ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 561/622/20
провадження № 51-4913км21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:
головуюча Стефанів Н.С.,
судді: Антонюк Н.О.,
Голубицький С.С.,
секретар судового засідання Безкровний С.О.,
учасники судового провадження:
прокурор Матюшева О.В.,
захисник Яскевич Ф.О. (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника Яскевича Ф.О. та потерпілого ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 13 липня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 12020180120000087, стосовно
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в с. Соколівка Бобровицького району Чернігівської області, проживає в АДРЕСА_1 ),
засудженого за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 309 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі захисник Яскевич Ф.О.,посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотне порушення кримінального процесуального закону, виклав вимогу до суду касаційної інстанції (далі - Суд) про скасування ухвали та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
На обґрунтування своєї вимоги захисник посилається на те, що всупереч вимогам ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) в ухвалі апеляційного суду не наведено обґрунтованих мотивів залишення без задоволення апеляційної скарги сторони захисту, в якій ставилось питання про перекваліфікацію дій ОСОБА_2 з ч. 1 ст. 115 на ч. 2 ст. 121 КК України через відсутність умислу на заподіяння смерті потерпілому, а тому ухвала є незаконною.
Указує, що апеляційний суд не дослідив повторно обставин кримінального провадження в порядку ст. 404 КПК України, незважаючи на наявність відповідного клопотання, яке хоч і не було заявлено, проте випливало зі змісту апеляційної скарги.
Стверджує, що апеляційний суд залишив поза увагою, що в порушення п. 5 ч. 2 ст. 291 КПКУкраїни суд першої інстанції прийняв до провадження обвинувальний акт, в якому сформульоване обвинувачення, яке не відповідає кваліфікації і не розкриває усіх ознак об`єктивної та суб`єктивної сторони злочину - в чому проявилась суть конфлікту між потерпілим та обвинуваченим, непрямий умисел обвинуваченого саме на умисне заподіяння смерті іншій людині, та зазначено кількість ударів кулаками і ногами, яка не відповідає фактичним обставинам справи, що порушило право обвинуваченого на захист.
Зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував, що висновок судово-медичної експертизи свідчить лише про наявність у потерпілого тілесних ушкоджень і не може бути доказом винуватості особи в заподіянні цих ушкоджень, у тому числі вказувати саме на умисел на вбивство потерпілого. Висновок апеляційного суду в частині твердження про завдання ударів ногою, коли потерпілий вже перебував у горизонтальному положенні, не відповідає самому висновку експерта та не підтверджений експертом під час допиту в суді; також не відповідає висновку експерта кількість ударів, зазначена в судових рішеннях.
Указує, що апеляційний суд не врахував вимоги ст. 374 КПК України щодо обов`язкового зазначення в обвинувальному вироку формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням усіх ознак складу злочину,форми вини і мотивів кримінального правопорушення, оскільки суд у вироку не вказав на спрямованість умислу засудженого. Проте у випадку, якщо стосовно наслідків у виді смерті потерпілого вина особи характеризується необережністю, такі дії підпадають під ознаки ч. 2 ст. 121 КК України.
У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_1 виклав вимогу до Суду про скасування ухвали та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого ОСОБА_2 через м`якість.
Обґрунтовуючи свої вимоги, потерпілий зазначає, що апеляційний суд всупереч приписам ст. 419 КПК України не надав належної оцінки його апеляційним вимогам, не навів в ухвалі достатніх доводів на їх спростування та не вказав переконливих підстав, на яких залишив указану апеляційну скаргу без задоволення.
Посилається на те, що апеляційний суд, залишивши без зміни вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання, належним чином не врахував конкретних обставин провадження, а саме того, що ОСОБА_2 позбавив життя його батька, залишивши їх родину без годувальника, жодних коштів на відшкодування моральної шкоди не сплатив; своєї вини у вчиненні злочинів не визнав, раніше притягався до кримінальної відповідальності, не працював.
Вказує, що, оскільки ОСОБА_2 не визнав вини, пом`якшуючу його вину обставину - щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину - має бути виключено з вироку.
Суд не врахував, що ОСОБА_2 раніше відбував покарання за розбій, є наркозалежною особою, тому не слід було враховувати його позитивну характеристику.
Зміст судових рішень та встановлені судами обставини кримінального провадження
За вироком Зарічненського районного суду Рівненської області від 23 квітня 2021 року ОСОБА_2 засудженоза ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 6 місяців, за ч. 1 ст. 309 КК України - до покарання у виді арешту на строк 2 місяці, а на підставіст. 70, пп. «а» п. 1 ч. 1 ст. 72 КК України визначено остаточне покарання за сукупністю злочинів у виді позбавлення волі на строк 8 років 6 місяців.
Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 13 липня 2021 року апеляційні скарги захисника Яскевича Ф.О. та потерпілого ОСОБА_1 залишено без задоволення, а вирок суду першої інстанціїстосовно ОСОБА_2 - без зміни.
ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що він 23 травня 2020 року близько 18:00, перебуваючи на території, призначеній для обслуговування гаражних приміщень, що на АДРЕСА_2 , де раніше виконував роботи з ремонту маршрутних транспортних засобів, належних ФОП ОСОБА_3 , після спільного вживання з потерпілим алкогольних напоїв, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, під час суперечки у зв`язку з відмовою ОСОБА_3 оплатити за виконану ним упродовж трьох днів до того роботу, після словесної образи ОСОБА_3 дітей ОСОБА_2 , реалізовуючи свій умисел на заподіяння ОСОБА_3 невизначеного кола тілесних ушкоджень життєво важливих органів, свідомо допускаючи можливість заподіяння смерті останньому, маючи навички в техніці рукопашного бою, яку вивчав упродовж декількох років непрофесійного зайняття одним із видів бойових мистецтв, умисно завдав ОСОБА_3 не менше семи цілеспрямованих ударів кулаками та ногами в голову, зокрема кулаком у лобну ділянку голови та в підборіддя, одного удару ногою в лобну ділянку голови. Причиною смерті ОСОБА_3 за висновком експерта є важка відкрита черепно-мозкова травма, численні відкриті переломи кісток лицевого скелета з масивними крововиливами під м`які мозкові оболонки та в речовину головного мозку, що призвело до висхідного набряку структур головного мозку, розвитку мозкової коми, порушення функції центральної нервової системи, зупинки серцевої діяльності та дихання.
23 травня 2020 року близько 19:10 в ході затримання ОСОБА_2 за підозрою у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_3 в кишені його куртки було виявлено паперовий згорток з подрібненою сухою речовиною рослинного походження зеленого кольору, яка згідно з висновком експерта є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено, - канабісом вагою 6,34 г в перерахунку на висушену речовину, яку ОСОБА_2 незаконного придбав в серпні 2019 року та зберігав без мети збуту з метою особистого споживання.
Позиції інших учасників судового провадження щодо поданих касаційних скарг
Захисник у засіданні Суду підтримав свою касаційну скаргу, прокурор заперечував проти задоволення поданих касаційних скарг.
Мотиви Суду
Висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_2 і правильності кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 309 КК України у касаційних скаргах не оскаржуються.
Згідно з вимогами ст. 433 КПК України Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Зі змісту касаційної скарги захисника вбачається, що останній, крім іншого, посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження і просить дати доказам іншу оцінку, ніж та, яку надали суди першої та апеляційної інстанцій, тоді як перевірку цих обставин до повноважень Суду законом не віднесено.
Суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин кримінального провадження, встановлених судами, та не втручається у правильність проведеної оцінки доказів, зібраних у цьому провадженні.
З урахуванням меж перегляду Судом судових рішень та підстав для їх скасування або зміни, визначених у ч. 1 ст. 438 КПК України, касаційний перегляд здійснено в частині перевірки доводів, викладених у касаційній скарзі захисника, щодо посилань на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Згідно з вимогами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
У статті 65 КК України зазначено, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання.
У частинах 1, 2 ст. 419 КПК України вказано, що в мотивувальній частині ухвали суду апеляційної інстанції, зокрема, зазначаються: встановлені судом апеляційної інстанції обставини з посиланням на докази, а також мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними; мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, якими він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
На думку Суду, суд апеляційної інстанції дотримався цих вимог закону.
Щодо кваліфікації дій засудженого
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень зроблено з дотриманням вимог ст. 23 КПК України на підставі об`єктивного з`ясування обставин, підтверджених доказами, які було ретельно досліджено під час судового розгляду та оцінено відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Суд першої інстанції, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами передбачених законом їхніх прав та свобод у наданні доказів, їх дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом, в межах пред`явленого обвинувачення безпосередньо дослідив докази у справі, призначив додаткову судово-психологічну експертизу, допитав у суді судово-медичного експерта ОСОБА_4 та перевірив усі обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Так, будучи допитаним у судовому засіданні суду першої інстанції, обвинувачений ОСОБА_2 не заперечував, що завдав потерпілому ударів руками та ногою в голову, від чого