Постанова
Іменем України
21 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 759/3086/19
провадження № 61-17110св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Акціонерне товариство "К. Енерго", Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго",
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 30 січня 2020 року в складі судді Бабич Н. Д. та постанову Київського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року в складі колегії суддів: Ящук Т. І., Немировської О. В., Чобіток А. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
В лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (далі - ПАТ "Київенерго"), яке змінило свою назву на Акціонерне товариство "Київенерго", яке змінило назву на Акціонерне товариство "К.Енерго" (далі - АТ "К.Енерго"), Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - КП "Київтеплоенерго") та просив:
1) зобов`язати відповідачів припинити зловживання цивільними правами щодо нього в умовах їх монопольного (домінуючого) становища на ринку послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води та відсутності конкуренції на цьому ринку;
2) визнати укладеними між ним і відповідачами договори № 141040200400100 про надання послуг з централізованого опалення і централізованого постачання гарячої води (з використанням внутрішньобудинкових систем) на умовах, передбачених типовим договором про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, який було затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 з подальшими змінами;
3) визнати його право як фізичної особи на обслуговування без дискримінації під час надання йому КП "Київтеплоенерго" послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води і зобов`язати підприємство припинити його дискримінацію у цьому праві шляхом утримання власних офіційного веб-сайту в мережі Інтернет, аварійно-диспетчерської служби з телефонним зв`язком (контакт-центр), абонентських відділів (центрів обслуговування), а також зобов`язати особисто надсилати платіжні документи за надання цих послуг та укласти з банками договори на прийняття платежів за ці послуги;
4) визнати його право на оплату послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води у період з 01 травня 2015 року по 30 червня 2016 року з урахуванням показань будинкового теплолічильника та квартирного лічильника гарячої води за тарифами, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 146 від 17 жовтня 2014 року "Про встановлення тарифів на послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню суб`єктами господарювання, які є виконавцями цих послуг" і зобов`язати КП "Київтеплоенерго" зробити перерахунок плати цієї послуги;
5) визнати його право на оплату послуг з централізованого опалення у період з 01 жовтня 2016 року по 30 квітня 2017 року згідно з середньомісячними показниками будинкового теплолічильника у будинку АДРЕСА_1 за попередній опалювальний період 2015-2016 років з урахуванням вимог пункту 12 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 та зобов`язати КП "Київтеплоенерго" зробити перерахунок плати за цю послугу;
6) визнати його право на оплату послуги централізованого опалення за показаннями квартирного лічильника гарячої води і скасувати нарахування КП "Київтеплоенерго" за послугу з постачання гарячої води у період з 01 серпня 2016 року по 31 березня 2017 року на суму 10 903, 54 грн;
7) визнати його право на неоплату послуги централізованого опалення наріжної вбудованої шафи (комори) його квартири площею 2,1 кв. м, в якій не працює стояк опалення, і місць загального користування будинку АДРЕСА_1, які не є утепленими та не опалюються, і зобов`язати ПАТ "Київенерго" та КП "Київтеплоенерго" зробити йому перерахунок оплати за цю послугу з 2016 року;
8) визнати його право на зменшення розміру плати за послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води у зв`язку з їх ненаданням або наданням не в повному обсязі КП "Київтеплоенерго" і зобов`язати підприємство провести перерахунки розміру плати за ці послуги на підставі актів-претензій від 29 листопада 2016 року, 27 січня 2017 року, 03 квітня 2017 року, 25 січня 2018 року;
9) визнати його право на оплату послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води з урахуванням показань квартирного лічильника гарячої води за тарифами в умовах відсутності рушникосушильника і зобов`язати відповідачів провести перерахунок оплати за цю послугу з 2016 року;
10) призначити КП "Київтеплоенерго" строк протягом одного місяця з дня набрання судовим рішенням законної сили для усунення ним істотних недоліків у наданні послуги централізованого постачання гарячої води від центрального теплового пункту на проспекті Перемоги 148/1, а в разі невиконання цього обов`язку - надати йому право доручити їх усунення будь-якій третій особі за рахунок КП "Київтеплоенерго";
11) стягнути з КП "Київтеплоенерго" на його користь пеню у зв`язку з невиконанням (простроченням виконання) послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 79 350, 50 грн.
В обґрунтування позову зазначав, що він з 2002 року є співвласником квартири АДРЕСА_1, в якому централізоване опалення та постачання гарячої води здійснюється від індивідуального теплового пункту, а за проєктами обліку цих послуг має здійснюватися квартирними приладами обліку.
Послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води в його квартирі відповідачами не надавались або надавались неякісно.
ПАТ "Київенерго" як природна монополія набуло без конкурсу з липня 2014 року права та обов`язки виконавця послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води в місті Києві, а тому саме з липня 2014 року відповідач зобов`язаний був укласти з ним письмовий договір приєднання щодо надання послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води, чого ним зроблено не було.
З квитанцій за січень-грудень 2016 року йому стало відомо, що ПАТ "Київенерго" без його згоди відкрило особовий рахунок № НОМЕР_1 на ім`я його дружини ОСОБА_2, на який з серпня 2016 року здійснював нарахування за гарячу воду без урахування показників квартирного лічильника гарячої води, а з жовтня 2016 року - за опалення без урахувань показань будинкового теплолічильника.
24 грудня 2016 року у зв`язку з систематичною відсутністю гарячої води в квартирі він встановив електричний бойлер та 28 грудня 2016 року подав до ПАТ "Київенерго" заявку на опломбування запірної арматури системи гарячого водопостачання, однак на виклик ніхто з представників ПАТ "Київенерго" не прибув, про що були складені акти-претензії від 27 січня 2017 року, 03 квітня 2017 року.
Лише з квітня 2017 року ПАТ "Київенерго" почало враховувати показники квартирного лічильника гарячої води, однак жодного перерахунку при цьому не зробило.
У жовтні-грудні 2017 року після початку опалювального сезону відповідач поновив нарахування за показаннями будинкового теплолічильника, однак жодних перерахунків за попередній період відповідач ПАТ "Київенерго" не зробило.
З 01 травня 2018 року ПАТ "Київенерго" припинило діяльність у сфері теплопостачання та, у зв`язку з тим, що 24 квітня 2018 року Київською міською радою майно комунальної власності територіальної громади м. Києва було закріплене на правах господарського відання за КП "Київтеплоенерго".
ПАТ "Київенерго" передало КП "Київтеплоенерго" заборгованість за особовим рахунком № НОМЕР_1, споживач ОСОБА_2, за надання послуг з гарячого водопостання в розмірі 10 903,54 грн, за опалення в розмірі 25 586,79 грн. Разом з тим, нарахування за постачання гарячої води здійснювалось без урахування наявності лічильника гарячої води, встановленого в квартирі, за тарифами з рушникосушильником, який у нього не встановлений, а опалення нараховувалось без показань будинкового теплолічильника та з урахуванням житлової площі квартири та місць загального користування, які не є утепленими та не опалюються.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив позов задовольнити.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 30 січня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано укладеними договори № 141040200400100 про надання послуг з централізованого опалення і централізованого постачання гарячої води між ОСОБА_1 і ПАТ "Київенерго" та КП "Київтеплоенерго" на умовах, передбачених Типовим договором про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, який було затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 з подальшими змінами.
Визнано право ОСОБА_1 на оплату послуг з централізованого опалення у період з 01 травня 2015 року по 30 червня 2016 року з урахуванням показань будинкового теплолічильника за тарифами, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 146 від 17 жовтня 2014 року "Про встановлення тарифів на послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню суб`єктами господарювання, які є виконавцями цих послуг" і зобов`язано КП "Київтеплоенерго" зробити перерахунок плати цієї послуги.
Визнано право ОСОБА_1 на оплату послуг з централізованого опалення у період з 01 жовтня 2016 року по 30 квітня 2017 року згідно з середньомісячними показниками будинкового теплолічильника у будинку АДРЕСА_1 за попередній опалювальний період 2015-2016 років та зобовʼязано зробити перерахунок плати за цю послугу.
В задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції виходив з того, що надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води має проводитись на підставі письмового договору приєднання про надання вказаних вище послуг відповідно до умов Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630.
Як було встановлено Антимонопольним комітетом України у березні 2015 року, положення проєкту договору про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води населенню не відповідають положенням Типового договору. Опублікований в газеті "Хрещатик" № 34 (5085) від 28 березня 2018 року договір про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, який є договором приєднання, також не відповідає положенням Типового договору. Вказані договори, зокрема, не містять повний перелік прав споживача (підпункти 12, 14 пункту 16 Типового договору); не визначено повного переліку обов`язків виконавця послуг, передбачених підпунктами 12, 17 пункту 19 Типового договору, окрім цього, встановлюються непередбачені договором зобов`язання споживача, права виконавця тощо.
Позивач довів, що він звертався до відповідачів з метою укладення договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води з урахуванням положень Типового договору, подавши про цьому свої заперечення до проектів договорів, які були запропоновані відповідачами, однак такі договори з ним укладено не було.
Відтак, враховуючи положення статті 648 ЦК України та постанови Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для визнання укладеними договорів про надання послуг з централізованого опалення і постачання холодної та гарячої води і водовідведення між ПАТ "Київенерго", КП "Київтеплоенерго" та ОСОБА_1 .
Відповідно до частини третьої статті 9 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" у разі виходу з ладу або втрати вузла комерційного обліку, до відновлення його роботи або заміни комерційний облік здійснюється розрахунково з урахуванням середнього споживання: теплової енергії - протягом попереднього опалювального періоду; гарячої та питної води - протягом попередніх 12 місяців.
В будинку АДРЕСА_1 встановлено будинковий засіб обліку теплової енергії, однак встановлено, що зазначений засіб знято з комерційного обліку товариства як розукомплектований.
Відповідно до пункту 21 Правил у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання: з централізованого постачання холодної та гарячої води і водовідведення - з розрахунку на одну особу та на ведення особистого підсобного господарства; з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв. м (куб. м) опалюваної площі (об`єму) квартири (будинку садибного типу) та з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря і фактичної кількості днів надання цієї послуги в місяці, який є розрахунковим.
З огляду на зазначене, обґрунтованими є позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання його права на оплату послуг з централізованого опалення у період з 01 травня 2015 року по 30 червня 2016 року з урахуванням показань будинкового теплолічильника за тарифами, які було затверджено постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, № 146 від 17 жовтня 2014 року та зобов`язання КП "Київтеплоенерго" зробити перерахунок плати цієї послуги, а також про визнання права ОСОБА_1 на оплату послуг з централізованого опалення у період з 01 жовтня 2016 року по 30 квітня 2017 року згідно з середньомісячними показниками будинкового теплолічильника у будинку АДРЕСА_1 за попередній опалювальний період 2015-2016 років.
Позовні вимоги щодо перерахунку оплати послуги з гарячого водопостачання за періоди з 01 травня 2015 року по 30 червня 2016 року, з 01 серпня 2016 року по 31 березня 2017 року є безпідставними, тому задоволенню не підлягають.
Власники квартир як співвласники місць загального користування повинні брати участь у витратах на утримання будинку пропорційно опалювальної площі житла. Оскільки окрема оплата за обігрів місць загального користування ОСОБА_1 не нараховується, відсутні підстави для несплати або перерахунку плати за цю послугу.
Вимога щодо визнання за позивачем права на оплату послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води з урахуванням показань квартирного лічильника гарячої води за тарифами в умовах відсутності рушникосушильника та здійснення перерахунку оплати за цю послугу з 2016 року задоволенню не підлягають, оскільки витрати теплової та електричної енергії на циркуляцію у розподільних, внутрішньобудинкових мережах і рушникосушильниках визначаються за розрахунком окремо для кожного будинку, а за відсутності таких розрахунків - як стала частка загальної суми витрат теплової та електричної енергії, що припадає на будинок. У випадку, якщо проектом будинку передбачено наявність рушникосушильника, то самовільний його демонтаж не є підставою для здійснення коригування нарахувань за послугу з гарячого водопостачання. Позивач не надав суду належні докази, що проектом будинку АДРЕСА_1 не передбачені рушникосушильники в квартирах, тому дана вимога задоволенню не підлягає.
Оскільки дискримінації прав позивача на обслуговування під час надання йому послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води не встановлено, позов в цій частині задоволенню не підлягає.
З огляду на відсутність у відповідачів грошових зобов`язань перед позивачем, вимоги ОСОБА_1 про стягнення пені підлягають залишенню без задоволення.
Постановою Київського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року рішення Святошинського районного суду м. Києва від 30 січня 2020 року скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання його права на оплату послуги з постачання гарячої води за показаннями квартирного лічильника гарячої води і скасування нарахування заборгованості та прийнято в цій частині нову постанову.
Визнано право ОСОБА_1 на оплату послуги з постачання гарячої води за показаннями квартирного лічильника гарячої води і скасовано нарахування КП "Київтеплоенерго" заборгованості за послугу з постачання гарячої води у період з 01 серпня 2016 року по 31 березня 2017 року на суму 10 903, 54 грн.
В іншій частині рішення Святошинського районного суду м. Києва від 30 січня 2020 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що за наявності у квартирі споживача засобу обліку гарячої води оплата за надані послуги здійснюється згідно з показаннями такого засобу, за винятком випадку виявлення його несправності, що не підлягає усуненню.
Заборгованість за послугу з постачання гарячої води за вищевказаний період була обрахована виходячи з нарахувань за нормативами споживання гарячої води.
Непроведення виконавцем періодичної повірки засобу обліку води не є підставою для неврахування його показників, оскільки забезпечення проведення повірки є обов`язком виконавця послуг і невиконання ним такого обов`язку не повинно призводити до негативних наслідків для споживача.
Оскільки заборгованість за постачання гарячої води на суму 10 903, 54 грн була нарахована ПАТ "Київенерго" за період з 01 серпня 2016 року по 01 квітня 2017 року згідно з діючими нормативами споживання, а не за показаннями засобу обліку гарячої води, що суперечить пункту 10 Правил № 630, а непроведення періодичної повірки квартирного лічильника гарячої води у квартирі позивача не є тотожним його несправності, що не підлягає усуненню, нарахування плати за гарячу воду за нормативами споживання без урахування показників лічильника є безпідставним.
В іншій частині оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін з огляду на всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У листопаді 2020 рокуОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просив скасувати на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 30 січня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року в частині відмовлених позовних вимог і направити в цій частині праву на новий розгляд до суду першої інстанції.
В обґрунтування касаційної скарги зазначав, що суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 28 листопада 2011 року (провадження № 21-246а11), від 02 грудня 2014 року (провадження 21-470а14), від 24 листопада 2015 року у справі № 2а-7498/12/2670, у постановах Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 488/5476/14-ц, від 29 травня 2018 року у справі № 800/191/17, від 20 червня 2018 року у справі № 161/19064/15-ц, від 07 серпня 2018 року у справі № 921/438/17-г/7, від 19 вересня 2018 року у справі № 806/3265/17, від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц, від 06 листопада 2018 року у справі № 904/7024/17, від 07 листопада 2018 року у справі № 214/2435/17, від 21 листопада 2018 року у справі № 8/21, від 28 листопада 2018 року у справі № 200/14925/15-ц, від 05 грудня 2018 року у справі № 524/4752/18-ц, від 22 січня 2019 року у справі № 437/2726/13-ц, від 28 січня 2019 року у справі № 668/14982/14-ц, від 06 лютого 2019 року у справі № 902/1077/15, від 13 лютого 2019 року у справі № 874/4/17, від 17 квітня 2019 року у справі № 201/17469/16- ц, від 14 травня 2019 року у справі № 800/283/17, від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц, від 31 жовтня 2019 року у справі № 201/13021/16-ц, від 12 листопада 2019 року у справі № 911/3848/15, від 20 листопада 2019 року у справі № 210/3177/17, від 22 січня 2020 року у справі № 507/93/18-ц, від 11 лютого 2020 року у справі № 826/4210/18;
Вказував, що стосовно частини розгляду позовних вимог відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Також оскаржив судові рішення з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Окрім того, у касаційній скарзі посилався на необґрунтованість протокольних ухвал судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в задоволенні його клопотання про залучення до участі в справі органів державної влади та місцевого самоврядування для подання висновків на виконання своїх повноважень, які б допомогли їм встановити всі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Вказував, що суди неповно з`ясували всі фактичні обставини справи, не дослідили й не надали належної оцінки доказам у справі, не мотивували відхилення кожного доказу.