ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 372/868/20
провадження № 51-5231км21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Матієк Т.В.,
суддів Марчука О.П., Слинька С.С.,
за участю:
секретаря судового засідання Трутенко А.Ю.,
прокурора Піх Ю.Г.,
захисника Луцика А.А.,
засудженої (в режимі відеоконференції) ОСОБА_1 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Луцика А. А. на вирок Обухівського районного суду Київської області від 15 липня 2020 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 3 серпня 2021 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020110230000312, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та жительки АДРЕСА_1 ), раніше неодноразово судимої, останній раз 28 лютого 2020 року Обухівським районним судом Київської області за ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК.
Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і встановлені обставини
За вироком Обухівського районного суду Київської області від 15 липня 2020 року ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК, і призначено їй покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ч. 4 ст.70 КК за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарань, призначених за вироком Обухівського районного суду Київської області від 28 лютого 2020 року та за даним вироком, остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 5 місяців.
Вирішено питання щодо речових доказів у цьому кримінальному провадженні.
За вироком ОСОБА_1 визнана винуватою у тому, що вона 26 лютого 2020 року приблизно о 14:00, будучи раніше судимою за злочини проти власності, перебуваючи біля під`їзду будинку АДРЕСА_2 , побачила потерпілу ОСОБА_2 , 1943 року народження, яка виходила з будинку, спираючись на ходунки, на поличці яких лежав мобільний телефон, діючи умисно, повторно, із корисливих мотивів, скориставшись обмеженими можливостями потерпілої в пересуванні, відкрито, із застосуванням фізичного насильства до потерпілої, яке не є небезпечним для життя та здоров`я останньої, штовхнула ОСОБА_2 , схопила належний останній мобільний телефон марки «Nokіa», модель 1280, ІМЕЙ НОМЕР_1 , вартістю 200 грн та втекла з місця злочину і розпорядилася викраденим на власний розсуд.
Київський апеляційний суд ухвалою від 3 серпня 2021 року апеляційні скарги захисника та обвинуваченої залишив без задоволення, а зазначений вирок районного суду щодо ОСОБА_1 - без змін.
Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі захисник порушує питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_1 та просить на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК закрити кримінальне провадження у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення її винуватості. Стверджує про однобічність і неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Вказує, що вину її підзахисної у вчиненні грабежу не доведено, а висновки судів щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 ґрунтуються на припущеннях (показання потерпілої) та неналежних і недопустимих доказах (висновок експерта). Зазначає, що висновок експерта є сумнівним, оскільки він проводився по фотознімках мобільного телефона, вважає, що його вартість була завищена. Також вказує на те, що судами попередніх інстанцій безпідставно відмовлено у задоволенні його клопотання про виклик та допит у судовому засіданні експерта, який проводив товарознавчу експертизу. Зазначає, що апеляційний суд не зважив на допущені порушення й необґрунтовано відхилив вимоги сторони захисту, постановивши ухвалу, яка не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.
Позиції учасників судового провадження
Захисник Луцик А.А. та засуджена підтримали касаційну скаргу та просили її задовольнити.
Прокурор заперечувала проти задоволення касаційної скарги.
Мотиви Суду
Згідно з вимогами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При вирішенні питання про скасування або зміну вироку, ухвали, відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК, суд касаційної інстанції керується статтями 412-414 цього Кодексу і не переглядає судові рішення з підстав однобічності і неповноти судового розгляду, щодо невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, про що вказує захисник у касаційній скарзі. Натомість саме такі підстави є предметом перегляду суду апеляційної інстанції.
Обвинувальний вирок ухвалюється судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Захисник у касаційній скарзі вказує на недоведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні відкритого викрадення чужого майна (грабіж), поєднаного із насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров`я потерпілого, повторно та використання судом для обґрунтування своїх висновків недопустимих доказів (висновку експерта).
Проте зазначені доводи сторони захисту не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок місцевого суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції, щодо доведеності винуватості засудженої ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК, зроблено з додержанням вимог ст. 23 КПК на підставі об`єктивного з`ясування усіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до вимог ст. 94 КПК.
Зокрема, свої висновки про винуватість ОСОБА_1 суд першої інстанції обґрунтував показаннями: потерпілої ОСОБА_3 (яка суду пояснила, що вона, спираючись на ходунки,на поличці яких лежав мобільний телефон, виходила зі свого під`їзду, в цей момент до неї підбігла раніше відома ОСОБА_1 («ОСОБА_1 - наркоманка»), схопила її телефон та намагалася одразу втекти. Однак, вона схопила її за руку, але ОСОБА_1 відштовхнула її, від чого вона втратила рівновагу, але втрималася на ногах лише через те, що оперлася на стіну будинку. Після чого ОСОБА_1 втекла з телефоном); свідка ОСОБА_4 (яка пояснила, що вона побачила свою бабусю ОСОБА_2 , яка плакала та жалілася, що « ОСОБА_1 - наркоманка » у неї вкрала мобільний телефон. Через деякий час вона із вікна своєї квартири побачила ОСОБА_1 , вибігла надвір, затримала її, потім підвела її до ОСОБА_2 і та її опізнала, вказавши, що саме вона вкрала у неї телефон. Після чого вона викликала поліцію).
Отже, місцевий суд обґрунтовано визнав показання потерпілої та свідка послідовними й такими, що не містять істотних суперечностей, узгоджуються між собою та іншими доказами, і підстав не довіряти їм у суду першої інстанції не було. Мотивів для обмови потерпілою та свідком засудженої суд не встановив.
Крім цього, винуватість засудженої підтверджується дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, а саме даними, які містяться у протоколі огляду місця події; у протоколах слідчих експериментів за участю потерпілої та засудженої ОСОБА_1 , в ході якого остання показала, як схопила телефон потерпілої з ходунків та на її очах втекла з ним; у висновку експерта судово-товарознавчої експертизи та інших доказах, зміст яких детально відтворено у вироку, яким суд