ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 лютого 2022 року
м. Київ
cправа № 910/11472/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В. А. - головуючого, Берднік І .С., Міщенка І. С.,
за участю секретаря судового засідання - Дерлі І. І.,
за участю представників сторін:
позивача - Луценко С. О. (адвокат),
відповідача - Просалова О. Є. (адвокат),
третьої особи - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Ладас"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2021 (судді: Майданевич А. Г. - головуючий, Гаврилюк О. М., Сулім В. В.)
та рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2020 (суддя Привалов А. І.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Ладас"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-лізинг Україна"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович
про визнання недійсним виконавчого напису нотаріусу та витребування автомобіля з незаконного володіння,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. У серпні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Ладас" (далі - ТОВ "Ладас", Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-лізинг Україна" (далі - ТОВ "Альфа-лізинг Україна", Відповідач) про визнання недійсним виконавчого напису нотаріуса та витребування автомобіля з незаконного володіння.
1.2. В обґрунтування заявлених вимог ТОВ "Ладас" зазначало, що виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за № 125 від 14.02.2020, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. В., про повернення об`єкта фінансового лізингу суперечить статтям 87, 88 Закону України "Про нотаріат", оскільки Позивач не отримував від Відповідача повідомлення про відмову від договору, що є підставою для визнання вказаного виконавчого напису недійсним та витребування предмета лізингу, який було вилучено на користь ТОВ "Альфа-лізинг Україна".
2. Короткий зміст судових рішень у справі
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.11.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.02.2021, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
2.2. Рішення та постанову мотивовано тим, що Позивач як лізингоодержувач за договором лізингу у зв`язку з розірванням цього договору зобов`язаний був повернути передане йому в лізинг майно, але вказаний обов`язок добровільно не виконав, у зв`язку з чим, нотаріусом було правомірно вчинено виконавчий напис № 125. При цьому суди дійшли висновку про те, що ТОВ "Ладас" отримало повідомлення № 390/20/1 Відповідача про відмову від договору лізингу.
2.3. Постановою Верховного Суду від 08.06.2021 скасовано постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.02.2021 у справі №910/11472/20. Справу передано на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
2.4. Передаючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції вказав, що висновок господарських судів попередніх інстанції про те, що Позивач отримав повідомлення Відповідача № 390/20/1 про відмову від договору лізингу є передчасним, оскільки на час розгляду місцевим господарським судом цієї справи, ще не набрало законної сили рішення у справі № 904/2998/20 (на встановлені обставини в якому посилався Позивач, обґрунтовуючи неотримання повідомлення про відмову від вказаного договору). Однак, поза увагою суду апеляційної інстанції залишилося те, що на час розгляду ним даної справи судове рішення у справі № 904/2998/20 вже набрало законної сили (з 31.12.2020), про що зазначав і скаржник, звертаючись з апеляційною скаргою. Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку, що господарський суд апеляційної інстанції при розгляді цієї справи за участю тих же сторін і стосовно одних і тих же договору і повідомлення № 390/20/1 відповідних обставин не перевірив і дослідження пов`язаних з цим доказів не здійснив.
2.5. За результатами нового апеляційного розгляду справи постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2021 залишено без змін рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2020 у справі №910/11472/20.
2.6. Залишаючи без змін рішення місцевого суду, господарський суд апеляційної інстанції виходив з доведеності факту належного виконання ТОВ "Альфа-лізинг Україна" свого обов`язку щодо повідомлення ТОВ "Ладас" про розірвання укладеного між сторонами договору, враховуючи докази направлення Відповідачем Позивачу повідомлення вих. № 390/20/1 від 23.01.2020 про відмову від вказаного договору, а саме: опис вкладення в цінний лист; фіскальний чек; витяг з офіційного веб-сайту УДППЗ "Укрпошта"; відповідь органу поштового зв`язку, згідно з якою наведене відправлення значиться врученим адресату.
У свою чергу суд дійшов висновку, що Позивач не спростував належними та допустимими доказами факт його повідомлення працівником АТ "Укрпошта" про надходження поштового відправлення № 0420518318062 на адресу ТОВ "Ладас" і необхідність отримати вказане відправлення у відділенні АТ "Укрпошта".
Отже, за висновком суду, відсутні підстави вважати, що Позивач не був належним чином повідомлений про надходження 30.01.2020 до відділення АТ "Укрпошта" за його місцезнаходженням поштового відправлення №0420518318062.
При цьому апеляційний суд зазначив, що укладений між сторонами договір лізингу є розірваним з ініціативи лізингодавця відповідно до умов вказаного договору та Закону України "Про фінансовий лізинг", враховуючи прострочення виконання лізингоодержувачем сплати лізингових платежів понад 30 днів, направлення Відповідачем повідомлення про відмову від договору відповідно до його п.п. 11.8.2. п. 11.8. та з огляду на положення частини третьої статті 7 Закону України "Про фінансовий лізинг".
Таким чином, за висновком суду апеляційної інстанції, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А. правомірно вчинено на договорі виконавчий напис про повернення предмета лізингу від лізингоодержувача, оскільки з 31.01.2020 зазначений договір був розірваний і лізингоодержувач зобов`язаний був повернути передане йому в лізинг майно, однак, добровільно не виконав вказаний обов`язок.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги, позиції інших учасників справи
3.1. У касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Ладас" просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити постанову про повне задоволення позовних вимог.
3.2. У якості підстави подання вказаної скарги заявник посилається на неврахування господарськими судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду (про те, що настання правових наслідків, зумовлених вчиненням особою одностороннього правочину, для інших осіб пов`язане з дотриманням вимог щодо вчинення його у відповідній формі, обумовленій законом, та його реалізацію шляхом доведення цього правочину до відома зацікавлених осіб), викладених у постанові від 26.05.2020 у справі №910/13109/18.
3.3. Обґрунтовуючи наявність підстав для подання вказаної скарги, заявник також посилається на відсутність висновку Верховного Суду у разі, коли є витяг з офіційного сайту УДППЗ "Укрпошти" про вручення поштового відправлення, але само підприємство поштового зв`язку не підтвердило зазначену у витязі інформацію про вручення поштового відправлення.
3.4. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Альфа-лізинг Україна" просить: закрити касаційне провадження за вищенаведеною скаргою, відкрите на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України; залишити зазначену касаційну скаргу без задоволення в частині, яка подана на підставі пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.
4. Обставини встановлені судами
4.1. Господарськими судами встановлено, що 07.07.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Універсальна лізингова компанія "Ленд-Ліз" (правонаступником якого є ТОВ "Альфа-лізинг Україна") (лізингодавець) та ТОВ Фірма "Ладас" (лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу №036-ЛВ-МСБ-Ф-094.
Пунктом 2.1. договору визначено, що лізингодавець на підставі замовлення на транспортний засіб зобов`язується купити та передати лізингоодержувачу в строкове платне користування транспортний засіб на умовах фінансового лізингу, а лізингоодержувач зобов`язується вчасно та у повному обсязі відповідно до графіку платежів сплачувати на користь лізингодавця лізингові та інші платежі, а також виконувати інші зобов`язання, визначені цим договором.
Відповідно до пункту 2.2. договору транспортний засіб передається лізингодавцем лізингоодержувачу за актом прийому-передачі транспортний засіб. Лізингоодержувач користується транспортний засіб протягом всього строку лізингу.
Згідно із пунктом 4.1. договору за переданий у лізинг транспортний засіб з дати надання до завершення строку лізингу лізингоодержувач зобов`язаний сплачувати лізингодавцю лізингові платежі.
Розмір та строки сплати лізингоодержувачем лізингових платежів лізингодавцю встановлюється в графіку платежів (пункт 4.2. договору).
Згідно з п.п. 11.8.2. п. 11.8. договору його повністю або відповідний графік платежів може бути достроково розірвано (припинено його дію) з ініціативи лізингодавця, якщо лізингоодержувач не виконує будь-якого або декількох зі своїх зобов`язань, передбачених п.п. 6.1., 6.2., 6.3., 6.7., 6.8., 6.13., 6.18., 6.19., 6.20., 6.21., 11.1. цього договору або графіком платежів. В такому випадку лізингодавець письмово повідомляє лізингоодержувача про розірвання (припинення дії) цього договору або відповідного графіку платежів, які вважаються розірваними (дія яких вважається припиненою) на третій день з дати направлення письмового повідомлення.
4.2. 11.01.2019 між сторонами підписано замовлення № 036-ЛВ-МСБ-Ф-094/2 на отримання транспортного засобу: вантажний автомобіль Ford Transit та пристрій спостереження за рухомими об`єктами ВІ-820 TREK, загальною вартістю 487 002,00 грн.
4.3. Як встановлено господарськими судами, 11.01.2019 Відповідач передав лізингоодержувачу об`єкт лізингу, що підтверджується актом прийому-передачі №036-ЛВ-МСБ-Ф-094/2 від 11.01.2019.
4.4. 27.01.2020 ТОВ "Альфа-лізинг Україна" надіслало на адресу ТОВ "Ладас" повідомлення № 390/20/1 про відмову від договору, у зв`язку з простроченням виконання лізингоодержувачем грошових зобов`язань зі сплати лізингових платежів за договором понад 30 днів. У повідомленні лізингодавець просив лізингоодержувача повернути передане в користування майно, доставивши його за адресою: Україна, м. Київ, пр-т Героїв Сталінграду, 25Б, в узгоджений з Відповідачем час.
4.5. Указане повідомлення про відмову від договору було надіслане лізингодавцем 27.01.2020 цінним листом з описом вкладення № 0420518318062 на адресу-місцезнаходження лізингоодержувача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 49051, м. Дніпро, вул. Винокурова, 5, оф. 401.
Згідно з інформацією з офіційного веб-сайту УДППЗ "Укрпошта" поштове відправлення № 0420518318062 було вручене адресату - лізингоодержувачу 30.01.2020.
4.6. 14.02.2020 ТОВ "Альфа-лізинг Україна" звернулося до приватного нотаріуса, який вчинив виконавчий напис № 125 про повернення об`єкту фінансового лізингу за графіком платежів № 036-ЛВ-МСБ-Ф-094/2.
4.7. Звертаючись з позовною заявою ТОВ "Ладас" зазначило, що виконавчий напис про повернення об`єкту фінансового лізингу, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. В., суперечить нормам статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат", оскільки Позивач не отримував від Відповідача повідомлення про відмову від договору, що є підставою для визнання вказаного виконавчого напису недійсним та витребування предмету лізингу, який було вилучено на користь ТОВ "Альфа-лізинг Україна".
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
5.2. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.
5.3. Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
5.4. Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
5.5. За умовами статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
5.6. Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
5.7. Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
5.8. Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
5.9. За змістом статті 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у володіння та користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.
5.10. Статтею 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
5.11. Відповідно до статті 11 вказаного Закону лізингоодержувач, зокрема, зобов`язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.
5.12. У свою чергу, згідно зі статтею 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець, у тому числі, має право: відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом; вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.
5.13. За умовами статті 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів. Стягнення за виконавчим написом нотаріуса провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.
5.14. У контексті наведених норм заява лізингодавця про відмову від договору лізингу у разі повної або часткової несплати лізингоодержувачем лізингових платежів протягом більше ніж 30 днів є одностороннім правочином, який відображає волевиявлення лізингодавця у спірних правовідносинах, що не потребує узгодження з лізингоодержувачем в силу прямої норми закону, і є підставою для припинення відповідних зобов`язальних правовідносин.
5.15. Повідомлення лізингодавцем лізингоодержувача про відмову від договору є юридично значимою дією, яка засвідчує наявність такого волевиявлення та забезпечує своєчасну обізнаність з ним іншої сторони, є передумовою для настання обумовлених таким одностороннім правочином наслідків також для іншої особи за правилами абзацу 3 частини третьої статті 202 Цивільного кодексу України (відповідно до якого односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами).
5.16. При цьому чинне законодавство не містить спеціальних вказівок щодо того, коли лізингоодержувач вважається повідомленим чи способів такого повідомлення.