ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 727/5464/19
провадження № 51-3694км20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Шевченко Т.В.,
суддів Антонюк Н.О., Голубицького С.С.,
за участю:
секретаря судового засідання Михальчука В.В.,
прокурора Матюшевої О.В.,
засудженого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
захисників Вишневського П.В. та Іванова А.Б. (у режимі
відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Першотравневого районного суду м. Чернівці від
21 травня 2020 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 02 грудня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019260040000531, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Першотравневого районного суду м. Чернівці від 21 травня 2020 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 09 березня 2019 року близько 14:00, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, у приміщенні квартири АДРЕСА_2 на ґрунті неприязних відносин, які раптово виникли, під час конфлікту із ОСОБА_2, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на протиправне позбавлення життя ОСОБА_2, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки у вигляді смерті потерпілого, бажаючи їх настання, ножем, що виготовлений промисловим способом, завдав ОСОБА_2 удару в ділянку спини, заподіявши йому тяжке тілесне ушкодження, яке знаходиться в прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті.
Чернівецький апеляційний суд ухвалою від 02 грудня 2020 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишив без змін.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення щодо нього через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Зазначає, що він не був належним чином повідомлений про час і місце розгляду апеляційної скарги захисника. Стверджує, що суд не дослідив документи, які б підтверджували наявність у нього психічного захворювання на момент вчинення злочину. Вважає, що суд не з`ясував наявності у нього умислу, виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, способу, знаряддя злочину, кількості, характеру та локалізації тілесних ушкоджень. Стверджує, що не було досліджено матеріалів кримінального провадження в тому обсязі, на якому він наполягав. Вважає, що його дії необхідно кваліфікувати за ст. 116 КК.
Позиції учасників судового провадження
Захисник Іванов А.Б. та засуджений ОСОБА_1 підтримали касаційну скаргу засудженого.
Прокурор Матюшева О.В. заперечувала щодо задоволення касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 .
Іншим учасникам було належним чином повідомлено про судовий розгляд, але в судове засідання вони не з`явилися.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
При цьому відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості і вмотивованості судового рішення, вбачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Як убачається з матеріалів провадження, висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено, ґрунтуються на детально наведених у вироку доказах, які суд усебічно, повно та об`єктивно дослідив, правильно оцінив.
Виновок суду про винуватість ОСОБА_1 підтверджується такими доказами:
- показаннями ОСОБА_1, який у суді першої інстанції вину у вчиненні злочину визнав частково та пояснив, що він разом із ОСОБА_2 та господарями квартири розпивали спиртні напої. Коли господарі відлучилися, у нього з потерпілим виник словесний конфлікт через образу ОСОБА_2 господарів квартири. Він схопив ніж і вдарив ним потерпілого в плече. При цьому більше ніяких тілесних ушкоджень потерпілому не завдавав. Взагалі не бажав настання смерті потерпілого, все сталося миттєво і спонтанно;
- показаннями потерпілого ОСОБА_3, який суду пояснив, що в березні 2019 року до нього зателефонували працівники поліції і повідомили про смерть його сина ОСОБА_2 . Про обставини смерті сина і про те, що його вбив ОСОБА_1, він також знає зі слів працівників поліції;
- показаннями в суді свідка ОСОБА_4 про те, що в березні 2019 року в нього вдома - у квартирі АДРЕСА_2 перебували ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Вони всі разом випивали. В один момент він відлучився. Коли повернувся, ОСОБА_1 сказав йому, що вбив ОСОБА_2 . ОСОБА_5 вбивства йому обвинувачений не повідомляв, він був дуже схвильований. Вони відразу викликали поліцію. Повідомив, що не бачив і не чув, що обвинувачений з потерпілим билися, тому мотиви такого вчинку обвинуваченого йому не відомі;
- показаннями свідка ОСОБА_6, яка в суді повідомила, що про обставини вчинення вбивства їй нічого не відомо, але зазначила, що в той час, коли її чоловік, обвинувачений та потерпілий випивали на кухні, вона спала. Сусід розповів, що ОСОБА_1 вбив ОСОБА_2 . Сам ОСОБА_1 був п`яний і нічого не розповідав;
- показаннями свідка ОСОБА_7, яка приїздила на виклик у квартиру АДРЕСА_2, де сталося вбивство. На кухні у квартирі сидів обвинувачений, він був дуже п`яний, але підтвердив, що саме він вбив потерпілого і не шкодує про це, оскільки в них виник конфлікт;
- даними висновків судово-медичної експертизи від 10 березня 2019 року № 180 та судово-медичної експертизи від 16 квітня 2019 року № 180-Д, із яких вбачається, що смерть потерпілого ОСОБА_2 настала від гострої масивної внутрішньої кровотечі, яка розвинулась внаслідок колото-різаного проникаючого, сліпого поранення грудної клітки; тілесні ушкодження, які виявлені на тілі потерпілого, виникли за короткий проміжок часу, який передував моменту настання смерті від дії колючо-ріжучого предмета, і за ознакою "небезпека для життя" відноситься до тяжких тілесних ушкоджень та знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв`язку з фактом настання смерті;
- даними висновку імунологічної експертизи від 29 березня 2019 року № 194-1;
- даними висновку судово-медичної експертизи від 15 квітня 2019 року № 55.
Ураховуючи викладене, колегія суддів Касаційного суду вважає, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, повністю доведено та його дії кваліфіковано правильно.
Доводи ОСОБА_1 про відсутність у нього умислу на вбивство ОСОБА_2 є безпідставними.
Суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що ОСОБА_1, умисно завдаючи удару ОСОБА_2 ножем побутового призначення в грудну клітку зліва з достатньо великою силою, про що свідчить довжина раневого каналу близько 10 см, у результаті чого смерть ОСОБА_2 настала через короткий проміжок часу, усвідомлював суспільну небезпечність своїх дій, передбачав настання суспільно небезпечних наслідків у виді смерті потерпілого і бажав їх настання.
Доводи засудженого про те, що не було досліджено матеріалів кримінального провадження в тому обсязі, на якому він наполягав, є безпідставними.
Із звукозапису судового засідання від 03 липня 2019 року колегія суддів Верховного Суду убачає, що за клопотанням прокурора суд ухвалив згідно з ч. 3 ст. 349 КПК провести спрощений порядок дослідження доказів, зокрема, допитати обвинуваченого, потерпілого, частково дослідити письмові докази. Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник Вишневський П.В. не заперечували щодо такого порядку дослідження доказів.
Твердження засудженого ОСОБА_1 про те, що умисне вбивство ОСОБА_2 він вчинив у стані сильного душевного хвилювання, є необґрунтованими.
Статтею 116 КК передбачено відповідальність за умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання, зумовленому жорстоким поводженням, або таким, що принижує честь і гідність особи, а також за наявності системного характеру такого поводження з боку потерпілого.
Суди перевірили всі зібрані докази та не встановили фактів, які б свідчили про перебування ОСОБА_1 у стані сильного душевного хвилювання під час завдання ним удару ножем ОСОБА_2, у результаті якого настала смерть потерпілого.
Посилання у касаційній скарзі на обставини, які б давали підстави для такої правової оцінки дій ОСОБА_1, відсутні.
Крім того, сторона захисту в апеляційній скарзі просила суд апеляційної інстанції змінити вирок щодо ОСОБА_1 та перекваліфікувати його дії на ч. 2 ст. 121 КК. Питання про можливість перекваліфікації дій ОСОБА_1 на ст. 116 КК захисник не порушував.
Доводи ОСОБА_1 про те, що суд не перевірив його психічного стану на момент вчинення ним злочину, є необґрунтованими.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що у справі було проведено три судово-психіатричні експертизи щодо ОСОБА_1 .
Зокрема, під час досудового розслідування на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Чернівці від 16 березня 2019 року було проведено судово-психіатричну експертизу від 19 березня 2019 року № 168, відповідно до якої на момент проведення експертизи ОСОБА_1 ознак будь-якого психічного захворювання не виявляв, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. На час вчинення інкримінованого ОСОБА_1 діяння останній ознак хронічного психічного захворювання, недоумства і тимчасового розладу психічної діяльності не виявляв, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними (т. 1, а.к.п. 59-60).
Під час розгляду цього кримінального провадження в суді першої інстанції на підставі ухвали Першотравневого районного суду м. Чернівці від 22 жовтня 2019 року було проведено додаткову судово-психіатричну експертизу від 29 жовтня 2019 року № 521, відповідно до якої ОСОБА_1 на момент проведення експертизи виявляв ознаки психічного розладу, не міг усвідомлювати свої дії, не міг ними керувати та потребував застосування примусових заходів медичного характеру (т. 2, а.к.п. 117-119).
За клопотанням прокурора на підставі ухвали Першотравневого районного суду м. Чернівці від 21 січня 2020 року було проведено комплексну комісійну судову психолого-психіатричну експертизу від 18 березня 2020 року № 156, відповідно до якої ОСОБА_1 виявляє психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності, із психопатизацією особистості. Обвинувачений ОСОБА_1 у момент вчинення інкримінованого йому злочину виявляв психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності із психопатизацією особистості, в стані тимчасового розладу психічної діяльності не перебував. Обвинувачений ОСОБА_1 на час вчинення інкримінованого йому діяння міг розуміти значення своїх дій та керувати ними (т. 2, а.к.п. 177).
При цьому слід зазначити, що експерти досліджували всі медичні дані щодо ОСОБА_1, в тому числі і ті, які стосуються його психічного стану до вчинення цього злочину.
Доводи засудженого ОСОБА_1 про те, що він не був належним чином повідомлений про час і місце розгляду апеляційної скарги захисника, у зв`язку чим апеляційний суд порушив його право на захист, оскільки він не був присутнім у судовому засіданні, є безпідставними та спростовуються матеріалами кримінального провадження.
Згідно з приписами ч. 4 ст. 401 КПК обвинувачений підлягає обов`язковому виклику в судове засідання для участі в апеляційному розгляді, якщо в апеляційній скарзі порушується питання про погіршення його становища або якщо суд визнає його участь обов`язковою, а обвинувачений, який утримується під вартою, - також у разі, якщо про це надійшло його клопотання.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, в судовому засіданні суду апеляційної інстанції засуджений ОСОБА_1 участі не брав. Клопотань від нього про його участь у суді під час розгляду апеляційної скарги його захисника не надходило.
Крім того, 13 листопада 2020 року апеляційний суд надіслав у ДУ "Чернівецький слідчий ізолятор" для вручення ОСОБА_1 копію ухвали апеляційного суду про закінчення підготовки та призначення апеляційного розгляду цього провадження на 02 грудня 2020 року о 10:00 в приміщенні Чернівецького апеляційного суду (т. 3, а.к.п. 66).
За змістом п. 3 ч. 2 ст. 412 КПК здійснення судового провадження за відсутності обвинуваченого може бути безумовною підставою для скасування судового рішення тільки в разі, коли його присутність є обов`язковою відповідно до вимог кримінального процесуального закону. Натомість
у цьому кримінальному провадженні таких обставин не встановлено.
Призначене ОСОБА_8 покарання відповідає вимогам статей 50, 65 КК і у скарзі не оспорюється.
При перегляді кримінального провадження в апеляційному порядку суд відповідно до вимог ст. 419 КПК ретельно перевірив доводи, наведені в апеляційній скарзі захисника Вишневського П.В., дав на них мотивовані відповіді. Зазначив, на яких підставах його апеляційну скаргу залишив без задоволення, а вирок місцевого суду - без змін.
Ухвала апеляційного суду є законною, обґрунтованою та відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність колегією суддів не встановлено, а тому підстав, передбачених ст. 438 КПК, для скасування оскаржуваних судових рішень та задоволення касаційних вимог засудженого ОСОБА_1 немає.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд