ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 507/1483/20
провадження № 51-4712 км 21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого судді Марчук Н.О.,
суддів: Макаровець А.М., Маринича В.К.,
за участю:
секретаря судового засідання Крота І.М.,
прокурора Гошовської Ю.М.,
потерпілої ОСОБА_1,
засудженого ОСОБА_2 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою потерпілої ОСОБА_1 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року про відмову в поновленні строку на апеляційне оскарження вироку Любашівського районного суду Одеської області від 13 березня 2021 року стосовно
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженця с. Балаурешти Ниспоренського
району Республіки Молдова, який
зареєстрований та проживає за адресою:
АДРЕСА_1,
засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Любашівського районного суду Одеської області від 13 березня 2021 року засуджено ОСОБА_2 за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік з покладенням на нього обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.
Потерпіла ОСОБА_1, не погоджуючись із вищевказаним вироком суду першої інстанції стосовно ОСОБА_2, 03 липня 2021 року подала апеляційну скаргу з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.
25 серпня 2021 року ухвалою Одеського апеляційного суду відмовлено в задоволенні клопотання потерпілої ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження вироку Любашівського районного суду Одеської області від 13 березня 2021 року стосовно ОСОБА_2 та повернуто апеляційну скаргу апелянту.
За вироком суду ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що він 30 червня 2020 року приблизно о 12 год., знаходячись неподалік свого домоволодіння АДРЕСА_1, під час словесного конфлікту з ОСОБА_1, що виник на ґрунті особистих неприязних відносин, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, умисно наніс останній штиковою лопатою не менше 4 ударів у різні частини тіла, зокрема по лівій руці, спричинивши ОСОБА_1 тілесне ушкодження середньої тяжкості.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
За змістом касаційної скарги потерпіла ОСОБА_1, не погоджуючись із ухвалою суду апеляційної інстанції через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить її скасувати, поновити строк на апеляційне оскарження вироку суду першої інстанції, і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Свої вимоги потерпіла мотивує тим, що суд апеляційної інстанції, не врахувавши поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження вироку (до лютого 2021 року не мала роботи, коштів, знаходилась на лікуванні через отримані тілесні ушкодження), безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про поновлення процесуального строку та повернув подану нею апеляційну скаргу. Крім того, посилається на те, що апеляційну скаргу направляла своєчасно, але вона загубилась.
Позиції учасників судового провадження
Потерпіла підтримала касаційну скаргу, просила її задовольнити.
Прокурор та засуджений заперечили проти задоволення касаційної скарги, просили залишити її без задоволення, а оскаржуване судові рішення - без зміни.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Вимогами ст. 370, ч. 2 ст. 418 КПК України визначено, що ухвала суду апеляційної інстанції повинна бути законною, обґрунтованою та вмотивованою.
Згідно з вимогами ст. 395 КПК України апеляційна скарга на вирок може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК України апеляційна скарга повертається, якщо її подано після закінчення строку апеляційного оскарження, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.
Правило дотримання тридцятиденного строку на оскарження вироку суду першої інстанції з дня його проголошення, передбачене п. 1 ч. 2 ст. 395 КПК України, надає потенційному заявникові достатньо часу для роздумів стосовно подачі апеляційної скарги, чіткого визначення своїх аргументів та окреслення стверджувальної правової позиції. Це правило чітко визначає як для осіб, так і для органів влади період, після закінчення якого контрольна функція суду не здійснюється.
За приписами ч. 2 ст. 113 КПК України процесуальні дії під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу. Вимога про необхідність виконання процесуальних дій у строк, установлений КПК України, також міститься у ст. 116 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 117 КПК України передбачено, що строк виконання процесуальних дій поновлюється лише в тому випадку, якщо судом буде визначено поважність причин його пропуску.
Виходячи із системного аналізу норм процесуального закону, під поважними причинами пропущення процесуального строку слід розуміти неможливість особи подати заяву у визначений законом строк у зв`язку з такими обставинами, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.
Такі обставини мають бути підтверджені належними фактичними даними.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 127/17092/18, особа, яка бажає подати апеляційну скаргу, має діяти сумлінно для того, щоб ефективно реалізувати своє право. Хоча ст. 117 КПК України містить норму щодо поновлення пропущеного строку, але це можливо лише в разі наявності поважних причин пропуску такого строку. Тому при вирішенні питання про поновлення пропущеного строку, у тому числі й строку на апеляційне оскарження, до уваги мають братися: тривалість самого процесуального строку; час, який минув з дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали особі реалізувати своє право (повноваження) в межах визначеного процесуального строку; поведінка особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), й інші доречні обставини.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, 13 березня 2021 року вироком Любашівського районного суду Одеської області засуджено ОСОБА_2 за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік з покладенням на нього обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.
Не погоджуючись з вироком суду першої інстанції, потерпіла ОСОБА_1 03 липня 2021 року направила поштовим відправленням апеляційну скаргу, в якій просила поновити строк на апеляційне оскарження вказаного судового рішення.
Причини пропуску цього строку обґрунтовувала тим, що до початку лютого 2021 року вона не мала постійного місця роботи, багато коштів витратила на лікування та була необізнана щодо оскарження вироку протягом місяця.
Розглянувши вказане клопотання, апеляційний суд не знайшов підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження та ухвалою від 25 серпня 2021 року повернув потерпілій апеляційну скаргу.
Суд апеляційної інстанції, відмовляючи потерпілій у задоволенні клопотання про поновлення процесуального строку, врахував те, що вирок Любашівського районного суду Одеської області було ухвалено та проголошено 13 березня 2021 року у відкритому судовому засіданні, за участі всіх учасників судового провадження, в тому числі й потерпілої ОСОБА_1, після чого головуючий роз`яснив його зміст, порядок і строк оскарження, копію судового рішення вона отримала 17 березня 2021 року, копію диску технічного запису судових засідань - 18 березня 2021 року, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що апеляційна скарга потерпілої, направлена поштовим відправленням 03 липня 2021 року, подана поза межами встановленого п. 1 ч. 2 ст. 395 КПК України тридцятиденного строку на оскарження вироку суду першої інстанції з дня його проголошення.
Колегія суддів касаційного суду уважає, що суд апеляційної інстанції правильно вказав про те, що потерпіла не надала переконливих доводів щодо обставин, які унеможливлювали подання апеляційної скарги у передбачений Законом строк.
Також, на думку Суду, суд апеляційної інстанції правомірно відхилив доводи потерпілої щодо несвоєчасної подачі апеляційної скарги через витрату значних коштів на лікування, оскільки жодних доказів перебування її на лікуванні, як і понесених у зв`язку з цим витрат ОСОБА_1 не надала.
Крім того, суд апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду перевірив посилання потерпілої на її необізнаність щодо необхідності звернення з апеляційною скаргою на вирок суду першої інстанції протягом тридцятиденного терміну з дня його проголошення, та обґрунтовано не погодився з цим, оскільки, прослухавши звукозапис судового засідання від 17 березня 2021 року, встановив, що судом першої інстанції учасникам кримінального провадження було роз`яснено можливість оскарження вироку в апеляційному порядку, шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду через Любашівський районний суд Одеської області.
Колегія суддів касаційного суду відхиляє доводи касаційної скарги потерпілої про своєчасне направлення апеляційної скарги, оскільки ОСОБА_1 не підтвердила їх належним чином, а матеріали кримінального провадження не містять таких даних.
З огляду на викладене, Суд уважає, що апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що потерпіла, маючи можливість упродовж передбаченого законом строку реалізувати своє право на апеляційне оскарження вироку суду першої інстанції, цього не зробила, а причини пропуску строку, на які вона вказувала, не є поважними в розумінні статті 117 КПК України.
Таким чином, суд апеляційної інстанції, відмовивши в задоволенні клопотання потерпілої ОСОБА_1 про поновлення строку апеляційного оскарження вироку Любашівського районного суду Одеської області від 13 березня 2021 року стосовно ОСОБА_2, діяв відповідно до приписів статей 113, 116, 117, п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК України у їх взаємозв`язку.
Суд погоджується з таким рішенням суду апеляційної інстанції, який належним чином умотивував свої висновки.
З огляду на викладене колегією суддів касаційного суду вважає, що касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_1 слід залишити без задоволення.
Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК України та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, Судом не встановлено.
Керуючись статтями 441, 442 КПК України, Суд