.1.27, пп.14.1.36 п.14 ст.14, пп.135.1, пп.135.5.4 п.135.5 ст.135, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2, пп.138.10.2 п.138.10 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток всього в сумі 3?368?277 грн;
- п.57.1 ст.57 ПК України, в результаті чого підлягають збільшенню авансові платежі з січня 2013 року по червень 2015 року (термін сплати яких настав на дату складання акту перевірки) всього в сумі 2?596?070 грн;
- пп.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.198.3 ст.198 ПК України, в результаті чого Товариством занижено ПДВ на загальну суму 3??066?824 грн та завищено від`ємне значення по ПДВ за грудень 2014 року в сумі 113?793 грн.
Висновки фахівців контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що ТОВ «ПК Екопродукт» безпідставно збільшено валові витрати за рахунок віднесення до них сум в розмірі 15?858?633 грн за договорами про надання маркетингових послуг, оскільки контрагенти, в тому числі ТОВ «Лінея» та ТОВ «Чайком», не мали можливості їх надавати. У позивача відсутні належні документи, що підтверджують їх фактичне виконання та зв`язок отриманих послуг з господарською діяльністю позивача, надані акти приймання-передачі послуг нематеріального характеру (маркетингових послуг) та звіти про виконання маркетингових послуг, не містять чіткої інформації стосовно змісту наданих послуг, докладного опису виконаних завдань, не розкривають змісту послуг, якісних характеристик, конкретного персонального підходу до виконання завдань та обґрунтувань формування вартості таких послуг відповідно до договірних правовідносин.
Також контролюючий орган дійшов висновку про безпідставне невключення позивачем до складу іншого доходу сум безнадійної кредиторської заборгованості за векселями, які обліковувалась за ліквідованими юридичними особами на суму 1?810?258,90 грн. На думку контролюючого органу, з урахуванням вимог до пп.14.1.11 п.14.1 ст.14 ПК України, заборгованість позивача за простими векселями, виданими на адресу ДП «Технотранс» в сумі 712?018,90 грн, ПП Торгівельна фірма «Демус» в сумі 66?480 грн, ТОВ «Капітал-Менеджмент» в сумі 78?960 грн, ТОВ «Аверс МСГ» в сумі 652?800 грн є безнадійною заборгованістю, у зв`язку з ліквідацією зазначених вище юридичних осіб.
16 липня 2015 року на підставі вищеозначеного акта перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення:
№ 0002332202 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 3?854??571, 25 грн (в тому числі за основним платежем 3?083?657 грн і за штрафними (фінансовими) санкціями 770 914, 25 грн);
№ 0002342202 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем авансові внески з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 3?224?520 грн (в тому числі за основним платежем 2?579?616 грн і за штрафними (фінансовими) санкціями 644?904 грн);
№ 0002352202 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 3?324?263, 75 грн (в тому числі за основним платежем 2 659 411 грн і за штрафними (фінансовими) санкціями 664 852, 75 грн.
Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем первинні документи не містять будь-яких відомостей чи інформації стосовно змісту наданих маркетингових послуг, опису виконаних завдань, інформації про те, яким чином формувалась вартість послуг, відсутній математичний та формально-логічний алгоритм її визначення. Так само суд погодився із висновками контролюючого органу про те, що позивач мав включити до складу іншого доходу суми безнадійної кредиторської заборгованості за векселями, які обліковувались за ліквідованими юридичними особами.
Суд апеляційної інстанції не погодився із такими висновками суду першої інстанції вказавши на те, що позивач мав право на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ за господарськими операціями (маркетингові послуги) з його контрагентами, з огляду на реальність здійснення таких господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не підтверджені належними доказами. Суд також дійшов висновку, що кредиторська заборгованість позивача за простими векселями, оскільки векселі строк сплати за такими векселями або не настав на час проведення податкової перевірки, або був пролонгований за додатковою угодою сторін. Крім того відповідачем не досліджено та не спростовано за результатами перевірочних заходів можливості їх подальшої участі у господарському обороті позивача як засобів платежу.
Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Відповідно до підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК України безнадійною є заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності; прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, що не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна боржника, не призвели до повного погашення заборгованості; заборгованість суб`єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв`язку з їх ліквідацією; заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних після звернення кредитором стягнення на заставлене майно відповідно до закону та договору, за умови, що інші дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника, визначені нормативно-правовими актами, не призвели до повного покриття заборгованості; заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв`язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством; прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, недієздатними або оголошені померлими, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.
Згідно з пунктом 135.1 статті 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.
За правилами підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 ПК України інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.
Відносини, пов`язані з обігом векселів в Україні, регулюються «Уніфікованим законом про переказний та простий векселі», що ратифікований Законом України від 06 липня 1999 року № 826-XIV «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі», Цивільним кодексом України, Законами України від 23 лютого 2006 року № 3480-IV «Про цінні папери та фондовий ринок» та від 05 квітня 2001 року № 2374-III «Про обіг векселів в Україні».
За визначенням, наведеним у частині першій статті 14 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3480-IV «Про цінні папери та фондовий ринок», векселем є цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов`язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).
Відповідно до статті 4 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2374-III «Про обіг векселів в Україні» видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, за виключенням фінансових банківських векселів, фінансових векселів.
На момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат, або векселедавець простого векселя повинні мати перед трасантом та/або особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов`язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем.
У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов`язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов`язання щодо платежу за векселем.
Згідно зі статтею 77 Уніфікованого закону до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо: індосаменту (статті 11 - 20); строку платежу (статті 33 - 37); платежу (статті 38 - 42); права регресу у разі неплатежу (статті 43 - 50, 52 - 54); платежу у порядку посередництва (статті 55, 59 - 63); копій (статті 67 і 68); змін (стаття 69); позовної давності (статті 70 і 71); неробочих днів, обчислення строків і заборони пільгових строків (статті 72, 73 і 74).
Відповідно до частини першої статті 70 Уніфікованого закону позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.