ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 243/7977/18
провадження № 51-3006км21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Матієк Т.В.,
суддів Марчука О.П., Слинька С.С.,
за участю:
секретаря судового засідання Трутенко А.Ю.,
прокурора Чабанюк Т.В.,
виправданого ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),
захисника Овчаренка О.О. (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції на вирок Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 03 березня 2020 року та ухвалу Донецького апеляційного суду від 22 березня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за
№ 42018051720000062, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Слов`янська Донецької області, жителя АДРЕСА_1 ), такого, що не має судимості,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 03 березня
2020 року ОСОБА_1 визнано невинуватим за ч. 2 ст. 367 КК та виправдано на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК у зв`язку з недоведеністю, що в його діянні є склад кримінального правопорушення.
Органами досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався у тому, що він, працюючи на посаді директора Комунального підприємства Миколаївської міської ради «Миколаївське управління капітального будівництва» (далі - КП «Миколаївське УКБ»), будучи службовою особою, уповноваженою на виконання організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій підприємства, в період часу з 01 грудня 2014 року по червень 2015 року вчинив службову недбалість, а саме неналежно виконував свої службові обов`язки, пов`язані із здійсненням нагляду і контролю за ходом, якістю, вартістю та обсягами виконаних працівниками ТОВ «Преторіянець» робіт згідно договорів підряду, через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам, за таких обставин.
Так, між КП «Миколаївське УКБ» та ТОВ «Преторіянець» були укладені договори підряду № 05/12 від 01 грудня 2014 року, № 06/12 від 12 грудня 2014 року, № 01/03 від 17 березня 2015 року, № 02/03 від 17 березня 2015 року про виконання робіт по реконструкції ділянок трубопроводів напірної каналізації діаметром 400 мм КП «Сервіскомуненерго» від ФНС № 3 до очисних споруд м. Миколаївки. У ході цих робіт працівниками ТОВ «Преторіянець» складались акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в (далі - акт), які підписувались ОСОБА_1 та директором ТОВ «Преторіянець» та на підставі яких проводилась оплата за виконані роботи на рахунок ТОВ «Преторіянець».
31 грудня 2014 року, 07, 24 квітня та 16 червня 2015 року ОСОБА_1 , не перевіривши об`єми фактично виконаних робіт на об`єктах згідно договорів підряду, підписав акти, в яких були зазначені об`єми виконаних робіт, що не відповідають фактичним та були завищені на загальну суму 507496, 57 грн, яку КП «Миколаївське УКБ» перерахувало на рахунок ТОВ «Преторіянець», внаслідок чого державним інтересам в особі Миколаївської міської ради було завдано матеріальної шкоди.
Ухвалою Донецького апеляційного суду від 22 березня 2021 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а виправдувальний вирок щодо
ОСОБА_1 - без зміни.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції.
На обґрунтування своїх вимог зазначає, що ОСОБА_1 безпідставно виправдано у вчиненні інкримінованого злочину. Вважає, що суд не дав належну оцінку доказам в їх сукупності та взаємозв`язку, а своє рішення обґрунтував на показаннях ОСОБА_1 , ігноруючи докази сторони обвинувачення. Зокрема, суд не взяв до уваги контракт та умови договорів підряду, підписаних
ОСОБА_1 , якими він мав керуватися при прийнятті робіт та підписанні відповідних актів і які покладали на нього обов`язок перевіряти фактичний об`єм виконаних робіт, недотримання яких призвело до матеріальних збитків. Стверджує, що судом безпідставно визнані недопустимими доказами протокол огляду місця події від 17 березня 2017 року із фототаблицею до нього та висновки експерта
№ 287 та № 1926/1927. При цьому посилається на те, що зазначений протокол, а також висновок експерта № 287 (на підставі яких був сформований висновок експерта № 1926/1927), які знаходилися в матеріалах іншого кримінального провадження, отримані слідчим відповідно до вимог ст. 93 КПК, а тому висновок суду про те, що ці докази здобуті органами досудового розслідування з порушенням вимог статей 159, 160 КПК, є помилковим. Також зазначає, що суд безпідставно послався у вироку на те, що в обвинувальному акті в порушення вимог п. 2 ч. 1 ст. 91 КПК не зазначено, а в судовому засіданні не надано доказів стосовно форми вини, мотиву та мети вчинення ОСОБА_1 злочину. На думку сторони обвинувачення, як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду справи встановлено суб`єктивну сторону ч. 2 ст. 367 КК, яка характеризується необережною формою вини, а мотив та мета не є її обов`язковими ознаками. Також стверджує, що апеляційний суд на зазначені порушення увагу не звернув, не перевірив належним чином його доводи з приводу необґрунтованого виправдання ОСОБА_1 , помилково погодився з висновками місцевого суду та безпідставно залишив його апеляційну скаргу без задоволення. Вважає вирок та ухвалу такими, що не відповідають вимогам
Позиції учасників судового провадження
Прокурор підтримала доводи касаційної скарги частково, просила скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
ОСОБА_1 та його захисник заперечували проти задоволення касаційної скарги прокурора та просили судові рішення залишити без зміни.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Частиною 1 ст. 412 КПК передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та