ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 0308/3028/12
адміністративне провадження № К/9901/16277/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мороз Л.Л.,
суддів: Рибачука А.І., Бучик А.Ю.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 0308/3028/12
за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку, Департаменту соціальної політики Луцької міської ради про визнання неправомірною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 квітня 2016 року (суддя Ковтуненко В.В.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року (головуючий суддя Заверуха О.Б., судді: Гінда О.М., Ніколін В.В.),
ВСТАНОВИВ:
В лютому 2012 року ОСОБА_1 (далі також – позивач) звернулася до суду з позовом до Управління пенсійного фонду України в м. Луцьку (далі також – відповідач-1, Управління), Департаменту соціальної політики Луцької міської ради (далі також – відповідач-2, Департамент), в якому просила визнати неправомірною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Луцької міської ради щодо ненадання роз`яснення про законодавство соціального та пенсійного забезпечення; визнати грубе порушення Пенсійного фонду в формуванні її пенсійної справи; зобов`язати Управління пенсійного фонду України в м. Луцьку здійснити відповідне донарахування пенсії по втраті годувальника та виплатити їй суму заборгованості за період з 01.01.2006 по 22.02.2011, врахувавши, що в сім`ї два інваліда з дитинства (її сестра близнюк); зобов`язати Департамент соціальної політики Луцької міської ради здійснити донарахування соціальної допомоги та виплатити суму заборгованості за період 01.01.2006 по 22.02.2011.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, посилалася на те, що вона являється інвалідом 1 групи з народження. Їй стало відомо, що з 2006 року вона мала право на отримання одночасно соціальної допомоги у відповідності до Закону України "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам" та пенсії у зв`язку з втратою годувальника, оскільки її батько помер, проте не отримувала їх, адже належним чином не була повідомлена про це органами Пенсійного фонду та соціального захисту населення. Відтак, бездіяльність відповідачів призвела до порушення прав та законних інтересів позивача.
Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року, позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Департаменту соціальної політики Луцької міської ради щодо ненадання ОСОБА_1 роз`яснення законодавства про соціальне забезпечення, як інваліду 1 групи; зобов`язано Департамент соціальної політики Луцької міської ради здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату соціальної допомоги, як інваліду 1-а групи у відповідності до Закону України "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам" за період з 01.01.2006 по 22.02.2011, з урахуванням виплачених сум; в решті позову відмовлено.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 з 19.08.1977 перебуває на обліку в Управлінні пенсійного фонду України в місті Луцьку Волинської області як інвалід ІІ групи загального захворювання. Пенсія призначена відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Відповідно до довідки МСЕК серії 76 № 349711 від 03.10.1979 позивачку визнано інвалідом ІІ групи, причина інвалідності - з дитинства.
15.02.2011 під час повторного огляду ОСОБА_1 встановлено першу групу інвалідності (інвалідність з дитинства) довічно.
У 2004 році позивачці встановлено підвищення до пенсії відповідно до Закону України "Про особливі заслуги перед Україною", яке складає 70% від надбавки, яка була б встановлена годувальнику, у розмірі 21% від прожиткового мінімуму, визначеного для осіб, які втратили працездатність.
У лютому 2011 року ОСОБА_1 за її заявою переведено з пенсії по інвалідності на пенсію по втраті годувальника. Також їй призначено державну соціальну допомогу як інваліду з дитинства з 22.02.2011.
Позивачка, вважаючи, що бездіяльність відповідачів щодо неповідомлення її про наявність права на одночасне отримання соціальної допомоги та пенсії по втраті годувальника, яке виникло у неї з 01 січня 2006 року у зв`язку із набранням чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам" від 03 березня 2005 року № 2457-IV, призвела до недоотримання таких виплат за період з 01.01.2006 по 22.02.2011, звернулася до суду з цим позовом за захистом своїх прав.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що Департаментом допущено протиправну бездіяльність, що полягає в ненаданні ОСОБА_1 роз`яснення законодавства про соціальне забезпечення як інваліду з дитинства про право на одночасну виплату пенсії у зв`язку з втратою годувальника і державної соціальної допомоги, яка, в свою чергу, призвела до несвоєчасного отримання соціальної допомоги.
Не погоджуючись з такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивачка подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що у зв`язку з відсутністю у позивачки інформації про можливість та умови переходу з одного виду пенсії на інший саме з вини Управління пенсійного фонду України в м. Луцьку, який, як вважає позивачка, зобов`язаний був повідомити її про наявність такої можливості, вона не реалізувала своє право на перехід на інший вид пенсії (по втраті годувальника) у 2006 році. Окрім того вказує, що Управлінням Пенсійного фонду України в м. Луцьку невірно було сформовано її пенсійну справу, а саме вказано причиною інвалідності – загальне захворювання, натомість з 03.10.1979 причиною інвалідності встановлено - з дитинства.
Верховний Суд, переглянувши судові рішення у межах доводів касаційної скарги, з`ясувавши повноту фактичних обставин, встановлених судами, та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги з огляду на таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини 1 статті 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV від 09 липня 2003 року (далі – Закон № 1058-ІV) в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Відповідно до статті 37 Закону №1058-ІV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім`ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім`ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.
За загальним правилом пенсія призначається з дня звернення за пенсією. Випадки, коли пенсія призначається з більш раннього строку, визначені у частині першій статті 45 Закону № 1058-IV.
Так, відповідно до пункту 3 частини першої статті 45 Закону № 1058-ІV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.
Судами констатовано, що годувальник - батько позивачки помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Частиною 3 статті 45 Закону № 1058-ІV передбачено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" регулюються Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року №22-1 (надалі Порядок).
Пунктом 1.7 Порядку №22-1 передбачено, що днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, виплатою недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами.
Згідно з пунктом 2.8 Порядку №22-1 поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.
Аналізуючи вищевказані норми законодавства, судова колегія зазначає, що підставою для вчинення дій, спрямованих, зокрема, на переведення з одного виду пенсії на інший, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до уповноваженого органу ПФУ в установленому порядку.
Як встановлено судами, позивачка звернулася до Управління пенсійного фонду України в м. Луцьку із заявою про переведення її з пенсії по інвалідності на пенсію по втраті годувальника 21.02.2011.
З вказаної дати ОСОБА_1 було переведено на пенсію по втраті годувальника.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для зобов`язання Управління здійснити донарахування пенсії по втраті годувальника за період з 01.01.2006 по 22.02.2011 та виплати суми заборгованості за вказаний період, оскільки із заявою про переведення на пенсію по втраті годувальника позивачка звернулася лише 21.02.2011 року. У період же з 01.01.2006 по 22.02.2011 остання отримувала пенсію по інвалідності.
Погоджується колегія суддів і з висновками судів про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання грубим порушенням відповідача-1 у формуванні пенсійної справи позивачки, оскільки така справа первинно формувалася Ковельським рай(міськ)соцзабезом, а відтак Управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку не може нести відповідальність за достовірність внесення інформації в частині зазначення причин інвалідності.
Позивачкою судові рішення в частині задоволення позовних вимог не оскаржуються, а тому Судом не переглядаються.
Відповідно до ст. 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,