Постанова
Іменем України
22 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 755/5440/18
провадження № 61-8385св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство "Акціонерний банк "Укргазбанк",
відповідач - ОСОБА_1,
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк" на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 22 вересня 2020 року у складі судді Арапіної Н. Є. та постанову Київського апеляційного суду від 18 березня 2021 року у складі колегії суддів: Савченка С. І., Верланова С. М., Мережко М. В., у справі за позовом публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк" до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2, про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2018 року публічне акціонерне товариство "Акціонерний банк "Укргазбанк" (далі - ПАТ АБ "Укргазбанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2, про звернення стягнення на предмет іпотеки.
ПАТ АБ "Укргазбанк" зазначало, що 14 вересня 2007 року між ПАТ АБ "Укргазбанк" і ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 313-Ф/07 (в редакції додаткової угоди від 20 серпня 2009 року № 2), згідно якого банк надав позичальнику ОСОБА_2 кредит для фінансування будівництва квартири в розмірі 260 000 доларів США строком на 15 років зі сплатою 15 % річних за користування грошовими коштами, а відповідач зобов`язався повернути отриманий кредит та сплатити проценти за його користування. На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між банком і ОСОБА_2 20 серпня 2009 року укладено договір іпотеки, за яким позичальник передав в іпотеку належне йому майно: чотирьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 .
За умовами кредитного договору позичальник ОСОБА_2 мав повертати кредит щомісячними платежами, однак не виконував цих обов`язків, у зв`язку з чим виникла прострочена заборгованість. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 09 грудня 2011 року у справі № 2-2712/11 стягнуто солідарно з позичальника ОСОБА_2 і поручителя ОСОБА_3 на користь ПАТ АБ "Укргазбанк" заборгованість за кредитним договором в розмірі 316 500,03 доларів США та 435 536,47 грн, судові витрати по сплаті державного мита в сумі 1 700 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 120 грн. Рішення суду про стягнення боргу до цього часу не виконане.
Позивач зазначав, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 17 жовтня 2014 року у справі № 522/17694/14 задоволено позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка і жінки без шлюбу, визнання права власності на майно та визнання договорів іпотеки недійсними. Зокрема, визнано недійсним укладений 20 серпня 2009 року між банком і ОСОБА_2 договір іпотеки квартири АДРЕСА_1 . На підставі цього рішення виключено запис про іпотеку із Державного реєстру іпотек. Однак, рішенням Апеляційного суду Одеської області від 17 травня 2016 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 жовтня 2014 року скасовано і ухвалено нове, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Звернувшись у червні 2016 року до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу для відновлення запису щодо обтяження іпотекою квартири АДРЕСА_1, позивач виявив, що спірна квартира відчужена ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу від 03 червня 2015 року ОСОБА_1 . Відповідно до статті 23 Закону України "Про іпотеку" банк направив 22 червня 2017 року власнику квартири ОСОБА_5 як новому іпотекодавцю вимогу про виконання порушеного зобов`язання, яка залишена без реагування. 12 грудня 2017 року в газеті "Урядовий кур`єр" за № 234 надруковано претензію банку щодо позичальника та поручителів про виконання грошового зобов`язання, яке не виконане.
Враховуючи наведене, ПАТ АБ "Укргазбанк" просило суд в рахунок погашення боргу за кредитним договором від 14 вересня 2007 року № 313-Ф/07 в розмірі 539 234,19 доларів США та 11 983 527,14 грн, з яких: борг за кредитом строковий - 80 820 доларів США, борг за кредитом прострочений - 150 280 доларів США, проценти поточні - 2 476,86 доларів США, проценти прострочені - 305 657,33 доларів США, пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 3 931 377,26 грн, пеня за несвоєчасне погашення процентів - 7 960 099,88 грн, штраф за невиконання пунктів 3.3.1-3.3.13 договору іпотеки - 95 050 грн, звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_2 і яка належить на праві власності ОСОБА_1, шляхом проведення прилюдних торгів предмета іпотеки у межах процедури виконавчого провадження з дотриманням вимог Закону України "Про іпотеку" та встановити початкову ціну предмета іпотеки, визначену на підставі оцінки майна, здійсненої суб`єктом оціночної діяльності від 11 січня 2018 року в розмірі 3 950 000 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 22 вересня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.
Стягнуто з ПАТ АБ "Укргазбанк" на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_2 не виконав обумовлених кредитним договором обов`язків по поверненню кредиту шляхом внесення щомісячних платежів і має заборгованість, що підтверджується рішенням суду про стягнення боргу і у свою чергу свідчить про порушення прав кредитора. Водночас порушені права ПАТ АБ "Укргазбанк" захисту не підлягають у зв`язку із пропуском банком встановленого законом строку звернення до суду за захистом свого права та відсутністю поважних причин його пропуску.
При цьому, суд виходив з того, що звернувшись у січні 2010 року до суду з позовом до ОСОБА_2 і поручителя ОСОБА_3 про дострокове солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором, кредитор змінив умови основного зобов`язання щодо строку його дії, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом і відповідно з цього часу мав можливість звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, а тому звернувшись у квітні 2018 року до суду із позовом у цій справі щодо повернення кредитної заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, пропустив строк позовної давності без поважних причин.
Разом з тим, враховуючи складність справи, розмір позовних вимог та розмір задоволених вимог, керуючись встановленими законом принципами виваженості та розумності, суд задовольнив вимогу про стягнення витрат з оплати правової допомоги частково у розмірі 10 000 грн.
Постановою Київського апеляційного суду від 18 березня 2021 року апеляційну скаргу ПАТ АБ "Укргазбанк" задоволено частково.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 22 вересня 2020 року в частині відшкодування судових витрат скасовано.
В іншій частині рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 22 вересня 2020 року залишено без змін.
Судове рішення мотивоване тим, що банк змінив строк виконання основного зобов`язання, звернувшись у січні 2010 року до суду з позовом про дострокове повернення кредитних коштів, і саме з цього моменту у позивача виникло право на позов, в тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Отже, позивач пропустив строк позовної давності за вимогою про повернення кредитних коштів, поважні причини пропуску цього строку відсутні, а також враховуючи заяву відповідача про застосування позовної давності, суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні позову з підстав пропуску строку позовної давності.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у травні 2021 року до Верховного Суду, ПАТ АБ "Укргазбанк", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2021 року відкрито касаційне провадження у зазначеній справі та витребувано її із Дніпровського районного суду м. Києва.
15 лютого 2022 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що з дати набрання законної сили рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 09 грудня 2011 року у справі № 2-2712/11, інтереси банку були захищені в ефективний спосіб та у повній мірі, оскільки відповідно до частини першої статті 54 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній до 2016 року) звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.
Крім того, оскільки пунктами 3.1.9 та 4.1 кредитного договору від 14 вересня 2007 року № 313-Ф/07 передбачено застосування підвищеної процентної ставки за користування кредитними коштами, які не повернуто у встановлені кредитним договором строки, судами попередніх інстанцій не правильно застосовано до спірних правовідносин положення статті 1050 ЦК України.
Заявник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 925/756/19, від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц, від 31 січня 2018 року у справі № 910/29034/14, від 06 лютого 2020 року у справі № 916/2828/18. Разом з тим, відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: чи можна вважати ефективним способом судового захисту, у розумінні статті 2 ЦПК України в контексті вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки, подання позову про стягнення заборгованості за основним зобов`язанням в ситуації, коли боржник по основному зобов`язанню та іпотекодавець - одна й та ж особа; застосування частини п`ятої статті 267 ЦК України в ситуації, коли обраний позивачем спосіб судового захисту з часом втратив свою ефективність з незалежних від позивача причин (пункти 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Відзив на касаційну скаргу
У червні 2021 року ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Варвась Д. О., подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Зазначає, що банк був обізнаний про порушення його прав з січня 2010 року про, що свідчить факт подання позову про стягнення заборгованості за кредитним договором від 14 вересня 2007 року. За таких обставин, строк позовної давності щодо звернення стягнення на предмет іпотеки закінчився у січні 2013 року.
Крім того, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 жовтня 2014 року у справі № 522/17694/14 не могло перешкодити банку подати позов про звернення стягнення на предмет іпотеки. При цьому, на момент ухвалення вказаного рішення строк позовної давності щодо звернення стягнення на предмет іпотеки вже сплинув.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди установили, що 14 вересня 2007 року між відкритим акціонерним товариством "Акціонерний банк "Укргазбанк", правонаступником якого є ПАТ АБ "Укргазбанк", і ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 313-Ф/07 (в редакції додаткової угоди від 20 серпня 2009 року № 2), згідно якого банк надав позичальнику ОСОБА_2 кредит для фінансування будівництва квартири в розмірі 260 000 доларів США строком до 13 вересня 2022 року із сплатою 15 % річних за користування грошовими коштами, а відповідач зобов`язався повернути отриманий кредит та сплатити проценти за його користування.
Повернення кредиту згідно з пунктом 3.3.3 договору передбачено шляхом внесення позичальником щомісячних платежів на погашення кредиту в розмірі 1 445 доларів США. Згідно з пунктами 3.2.6, 3.2.7 кредитного договору у випадку прострочення платежів банк вправі вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту в повному обсязі.
Поручителем позичальника ОСОБА_2 за вказаним кредитним договором є ОСОБА_3, який за договором поруки від 14 вересня 2007 року № 313-Ф/07-Р зобов`язався відповідати перед банком за виконання позичальником зобов`язань по поверненню кредиту в повному обсязі.
Окрім того, на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між ПАТ АБ "Укргазбанк" і ОСОБА_2 20 серпня 2009 року укладено договір іпотеки, згідно якого позичальник передав в іпотеку належне йому майно: чотирьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 .
Згідно з пунктом 6.1 вказаного договору іпотеки іпотекодержатель набуває права звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку прострочення іпотекодавцем будь-якого чергового платежу на погашення кредиту чи процентів за кредитним договором.
Також судом встановлено, що у зв`язку із невиконанням позичальником ОСОБА_2 умов кредитного договору про повернення кредиту щомісячними платежами та наявністю простроченої заборгованості банк звернувся до суду з позовом про дострокове повернення кредитних коштів. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 09 грудня 2011 року у справі № 2-2712/11 стягнено солідарно з позичальника ОСОБА_2 і поручителя ОСОБА_3 на користь ПАТ АБ "Укргазбанк" заборгованість за кредитним договором в розмірі 316 500,03 доларів США та 435 536,47 грн.
Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.
03 червня 2015 року ОСОБА_1 придбав у продавця ОСОБА_6 спірну квартиру АДРЕСА_1 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.