ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
22 лютого 2022 року
справа № 640/9172/21
адміністративне провадження № К/990/212/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого – Ханової Р. Ф. (суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І. А., Олендера І. Я.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2021 року у складі судді Пащенка К. С.,
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2021 року у складі колегії суддів Єгорової Н. М., Сорочка Є. О., Федотова І. В.,
у справі №640/9172/21
за позовом Підприємства об`єднання громадян "БАТУР"
до Головного управління ДПС у Київській області, Державної податкової служби України
про визнання протиправними та скасування рішень, -
УСТАНОВИВ:
І. Рух справи
Підприємство об`єднання громадян "Батур" (далі – Підприємство, позивач у справі) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової служби України та Головного управління ДПС у Київській області, в якому просило суд визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової служби України від 26 листопада 2020 року № 33589/6/99-00-06-02-01-06 про результати розгляду скарги, визнати протиправним та скасувати прийняті Головним управлінням ДПС у Київській області податкові повідомлення-рішення від 15 вересня 2020 року №0002890402, яким зменшено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, на 173 055 грн, № 002880402, яким відмовлено у бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість на суму 1379089 грн, з мотивів безпідставності їх прийняття.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2021 року, позов задоволено частково, визнано протиправними та скасовано прийняті Головним управлінням ДПС у Київській області податкові повідомлення-рішення від 15 вересня 2020 року № 002880402 та № 0002890402. У іншій частині позову відмовлено.
Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що контролюючим органом не доведено порушень при визначенні платником податків податкових зобов`язань з податку на додану вартість, не надано жодних доказів в підтвердження прямої участі позивача у зловживаннях, пов`язаних з несплатою податків чи неправомірним бюджетним відшкодуванням податку на додану вартість.
Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2021 року у справі №640/9172/21 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Підприємства об`єднання громадян "БАТУР" у повному обсязі.
Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Київській області, справу витребувано з суду першої інстанції.
27 січня 2022 року справа №640/9172/21 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 27 січня 2022 року задоволено заяву відповідача про зупинення дії судових рішень, зупинено дію рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2021 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2021 року у справі № 640/9172/21 до закінчення її перегляду в касаційному порядку.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що Підприємство об`єднання громадян "БАТУР" є підприємством, заснованим громадською організацією інвалідів більша частина працівників є інвалідами, зареєстровано відповідно до даних Єдиного державного реєстру 10.09.2019, номер запису: 10721020000043852 та має, зокрема такі види діяльності: Код КВЕД 13.91 Виробництво трикотажного полотна; Код КВЕД 13.92 Виробництво готових текстильних виробів, крім одягу; Код КВЕД 13.95 Виробництво нетканих текстильних матеріалів і виробів із них крім одягу; Код КВЕД 13.96 Виробництво інших текстильних виробів технічного та промислового призначення; Код КВЕД 13.99 Виробництво інших текстильних виробів, н. в. і. у.; Код КВЕД 14.11 Виробництво одягу зі шкіри; Код КВЕД 14.12 Виробництво робочого одягу; Код КВЕД 14.19 Виробництво іншого одягу й аксесуарів; Код КВЕД 14.39 Виробництво іншого трикотажного та в`язаного одягу; Код КВЕД 15.12 Виробництво дорожніх виробів, сумок, лимарно-сідельних виробів зі шкіри та інших матеріалів; Код КВЕД 15.20 Виробництво взуття.
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 24 лютого 2020 року №315 "Про надання та відмову в наданні дозволів на право користування пільгами з оподаткування підприємствам та організаціям громадських організацій осіб з інвалідністю" ПОГ "Батур" надано дозвіл на користування пільгою.
Головним управлінням ДПС у Київській області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка підприємства об`єднання громадян "БАТУР" з питання правомірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 1 379 089 грн відповідно до податкової декларації з ПДВ за травень 2020 року (вх. від 22.06.2020 за № 9141673740), заявленої до бюджетного відшкодування на рахунок платника в банку, за результатами якої складено акт від 11 серпня 2020 року № 235/26-15-05-01-06/34191239 (далі – акт перевірки).
Перевіркою встановлено, що причиною виникнення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту (із зазначенням частки загальної суми податкового кредиту звітного (податкового) періоду, у якому виникло від`ємне значення ПДВ) є: імпорт одягу, що був у користуванні, для подальшого використання, несортований з текстильних матеріалів (SecondHand) з Швейцарії, Німеччини, Великої Британії, Латвії та Польщі, які в подальшому відремонтовано та відсортовано і реалізовано за нульовою ставкою відповідно до пункту 8 Розділу XX перехідних положень.
До перевірки надано акт № 4 про зворотні відходи на виробництві від 29 травня 2020 року, відповідно до якого комісією ПОГ "Батур" під час виробничого процесу підтверджено отриманий в процесі виробництва брак готової продукції та відходи у вигляді уживаних речей, що за станом та якістю не відповідають вимогам до матеріалів, які можуть бути використані для виготовлення готової продукції.
Так, залишкова вартість відходів за 35 068,20 кг склала 175 341,00 грн, а собівартість відходів, зменшених на їх залишкову вартість, становить 865 272,85 грн.
Контролюючий орган прийшов до висновку, що у разі використання придбаних товарів в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (у тому числі у разі списання таких товарів), податкові зобов`язання відповідно до пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України нараховуються виходячи з тієї вартості, за якою відбулося придбання цих товарів.
З метою застосування пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:
придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;
придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
За висновком контролюючого органу у результаті проведеної перевірки встановлено порушення Підприємством пункту 189.1 статті 189, пункту 198.5 статті 198, пунктів 200.1, 200.4, 200.14 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого зменшено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р. 21 декларації) у сумі податку на додану вартість 173055,00 грн.
15 вересня 2020 року на підставі акта перевірки Головним управлінням ДПС у Київській області прийнято податкові повідомлення-рішення:
№ 0002890402, яким зменшено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, на 173 055 грн;
№ 002880402 про відмову у бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість на суму 1 379 089 грн.
Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.
Рішенням Державної податкової служби України від 26 листопада 2020 року №33589/6/99-00-06-02-01-06 про результати розгляду скарги у задоволенні скарги було відмовлено, а висновки акта перевірки повністю підтримано.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Підставою для відкриття касаційного провадження у вказаній справі є оскарження судових рішень, перелік яких визначений у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), з посиланням у касаційній скарзі на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначивши, що судом апеляційної інстанції застосовано норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суді від 26 листопада 2020 року у справі №500/2486/19, від 27 липня 2020 року у справі №824/843/16-а, а також з посиланням на те, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми процесуального права.
В доводах касаційної скарги відповідач зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій при прийняті оскаржуваних судових рішень не було враховано практику Верховного Суду від 26 листопада 2020 року по справі № 500/2486/19, яка підлягала застосуванню у спірних правовідносинах та визначила строк звернення до суду після процедури адміністративного оскарження, який становить один місяць від наступного дня після закінчення процедури адміністративного оскарження, чим було невірно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.
Скаржник зауважує, що правова позиція з даного питання була сформована Верховним Судом з метою створення єдиного правового підходу, який регулює строки звернення до адміністративного суду. Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом лише 05 квітня 2021 року, тобто понад чотири місяці після того, як практика суду стала загальновідомою та загальновживаною.
Відповідач в касаційній скарзі доводить, що судом апеляційної інстанції застосовано підпункт 8 підрозділу 2 розділу XX ПК України при встановленні факту дотримання підприємством критеріїв для застосування нульової ставки з податку на додану вартість без врахування правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 27 липня 2020 року у справі №824/843/16-а щодо застосування підпункту 8 підрозділу 2 розділу XX ПК України.
Податковий орган зазначає, що судами попередніх інстанцій не було досліджено всіх обставин справи, які підлягали дослідженню та зроблено передчасні висновки про наявність пільги, встановленої підпунктом 8 підрозділу 2 розділу XX ПК України, без з`ясування всіх фактичних обставин справи.
Підприємства та організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю мають право застосовувати цю пільгу за наявності реєстрації у відповідному контролюючому органі, яка здійснюється на підставі подання відповідної заяви платника податку про бажання отримати таку пільгу та позитивного рішення уповноваженого органу відповідно до Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні".
Посилаючись на Порядок надання дозволу на право користування пільгами з оподаткування для підприємств та організацій громадських організацій інвалідів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 серпня 2007 року № 1010, скаржник зазначає, що Міністерством соціальної політики України (вих. № 10752/0/2-21/58 від 18 червня 2021 року на лист Головного управління ДФС у м. Києві (№ 2906/9/10-97-03-02 від 07 червня 2021 року) надано відповідь: "...документи вищезазначених підприємств (ПОГ "Політус", ПОГ "Батур", ПОГ "Текстиль-трейд") до Мінсоцполітики не подавались, оскільки відповідне рішення приймалося на рівні Київської міської державної адміністрації (копія листа додається).
Київською обласною державною адміністрацією Департаментом соціального захисту населення на лист Головного управління ДФС у Київській області (№2905/9/10-97-03-02 від 07 червня 2021 року) надано відповідь, що "...ПОГ "БАТУР" (КОД ЄДРПОУ 43224531) не зверталося та документи для отримання дозволу на право користування пільгами з оподаткування не надавали.
Таким чином, скаржник доводить, що Підприємство не мало підстав для користування пільгами з оподаткування та застосовувати нульову ставку оподаткування, оскільки саме під час надання дозволу на право користування пільгами з оподаткування встановлюється відповідність підприємства критеріям, відповідно до яких надається такий дозвіл. Отже, суди не перевірили дотримання ПОГ "Батур" всіх критеріїв, що передбачені підпунктом 8 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України, а посилається виключно на висновок судово-економічної експертизи.
Від позивача відзив на касаційну скаргу податкового органу до суду не надходив.
Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо строку звернення до суду з адміністративним позовом
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі — Конвенція) гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи. Відповідні положення Конвенції знайшли своє втілення також у статті 55 Конституція України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищає суд; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Разом з тим право на доступ до правосуддя в Україні, як і в більшості держав світу, не є абсолютним і обмежене передусім встановленим строком звернення до суду. Такий підхід обумовлений необхідністю дотримання принципу — верховенства права, а точніше, одного з його елементів — принципу правової визначеності.
Згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною четвертою цієї статті встановлено, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.
Стаття 123 КАС України встановлює наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду, зокрема, частиною третьою цієї статті визначено, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин – вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Спеціальною нормою, яка встановлює порядок оскарження рішень контролюючих органів, є стаття 56 ПК України. З її змісту вбачається, що у платника податків є право розсуду в обранні адміністративного та/або судового порядку оскарження такого рішення після його отримання. Обрання платником податків в першу чергу адміністративного порядку оскарження рішення не виключає можливості надалі звернутися до суду з відповідним позовом, що визнається досудовим порядком вирішення спору. Водночас якщо після отримання рішення контролюючого органу платник податків звертається до суду з позовом, його право на адміністративне оскарження такого рішення втрачається.
Пунктом 56.18 статті 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
Відповідно до пункту 56.19 статті 56 ПК України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
26 листопада 2020 року Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у справі №500/2486/19, відступив від висновків викладених у постановах Верховного Суду у справах №818/309/18 та №2540/2576/18, сформувавши наступний правовий висновок:
Норма пункту 56.18 статті 56 ПК України не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми пункту 56.19 статті 56 ПК України. Водночас норма пункту Перейти до повного тексту