Постанова
Іменем України
16 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 524/8390/20
провадження № 61-7804св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Лідовця Р. А.,
Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - адвокат Назаренко Владислав Васильович,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Форпост-Ікс",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Назаренко Владислав Васильович, на ухвалу Полтавського апеляційного суду
від 07 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Кузнєцової О. Ю.,
Гальонкіна С. А., Карпушина Г. Л.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
Угрудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Форпост-Ікс" (далі - ТОВ "Форпост-Ікс") про стягнення пені за договором купівлі-продажу майнових прав на нерухоме майно.
Позовну заяву мотивовано тим, що 20 березня 2019 року між ним та
ТОВ "Форпост-Ікс" укладений договір купівлі-продажу майнових прав на нерухоме майно № 111/4, відповідно до якого ТОВ "Форпост-Ікс" зобов`язалося передати, а він - прийняти майнові права на квартиру
АДРЕСА_1, та сплатити ТОВ "Форпост-Ікс" вартість майнових прав на неї, визначену умовами договору. Зобов`язання за вказаним договором він виконав.
Вказував, що пунктом 3.1.2 цього договору ТОВ "Форпост-Ікс" зобов`язалося в термін до 31 грудня 2019 року добудувати та здати в експлуатацію об`єкт будівництва. Пунктом 3.1.4 договору передбачено, що продавець зобов`язаний протягом 30 календарних днів з дня прийняття об`єкта
в експлуатацію та оплати передати покупцю квартиру за актом передачі.
Зазначав, що відповідач прострочив виконання зобов`язань щодо закінчення будівництва на 11 місяців та 13 днів - до 13 листопада
2020 року.
Посилаючись на вимоги частин першої, третьої статті 549 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та частину п`яту статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" та враховуючи, що умовами договору купівлі-продажу майнових прав від 20 березня 2019 року № 111/4 встановлено 0,3 % пені за кожний місяць прострочення невиконання зобов`язання, просив стягнути з ТОВ "Форпост-Ікс" пеню у розмірі
24 699,43 грн.
Через порушення відповідачем строків введення будинку в експлуатацію, він невчасно отримав квартиру, у зв`язку з чим він із сім`єю змушений був проживати з батьками дружини, обмежити власні звички, вимушене спільне проживання у 2020 році спровокувало непорозуміння в сім`ї, пригнічений стан та душевні страждання, тому, посилаючись на вимоги статей 16 та
23 ЦК України і статей 4 та 22 Закону України "Про захист прав споживачів", просив стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 100 000,00 грн.
Ураховуючи зазначене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з ТОВ "Форпост-Ікс" на його користь пеню за договором купівлі-продажу майнових прав на нерухоме майно від 20 березня 2019 року № 111/4 у сумі 24 699,43 грн
та компенсацію моральної шкоди у розмірі 100 000,00 грн, всього
124 699,43 грн.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 04 січня 2021 року у складі судді Нестеренка С. Г. справу
за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Форпост-Ікс" про стягнення пені
за договором купівлі-продажу майнових прав на нерухоме майно направлено Світловодському міськрайонному суду Кіровоградської області длярозглядупо суті за місцезнаходженням юридичної особи згідно
з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим, що відносини щодо передачі
у майбутньому майнових прав на квартиру у багатоквартирному житловому будинку на підставі договору, який було укладено між ОСОБА_1 та наймачем ТОВ "Форпост-Ікс", не підпадають під правове регулювання Закону України "Про захист прав споживачів", а тому правила альтернативної або виключної підсудності, згідно з статтями 28, 30 ЦПК України, не регулюють питання визначення підсудності у справах з таким предметом спору. Враховуючи вимоги частини другої статті 27 та пункту 1 частини першої статті 31 ЦПК України, суд вважав, що позовна заява ОСОБА_1 не підсудна Автозаводському районному суду м. Кременчука, а підсудна Світловодському міськрайонному суду Кіровоградської області за місцезнаходженням відповідача - юридичної особи.
Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 27 січня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Назаренка В. В. на ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області
від 04 січня 2021 року залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Ухвалу суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що наведені
в апеляційній скарзі доводи щодо порушення прав позивача як споживача,
з урахуванням предмета та підстав позову, не дають підстав для висновку, що на спірні правовідносини поширюються гарантії, встановлені Законом України "Про захист прав споживачів", оскільки правовідносини виникли із договірних відносин та предметом спору у цій справі є визнання майнових прав на об`єкт інвестування, тому заявникові необхідно сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 15 лютого 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Назаренка В. В. на ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 04 січня 2021 року залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, який не може перевищувати семи днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Ухвалу суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 не надав суду оригіналів доказів належної сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі, визначеному законом. Відомостей про звільнення його від сплати судового збору також не надано. Представник ОСОБА_1 направив на адресу апеляційного суду клопотання, в якому зазначив, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій. Апеляційний суд вважав, що зазначені обставини не свідчать про те, що ОСОБА_1
є звільненим від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду в межах цієї справи.
УхвалоюПолтавського апеляційного суду від 15 лютого 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Назаренка В. В. на ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 04 січня 2021 року залишено без руху повторно.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 07 квітня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Назаренка В. В. на ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 04 січня 2021 року визнано неподаною та повернуто заявникові.
Ухвалу апеляційного суду мотивовано тим, що ОСОБА_1 не усунув недоліки апеляційної скарги у строк, встановлений судом, тому апеляційний суд, посилаючись на вимоги частини другої статті 357 та частини сьомої статті 185 ЦПК України, визнав апеляційну скаргу неподаною та повернув її заявнику.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у травні 2021 року до Верховного Суду,
ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Назаренко В. В., посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.
У листопаді 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 03 лютого 2022 року справу призначено
до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргумотивовано тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що до спірних правовідносин не підлягає застосуванню Закон України "Про захист прав споживачів".
Зазначає, що відповідно до умов договору купівлі-продажу майнових прав на нерухоме майно від 20 березня 2019 року № 111/4 продавець продає,
а покупець купує майнові права на об`єкт нерухомості. Пунктом 3.1.4 вказаного договору передбачено в подальшому набуття позивачем права власності на квартиру, а отже, на такі правовідносини поширюється дія вказаного Закону України "Про захист прав споживачів".
Вказує, що аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного Суду
від 07 жовтня 2020 року у справі № 755/3509/18 (провадження
№ 61-17721св19).
Відзив на касаційну скаргу ТОВ "Форпост-Ікс" не подало.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно
у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного
у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою
статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат
Назаренко В. В., підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам судове рішення апеляційного суду не відповідає.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно зі статтею 129 Конституції Україниоднією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду.
У статті 5 Закону України "Про судовий збір" визначено перелік пільг щодо сплати судового збору, проте системний і комплексний аналіз зазначеного Закону і статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів"дає правові підстави зробити висновок про те, що сама по собі відсутність такої категорії осіб у переліку осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, встановленому у статті 5 Закону України "Про судовий збір", не може безумовно означати те, що споживачі такої пільги не мають, оскільки така пільга встановлена спеціальним законом, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів.
Таким чином, стаття 5 Закону України "Про судовий збір"не містить вичерпного переліку осіб, яким надано пільги щодо сплати судового збору, як і не містить позиції про те, що пільги надаються лише за пред`явлення позову. Спеціальний закон, звільнивши споживачів від сплати судового збору за подання позову, зазначив, що вони звільняються з метою захисту своїх порушених прав (стаття 22 Закону України "Про захист прав споживачів").
Частиною третьою статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів"передбачено, що споживачі звільняються від сплати судового збору
за позовами, пов`язаними з порушенням їх прав.
Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судовий збір" у частині третій статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" слова "державного мита" замінені словами "судового збору".
Отже, при прийнятті Закону України "Про судовий збір" законодавець передбачив можливість застосування Закону України "Про захист прав споживачів"при визначенні пільг певних категорій осіб щодо сплати судового збору.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21 березня 2018 року
у справі № 761/24881/16-ц (провадження № 14-57цс18) дійшла висновку, що порушені права можуть захищатись як у суді першої інстанції (при пред`явленні позову), так і на наступних стадіях цивільного процесу, а саме при апеляційному перегляді. Ці стадії судового захисту є єдиним цивільним процесом, завдання якого є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушеного права.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року
в справі № 761/24672/15-ц (провадження № 14-197цс18) вказано, що
"у статті 5 Закону України "Про судовий збір"визначено перелік пільг щодо сплати судового збору, у якому не передбачено звільнення від сплати судового збору споживачів - за позовами, що пов`язані з порушенням їхніх прав. Разом з тим у частині 3 статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" передбачено, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав. Системний
і комплексний аналіз зазначених норм дає правові підстави зробити висновок про те, що сама по собі відсутність такої категорії осіб, як "споживачі, які звернулися з позовними вимогами про захист порушених справ", у переліку осіб, що мають пільги щодо сплати судового збору, установленому в статті 5 Закону України "Про судовий збір", не може безумовно означати те, що споживачі такої пільги не мають, оскільки така пільга встановлена спеціальним законом, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів, а саме Законом України "Про захист прав споживачів". Крім того, стаття 5 Закону України "Про судовий збір"не містить вичерпного переліку осіб, яким надано пільги щодо сплати судового збору, як і не містить позиції про те, що пільги надаються лише
за пред`явлення позову".
Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що позов пов`язаний з порушенням відповідачем його прав як споживача послуг та просив суд стягнути з ТОВ "Форпост-Ікс" на його користь пеню
за договором купівлі-продажу майнових прав на нерухоме майно
від 20 березня 2019 року № 111/4 у сумі 24 699,43 грн
та компенсацію моральної шкоди у розмірі 100 000,00 грн, всього
124 699,43 грн, а тому на вказані позовні вимоги поширюється дія статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів".
Право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, встановлене Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 611 ЦК України моральна шкода підлягає відшкодуванню у разі порушення зобовʼязання, якщо таке відшкодування встановлено договором або законом. Тобто законодавець указує на два випадки компенсації моральної шкоди - вони визначені умовами договору або випливають із положень законодавства (зокрема статті 4, 22 Закону України "Про захист прав споживачів").
Спори про відшкодування фізичній особі моральної шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов`язань, які підпадають під дію Закону України "Про захист прав споживачів" чи інших законів, що регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної шкоди.
Згідно з преамбулою Закону України "Про захист прав споживачів" цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
За пунктами 18, 22 частини першої статті 1 Закону України "Про захист прав споживачів" продавець - суб`єкт господарювання, який згідно з договором реалізує споживачеві товари або пропонує їх до реалізації; споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.
Статтею 1-1 Закон України "Про захист прав споживачів" передбачено, що цей Закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.
Відповідно до положень пункту 1.1 договорукупівлі-продажу майнових прав на нерухоме майно від 20 березня 2019 року № 111/4 продавець продає,
а покупець купує майнові права на обʼєкт нерухомості.
Отже, апеляційний суд зробив помилковий висновок про те, що до спірних правовідносин не підлягає застосуванню Закону України "Про захист прав споживачів", оскільки договір купівлі-продажу майнових права передбачає в подальшому набуття їх покупцем права власності на квартиру, яку буде здано в експлуатацію у термін до 31 грудня 2019 року, а отже, на такі правовідносини поширюється дія вказаного закону.
Подібні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 07 жовтня
2020 року у справі № 755/3509/18 (провадження № 61-17721св19).
Таким чином, за подання споживачами апеляційної скарги судовий збір не підлягає сплаті, тому вимоги суду апеляційної інстанції про сплату ОСОБА_1 судового збору за подання апеляційної скарги у цій справі не ґрунтуються на законі, а отже, їх невиконання не може бути підставою для визнання неподаною і повернення ОСОБА_1 апеляційної скарги.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ)
у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод
(далі - Конвенція), якою передбачено право на справедливий суд, там, де існують, апеляційні або касаційні суди, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (рішення ЄСПЛ у справі "Делькур проти Бельгії" від 17 січня
1970 року та рішення у справі "Гофман проти Німеччини" від 11 жовтня
2001 року).
Розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, ЄСПЛ тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах,
а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.
Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1
статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя. Україна, як учасниця зазначеної Конвенції, повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
Відповідно до рішень ЄСПЛ у справах "Гергел і Георгета Стоїческу проти Румунії" від 26 липня 2011 року, "Креуз проти Польщі" від 19 червня
2001 року сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином, щоб завдати шкоди самій суті цього права.
Апеляційний суд наведеного не врахував, внаслідок чого позбавив позивача права на апеляційне оскарження судового рішення як складової частини права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції.
Таким чином, оскаржувана ухвала апеляційного суду від 07 квітня 2021 року постановлена з порушенням норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання про повернення апеляційної скарги, що перешкоджає подальшому провадженню у справі.
У частині четвертій статті 406 ЦПК України визначено, що у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.
Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
Ураховуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що оскаржуване судове рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, а тому ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи для вирішення питання про відкриття провадження у справі до апеляційного суду.
Керуючись статтями 400, 402, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд
у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду