Постанова
іменем України
15 лютого 2022року
м. Київ
справа № 930/733/20
провадження № 51-4116км21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Лагнюка М.М.,
суддів Короля В.В., Маринича В.К.,
за участю:
секретаря судового засідання Чорнобривця В.В.,
захисників
(в режимі відеоконференції) Кіцули В.І., Нечепуренка Г.І.,
прокурора Піх Ю.Г.,
розглянув касаційні скарги захисника засудженого ОСОБА_1 - Кіцули В.І., захисника засудженого ОСОБА_2 - Нечепуренка Г.І. на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 23 червня 2021 року в кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020020240000045 від 31 січня 2020 року, за обвинуваченням
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, уродженця с. Карбівське Вінницької області, мешканця АДРЕСА_1, раніше судимого,
та
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянин України, уродженця смт. Нартекяй Литовської республіки, мешканця АДРЕСА_1, раніше судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 186 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Немирівського районного суду Вінницької області від 12 квітня 2021 року засуджено:
- ОСОБА_2 за частиною 3 статті 186 КК до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців. На підставі частини 5 статті 72 КК ОСОБА_2 зараховано у строк покарання попереднє ув`язнення, а саме час з моменту затримання та перебування під вартою з 31 січня 2020 року. Міру запобіжного заходу, а саме взяття під варту, ОСОБА_2 залишено без зміни до вступу вироку в законну силу. Строк відбування покарання ухвалено обчислювати з 31 січня 2020 року.
- ОСОБА_1 засуджено за частиною 3 статті 186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців. На підставі частини 5 статті 72 КК ОСОБА_1 ухвалено зарахувати строк покарання попереднє ув`язнення, а саме час з моменту затримання та перебування під вартою з 31 січня 2020 року. Міру запобіжного заходу, а саме взяття під варту ОСОБА_1 залишено без зміни до вступу вироку в законну силу. Строк відбування покарання ухвалено обчислювати з 31 січня 2020 року.
Як установлено судом та детально викладено у вироку суду першої інстанції, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 визнано винуватими та засуджено за вчинення кримінального правопорушення за наступних обставин.
ОСОБА_2, будучи засудженим Немирівським районним судом за частиною 3 статті 185 КК, звільнившись 07 грудня 2018 року з виправної колонії, у зв`язку із відбуттям строку покарання, за що судимість у встановленому законом порядку не знята та не погашена, на шлях виправлення не став та вчинив новий умисний злочин проти власності.
Так, 31 січня 2020 року о 04:30 ОСОБА_2 попередньо домовившись з
ОСОБА_1 про вчинення таємного злочину проти власності, з проникненням у житло, прийшли до домоволодіння, яке належить ОСОБА_3, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2, реалізовуючи спільний, обумовлений раніше, злочинний умисел направлений на таємне викрадення чужого майна, керуючись корисливим мотивом, діючи разом з ОСОБА_1, проникли на територію вказаного домогосподарства.
У подальшому, ОСОБА_1, діючи разом із ОСОБА_2, продовжуючи виконувати спільний злочинний умисел направлений на таємне викрадення чужого майна, поєднаний з проникненням у житло, проникли до вказаного будинку. Перебуваючи в будинку, ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_2 із кишені куртки ОСОБА_4, яка висіла на вішалці у коридорі, викрали грошові кошти у розмірі 120 грн. Після чого, ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_2 проникли до спальної кімнати, де в цей час спав ОСОБА_4, звідки ОСОБА_2 викрав мобільний телефон
ОСОБА_4 марки "Xiaomi" моделі "Redmi 7 2/16GB CometBlue", вартість якого згідно висновку судово-товарознавчої експертизи, становить 2570,40 грн, а ОСОБА_1 пройшов до наступної спальної кімнати, де в цей час спав ОСОБА_5, звідки ОСОБА_1 викрав шкіряну сумку ОСОБА_4, в якій знаходився мобільний телефон ОСОБА_5 марки "Nokia" моделі "215", вартість якого згідно висновку судово-товарознавчої експертизи, становить 208 грн.
Покидаючи спальну кімнату, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 випадково розбудили
ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які підвівшись з ліжка, розуміючи, що в будинку знаходяться сторонні особи, розпочали переслідувати ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з метою затримання останніх.
ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розуміючи, що їх таємні злочинні дії виявленні сторонніми особами, а злочинний умисел направлений на таємне викрадення чужого майна не доведений до кінця, усвідомлюючи, що продовження своїх злочинних дій переросте у відкрите викрадення чужого майна, не реагуючи на зауваження ОСОБА_4 та ОСОБА_5 щодо припинення протиправних дій, бажаючи все одно заволодіти викраденим майном та зникнути з місця вчинення злочину, покинули даний житловий будинок, а викраденим розпорядилися на власний розсуд.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 23 червня 2021 року вказаний вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник засудженого ОСОБА_1 - Кіцула В.І. ставить вимогу про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції. Посилається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, що, на його переконання, потягло за собою залишення необґрунтованого та незаконного обвинувального вироку суду першої інстанції в силі, на підставі частини 1 статті 412, пунктів 1, 2 частини 1 статті 413, пунктів 1, 2, 3 частини 1 статті 438 КПК.
Захисник вважає, що в ухвалі апеляційного суду щодо ОСОБА_1 не викладено належних мотивів, з яких суд апеляційної інстанції виходив при спростуванні доводів його апеляційної скарги у частині незаконності вироку суду першої інстанції щодо недостатності належних та допустимих доказів вини ОСОБА_1 за частиною З статті 186 КК.
Зокрема, захисник стверджує, що визнаючи винним ОСОБА_1, а також і ОСОБА_2, за частиною 3 статті 186 КК, суд першої інстанції прийшов, на його думку, до хибного твердження, зазначаючи, що саме проникли вони до будинку з метою вчинення таємного викрадення чужого майна.
Крім того, зазначає, що потерпілі та свідок не вказували у своїх показах про домовленість ОСОБА_1 про скоєння грабежу чи крадіжки із будинку, а в самому будинку останній скоїв відкрите протиправне викрадення чужого майна. Разом з цим, захисник вважає можливим кваліфікувати дії ОСОБА_1 за частиною 1 статі 162 КК.
У касаційній скарзі захисник засудженого ОСОБА_2 - Нечепуренко Г.І. ставить вимогу про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції.
Вважає, що ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_2 є незаконною та підлягає скасуванню через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, що, на його переконання, потягнуло за собою залишення необґрунтованого та незаконного обвинувального вироку суду першої інстанції в силі, на підставі частини 1 статті 412, пунктів 1, 2 частини 1 статті 413, пунктів 1, 2, 3 частини 1 статті 438 КПК.
Вважає невиконаними апеляційним судом вимог статті 419 КПК, оскільки ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_2 не містить достатніх та належних мотивів, з яких суд апеляційної інстанції виходив при спростуванні доводів його апеляційної скарги.
Зокрема, вважає хибними висновки апеляційного суду викладені в ухвалі апеляційного суду про правильність висновків суду першої інстанції щодо доказів досліджених судом при розгляді справи, їх узгодженості між собою, доведеності вини засуджених за частиною 3 статті 186 КК.
Стверджує, що суд першої інстанції зовсім не навів аргументів на спростування показів засуджених, які взагалі заперечували корисливий мотив в своїх діях.
Вважає, що суд в описовій частині вироку не зазначає, якими конкретно доказами, наданими стороною обвинувачення, спростовуються їх показання, а проаналізувавши показання потерпілих та свідків, жоден із вказаних осіб не зазначає, що ОСОБА_7 попередньо домовився про скоєння грабежу чи крадіжки із будинку, а в самому будинку ОСОБА_2 скоїв відкрите протиправне викрадення чужого майна.
При цьому, вказує, що письмові докази також не доводять поза розумним сумнівом вину ОСОБА_2 в скоєнні грабежу.
Стверджує, що факт проникнення до будинку шляхом розбиття віконного скла за допомогою металевого лома, що супроводжується шумом розбиття скла, тривале перебування в будинку з метою відшукування та вживання їжі, спростовує доводи сторони обвинувачення про проникнення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за попередньою змовою з метою таємного викрадення майна та підтверджує покази ОСОБА_2 про намір прибути в приміщенні певний проміжок часу, так як з відділу поліції їх відпустили в період з 3 до 4 год ранку 31 січня 2020 року, тобто в зимовий період і доїхати додому в с. Нижча Кропивна у них не було можливості через відсутність транспорту.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисників, які підтримали касаційні скарги, доводи прокурора, яка заперечувала проти задоволення касаційних скарг, обговоривши доводи, наведених в касаційних скаргах, та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційні скарги задоволенню не підлягають на наступних підставах.