Постанова
Іменем України
22 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 757/38183/20
провадження № 61-16460св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересована особа - Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, про встановлення юридичного факту
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 02 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Ящук Т. І., Махлай Л. Д., Немировської О. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст вимог заяви
У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просив встановити юридичний факт, а саме, що він є громадянином України, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим.
Обґрунтовуючи вимоги заяви, ОСОБА_1 посилався на те, що він є громадянином України, народився у м. Сімферополь Автономної Республіки Крим. У 2012 році він отримав паспорт громадянина України та зареєстрував місце свого проживання, в також отримав картку платника податків. Після анексії Криму він отримав довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. У лютому 2017 року він втратив паспорт громадянина України, для відновлення якого мав намір звернутися до підрозділу Державної міграційної служби України або Центру надання адміністративних послуг за місцем фактичного проживання у м. Києві.
З метою приведення у відповідність інформації в паспорті щодо місця проживання він звернувся до Печерського районного суду міста Києва для встановлення факту його постійного проживання у м. Києві. Постановою Верховного Суду від 08 квітня 2020 року скасовано постанову Апеляційного суду міста Києва від 16 січня 2018 року та рішення Печерського районного суду міста Києва від 11 вересня 2017 року про встановлення факту його постійного проживання на території України з тих підстав, що він не надав доказів ініціювання питання щодо проведення процедури встановлення особи, а також доказів його звернення до міграційної служби із заявою про видачу паспорта замість втраченого, на підставі якої приймають рішення про відмову чи задоволення такої заяви, що буде відповідати Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом МВС України від 13 квітня 2012 року № 320, тому не було правових підстав для встановлення зазначеного факту, оскільки заявник не використав досудового врегулювання цього питання відповідно до вказаного Порядку. Крім того, процедура встановлення належності до громадянства України не повинна застосовуватися до заявника, оскільки він отримував паспорт громадянина України, про що вказує у заяві.
Наявність у нього громадянства підтверджується і включенням його до Державного реєстру виборців. Він не виходив з громадянства України та не втрачав його, а тому є громадянином України, ІНФОРМАЦІЯ_2 . У зв`язку з цим просив заяву задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Печерський районний суд м. Києва рішенням від 28 січня 2021 року, з врахуванням ухвали цього ж суду від 23 березня 2021 року про виправлення описки, заяву задовольнив. Встановив юридичний факт, а саме, що заявник є ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , видане МіськРАГС 06 лютого 1987 року за актовим записом № 207, батько - ОСОБА_2 , грузин, мати - ОСОБА_3 , кримська татарка, громадянин України з 1991 року, паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий Нахімовським РВ УМВС України в м. Севастополі, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 22 березня 2016 року № НОМЕР_9, адреса місця реєстрації, у передбаченому законом порядку, за адресою: АДРЕСА_1 .
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що надані заявником докази достовірно підтверджують, що він є ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим. Верховний Суд у постанові від 08 квітня 2020 року встановив факт того, що ОСОБА_4 отримував паспорт громадянина України і саме тому процедура встановлення належності до громадянства України не повинна до нього застосовуватися. У зв`язку з цим суд першої інстанції вважав доведеними обставини про те, що ОСОБА_4 набув громадянство України з 24 серпня 1991 року, не виходив з нього та не втрачав, тому дійшов висновку про наявність підстав для встановлення особи.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Київський апеляційний суд постановою від 02 вересня 2021 року рішення Печерського районного суду міста Києва від 28 січня 2021 року скасував та ухвалив нове рішення, яким заяву залишив без задоволення.
Апеляційний суд мотивував судове рішення тим, що за сукупністю наявних у матеріалах справи доказів не підтверджено інформації про особу заявника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зокрема тих, які необхідні для оформлення паспорта громадянина України, - що він є уродженцем м. Сімферополя, громадянином України.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову Київського апеляційного суду від 02 вересня 2021 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою відкриття касаційного оскарження судового рішення вказував те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 761/29966/16, від 31 липня 2019 року у справі № 755/18434/18.
Касаційна скарга мотивована безпідставністю висновків апеляційного суду про відсутність підстав для задоволення заяви про встановлення юридичного факту. При цьому зазначив, що апеляційний суд не врахував обставини, встановлені у постанові П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року, залишеній без змін постановою Верховного Суду від 31 травня 2021 року, а також у постанові Верховного Суду від 08 квітня 2020 року, та інші наявні у матеріалах справи докази, які дають підстави для встановлення такого факту, який просить встановити заявник. Крім того, суд не врахував, що заявник включений до Державного реєстру виборців, що підтверджується роздруком персональних даних, виданим відділом ведення Державного реєстру виборців Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації 20 вересня 2019 року, а також не надав належної правової оцінки тому факту, що заявник має посвідчення водія, яке підтверджує його особу.
У листопаді 2021 року Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській областіподаловідзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, оскільки це судове рішення є законним і обґрунтованим, суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам. При цьому зазначило, що заявник не надав жодного документа, який міг би свідчити про те, що він є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а інформація, надана заявником під час звернення щодо обміну втраченого паспорта, спростовує факт встановлення його особи.
У листопаді 2021 року Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області подало також клопотання про закриття касаційного провадження на підставі пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
11 листопада 2021 року справа № 757/38183/20 надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи
Апеляційний суд встановив, що на підтвердження інформації про свою особу заявник надав копію паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Москві, Російська Федерація.
У копії паспорта зазначено, що він виданий Нахімовським РВ УМВС України в м. Севастополі 06 березня 2012 року. У паспорті є штамп про реєстрацію місця проживання 14 лютого 2010 року за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з листом Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України від 14 квітня 2020 року № 5/211-3746 у Міжнародному аеропорту «Бориспіль» 16 січня 2016 року співробітники Державної прикордонної служби України в особи на ім`я ОСОБА_1 виявили паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , нібито, виданий Нахімовським РВ УМВС в м. Севастополі. Цей документ був вилучений працівниками Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області як такий, що містить ознаки підробки. Того ж дня ці відомості про вчинення кримінального правопорушення вказаний підрозділ поліції кваліфікував за частиною четвертою статті 358 КК України, до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) відомості внесено за № 12016110110000017.
За результатами експертизи Головний експертно-криміналістичний центр Державної прикордонної служби України надав висновок від 10 лютого 2016 року № 26/971, згідно з яким бланк паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 не відповідає за своїми характеристиками аналогічним паспортним документам, які видавались уповноваженими органами.
Згідно з матеріалами справи та листом Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України від 14 квітня 2020 року № 5/211-3746 ОСОБА_1 22 березня 2016 року повторно використав зазначений паспорт під час оформлення у Херсонській ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області індивідуального податкового номера НОМЕР_3 .
З повідомлення Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 04 вересня 2020 року відомо, що згідно з електронними базами даних Державного реєстру фізичних осіб - платників податків Херсонської державної податкової інспекції 22 березня 2016 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримував РНОКПП НОМЕР_3 за паспортом серії НОМЕР_2 , який було видано Нахімовським РВ УМВС України у м. Севастополі 06 березня 2012 року.
Із зазначеного випливає, що ОСОБА_1 для отримання РНОКПП використовував паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , у якому зазначено, що він народився у м. Москві.
Також цей паспорт було використано під час звернення ОСОБА_1 до Центру обслуговування громадян «Паспортний сервіс» ДП «Документ» у м. Херсоні з метою оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон.
За останнім фактом використання зазначеного паспорта слідче відділення Дніпровського ВП ХВП ГУ НП в Херсонській області 23 березня 2016 року розпочало досудове розслідування за кримінальним провадженням № 12016230030001131, а паспорт вилучено та направлено на експертизу.
Відповідно до ухвали Херсонського міського суду Херсонської області від 16 липня 2020 року у справі № 766/10188/20, що оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень, кримінальне провадження № 12016230030001131, внесене до ЄРДР 23 березня 2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 358 КК України, закрито у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності та невстановленням особи, яка вчинила кримінальне правопорушення.
З висновку від 06 травня 2016 року № 2476, складеного експертом Херсонського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, відомо, що бланк наданого на дослідження паспорта громадянина України серії та номеру НОМЕР_2 , заповненого на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виданого Нахімовським РВ УМВС України в місті Севастополі 06 березня 2012 року, не відповідає бланкам відповідних паспортів громадянина України, які знаходяться в офіційному обігу.
Згідно з листом Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації Державної міграційної служби України від 23 квітня 2019 року на адресу Департаменту консульської служби МЗС України, під час проведення перевірки було встановлено, що відповідно до інформації про постачання бланків паспорта громадянина України за зразком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 1994 року № 353, за період 2013-2015 років, наданої Державним підприємством «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів» 22 червня 2016 року, постачання бланків серії ЕТ № 406000-428900 до Автономної Республіки Крим було здійснено 20 вересня 2013 року. Відповідно бланк паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 Державне підприємство «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів» не виготовляло.
Як видно з висновку від 12 травня 2017 року № 2-10/2017 службової перевірки за фактом оформлення паспорта громадянина України у формі ІD-картки ОСОБА_1 , затвердженого директором Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації Державної міграційної служби України, встановлено, що 14 грудня 2016 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець Російської Федерації, звернувся до Генічеського PВ УДМС України в Херсонській області із заявою про втрату паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , надавши такі документи: копію втраченого паспорта серії НОМЕР_2 , копію водійського посвідчення, виданого в Автономній республіці Крим 16 вересня 2008 року, копію картки платника податків, видану 13 січня 2016 року Державною фіскальною службою України в Херсонській області. Того ж дня, співробітник вказаного міграційного підрозділу прийняв від зазначеної особи заяву-анкету для оформлення паспорта громадянина України у формі ID-картки у зв`язку із втратою попереднього паспорта та 23 грудня 2016 року дані про особу відправлено на друк паспортного документа. 26 грудня 2016 року Державне підприємство «Поліграфічний комбінат «Україна» виготовило згаданій особі паспорт громадянина України № НОМЕР_4 , який він не отримав. В ході опрацювання матеріалів щодо втрати паспорта особу не ідентифіковано, втрачений паспорт не перевірено за розподілом бланків паспортів громадянина України. Згідно з інформаційним листом Державної міграційної служби України від 22 липня 2015 року № 8878, який свідчить, що паспортний документ зазначеної серії, номера, Державним підприємством «Поліграфічний комбінат «Україна» не випускався, не підтверджено належність заявника до громадянства України. Паспорт громадянина України у формі ID-картки № НОМЕР_4 , оформлений 26 грудня 2016 року Генічеським PВ УДМС України в Херсонській області, визнано таким, що підлягає вилученню та знищенню.
Згідно з листом Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України від 14 квітня 2020 року № 5/211-3746, невстановлена особа 06 квітня 2017 року звернулася до сектору оформлення документів Подільського РВ ГУ ДМС України в м. Києві із заявою-анкетою про оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, надавши підроблений паспорт громадянина України серії НОМЕР_5 , нібито виданий 20 березня 2014 Перевальським PC УДМС України у Луганській області на ім`я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 15 квітня 2017 року співробітник зазначеного міграційного підрозділу відправив дані на друк паспортного документа. 18 квітня 2017 року Державне підприємство «Поліграфічний комбінат «Україна» виготовило вказаній особі паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_6 , який він не отримав.
У подальшому зазначена особа невстановленим способом виїхала до Туреччини, де 11 лютого 2019 року звернулася до Генерального консульства України у м. Стамбулі як ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з проханням документувати його посвідченням на повернення в Україну. Дипломатична установа відмовила зазначеній особі у документуванні посвідченням на повернення в Україну у зв`язку з наявною інформацією, що вона в`їхала на територію Туреччини за паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_7 , виданим 14 вересня 2011 року органом 7101 на ім`я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Як відомо з листа Генерального консульства України в Стамбулі від 19 лютого 2019 року № 61318/71-522-257 на адресу Державної міграційної служби України 11 лютого 2019 року до Генерального консульства України в Стамбулі звернувся громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець Російської Федерації, тоді як згідно з наявною в Генеральному консульстві України інформацією зазначений громадянин в`їхав на територію Туреччини за паспортом громадянина України для виїзду за кордон іншої особи - ОСОБА_6 .
Згідно з листом начальника Дніпровського відділення поліції Головного управління Національної поліції в Херсонській області від 06 січня 2017 року вилучений у ОСОБА_1 паспорт серії НОМЕР_2 після отримання висновку експерта від 06 травня 2016 року було долучено до кримінального провадження як речовий доказ.
Отже, звертаючись до органів Державної міграційної служби України із заявами про втрату паспорта від 14 грудня 2016 року та від 14 вересня 2020 року (в останній заяві зазначено, що 02 березня 2017 року за місцем проживання виявив відсутність паспорта), а також у цій заяві до суду ОСОБА_1 повідомив недостовірну інформацію про втрату паспорта, оскільки паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 у нього вилучено працівниками поліції 22 березня 2016 року та долучено до матеріалів кримінального провадження.
З викладеного також відомо, що облікову картку платника податків, в якій зазначено про внесення ОСОБА_1 до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків 13 січня 2016 року, видану Херсонською ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області 22 березня 2016 року, а також довідку від 22 березня 2016 року про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи - ОСОБА_1 , уродженця м. Москва, фактично проживаючого на АДРЕСА_2 , заявнику було видано на підставі паспорта серії НОМЕР_2 , тоді як згідно з висновками службових перевірок органів Державної міграційної служби України паспортний документ зазначеної серії та номеру не випускався.
Згідно з роздруком персональних даних з Державного реєстру виборців включення ОСОБА_1 до Державного реєстру виборців відбулось 18 січня 2016 року також на підставі зазначеного паспорта.
У заяві до суду про встановлення особи та у заяві про встановлення факту постійного проживання на території України, поданій до Печерського районного суду міста Києва у серпні 2017 року, ОСОБА_1 вказував про те, що він переїхав на постійне місце проживання до м. Києва з 2007 року. До заяви ОСОБА_1 надав довідку, видану директором Дочірнього підприємства «Трансфорвардінг Плюс» (вул. Стадіонна, 5 у м. Києві) від 06 липня 2017 року про те, що він працює охоронцем на Дочірньому підприємстві «Трансфорвардінг Плюс» з 03 травня 2007 року по цей час, про що зазначено в наказі від 03 травня 2007 року № 54-кє.
Од