ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 308/1681/20
провадження № 51-5884 км 20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого судді Марчук Н.О.,
суддів: Макаровець А.М., Маринича В.К.,
за участю:
секретаря судового засідання Крота І.М.,
прокурора Гошовської Ю.М.,
захисника Ставрук Н.З. (у режимі відеоконференції),
засудженого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Львівського апеляційного суду від 14 червня 2021 року стосовно
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженця та жителя
АДРЕСА_1 ),
засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 липня 2020 року ОСОБА_1 засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 14 червня 2021 року вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_1 у частині призначеного основного покарання змінено.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки з покладенням на нього обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 09 листопада 2019 року приблизно о 15 год, керуючи автомобілем "RenaultMaster", державний номер НОМЕР_1, та рухаючись дорогою "Львів-Самбір-Ужгород" у напрямку м. Перечин Закарпатської області, порушив вимоги п.п. 1.1, 1.3, 1.10, 2.3 "б", 10.1, 14.2 "в", 14.6 "г" Правил дорожнього руху та допустив лобове зіткнення з автомобілем "Mercedes C180", державний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_2 .
У результаті дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля "Mercedes C180" ОСОБА_2, яка була на 25 тижні вагітності, отримала тілесні ушкодження та була доставлена до КНП "Центральна міська клінічна лікарня", де їй 11 листопада 2019 року діагностували антенатальну загибель плоду. Отримані ОСОБА_2 тілесні ушкодження та антенатальна загибель плоду відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що виникли внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
За змістом касаційної скарги прокурор, не погоджуючись із ухвалою суду апеляційної інстанції через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, просить її скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд апеляційної інстанції:
- необґрунтовано звільнив ОСОБА_1 від відбування призначеного основного покарання на підставі ст. 75 КК України, не врахувавши при цьому характеру й обсягу допущених останнім грубих порушень Правил дорожнього руху та їхніх наслідків;
- призначив покарання, яке не відповідає вимогам ст. 65 КК України;
- постановив ухвалу, яка не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України
До початку касаційного розгляду від захисника Ставрук Н.З. в інтересах засудженого ОСОБА_1 надійшла заява, в якій вона просить залишити касаційну скаргу прокурора без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор підтримав касаційну скаргу, просив її задовольнити, скасувати оскаржуване судове рішення і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Захисник та засуджений заперечили проти задоволення касаційної скарги, просили залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без зміни.
Мотиви Суду
Положеннями ст. 433 КПК України визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визначати доведеними обставини, що були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
У поданій касаційній скарзі прокурор покликається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого ОСОБА_1 .
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину за обставин, викладених у вироку, та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 286 КК України в касаційному порядку прокурором не оспорюються.
Відповідно до пунктів 1, 2, 3 ч. 1 ст. 438 КПК України підставою для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Щодо доводів прокурора, наведених у поданій касаційній скарзі, то вони заслуговують на увагу з огляду на таке.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Згідно з приписами п. 2 ч. 1 ст. 419 КПК України в мотивувальній частині ухвали суду апеляційної інстанції зазначаються мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.
Цих вимог закону суд апеляційної інстанції під час апеляційного провадження в повному обсязі не дотримався.
Як убачається з мотивувальної частини вироку, суд першої інстанції при призначенні ОСОБА_1 основного та додаткового покарання врахував ступінь тяжкості, обставини та наслідки вчиненого ним злочину, наявність обставини, що пом`якшує покарання - часткове відшкодування потерпілій матеріальної шкоди, та відсутність обтяжуючих покарання обставин, а також дані про його особу, зокрема його вік, те, що він має на утриманні малолітню дитину та вагітну дружину, допомагає батькам похилого віку, раніше не судимий.
Захисник Ставрук Н.З. та потерпіла ОСОБА_2, не погоджуючись із указаним рішенням, оскаржили його до суду апеляційної інстанції.
У поданій апеляційній скарзі захисник просив змінити вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_1 в частині призначеного основного покарання та, застосувавши положення ст. 75 КК України, звільнити підзахисного від призначеного покарання.
Потерпіла у апеляційній скарзі просила скасувати оскаржуване судове рішення в частині призначеного покарання, призначивши ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Частиною 1 статті 75 КК України визначено, що, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Суд апеляційної інстанції, як убачається з мотивувальної частини ухвали, відхиляючи доводи апеляційної скарги потерпілої та частково задовольняючи апеляційні вимоги захисника, проаналізувавши конкретні обставини справи, зміст і обсяг допущених обвинуваченим Правил дорожнього руху, дійшов висновку про можливість звільнення ОСОБА_1 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням та іспитовим строком.
При цьому суд апеляційної інстанції врахував характер та тяжкість вчиненого злочину, який є тяжким, вчинений з необережності, обставину, яка пом`якшує покарання - часткове відшкодування потерпілій матеріальної шкоди, відсутність обставин, що обтяжують покарання, а також дані про його особу, зокрема, те, що він за місцем проживання характеризується позитивно, має батьків похилого віку та вагітну дружину, на його утриманні знаходиться малолітня дитина, раніше не судимий.
Проте колегія суддів касаційного суду уважає такий висновок суду апеляційної інстанції недостатньо переконливим, аргументованим та таким, що не ґрунтується на матеріалах кримінального провадження, оскільки в них відсутні докази того, що батьки ОСОБА_1 перебувають виключно на його утриманні, що на час апеляційного провадження ОСОБА_1 продовжує співмешкати зі своєю вагітною цивільною дружиною.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що суд апеляційної інстанції, звільняючи ОСОБА_1 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням та іспитовим строком, врахував ті ж самі обставини, які були враховані судом першої інстанції при призначенні обвинуваченому покарання у виді реальної міри покарання, передбаченої ч. 2 ст. 286 КК України.
Суд уважає, що рішення суду апеляційної інстанції про можливість звільнення ОСОБА_1 від відбування основного покарання з випробуванням суперечить принципу справедливості покарання і не відповідає його меті - виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових злочинів як ним, так і іншими особами.
З огляду на викладене ухвалу апеляційного суду не можна вважати законною та обґрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню на підставі пунктів 1, 2, 3 ч. 1 ст. 438 КПК України з призначенням нового розгляду провадження в суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно врахувати викладене, ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, належним чином умотивувавши свої висновки.
За умови підтвердження обсягу обвинувачення ОСОБА_1 та за відсутності інших обставин, які можуть вплинути на призначення покарання, застосування до нього положень ст. 75 КК України слід уважати необґрунтованим.
Керуючись статтями 441, 442 КПК України, Суд