ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 727/8870/20
провадження № 51-4478км21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального
суду у складі
головуючого Яковлєвої С. В.,
суддів Марчука О. П., Наставного В. В.,
за участю:
секретаря судового
засідання Трутенко А. Ю.,
прокурора Гайдая С. Г.,
захисника Скорика О. А.,
засудженого ОСОБА_1 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Чернівецькогоапеляційного суду від 22 червня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020260000000448, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), такого, що судимості не має,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Шевченківського районного суду м. Чернівців від 12 квітня 2021 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК із застосуванням ст. 69 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.
Згідно з вироком суду, 6 вересня 2020 року приблизно о 00:50 ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Seat Leon» (державний номерний знак НОМЕР_1 ), рухався в темну пору доби, із суттєвим перевищенням дозволеної в межах населеного пункту швидкістю по просп. Незалежності, зі сторони вул. Героїв Майдану у напрямку вул. Небесної Сотні в м. Чернівці. При цьому, наближаючись до пішохідного переходу, який розташований навпроти будинку № 115 просп. Незалежності в м. Чернівці та обладнаний світлофором, на якому горів жовтий миготливий сигнал для транспортних засобів, проявив самовпевненість і неуважність до дорожньої обстановки і виборі швидкості руху, не переконався, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека, продовжив рух, у результаті чого скоїв наїзд на ОСОБА_2 , яка переходила проїзну частину дороги в межах вказаного пішохідного переходу зліва направо відносно напрямку руху автомобіля. В результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпілій заподіяно тяжкі тілесні ушкодження, від яких настала смерть останньої.
Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу прокурора, апеляційні скарги захисника та потерпілої задовольнив. Змінив вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання та на підставі ст. 75 КК звільнив ОСОБА_1 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, з іспитовим строком тривалістю 2 роки, та поклав на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК. У решті вирок суду залишив без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуально закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у цьому суді. Вказує на те, що суд апеляційної інстанції, при звільнені засудженого від відбування покарання з випробуванням, послався на ті ж обставини, що були враховані місцевим судом при призначенні покарання із застосуванням ст. 69 КК. Враховуючи наведене, рішення суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК та підлягає скасуванню.
У запереченнях на касаційну скаргу захисник Скорик О. А. зазначає про необхідність залишення її без задоволення.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити. Засуджений та захисник заперечували проти її задоволення.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 434 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
Висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, кваліфікація його дій та призначене покарання із застосуванням положень ст. 69 КК в касаційній скарзі прокурора не оспорюються.
Щодо доводів прокурора, викладених у його касаційній скарзі, про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого ОСОБА_1 внаслідок м`якості, то колегія судів дійшла наступного висновку.
Відповідно до статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації це покарання за своїм видом та розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, що його пом`якшують і обтяжують.
За змістом ст. 69 КК призначення основного покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, може мати місце лише за наявності декількох (не менше