ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 521/844/21
провадження № 51-5483км21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Ковтуновича М. І.,
суддів Анісімова Г. М., Булейко О. Л.,
за участю:
секретаря судового засідання Лагоди І. О.,
прокурора Кузнецова С. М.,
захисників Євценка Р. І.,
Долгова В. М.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисників засудженого ОСОБА_1 - адвокатів Євценка Р. І. та Долгова В. М. на вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 05 березня 2021 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 20 жовтня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020166470000095, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Луганська, жителя АДРЕСА_1 ),
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 05 березня 2021 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 307 КК із застосуванням ст. 69 цього Кодексу до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат і речових доказів у кримінальному провадженні.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим за ч. 2 ст. 307 КК, а саме у незаконному придбанні та зберіганні з метою збуту наркотичних засобів у великих розмірах. Так, суд встановив, що він (часу та місця досудовим розслідуванням не встановлено), діючи з прямим умислом, з мотиву придбання наркотичних засобів з метою збуту незаконно придбав наркотичний засіб - метадон, масою 7,672 г, що перебував у синьому полімерному пакеті, всередині якого знаходилось 36 полімерних згортків білого кольору, 31 полімерний згорток рожевого кольору, 14 полімерних згортків фіолетового кольору.
Потім, 17 серпня 2020 року з 18:33 до 18:48на вул. Чернишевського, 26 у м. Одесі під час огляду місця події у ОСОБА_1, із сумки чорного кольору було виявлено та вилучено 34 полімерних згортки білого кольору, 30 - рожевого кольору, 14 - фіолетового кольору. Всередині згортків була речовина білого кольору загальною масою 23,627 г, кількісний вміст метадону - 7,294 г.
Після цього того ж дня з 19:09 до 19:16 на пров. Високому, 20, з 19:31 до 19:36 на вул. Водопровідній, 13-А, а також з 19:38 до 19:42 на вул. Водопровідній, 15 у м. Одесі під час огляду місця події було виявлено та вилучено поліетиленові згортки рожевого кольору з речовиною білого кольору, загальною масою 0,149 г із кількісним вмістом метадону 0,069 г, загальною масою 0,365 г із кількісним вмістом метадону 0,153 г, загальною масою 0,381 г. із кількісним вмістом метадону 0,156 г, відповідно, які ОСОБА_1 нещодавно залишив у зазначених місцях.
Одеський апеляційний суд ухвалою від 20 жовтня 2021 року залишив без змін вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 .
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі захисники Євценко Р. І. та Долгов В. М., посилаючись на норми Конституції України, Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), практику Європейського суду з прав людини та суду касаційної інстанції, просять скасувати судові рішення щодо ОСОБА_1 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Сторона захисту свої доводи обґрунтовує тим, що в мотивувальній частині вироку (у формулюванні обвинувачення) суд першої інстанції не встановив події кримінального правопорушення (часу, місця, способу та інших обставин вчинення кримінального правопорушення) в частині придбання наркотичного засобу.
Скаржники вважають кваліфікацію дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 307 КК неправильною, оскільки в його діях не встановлено умислу на збут наркотичних засобів. Крім того, наголошують, що з моменту придбання ОСОБА_1 наркотичних засобів шляхом знахідки, до моменту видачі їх поліції минуло близько години, тому, на їх думку, для об`єктивного висновку про умисел засудженого на збут наркотичних засобів необхідним є дослідження обставин їх придбання та зберігання, а також встановлення моменту виникнення відповідного умислу.
За твердженням захисників сторона обвинувачення під час складання та висунення обвинувачення ОСОБА_1 застосувала факти та відомості, отримані з недопустимих доказів.
Наголошують на тому, що ОСОБА_1 визнав себе винуватим лише у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК, що зобов`язувало суд першої інстанції дослідити всі докази у кримінальному провадженні та надати оцінку їх походженню.
Захисники також вказують, що суд апеляційної інстанції порушив право на захист ОСОБА_1, оскільки, ігноруючи положення ч. 5 ст. 364 та ч. 3 ст. 365 КПК, не відновив з`ясування обставин, установлених під час кримінального провадження, та перевірку їх доказами в апеляційному порядку.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні захисникиЄвценко Р. І. та Долгов В. М. підтримали касаційну скаргу, просили скасувати вирок та ухвалу і призначити новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції.
Прокурор Кузнецов С. М. заперечив проти задоволення касаційної скарги, навів аргументи щодо законності й обґрунтованості судових рішень.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
На підставі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК).
За приписами ч. 3 ст. 349 КПК суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Із системного аналізу кримінального процесуального закону та відповідно до практики Верховного Суду випливає, що роз`яснення учасникам судового провадження підстав та наслідків його здійснення за ч. 3 ст. 349 КПК не повинно мати формальний характер. Це означає, що суд, перш ніж постановити рішення про здійснення розгляду кримінального провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК, повинен роз`яснити суть цієї норми, при цьому не обмежитися цитуванням самої статті, а у доступній, чіткій та конкретизованій формі викласти її зміст, тим самим дати розгорнуте пояснення сторонам. Метою такого роз`яснення є однакове, правильне і точне розуміння всіма учасниками судового провадження змісту цієї норми, виявлення її сутності, яку законодавець вклав у словесне формулювання. Водночас суд має упевнитися і в тому, що учасниками судового провадження суть такого роз`яснення сприйнята правильно та переконатися в добровільності їх позицій.
Отже, визнання вини, незаперечення фактичних обставин кримінального провадження та кваліфікації своїх дій, правильне розуміння та усвідомлення змісту обставин злочину, в якому особа обвинувачується, правові наслідки розгляду на підставі ч. 3 ст. 349 КПК, а також відсутність сумнівів у добровільності позиції щодо усвідомлення обвинуваченим цих обставин є передумовами можливості здійснення розгляду провадження в зазначеному порядку.
Згідно з матеріалами провадження під час розгляду справи ОСОБА_1 у присутності захисника Гетманченка І. С. повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, а саме у незаконному придбанні та зберіганні з метою збуту наркотичних засобів у великих розмірах, погодився із кваліфікацією дій за ч. 2 ст. 307 КК, підтвердив фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті та дав згоду на розгляд кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК, заявивши, що розуміє зміст цих обставин. При цьому суд переконався у правильності розуміння ОСОБА_1 змісту обвинувачення, у добровільності його позиції і належно розʼяснив, що в такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. Після чіткого, детального та розгорнутого пояснення судом змісту норми ч.3 ст. 349 КПК обвинувачений ОСОБА_1 ствердно заявив про бажання здійснення судового розгляду за вказаним порядком (відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК), а також що йому зрозумілі правові наслідки такого розгляду. Захисник Гетманченко І. С. також не заперечував проти відповідної процедури проведення судового розгляду.
Таким чином, допитавши в судовому засіданні обвинуваченого, який підтвердив встановлені на досудовому розслідуванні обставини вчинення кримінального правопорушення, факт придбання та зберігання з метою збуту наркотичних засобів, факт обізнаності з тим, що він придбав і зберігав з метою збуту саме наркотичні засоби, зважаючи на великий розмір вилучених у ОСОБА_1 наркотичних засобів, розфасованих у 36 полімерних згортків білого кольору, 31 полімерний згорток рожевого кольору, 14 полімерних згортків фіолетового кольору, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості останнього у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК.
Твердження в касаційній скарзі захисників про те, що в мотивувальній частині вироку суду першої інстанції є посилання на ч. 3 ст. 307 КК, є слушними. Разом із тим сторона захисту в скарзі не зазначає, яким чином це вплинуло на законність судового рішення у провадженні щодо ОСОБА_1, при тому, що вироком (у резолютивній частині) останнього визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК, а саме у незаконному придбанні та зберіганні з метою збуту наркотичних засобів у великих розмірах, та у мотивувальній частині вироку зазначена ч. 2 ст. 307 КК, як стаття (частина статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений. Отже, зазначена стороною захисту невідповідність у вироку сама по собі не впливає на правильність ухваленого судом рішення і не є істотним порушенням вимог КПК.
Колегія суддів уважає, що під час розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник Гетманченко І. С. жодним чином не були обмежені в можливості реалізувати свої процесуальні права, в тому числі, шляхом подання відповідних клопотань чи заяв про зміну обсягу і порядку дослідження доказів. Проте сторона захисту в ході судового розгляду таких клопотань чи заяв не подавала, не заявляла і клопотань про визнання доказів недопустимими під час розгляду справи судом першої інстанції, що підтвердив захисник Гетманченко І. С. у процесі апеляційного розгляду.
Вищезазначене підтверджується як журналом судового засідання від 04 березня 2021 року (а. п. 69-72), так і технічним носієм інформації, на якому зафіксовано судовий процес у суді першої інстанції.
Усі наведені вище обставини у своїй сукупності беззаперечно свідчать, що суд першої інстанції в повній мірі дотримався процедури, передбаченої ч. 3 ст. 349 КПК.
Оскільки дослідження доказів у суді першої інстанції здійснювалось у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК, доводи захисника про невідповідність обвинувального акта вимогам КПК, про неповноту судового розгляду, а також про те, що обвинувачення ґрунтується на недопустимих доказах, не є предметом розгляду суду касаційної інстанції.
Крім того, доводи, наведені в касаційній скарзі захисників Євценка Р. І. та Долгова В. М., є аналогічними доводам апеляційної скарги захисника Гетманченка І. С. Останні були предметом ретельної перевірки суду апеляційної інстанції, який визнав їх необґрунтованими, навівши відповідні мотиви, та дійшов правильного висновку про відсутність підстав для їх задоволення. З цим висновком погоджується і Верховний Суд.
Зміст ухвали суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК.
Що стосується доводів касаційної скарги захисників про порушення, на їх думку, права на захист ОСОБА_1, оскільки суд апеляційної інстанції не взяв до уваги заявленого стороною захисту клопотання про відновлення з`ясування обставин, установлених під час кримінального провадження, та перевірку їх доказами в апеляційному порядку, а також не відновив з`ясування обставин, установлених під час кримінального провадження, незважаючи на письмову промову ОСОБА_1, в якій він повідомив про те, що обмовив себе під час надання показань у суді першої інстанції та умислу на збут наркотичних засобів у нього не було, то суд касаційної інстанції зазначає таке.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року ( справа № 288/1158/16-к, провадження № 13-28кс19) зауважила, що кримінальний процесуальний закон передбачає можливість повернення до вже завершених стадій судового процесу лише для відновлення з`ясування обставин, установлених під час кримінального провадження, та перевірки їх доказами, і відповідно до ч. 5 ст. 364 та ч. 4 ст. 365 КПК суду надано такі повноваження лише як виняток із загального правила у двох випадках: якщо під час судових дебатів виникне потреба подати нові докази або обвинувачений в останньому слові повідомить про нові обставини, які мають істотне значення для кримінального провадження.
У контексті викладеного, апеляційний суд обґрунтовано не взяв до уваги клопотання захисника Долгова В. М. про відновлення з`ясування обставин справи, установлених під час кримінального провадження, перевірку їх доказами від 15 вересня 2021 року, оскільки воно подано після проведення судових дебатів та оголошення перерви в судовому засіданні перед останнім словом обвинуваченого, а відновлення з`ясування обставин, встановлених під час кримінального провадження, та перевірку їх доказами за таким клопотанням на цій стадії судового розгляду не передбачено. При цьому повідомлені обвинуваченим в останньому слові обставини не можна вважати такими, що на підставі ст. 365 КПК зобов`язували суд здійснювати їх перевірку.
Касаційна скарга захисників не містить переконливих доводів, які би ставили під сумнів законність постановлених у кримінальному провадженні вироку Малиновського районного суду м. Одеси від 05 березня 2021 року та ухвали Одеського апеляційного суду від 20 жовтня 2021 року щодо ОСОБА_1 .
Оскільки істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність, які би впливали на законність судових рішень щодо ОСОБА_1, судами першої та апеляційної інстанцій допущено не було, а призначене засудженому покарання відповідає тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та особі засудженого, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення - без зміни.
Керуючись статтями433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд