ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 520/11008/2020
адміністративне провадження № К/9901/8503/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Рибачука А.І.,
суддів: Бучик А.Ю., Тацій Л.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у касаційній інстанції адміністративну справу № 520/11008/2020
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - ГУ ПФУ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.09.2020, ухвалене у складі головуючого судді Спірідонова М.О.
та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12.02.2021, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Спаскіна О.А., суддів П`янової Я.В., Присяжнюк О.В.,
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. 14.08.2020 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, у якому просила:
визнати незаконним рішення ГУ ПФУ від 06.03.2020 № 25 щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки Донецького апеляційного господарського суду від 27.02.2020 № 06-47-61 "Про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці";
зобов`язати ГУ ПФУ здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 80% від суддівської винагороди судді, визначеної у довідці Донецького апеляційного господарського суду від 27.02.2020 № 06-47-61 (189 180, 00 грн), без обмеження граничного розміру, з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 18.02.2020;
стягнути з ГУ ПФУ на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору;
звернути до негайного виконання рішення суду в частині зобов`язання ГУ ПФУ здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 80% від суддівської винагороди судді, визначеної у довідці Донецького апеляційного господарського суду від 27.02.2020 № 06-47-61 (189 180,00 грн), без обмеження граничного розміру, з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 18.02.2020 у межах суми щомісячного грошового утримання за один місяць;
встановити судовий контроль за виконанням ГУ ПФУ рішення суду.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що рішення ГУ ПФУ від 06.03.2020 № 25 щодо відмови їй у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки Донецького апеляційного господарського суду від 27.02.2020 № 06-47-61 "Про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці" є протиправним та таким, що порушує її права.
2. Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 29.09.2020 частково задовольнив позовні вимоги:
визнав незаконним рішення ГУ ПФУ від 06.03.2020 № 25 щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки Донецького апеляційного господарського суду від 27.02.2020 № 06-47-61 "Про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці";
зобов`язав ГУ ПФУ здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 80% від суддівської винагороди судді, визначеної у довідці Донецького апеляційного господарського суду від 27.02.2020. № 06-47-61, без обмеження граничного розміру, з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 19.02.2020;
в іншій частині позовних вимог - відмовив.
3. Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 12.02.2021 скасував рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.09.2020 в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання ГУ ПФУ здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 80% від суддівської винагороди судді, визначеної у довідці Донецького апеляційного господарського суду від 27.02.2020 № 06-47-61, без обмеження граничного розміру, з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 19.02.2020 з ухваленням в цій частині нового рішення, яким зобов`язав ГУ ПФУ провести ОСОБА_1 з 19.02.2020 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі визначеному Законом України від 02.06.2016 № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII) на підставі довідки Донецького апеляційного господарського суду від 27.02.2020 № 06-47-61 та здійснити виплату з урахуванням фактично виплачених сум;
в іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.09.2020 у справі № 520/11008/2020 суд апеляційної інстанції залишив без змін.
4. 11.03.2021 ОСОБА_1 звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просить скасувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12.02.2021 в частині скасування рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.09.2020 в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання ГУ ПФУ здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 80% від суддівської винагороди судді, визначеної у довідці Донецького апеляційного господарського суду від 27.02.2020 № 06-47-61, без обмеження граничного розміру, з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 19.02.2020 з ухваленням в цій частині нового рішення, яким зобов`язати ГУ ПФУ провести ОСОБА_1 з 19.02.2020 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі визначеному Законом № 1402-VIII на підставі довідки Донецького апеляційного господарського суду від 27.02.2020 № 06-47-61 та здійснити виплату з урахуванням фактично виплачених сум, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.09.2020 - залишити в силі.
5. Верховний Суд ухвалою від 15.03.2021 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. У справі, яка розглядається суди встановили, що рішенням Вищої ради правосуддя від 13.06.2017 № 1528/0/15-17 ОСОБА_1 було звільнено з посади судді Донецького апеляційного господарського суду у зв`язку з поданням заяви про відставку. Наказом голови суду від 23.06.2017 № 152-к позивачку відраховано зі штату суду в зв`язку з виходом у відставку.
04.03.2020 ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою про перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання, виходячи із розміру суддівської винагороди.
06.03.2020 ГУ ПФУ прийнято рішення № 25 про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, мотивуючи зазначену відмову тим, що до теперішнього часу порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання не визначено, що унеможливлює здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 .
Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що перерахунок, який просить здійснити позивачка з 19.02.2020, обумовлений відновленням раніше порушених її прав з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020. Відтак позивачка має право на перерахунок її довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.02.2020 № 06-47-61, з 19.02.2020, оскільки саме з цієї дати втратили чинність обмеження, встановлені пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII, згідно з якими право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
8. Частково скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання ГУ ПФУ здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці із розрахунку 80% від суддівської винагороди судді, визначеної у довідці Донецького апеляційного господарського суду від 27.02.2020 № 06-47-61, без обмеження граничного розміру, з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 19.02.2020, та ухвалюючи в цій частині нове рішення, суд апеляційної інстанції виходив із того, що перерахунок грошового утримання судді у відставці в розмірі 80% від заробітної плати працюючого судді, ставить діючих суддів у нерівне становище з тими суддями, які вийшли у відставку за Законом України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 2453-VI). При цьому суд апеляційної інстанції вказав на те, що позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача здійснити перерахунок грошового утримання судді у відставці виходячи з конкретних відсотків, заявлені передчасно, оскільки предметом позову є відмова ПФУ взагалі здійснити перерахунок такого на підставі оновленої довідки без посилань на відсотки.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
9. Касаційну скаргу ОСОБА_1 мотивувала тим, що застосування судом апеляційної інстанції відсоткового показника, передбаченого частиною третьою статті 142 Закону № 1402-VIII є помилковим, оскільки стосується призначення щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, а не його перерахунку, а також порушує принцип незворотності дії нормативно-правового акта в часі в силу прямих приписів статті 58 Конституції України.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
10. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи із меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів виходить із такого.
11. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
12. Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
13. В силу статті 130 Конституції України, держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
14. Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон №1402-VIII.
15. За приписами частини першої статті 142 Закону №1402-V суддя, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;
2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
16. При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (частина друга статті 142 Закону №1402-VI).
17. Досліджуючи поняття "щомісячне довічне грошове утримання судді", Конституційний суд України у мотивувальній частині рішення від 14.12.2011 №18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов`язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.
18. У Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 №3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.
19. Крім цього, зазначений підхід до статусу судді у відставці та питання належного матеріального забезпечення суддів у відставці знайшов своє продовження у Рішенні Конституційного Суду України від 08.06.2016 № 4-рп/2016, у абзаці другому пункту 3 мотивувальної частини якого Суд зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою матеріального забезпечення судді, полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов`язків (відставки), а також життєвого рівня, гідного його статусу.
20. Відповідно до частини третьої статті 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
21. Частинами четвертою та п`ятою статті 142 Закону №1402-VIII передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
22. Відповідно до частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить:
1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
23. Разом з цим, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
24. Так, пунктом 22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.
Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону № 2453-VI.
25. Відповідно до пункту 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону № 2453-VI .
26. Законом України від 16.10.2019 № 193-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування", який набрав чинності 07.11.2019, було виключено зазначені вище пункти 22, 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII.
27. Відповідно до пункту 24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року:
а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
28. Пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону № 2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
29. Разом з цим, рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України, положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII зі змінами.
30. Так, у пунктах 16, 17 вказаного Рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020 Конституційний Суд України зазначив, що право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України).
Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 № 10-рп/2013).
Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абзаци п`ятий, шостий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.06.2013 № 3-рп/2013).
31. Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип`ятирічного віку, з об`єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов`язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402-VIII.
32. Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.
33. Також Конституційний Суд України зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання.
34. У зв`язку з викладеним, Конституційний Суд України рішенням від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020 визнав неконституційним пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII.
35. Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
36. Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020 Закон № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
37. При цьому, набрання чинності рішенням Конституційного Суду України, яким визнаються неконституційними відповідні норми законодавства, тягне за собою виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків суб`єктів правовідносин до яких застосовуються (застосовувалися) положення законодавства, яке згодом було визнано неконституційним. Відтак, такі правовідносини безпосередньо пов`язуються з дією закону. Тобто, якщо це один день (втрата чинності повністю чи в окремій частині закону за рішенням Конституційного Суду України з дня його ухвалення), то цей строк закінчується о 24 години 00 хвилини цього дня. Відповідно, з 00 годин 00 хвилин наступного дня з дати ухвалення відповідного рішення Конституційним Судом України, до правовідносин, що регулюється таким законодавством застосовується норма, що відповідає Конституції України, вступила у силу і діє.
38. З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що перерахунок, про який просить позивач, має бути проведений з 19.02.2020 - з наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020, з урахуванням раніше проведених виплат, оскільки після визнання неконституційними положень пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1402-VIII позивач, як суддя у відставці, набула право на перерахунок розміру її щомісячного довічного грошового утримання, виходячи з розміру суддівської винагороди, обчисленої відповідно до статті 135 та підпункту 4 пункту 24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, які визначають розмір суддівської винагороди працюючого судді, а посилання відповідача в оспорюваному рішенні на відсутність підстав для проведення перерахунку грошового утримання судді у відставці є неправомірними.
39. Такий висновок відповідає правовій позиції, викладеній у рішенні Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 620/1116/20, яке набрало законної сили 07.08.2020.
40. При цьому, колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про здійснення перерахунку, виходячи з 80% від суддівської винагороди працюючого судді, з огляду на те, що це не було предметом та мотивом відмови територіального органу Пенсійного фонду України, отже не є предметом судової ревізії, оскільки виходить за межі предмету доказування в адміністративній справі і має фактичним наслідком перебирання судом на себе функцій суб`єкта владних повноважень.
41. Оцінюючи наведені сторонами аргументи, Верховний Суд виходить з такого, що всі аргументи скаржника, наведені в касаційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом апеляційної інстанції, та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.
42. Як зазначено у частині четвертій статті 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
43. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судом апеляційної інстанції оскаржуваної постанови та судом першої інстанції у нескасованій судом апеляційної інстанції частині і погоджується з їх висновками у справі, якими доводи позивачів відхилено.
44. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд