ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 520/12120/2020
адміністративне провадження № К/9901/9700/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стеценка С.Г.,
суддів: Стрелець Т.Г., Тацій Л.В.,
розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу № 520/12120/2020
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання незаконним рішення та зобов`язання вчинити певні дії
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2021 року (колегія у складі: головуючого судді Жигилія С. П., суддів: Русанової В. Б., П`янової Я. В.)
В С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просила:
- визнати незаконним рішення Головного Управління Пенсійного фонду України у Харківської області (в особі відділу з питань перерахунку пенсій № 20, Управління застосування пенсійного законодавства) № 19 від 05 березня 2020 року щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки Господарського суду Донецької області від 02 березня 2020 року № 05-35/010-20 "Про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці";
- зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України Харківської області (ідентифікаційний код юридичної особи 14099344, адреса місця реєстрації: 61022, м. Харків, Майдан Свободи Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2, щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 90 % від суддівської винагороди судді, визначеної у довідці Господарського суду Донецької області від 02 березня 2020 року № 05-35/010-20, без обмеження граничного розміру, з урахуванням раніше виплачених сумм, починаючи з 18 лютого 2020 року.
2. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач послалася та не, що є суддею у відставці та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці. Позивач вважає, що має право на отримання щомісячного довічного грошового утримання із розрахунку суддівської винагороди діючого судді, згідно довідки Господарського суду Донецької області від 02 березня 2020 року № 05-35/010-20. Проте, рішенням відповідача № 19 від 05 березня 2020 року протиправно відмовлено у задоволенні її заяви.
Позивач, посилаючись на рішення Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року у справі № 1-15/2018/4-85/16, не погоджується з оскаржуваним рішенням відповідача, вважає його протиправним та таким, що порушує її право як судді у відставці на належний рівень грошового утримання судді у відставці.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 04 листопада 2020 року позов задовольнив повністю.
Визнав незаконним Рішення Головного Управління Пенсійного фонду України у Харківської області (в особі відділу з питань перерахунку пенсій № 20, Управління застосування пенсійного законодавства) від 05 березня 2020 року № 19 щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання на підставі Довідки Господарського суду Донецької області від 02 березня 2020 року № 05-35/010-20 "Про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці".
Зобов`язав Головне Управління Пенсійного фонду України Харківської області (ідентифікаційний код юридичної особи 14099344, адреса місця реєстрації: 61022, м. Харків, Майдан Свободи Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2, щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 90% від суддівської винагороди судді, визначеної у Довідці Господарського суду Донецької області від 02.03.2020р. №05-35/010-20, без обмеження граничного розміру, з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 18 лютого 2020 року.
4. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення п. 25 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII зі змінами. Таким чином, з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020, тобто з 19 лютого 2020 року, у позивача виникло право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
При цьому, суд першої інстанції дійшов висновку, що з метою ефективного захисту прав позивача, належним та достатнім способом захисту буде зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України Харківської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 90% від суддівської винагороди судді, визначеної у Довідці Господарського суду Донецької області від 02 березня 2020 року № 05-35/010-20, без обмеження граничного розміру, з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 18 лютого 2020 року.
5. Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 24 лютого 2021 року рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2020 року скасував в частині зобов`язання Головного Управління Пенсійного фонду України Харківської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 90 % від суддівської винагороди судді, визначеної у Довідці Господарського суду Донецької області від 02 березня 2020 року № 05-35/010-20, без обмеження граничного розміру, з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 18 лютого 2020 року.
Прийняти в цій частині постанову, якою зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 14099344, адреса місця реєстрації: 61022, м. Харків, Майдан Свободи Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ), щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі, визначеному Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року № 1402-VIII, на підставі довідки Господарського суду Донецької області від 02 березня 2020 року № 05-35/010-20, з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 18 лютого 2020 року.
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2020 року залишив без змін.
6. Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог щодо визнання протиправними дій відповідача щодо відмови в перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції, що відповідач своїм рішенням від 05 березня 2020 року № 19 безпідставно відмовив ОСОБА_1 у проведенні перерахунку її щомісячного довічного грошового утримання, тому такі дії відповідача є протиправними.
Скасовуючи в частині рішення суду першої інстанції та приймаючи в цій частині нову постанову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що в рішенні відповідача про відмову у здійсненні перерахунку не зазначено про відсотковий розмір довічного грошового утримання позивача. Тобто, питання відсоткового розміру оскаржуваним рішенням пенсійного органу не вирішувалося, а, отже, є передчасними вимоги позивача ОСОБА_1 в частині визначення відсоткового розміру суддівської винагороди для обрахунку суми довічного грошового утримання.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. 22 березня 2021 року на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2021 року, в якій скаржниця просить скасувати вказане судове рішення в частині скасування рішення суду першої інстанції і залишити в цій частині в силі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2020 року.
8. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, ОСОБА_1 зазначає про те, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
У касаційній скарзі позивач зазначає, що визначений судом апеляційної інстанції спосіб захисту прав позивача не є ефективним та таким, що виключає надалі протиправні рішення, дії чи бездіяльність відповідача, що призводить до необхідності повторних звернень до суду. Суд апеляційної інстанції не надав відповідь щодо відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Також позивач наголошує, що ключовим питанням у цій справі є те, чи зобов`язаний суд визначати відсоткове значення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, ухвалюючи рішення про зобов`язання Пенсійного фонду здійснити перерахунок та виплату такого утримання.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
9. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 березня 2021 року визначено колегію суддів для розгляду цієї справи у складі головуючого судді Стеценка С. Г., суддів Стрелець Т. Г., Тацій Л. В.
10. Ухвалою Верховного суду від 05 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2021 року.
11. Ухвалою Верховного Суду від 21 лютого 2022 року закінчено підготовку справи до касаційного розгляду і, враховуючи приписи п. 3 ч. 1 ст. 345 КАС України постановлено здійснювати такий в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 22 лютого 2022 року.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
12. Як убачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, позивач рішенням Вищої ради правосуддя від 12 вересня 2017 року № 2761/0/15-117 ОСОБА_1 звільнена у відставку з посади судді Господарського суду Донецької області та наказом від 26 вересня 2017 року № 218-к відрахована зі штату Господарського суду Донецької області.
13. З 27 вересня 2017 року позивач перебуває на обліку в ГУ ПФ України в Харківській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді.
14. 04 березня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про проведення перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 02 березня 2020 року № 05-35/010-20, виданої Господарським судом Донецької області.
15. Рішенням відповідача від 05 березня 2020 року № 19 позивачу відмовлено у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді.
Відмовляючи у перерахунку пенсії, відповідач посилався на те, що рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року у справі № 1-15/2018/(4086/16) визнано неконституційним п. 25 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів", яким визначено право на отримання щомісячного довічного грошового утримання в період та після набрання чинності Законом України №1402-VІІІ від 02 червня 2016 року, у зв`язку з тим, що порядок обчислення розміру щомісячного грошового утримання суддів не визначено, тому немає можливості здійснити перерахунок довічного грошового утримання позивача.
16. Вважаючи протиправним та необґрунтованим вказане рішення відповідача, ОСОБА_1 звернулась до суду із цим позовом.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
17. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених ст. 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
18. У касаційній скарзі ОСОБА_1, порушуючи питання про касаційний перегляд постанови апеляційного суду, прийнятій у цій справі, фактично не погоджується з висновками, викладеними у цьому судовому рішення, в частині вимог позовної заяви про зобов`язання здійснити перерахунок призначеного її щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у певному розмірі відсотковому значенні, а саме – 90 відсотки від розміру суддівської винагороди, вказаному у довідці, що подавалась нею до пенсійного органу разом із заявою про здійснення спірного перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці.
19. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
20. Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
21. Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України від 02 червня 2016 року №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі – Закон №1402-VIII).
22. Приписами частини першої статті 142 Закону №1402-VІІІ визначено, що суддя, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;
2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
30. Частиною другою статті 142 Закону №1402-VIІІ визначено, що суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
23. Досліджуючи поняття щомісячне довічне грошове утримання судді, Конституційний Суд України у мотивувальній частині рішення від 14 грудня 2011 року № 18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов`язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.
24. У Рішенні Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.
25. Окрім цього, зазначений підхід до статусу судді у відставці та питання належного матеріального забезпечення суддів у відставці знайшов своє продовження у Рішенні Конституційного Суду України від 08 червня 2016 року № 4-рп/2016, у абзаці другому пункту 3 мотивувальної частини якого Суд зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою матеріального забезпечення судді, полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов`язків (відставки), а також життєвого рівня, гідного його статусу.
26. Відповідно до частини третьої статті 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
27. Частинами четвертою та п`ятою статті 142 Закону №1402-VIII передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
28. Відповідно до частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить:
1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
29. Разом з цим, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
30. Пунктом 22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.
31. Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01 січня 2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону № 2453-VI.
32. Відповідно до пункту 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону № 2453-VI .
33. Законом України від 16 жовтня 2019 року № 193-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування", який набрав чинності 07 листопада 2019 року, виключено зазначені вище пункти 22, 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII.
Відповідно до пункту 24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року:
а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
34. Пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
35. В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону № 2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
36. Разом з цим, рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України, положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII зі змінами.
Так, у пунктах 16, 17 вказаного Рішення від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 Конституційний Суд України зазначив, що право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України).
Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19 листопада 2013 року № 10-рп/2013).
Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абзаци п`ятий, шостий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013).
37. Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип`ятирічного віку, з об`єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов`язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402-VIII.
Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.
38. Також Конституційний Суд України зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання.
39. У зв`язку з викладеним, Конституційний Суд України рішенням від 18 лютого 2020 року у справі № 2-р/2020 визнав неконституційним пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII.
40. Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
41. Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 Закон № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
42. Колегія суддів наголошує на тому, що Конституційний Суд України визнав неконституційним увесь пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII, у тому числі й щодо можливості обчислення відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання відповідно до положень Закону № 2453-VI.
43. На час виникнення спірних відносин у цій справі, право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, його розмір, а також його перерахунок врегульовано положеннями статті 142 Закону №1402-VIII, частиною четвертою якої передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
44. Водночас, частиною третьою статті 142 Закону №1402-VIII визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Зазначена норма неконституційною не визнавалась.
45. Тобто, для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді за правилами частини четвертої статті 142 Закону №1402- VIII у формулі його обрахунку має застосуватись розмір відсоткового значення суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, визначений частиною третьою Закону №1402- VIII.
46. У контексті подібних (схожих) фактичних передумов до такого самого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 24 вересня 2021 року у справі № 620/5437/20.
47. Конституційний Суд України у рішенні від 18 лютого 2020 року у справі № 2-р/2020 вказав, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, яке має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя.
Положеннями статті 142 Закону №1402-VIII передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
48. Верховний Суд у рішенні від 16 червня 2020 року по зразковій справі № 620/1116/20 (Пз/9901/5/20) дійшов висновку про наявність у судді у відставці, який отримує щомісячне грошове утримання у розмірі обчисленому згідно положень Закону № 2453-VI, права (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону України №1402-VIII.
49. Отже, оскільки чинним Законом № 1402-VIII передбачені інші розміри суддівської винагороди та розмір відсотків від неї для нарахування щомісячного грошового утримання, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для обрахунку щомісячного грошового утримання одночасно за складовими, які передбачені для різних формул обрахунку грошового утримання (розмір суддівської винагороди за Законом № 1402-VIII; розмір відсотку за Законом № 2453-VI).
50. Суд зауважує, що відповідач у відповідь на заяву ОСОБА_1 відмовив її у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, виходячи із того, що Рішенням Конституційного Суду України рішення від 18 лютого 2020 року у справі №2-р/2020 не визначено порядок його виконання, а відповідні зміни до Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" внесені не були. Посилаючись на це, відповідач вказав позивачу на відсутність правових підстав для здійснення перерахунку призначеного йому раніше довічного грошового утримання судді у відставці.
51. Окрім того слід зазначити, що звертаючись з цим позовом до суду, позивач, зокрема, просила зобов`язати відповідача здійснити перерахунок її щомісячного довічного грошового утримання, виходячи з конкретних відсотків.
52. Тобто предметом даного позову є дії відповідача, які полягають у не проведенні перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді на підставі поданої позивачем довідки.
53. Вищенаведені обставини засвідчують, що спору стосовно відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання на час звернення позивача у цій справі до суду не існувало, а тому такі вимоги є передчасними, на чому обґрунтовано і слушно наголошено у оскаржуваній позивачем постанові апеляційного суду.
54. Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
55. Згідно із частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
56. Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, апеляційний суд, на переконання колегії суддів, правильно застосувавши норми матеріального і дотримавши вимоги норм процесуального права, обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог стосовно зобов`язання відповідача провести спірний перерахунок призначеного позивачу довічного грошового утримання судді, як судді у відставці, у конкретному розмірі та визначенням конкретного значення відсотків такого утримання, як передчасних.
Вищевказане виключає правові підстави для зазначення у резолютивній частині рішення будь-якої інформації, окрім тієї, що пов`язана зі здійсненням такого перерахунку на підставі відповідної довідки.
57. Ураховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що належним способом захисту прав позивача є саме зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Господарського суду Донецької області від 02 березня 2020 року № 05-35/010-20 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 19 лютого 2020 року, з урахуванням раніше виплачених сум щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
58. У випадку незгоди з перерахунком щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі визначеному Законом № 1402-VIII, на підставі довідки Господарського суду Донецької області від 02 березня 2020 року № 05-35/010-20, зокрема, в частині застосування відсоткового розміру суддівської винагороди для обрахунку суми довічного грошового утримання, ОСОБА_1 не позбавлена права оскаржити вказані дії та рішення у судовому порядку.
59. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11 жовтня 2021 року у справі №160/10640/20 та від 18 листопада 2021 року у справі № 340/4458/20.
60. Всі інші доводи, які наводяться ОСОБА_1 в касаційній скарзі, не свідчать про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального або матеріального права при прийнятті оскаржуваного рішення.
61. Поряд з цим, колегія суддів звертає увагу, що суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального права, проте помилково зазначив, що здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Господарського суду Донецької області від 02 березня 2020 року № 05-35/010-20 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, необхідно починаючи "з 18 лютого 2020 року", тому наявні підстави для зміни постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2021 року в частині зазначення дати в її резолютивній частині з викладених вище обставин.
62. В решті постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2021 року – підлягає залишенню без змін.
63. Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги має право змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
64. За ст. 351 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин. Підставами для зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається, зокрема, неправильне застосування закону, який не підлягає застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
Керуючись ст.ст. 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -