ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 440/1432/17
провадження № 51-5581км21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Бородія В. М.,
суддів Мазура М. В., Чистика А. О.,
за участю:
секретаря судового засідання Лисоконь І. В.,
прокурора Костюка О. С.,
виправданого ОСОБА_1 ,
(у режимі відеоконференції),
захисника Семенини В. М.,
(у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора Замараєва Романа Миколайовича, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Львівського апеляційного суду від 15 вересня
2021 року стосовно
ОСОБА_1 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Стільсько Миколаївського району Львівської області, жителя
АДРЕСА_1 ), зареєстрованого там же, раніше не судимого,
якого обвинувачено у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3
ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Буського районного суду Львівської області від 08 вересня 2020 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред`явлених обвинуваченнях за ч. 3 ст. 191, ч. 2
ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК та виправдано на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у зв`язку з недоведеністю в діянні обвинуваченого складів кримінальних правопорушень.
Відмовлено у задоволенні цивільного позову прокурора, заявленого в інтересах держави на суму 227 886,86 грн.
Вирішено питання щодо частини речових доказів у кримінальному провадженні.
Львівський апеляційний суд ухвалою від 15 вересня 2021 року вирок Буського районного суду Львівської області від 08 вересня 2020 року щодо ОСОБА_1 залишив без змін, а апеляційну скаргу прокурора Замараєва Р. М. - без задоволення.
Згідно з вироком органом досудового розслідування ОСОБА_1 пред`явлено обвинувачення в тому, що він, обіймаючи посаду директора ДП «Буське лісове господарство», будучи службовою особою, уповноваженою на виконання адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій, за попередньою змовою групою осіб із виконуючим обов`язки лісничого Боложинівського лісництва ДП «Буське лісове господарство» ОСОБА_2 , матеріали стосовно якого виділено в окреме провадження, за пособництва фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , матеріали стосовно яких виділено в окреме провадження, вчинили розтрату належних зазначеному підприємству лісоматеріалів на суму 12 685,29 грн.
Крім цього, органом досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що, будучи директором ДП «Буське лісове господарство», 26 листопада 2015 року, перебуваючи в адміністративному приміщенні цього підприємства, що на вул. Січових Стрільців, 39 у м. Буську Львівської області, уклав, підписав та скріпив відтиском печатки підприємства контракт від 26 листопада 2015 року № 26112015 з фірмою «Wood Soursce» (Чехія) в особі її директора, на поставку деревини дров`яної хвойних порід загальною кубомасою 1000 куб. м за ціною 22 та 24 євро за 1 куб. м залежно
від станції відправлення. Загальна сума контракту складала 23 000 євро. Згідно з цим контрактом у ньому були вилучені пункти, прописані в попередньому контракті від
03 січня 2015 року № 03-01-15, а саме щодо 100 % передоплати за товар на валютний рахунок продавця та сплати продавцю штрафу в разі затримки платежу більше 90 днів із дня, коли товар перетне державний кордон. Вказані дії ОСОБА_1 призвели до несвоєчасної оплати фірмою «Wood Soursce» відвантаженої їм лісопродукції та в результаті призвели до виникнення заборгованості перед ДП «Буське лісове господарство». Внаслідок невчасного, а також неналежного вжиття заходів з боку ОСОБА_1 щодо вчасного нарахування штрафних санкцій за невиконання умов вищезазначеного контракту було допущено протермінування строків нарахування штрафних санкцій, відповідно підприємством не отримано додаткових доходів
- штрафних санкцій у сумі 227 886,86 грн. Таким чином унаслідок прийнятого неефективного рішення директором лісгоспу ОСОБА_1 в частині укладення нового контракту, незважаючи на дію чинного контракту від 03 січня 2015 року № 03-01-15,
на економічно невигідних окремих умовах, зокрема в частині непередбачення
в контракті передоплати за реалізовану лісопродукцію та штрафних санкцій, створено передумови для факту несвоєчасної оплати за відвантажену лісопродукцію.
Крім цього, органом досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що, достовірно знаючи про те, що працівниками підприємства було виявлено самовільні рубки дерев загальною кубомасою 340 куб. м, розмір збитків стосовно яких становив 1 733 839,89 грн, згідно з польовими переліковими відомостями самовільно зрізаних дерев за 12-18 травня 2016 року, складеними ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , 03 червня
2016 року, перебуваючи в адміністративному приміщенні ДП «Буське лісове господарство», підписав лист із завідомо неправдивою інформацією, внесеною в нього, на ім`я в. о. начальника Львівського обласного управління лісового та мисливського господарства про те, що головний лісничий ДП «Буський лісгосп» ОСОБА_10 самовільно заніс в книгу лісопорушень 24 травня 2016 року відомості про самовільні рубки в Полоничному лісництві, без підпису в. о. директора підприємства ОСОБА_11 , у зв`язку з цим, просив дані, передані в Львівське обласне управління лісового та мисливського господарства вважати недійсними. Крім цього, ОСОБА_1 , достовірно знаючи про те, що за результатами прийому-передачі Полоничного лісництва, працівниками підприємства було виявлено самовільні рубки дерев загальною кубомасою 340 куб. м, надав підлеглому працівнику - інженеру охорони та захисту лісу ДП «Буське лісове господарство» ОСОБА_5 вказівку зменшити кількість фактично виявлених самовільних рубок під час прийому-передачі Полоничного лісництва. ОСОБА_1 29 червня 2016 року, вивчивши інформацію щодо незаконних рубок, скоєних у лісах зазначеного підприємства з початку 2016 року, станом на 29 червня 2016 року, виправлену за його вказівкою ОСОБА_5 , підписав її, завідомо достовірно знаючи, що вона є неправдивою. Інформація була скерована в Львівське обласне управління лісового та мисливського господарства для вжиття заходів реагування. Цього ж дня ОСОБА_1 надав вказівку ОСОБА_5 принести до нього в кабінет книгу лісопорушень, у якій фіксуються всі факти виявлених незаконних рубок дерев по підприємству, та сказав викреслити з неї внесені відомості про виявлення незаконних рубок, після чого ОСОБА_5 під впливом ОСОБА_1 вніс неправдиві відомості в книгу лісопорушень.
Таким чином, органом досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачувався у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених: ч. 3 ст. 191 КК, а саме в розтраті чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому за попередньою змовою групою осіб; ч. 2 ст. 364 КК, а саме у зловживанні своїм службовим становищем, тобто в умисному, в інтересах третіх осіб використанні службовою особою становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки інтересам юридичних осіб, та ч. 1 ст. 366 КК, тобто у складанні, видачі завідомо неправдивого офіційного документа.
Вимоги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу Львівського апеляційного суду від 15 вересня 2021 року і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що під час ухвалення вищевказаного рішення істотно порушено вимоги кримінального процесуального закону та неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність. На думку прокурора, апеляційний суд безпідставно погодився з висновками місцевого суду щодо недопустимості ряду доказів, зокрема фактичних даних, що містяться у протоколі обшуку від 22 жовтня 2016 року, а саме що стосується обшуку автомобіля «Урал» з лісопродукцією, розміщеною на ньому. Стверджує, що вказаний вантажний автомобіль разом з лісопродукцією було вилучено під час обшуку в лісопильному цеху. Дозвіл на проведення обшуку в цьому цеху надано ухвалою слідчого судді. При цьому в ході обшуку виявлено, що автомобіль перебував у лісопильному цеху і з нього здійснювалося відвантаження лісопродукції. Крім цього, прокурор відмічає, що на вилучений під час обшуку автомобіль «Урал» ухвалою слідчого судді було накладено арешт. Також прокурор посилається на безпідставне визнання недопустимими ряду доказів у зв`язку з тим, що вони не були відкриті стороні захисту в порядку ст. 290 КПК, а також не були відкриті клопотання про надання дозволів на проведення негласних слідчих (розшукових) дій (далі - НСРД), постанови прокурора та ухвали слідчого судді про надання дозволів на проведення НСРД. Посилається на те, що суд не взяв до уваги позицій з цього питання, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду у справах № 751/7557/15-к та 640/6847/15-к. Також зазначає про необґрунтоване визнання недопустимими доказами лісоматеріалів, вилучених під час обшуку в приміщенні лісопильного цеху, автомобіля «Урал», книги лісопорушень ДП «Буське лісове господарство», оскільки наявні протоколи про надання доступу до всіх матеріалів кримінального провадження. Крім того, акцентує, що суд самостійно, без застосування спеціальних знань зробив висновок про те, що надані на дослідження оптичні носії не є оригіналами, а копіями оскільки відтворення відеозаписів відбулося вибірково та частково не в хронологічному порядку. В цьому аспекті прокурор зазначає про неврахування судом позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 19 серпня 2021 року у справі
№ 756/8124/19, згідно з якою у випадку зберігання інформації на кількох електронних носіях кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги представника органу публічного обвинувачення. При цьому посилався на те, що докази отримані під час проведення обшуку не підтверджують винуватості ОСОБА_1 в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, а доводять винуватість інших осіб у вчиненні протиправних дій. На думку, прокурора лише фактичні дані, отримані внаслідок проведення НСРД доводять винуватість ОСОБА_1 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 3 ст. 191 КК, однак вони обґрунтовано визнані судами недопустимими доказами у зв`язку з порушенням приписів ст. 290 КПК. Крім того, прокурор зазначив, що в апеляційній скарзі представника органу публічного обвинувачення не ставилося питання про повторне дослідження доказів.
Виправданий та його захисник просили залишити рішення апеляційного суду без зміни,
а касаційну скаргу прокурора без задоволення.
Крім того, виправданий направив до Суду заперечення, в якому повністю погодився
з мотивами, наведеними в рішенні апеляційного суду, зокрема, щодо визнання ряду доказів у кримінальному провадженні стосовно нього недопустимими. Стверджує, що колегія суддів апеляційного суду обґрунтовано погодилася з висновками місцевого суду щодо незаконності проведення обшуку автомобіля «Урал», а також недопустимості доказів у зв`язку з порушенням стороною обвинувачення приписів
ст. 290 КПК. Зазначає, що апеляційний суд правомірно погодився з висновками місцевого суду про те, що прокурор не довів поза розумним сумнівом, що в його діях є склад кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 1
ст. 366 КК. Просив залишити рішення апеляційного суду без зміни, а касаційну скаргу прокурора без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, захисника та виправданого, перевіривши матеріали кримінального провадження, доводи, викладені в касаційній скарзі прокурора та запереченнях виправданого, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати
та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим (ст. 370 КПК). Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Положеннями ст. 94 КПК встановлено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 373 КПК виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа;
2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого
є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі
і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого
з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення. За змістом цієї норми закону в мотивувальній частині виправдувального вироку мають бути викладені результати дослідження, аналізу та оцінки доказів у справі, зібраних сторонами обвинувачення та захисту, в тому числі і поданих у судовому засіданні.
Ухвала апеляційного суду - це рішення вищого суду стосовно законності
й обґрунтованості вироку, ухвали, що перевіряються в апеляційному порядку,
та повинна відповідати тим же вимогам, що і вирок суду першої інстанції.
Згідно зі статтями 2, 7, 370, 404, 419 КПК при перегляді оспорюваного вироку апеляційний суд, дотримуючись засад кримінального провадження, зобов`язаний ретельно перевірити всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, з`ясувати, чи повно, всебічно та об`єктивно здійснено судове провадження, чи було у передбаченому вказаним Кодексом порядку здобуто докази обвинувачення, чи оцінено їх місцевим судом із додержанням правил ст. 94 КПК і відповідно до тих доказів, чи правильно було застосовано закон України про кримінальну відповідальність. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції має бути зазначено підстави, на яких її визнано необґрунтованою. Тобто в цьому рішенні слід проаналізувати аргументи скаржника і, зіставивши їх із фактичними даними, наявними у справі, дати на кожен із них вичерпну відповідь.
Колегія суддів вважає, що в цьому кримінальному проваджені судами попередніх інстанцій істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які могли б перешкодити судам ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, не допущено.
Згідно зі ст. 62 Конституції України, положеннями ст. 17 КПК особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, тобто з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина або встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання таких доказів, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності винуватості особи тлумачаться на
її користь.
Відповідно до змістуст. 92 КПК обов`язок доказування покладено на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом, чого в цьому кримінальному провадженні зроблено не було.
Як вбачається з обвинувальних актів, що містяться в матеріалах кримінального провадження, дії ОСОБА_1 органом досудового розслідування