Постанова
Іменем України
17 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 754/3288/19
провадження № 51-4228 км 21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Білик Н.В.,
суддів Кравченка С.І., Ємця О.П.
за участю:
секретаря судового засідання Антонюка Н.В.,
прокурора Єременка М.В.,
захисника Шевчука В.В.,
засудженого ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та його захисника Шевчука В.В. на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 18 лютого 2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 07 червня 2021 року у кримінальному провадженні № 12019100030000566 за обвинуваченням
ОСОБА_1 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Деснянського районного суду м. Києва від 18 лютого 2021 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 6800 грн., з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 5000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Із ПАТ «Європейський страховий альянс» на користь ОСОБА_2 стягнуто 8 248,12 грн. у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 412,41 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 07 червня 2021 року вирок районного суду змінено. Виключено з вироку вказівку про призначення ОСОБА_1 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.
Цивільний позов ОСОБА_2 задоволено. Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 24 402,65 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди та 32 700 грн. у рахунок відшкодування матеріальної шкоди.
В решті вирок залишено без зміни.
За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він 19 січня 2019 року приблизно о 14:00 год., керуючи технічно справним автомобілем Mitsubishi Colt та рухаючись заднім ходом по паркувальному майданчику навпроти будинку № 4 по вул. Драйзера в м. Києві, порушив вимоги п. 1.3, п. 2.3.б та п. 10.9 Правил дорожнього руху, проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою, вчасно не реагував на її зміну, рухаючись заднім ходом по паркувальному майданчику створив небезпеку для руху, не дав дорогу іншим учасникам руху, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_2 , яка знаходилася біля задньої частини автомобіля.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпіла отримала тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.
Порушення водієм ОСОБА_1 вимог п.п. 1.3, 2.3.б, 10.9 Правил дорожнього руху знаходиться у прямому причинному зв`язку з наслідками даної дорожньо-транспортної пригоди.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник просить скасувати судові рішення та закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 . Вказує на порушення вимог кримінального процесуального закону під час досудового розслідування, оскільки ОСОБА_1 відмовився від захисника не у його присутності, на досудовому слідстві захисника не було, що призвело до порушення прав обвинуваченого на захист, а отже, всі отримані таким чином докази є недопустимими.
Стверджує, що:
- стороні захисту усупереч ст. 290 КПК України не були відкриті всі докази, а саме, матеріали про призначення судово-медичної експертизи щодо потерпілої та її медична документація, відеозапис з камери спостереження, де зафіксовано ДТП;
-ставить під сумнів отримані потерпілою тілесні ушкодження саме під час ДТП та через розбіжності у написанні прізвища;
- у матеріалах провадження відсутній у повному обсязі журнал судового засідання;
- апеляційний суд безпідставно переклав зі страхової компанії на обвинуваченого обов`язок відшкодування завданої під час ДТП шкоди;
- розмір відшкодування матеріальної шкоди не підтверджено належними квитанціями на придбання ліків.
Крім того, захисник стверджує, що проголошена в апеляційному суді резолютивна частина ухвали відрізняється від тієї, яку він отримав поштою.
Засуджений у своїй касаційній скарзі порушує питання про скасування судових рішень у частині вирішення цивільного позову та направлення провадження на новий розгляд у порядку цивільного судочинства. Зазначає, що розмір стягненої з нього суми у рахунок відшкодування моральної шкоди потерпілій є необґрунтованим та завищеним, а рішення апеляційного суду про стягнення з нього суми на відшкодування витрат потерпілої на сторонній догляд суперечить вимогам закону.
Позиції інших учасників судового провадження
На касаційні скарги надійшли заперечення від потерпілої ОСОБА_2 та ПАТ «Європейський страховий альянс», в яких вони просили залишити скарги без задоволення.
Захисник та засуджений підтримали свої скарги та просили скасувати судові рішення.
Прокурор у суді касаційної інстанції заперечував проти задоволення скарг, вважав судові рішення законними та обґрунтованими.
Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді
Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Згідно зі ст. 433 цього Кодексу суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також наявність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Мотиви суду
Захисник у своїй касаційній скарзі просить закрити кримінальне провадження з підстав не доведення винуватості ОСОБА_1 . Тобто, захисник просить суд касаційної інстанції дати доказам у справі іншу оцінку, ніж дали суди попередніх інстанцій. У той же час суд касаційної інстанції відповідно до ст. 433 КПК України позбавлений можливості досліджувати докази та встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржуваних судових рішеннях. При перевірці доводів касаційних скарг суд виходить із фактичних обставин, встановлених судами. Тому таке клопотання захисника суперечить вимогам закону і не підлягає задоволенню.
Як видно з матеріалів кримінального провадження, висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушеннязроблено з дотриманням вимог ст. 23 КПК України, на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, підтверджених доказами, які було досліджено та перевірено під час судового розгляду, а також оцінено відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Так, судом у вироку вірно взято до уваги показання потерпілої, свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 щодо конкретних обставин події, протокол огляду місця ДТП зі схемою, висновок судово-медичної експертизи, згідно якої у потерпілої виявлено тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, відеозапис з камери спостереження, де зафіксовано обставини наїзду на потерпілу, які суд оцінив як кожен окремо, так і у сукупності, та визнав належними і допустимими доказами. Такі висновки суду належним чином обґрунтовані і з ними погоджується суд касаційної інстанції.
Посилання захисника на недопустимість доказів унаслідок порушення під час досудового розслідування права ОСОБА_1 на захист, не ґрунтуються на законі.
Положеннями ст. 48 КПК України урегульоване питання залучення захисника підозрюваним, обвинуваченим або іншими особами на прохання підозрюваного чи обвинуваченого на будь-якій стадії провадження. Дана норма закону передбачає право підозрюваного, обвинуваченого як укласти договір із захисником за своїм вибором або скористатися послугами адвоката для здійснення захисту за призначенням, так і відмовитися від послуг захисника за умови, що його участь не є обов`язковою. При відмові від послуг захисника особа відмовляється від професійної юридичної допомоги та здійснює захист своїх інтересів самостійно.
У той же час положення ст. 54 КПК України, на які посилається у скарзі захисник, регулюють питання відмови підозрюваного, обвинуваченого від конкретного захисника, якого він раніше обрав чи який йому був призначений. Таким чином, наведені норми процесуального закону стосуються питань, що мають різну правову природу.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_1 на досудовому розслідуванні, після ознайомлення його під розпис з правами та обов`язками підозрюваного, в тому числі із правом мати захисника, письмово повідомив про відсутність бажання мати захисника на даному етапі провадження. Оскільки у цьому кримінальному провадженні участь захисника не є обов`язковою, така відмова не суперечить вимогам закону.
У подальшому, під час підготовчого судового засідання, обвинувачений заявив клопотання про надання йому адвоката для здійснення захисту за призначенням. Зазначене клопотання судом було задоволено. Отже, жодних порушень права на захист не встановлено.
Так само не заслуговують на увагу доводи про не відкриття доказів, відповідно до вимог ст. 290 КПК України.
Аналізуючи доводи захисника про невідкриття стороні захисту матеріалів про призначення судово-медичної експертизи щодо потерпілої та її медичної документації, Суд виходить із позиції, викладеної в постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 27 січня 2020 року (справа № 754/14281/17), згідно якої відсутність у матеріалах кримінального провадження медичних документів, на підставі яких сформовано висновок експерта, невідкриття цих документів стороні захисту на стадії виконання ст. 290 КПК України не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону в аспекті ст. 412 вказаного Кодексу, та автоматично не тягне за собою визнання експертного дослідження недопустимим доказом, й скасування на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України судових рішень, якщо зазначені документи було отримано у визначеному законом порядку.
Матеріали провадження свідчать, що судово-медична експертиза була проведена на підставі клопотання слідчого, для її проведення була надана уся необхідна медична документація потерпілої, що підтвердив у судовому засіданні експерт. Та обставина, що у постанові слідчого про проведення експертизи була допущена помилка в прізвищі, не може свідчити про недопустимість такої експертизи, оскільки вона проводилася саме відно