Постанова
Іменем України
23 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 321/156/21
провадження № 61-7592св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (правонаступник ОСОБА_2 ),
відповідач - Михайлівська податкова інспекція,
особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_3,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 02 квітня 2021 року в складі судді Маловічко С. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та судових рішень судів попередніх інстанцій
У березні 2001 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Михайлівської податкової інспекції про продовження строку для прийняття спадщини та визнання права власності на земельний пай.
Рішенням Михайлівського районного суду Запорізької області від 29 березня 2021 року позов задоволено.
Продовжено ОСОБА_2 строк для прийняття спадщини і визнано за ним право на земельну частку (пай) розміром 6, 86 га, розташований на території КСП імені Свердлова Михайлівского району Запорізької області, посвідчене сертифікатом серії ЗП № 0095075, після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, 24 березня 2021 року ОСОБА_3, який не брав участі в справі, подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 02 квітня 2021 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 29 березня 2021 рокувідмовлено.
Апеляційний суд виходив з того, що апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складання повного тексту судового рішення особою, права якої цим судовим рішенням не порушено.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У квітні 2021 року ОСОБА_3 через представника ОСОБА_5 звернувся до Верховного Суду з касаційноюскаргою на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 02 квітня 2021 року, у якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасуватиоскаржувану ухвалу та передати справу на новий розгляд.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не дослідив належним чином матеріали справи, не врахував, що спір, який виник у цій справі, пов`язаний з порушенням його прав як спадкоємця після смерті батька ОСОБА_4, проте до участі в справі його залучено не було, у зв`язку з чим він не знав про наявність рішення суду першої інстанції й, відповідно, не мав можливості оскаржити його в установлений законом строк.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
24 червня 2021 року справа № 321/156/21 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 26 листопада 2021 року залучено до участі в справі ОСОБА_1 як правонаступника позивача ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позиція Верховного Суду
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).
Відповідно до частин першої й другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною третьою статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
Згідно з частиною шостою статті 357 ЦПК України питання про залишення апеляційної скарги без руху суддя-доповідач вирішує протягом п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги. Питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню.
Тлумачення вказаних норм дає підстави для висновку, що на стадії відкриття апеляційного провадження суддя-доповідач одноособово може вирішити лише питання залишення апеляційної скарги без руху. Питання щодо повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті та відкриття апеляційного провадження вирішує суд апеляційної інстанції. Його склад визначений у частині третій статті 34 ЦПК України, що міститься у Главі 3 розділу І "Загальні положення" ЦПК України. Згідно з цією нормою перегляд в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції здійснює колегія суддів суду апеляційної інстанції у складі трьох суддів.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 лютого 2021 року в справі № 263/4637/18 (провадження № 14-126цс20) зазначено, що регламентуючи порядок вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі, закон невипадково розмежував процесуальні питання, які під час перегляду в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції вирішує суддя-доповідач, та ті, які вирішує суд апеляційної інстанції. Велика Палата Верховного Суду вважала, що слова "суд апеляційної інстанції", вжиті у частинах першій і другій статті 358 ЦПК України, треба розуміти як колегію суддів суду апеляційної інстанції у складі трьох суддів у світлі загальних положень ЦПК України щодо складу суду, який здійснює перегляд в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції (частина третя статті 34 ЦПК України).
Суд апеляційної інстанції наведених вище положень ЦПК України не врахував, внаслідок чого помилково постановив ухвалу від 02 квітня 2021 року про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 одноособово, тобто неповноважним складом суду, а тому вказана ухвала суду апеляційної інстанції не може вважатися законною та обґрунтованою.