ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 752/6514/20
провадження № 51-5008км21
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючої Яновської О.Г.,
суддів Голубицького С.С., Стефанів Н.С.,
за участю:
секретаря судового засідання Демчука П.О.,
прокурора Сінгаївської А.О.,
засудженого ОСОБА_1,
захисника Воронюка С.О.,
розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції на ухвалу Київського апеляційного суду від 19 липня 2021 року у кримінальному провадженні за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, який не працює, не одружений, раніше не судимий, зареєстрований та проживає у АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 153 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
1. За вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 30 вересня 2020 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 153 КК України, і призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
2. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки і покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу.
3. За вироком ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що він
18 березня 2020 року близько 15 год, рухаючись по лісосмузі, яка розташована вздовж просп. Ак. Глушкова у м. Києві на відстані 250 метрів від КПП в`їзду/виїзду з м. Києва, маючи намір на вчинення насильницьких дій сексуального характеру, діючи умисно, з невстановлених мотивів, наздогнав раніше невідому йому
ОСОБА_2, обхватив її зі спини та утримував правою рукою за плечі, а лівою рукою торкався сідниць, грудей та місць розташування зовнішніх статевих органів через верхній одяг, на що потерпіла чинила опір, тим самим ОСОБА_1 вчинив насильницькі дії сексуального характеру, не пов`язані з проникненням у тіло
ОСОБА_2, без її добровільної згоди.
4. Крім того, ОСОБА_1 19 березня 2020 року о 14 год, маючи намір на повторне вчинення насильницьких дій сексуального характеру, прямуючи за раніше незнайомою йому ОСОБА_3, зайшов до під`їзду буд. АДРЕСА_2 та піднявся на ліфті на 16-ий поверх. Коли ОСОБА_3 вийшла з ліфта на тому ж поверсі, він, діючи умисно, з невстановлених мотивів, завдав їй одного удару рукою по сідницях, після чого притиснув її до стіни і через верхній одяг торкався рукою місця розташування зовнішніх геніталій, грудей та сідниць, на що потерпіла чинила опір, тим самим ОСОБА_1 повторно вчинив насильницькі дії сексуального характеру, не пов`язані з проникненням у тіло ОСОБА_3, без її добровільної згоди.
5. Київський апеляційний суд ухвалою від 19 липня 2021 року апеляційну скаргу прокурора залишив без задоволення, а вирок Голосіївського районного суду
м. Києва від 30 вересня 2020 року стосовно ОСОБА_1 - без змін.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
6. У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження, доведеності винуватості та кваліфікації дій засудженого, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного ОСОБА_1 покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі через м`якість, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
7. Так, аргументуючи свої вимоги, прокурор вказує, що судом апеляційної інстанції всупереч ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) не наведено переконливих мотивів на спростування доводів в апеляційній скарзі сторони обвинувачення щодо неправильного застосування місцевим судом до ОСОБА_1 положень ст. 75 КК України, що призвело до призначення засудженому явно несправедливого покарання через його м`якість. Вважає висновок апеляційного суду про можливість звільнення ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України необґрунтованим. Як зазначає прокурор, апеляційний суд не врахував того, що кримінальні правопорушення, передбачені частинами 1, 2 ст. 153 КК України, є нетяжким та тяжким злочином відповідно, за які передбачено покарання лише у виді позбавлення волі; належним чином не зважив на підвищену суспільну небезпеку особи ОСОБА_1, а також позицію потерпілих щодо призначення останньому реальної міри покарання.
Позиції учасників судового провадження
8. Прокурор підтримав касаційну скаргу.
9. Захисник Воронюк С.О. до початку судового засідання подав заперечення на касаційну скаргу прокурора, в якому просив зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення. Під час касаційного розгляду захисник Воронюк С.О. та засуджений ОСОБА_1 заперечили проти задоволення вимог касаційної скарги.
10. Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
11. Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, учасників судового провадження, перевіривши матеріали провадження та доводи, наведені в касаційній скарзі та запереченнях до неї, колегія суддів дійшла висновку, що ця скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
12. Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. При розгляді доводів, наведених у касаційній скарзі, колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.
13. Згідно зі ст. 438 КПК предметом перегляду справи в касаційному порядку можуть бути: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
14. Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, за які його засуджено, та кваліфікація його дій у касаційній скарзі не оспорюються.
15. Що стосується доводів прокурора, викладених у касаційній скарзі, стосовно істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінальних правопорушень і особі засудженого внаслідок м`якості, то вони, на думку Суду, не є обґрунтованими.
16. У порядку статей 370, 419 КПК України ухвала апеляційного суду повинна бути законною, обґрунтованою і вмотивованою. Виходячи із законодавчих приписів суд апеляційної інстанції зобов`язаний проаналізувати й зіставити з наявними у кримінальному провадженні всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, і дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на норму права; при залишенні заявлених вимог без задоволення в ухвалі належить зазначити підстави, на яких скаргу визнано необґрунтованою.
17. Відповідно до статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, повинно бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації це покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Під час вибору заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, що його пом`якшують та обтяжують.
18. Як випливає зі змісту ст. 75 КК України, застосування закріплених у ній правил допустиме лише за наявності обґрунтованих підстав для висновку, що з урахуванням тяжкості злочину, особи винного та інших обставин кримінального провадження виправлення засудженого є можливим без ізоляції від суспільства.
19. За матеріалами справи, прокурор, не погодившись із вироком суду першої інстанції, оскаржив його в апеляційному порядку. В поданій скарзі, наводячи конкретні доводи про порушення місцевим судом вимог ст. 65 КК України під час призначення покарання та неправильне застосування ст. 75 цього Кодексу, сторона обвинувачення просила апеляційний суд скасувати у відповідній частині оспорюване рішення й ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, що належить відбувати реально.
20. Проте апеляційний суд, погоджуючись із призначеним ОСОБА_1 покаранням, погодився із висновками, викладеними у вирок суду першої інстанції, погодився із тим, що визнання вини засудженим є обставиною, що пом`якшує покарання. Суд апеляційної інстанції послався на дані про особу ОСОБА_1, який має міцні соціальні зв`язки, не працює, не навчається, за останнім місцем роботи у ФОП ОСОБА_4 характеризується позитивно, не одружений, на обліку нарколога і психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо.
21. Посилаючись на наведені вище обставини, суд апеляційної інстанції визнав апеляційну скаргу прокурора необґрунтованою, належним чином мотивувавши своє рішення про звільнення засудженого від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, дійшовши висновку про можливість виправлення
ОСОБА_1 без відбування покарання.
22. Колегія суддів погоджується із висновками суду апеляційної інстанції, ураховуючи те, що доводи прокурора щодо актуальності та поширення аналогічних кримінальних правопорушень є абстрактними та не ураховують конкретних обставин вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_1 та даних про особу засудженого.
23. Таким чином, висновки колегії суддів апеляційного суду про можливість звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням не суперечать принципу справедливості покарання, відповідають його меті - виправленню засудженого та запобіганню вчиненню ним нових злочинів, і свідчать про правильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
24. Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, а призначене покарання відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого, касаційну скаргу прокурора має бути залишено без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без зміни.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд