Постанова
Іменем України
17 лютого 2022 року
м. Київ
Справа № 362/3503/20
Провадження № 51-4489 км 21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого - Кравченка С.І.,
суддів: Білик Н.В., Ємця О.П.,
при секретарі Ігнатенку Ю.В.,
за участю прокурора Обихвоста Д.С.,
захисників: Федура А.А., Федура А.А.,
виправданого ОСОБА_1 ,
розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12016110140003023, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в с. Зірне, Березнівського району, Рівненської області, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,
за касаційною скаргою прокурора на вирок Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 березня 2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 16 червня 2021 року щодо ОСОБА_1 .
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався у заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, тобто за ч. 1 ст.121 КК України, за наступних обставин.
31 грудня 2016 року, приблизно в період часу з 17:00 до 17:15, по вул. Васильківській у с. Здорівка, Київської області в напрямку автошляху «М 95» (автодорога Київ - Одеса), ОСОБА_2 разом з ОСОБА_3 штовхали автомобіль марки «VolksWagen LT» д.н.з. НОМЕР_1 , який перебував у несправному стані.
В цей час, ОСОБА_1 знаходився у салоні автомобіля «Mercedes-Benz GL 450», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4 , який рухався по вул. Васильківській у селі Здорівка, Київської області, недалеко від з`їзду з автошляху «М 95» (автодорога Київ - Одеса). ОСОБА_4 , побачивши перед собою автомобіль марки «VolksWagen LT» д.н.з. НОМЕР_1 , який перебував у несправному стані, зупинила автомобіль, яким керувала, і відкривши переднє скло зробила зауваження особам, які його штовхали.
Після виниклого словесного конфлікту, ОСОБА_1 попросив дружину припаркувати автомобіль, у якому вони рухались, на узбіччі за автомобілем марки «VolksWagen LT» д.н.з. НОМЕР_1 , на що ОСОБА_4 погодилась та припаркувала автомобіль. В свою чергу, ОСОБА_2 залишився стояти біля автомобіля марки «VolksWagen LT» д.н.з. НОМЕР_1 , не спостерігаючи за рухом автомобіля «Mercedes-Benz GL 450» д.н.з. НОМЕР_2 .
В цей час, у ОСОБА_1 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин до ОСОБА_2 , виник злочинний умисел на заподіяння останньому тілесних ушкоджень. Після повної зупинки автомобіля марки «Mercedes-Benz GL 450», д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_1 , вийшовши з автомобіля, усвідомлюючи небезпечний характер своїх дій, дістав самозарядний пістолет марки «Glock 19», який згідно дозволу на зберігання та носіння зброї № НОМЕР_3 належить ОСОБА_1 та направив його в сторону ОСОБА_2 , який продовжував стояти біля автомобіля «VolksWagen LT» д.н.з. НОМЕР_1 . Рухаючись в сторону ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , тримаючи в руці самозарядний пістолет, направлений дулом в бік ОСОБА_2 , голосно наказав йому лягти на землю обличчям вниз.
Розуміючи та усвідомлюючи, що ОСОБА_2 є неозброєним, ігнорує вимогу лягти на підлогу обличчям вниз, усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій, ОСОБА_1 здійснив постріл із самозарядного пістолету з метою подолання волі ОСОБА_2 та доведення свого злочинного умислу, направленого на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_2 , до кінця.
В свою чергу, ОСОБА_2 нерозуміючи вимоги ОСОБА_1 , стоячи обличчям до останнього та усвідомлюючи, що на нього рухається особа, в руках якої знаходиться предмет, зовні схожий на пістолет, направлений в його сторону, побоюючись за своє життя та здоров`я, також направився в сторону ОСОБА_1 та з метою самозахисту, своєю рукою, у якій знаходилась скляна пляшка, вдарив останнього у ділянку голови.
Одночасно з цим, ОСОБА_1 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки у виді тілесного ушкодження і бажаючи їх настання, здійснив постріл в ОСОБА_2 з самозарядного пістолету марки «Glock 19», поціливши у ліву ногу останнього. Від отриманого пострілу, ОСОБА_2 зупинився та відійшов назад, а потім впав на землю.
За ступенем тяжкості вищевказане ушкодження відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 43/Е від 20.02.2017 відноситься до тяжкого тілесного ушкодження (за критерієм небезпеки для життя), яке викликало у потерпілого тривалий розлад здоров`я.
Згідно висновку комплексної судової експертизи зброї та експертизи продуктів пострілу № 696-698/17-33/7079/17-34 від 11.05.2017 року, наданий на дослідження пістолет є короткоствольною нарізною вогнепальною зброєю - пістолетом «Glock 19», калібру 9х19 мм, № НОМЕР_4 , виробництва Австрія, виготовлений заводським способом. Здійснювати постріли з наданого на дослідження пістолету бойовими припасами можливо.
Вироком Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 березня 2021 року ОСОБА_1 визнано не винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 Кримінального кодексу України, та виправдано за недоведеністю в діяннях обвинуваченого складу кримінального правопорушення. Кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України, закрито.
Місцевий суд в обґрунтування ухваленого рішення вказав, що доказів, на які посилається сторона обвинувачення, недостатньо для доведення "поза розумним сумнівом" причетності ОСОБА_1 до вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, оскільки достатніх та допустимих доказів його участі у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення органом досудового розслідування не здобуто, стороною обвинувачення не надано, а судом не встановлено.
У мотивувальній частині виправдувального вироку суд зазначив про те, що ОСОБА_1 діяв у стані необхідної оборони, що виключає його кримінальну відповідальність згідно до вимог ст. 36 КК України. На переконання суду, кожний акт поведінки ОСОБА_1 протягом конфлікту був адекватним та достатнім для відповіді на неправомірні дії ОСОБА_2 : зауваженню про вибачення передувала образа його дружини ОСОБА_4 з боку ОСОБА_2 в нецензурній формі, яка містила погрози сексуального характеру; здійсненню попереджувального пострілу передували активні дії з рухом назустріч і пляшкою в руці; пострілу в ногу передувало посягання на життя шляхом завдання удару пляшкою по голові та подальші погрози. Другий постріл було зроблено свідомо не в тулуб, а в ногу, одразу після удару пляшкою, з метою припинення зухвалих хуліганських дій та погроз життю обвинуваченого та його дружини. Саме неправомірна поведінка потерпілого зумовила такий розвиток подій, та обвинувачений ОСОБА_1 цілком правомірно скористався своїм конституційним правом, передбаченим ст. 27 Конституції України, відповідно до якої кожен має право захищати своє життя і здоров`я, життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань. Також суд при оцінці дій обвинуваченого ОСОБА_1 врахував факт надання ним першої медичної допомоги, а саме перетягування ременем ноги ОСОБА_2 задля припинення кровотечі, та факт здійснення попереджувального пострілу. Адже, якби у останнього дійсно був умисел на заподіяння тяжкого тілесного ушкодження ОСОБА_2 , здійснення попереджувального пострілу є відверто нелогічною дією, так само, як і надання першої невідкладної медичної допомоги.
Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що сформульоване обвинувачення відносно ОСОБА_1 не знайшло свого безспірного підтвердження у судовому засіданні для того, щоб вважати доведеним пред'явлене йому обвинувачення за ч. 1 ст. 121 КК України.
Провадження у справі в частині цивільного позову потерпілого ОСОБА_2 до обвинуваченого ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди закрито.
Вирішено питання про речові докази у провадженні.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 16 червня 2021 року вищевказаний вирок залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати постановлені судові рішення у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Зазначає про те, що вирок суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. ст. 94, 370, 374 КПК України. Вказує, що судом надана невірна оцінка встановленим фактичним обставинам справи та не наведено належних мотивів залишення поза увагою більшості письмових та речових доказів, досліджених в ході судового розгляду. До того ж, в порушення ст. 94 КПК України, беручи до уваги доказ сторони захисту - висновок експерта № 0706/017-П за результатами проведення судової психологічної експертизи (опитування із застосуванням спеціального технічного пристрою - комп'ютерного поліграфа) від 7 червня 2017 року суд першої інстанції не встановив наявність оригіналу вказаного висновку експерта та додатків до нього. Тобто, надаючи оцінку допустимості вказаного доказу суд першої інстанції не перевірив його з точки зору належності та достовірності, та врахував його як доказ невинуватості обвинуваченого ОСОБА_1 . Вважає, що суд першої інстанції неправильно надав оцінку діям обвинуваченого ОСОБА_1 як діяння у стані необхідної оборони, оскільки суд констатував у вироку факт застосування обвинуваченим ОСОБА_1 зброї стосовно неозброєного потерпілого ОСОБА_2 , за результатами чого останній отримав тяжкі тілесні ушкодження, що прямо виключає можливість віднесення дій обвинуваченого до дій у стані необхідної оборони. Таким чином, в порушення вимог ст. 413 КПК України, суд першої інстанції, у зв`язку з неправильним тлумаченням закону, а саме ст. 36 КК України, відніс дії обвинуваченого ОСОБА_1 за встановлених судовим розглядом обставин події до стану необхідної оборони, не застосував закон, який підлягає застосуванню, а саме положення ч. 1 ст. 121 КК України. Вважає, що судом першої інстанції допущено порушення вимог статей 349, 371 КПК України під час встановлення та зміни обсягу та порядку дослідження доказів, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, оскільки вказані порушення прямо ставлять під сумнів ухвалення виправдувального вироку. Вказує на те, що суд апеляційної інстанції не перевірив належним чином доводи апеляційної скарги прокурора, обґрунтованих відповідей та належної оцінки їм не надав. Ухвала апеляційного суду, на переконання прокурора, не відповідає вимогам ст. 419 КПК України. Обґрунтовуючи свої доводи, прокурор посилається у касаційній скарзі на судову практику Верховного Суду.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні суду касаційної інстанції прокурор Обихвост Д.С. підтримав доводи, викладені в касаційній скарзі, просив її задовольнити.
Виправданий ОСОБА_1 та його захисники Федур А.А., Федур А.А. у судовому засіданні, а також у письмових запереченнях, надісланих до суду касаційної інстанції, доводи, викладені в касаційній скарзі прокурора, вважали необґрунтованими, постановлені судові рішення просили залишити без зміни.
Мотиви Суду
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При цьому за ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї ст