Постанова
Іменем України
09 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 621/1099/20
провадження № 61-13655св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
третя особа - приватний нотаріус Зміївського районного нотаріального округу Харківської області Сібільова Святослава Михайлівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Харківського апеляційного суду від 13 липня 2021 року у складі колегії суддів: Хорошевського О. М., Котелевець А. В., Яцина В. Б.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2020 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись до суду
з позовом до ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Обґрунтовуючи позов, вказували, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їх батько та син відповідача ОСОБА_4 .
Після його смерті залишилось спадкове майно у вигляді частки у праві спільної власності на житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 .
На день смерті ОСОБА_4 був зареєстрований за вказаною адресою.
На час його смерті тривалий час, з 1970 року, за однією з ним адресою була зареєстрована лише його мати - відповідач у справі ОСОБА_3 .
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 09 квітня 2020 року
№ 206424033 ОСОБА_4 належала 1/3 частина зазначеного житлового будинку на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Зміївською державною нотаріальною конторою 31 серпня 2012 року за реєстровим номером 1-1035.
ОСОБА_5, мати спадкодавця, прийняла спадщину, оскільки вона зареєстрована за однією зі спадкодавцем адресою і на день його смерті тривалий час проживала зі спадкодавцем. Заяву про прийняття спадщини ОСОБА_5 до нотаріальної контори не подавала.
Посилаючись на те, що бабуся, відповідач у справі ОСОБА_3, повідомила їм, що батько не був зареєстрований за вказаною адресою і йому нічого не належало, а вони не були зареєстровані з батьком за однією адресою на день його смерті і не подавали до нотаріуса заяви про прийняття спадщини в шестимісячний строк, вважаючи, що вони пропустили встановлений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини з поважних причин, просили визначити їм додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті їхнього батька ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 24 лютого
2021 року позов залишено без задоволення.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що вказана позивачами підстава поважності пропуску строку для прийняття спадщини - введення їх в оману ОСОБА_3 щодо наявності спадкового майна не є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, а інших причин, пов`язаних з наявністю об`єктивних,
непереборних, істотних труднощів, які перешкоджали поданню заяви про прийняття спадщини в установлений законом строк, позивачі не навели.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 13 липня 2021 року рішення Зміївського районного суду Харківської області від 24 лютого 2021 року скасовано і прийнято нову постанову про задоволення позову. Визначено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 додатковий строк у два місяці з дня набрання законної сили судовим рішенням для прийняття спадщини після батька ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Апеляційний суд виходив з того, що законом гарантовано право спадкоємця, який пропустив шестимісячний строк на прийняття спадщини, на звернення
до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
Апеляційний суд визнав поважними наведені позивачами причини пропуску строку, адже відповідач навмисно не повідомила їх про наявність спадкового майна, маючи намір бути єдиним спадкоємцем.
Також апеляційний суд врахував, що позивачі є спадкоємцями першої черги
і пропуск строку є незначним: строк на подання заяви про прийняття спадщини закінчився 15 березня 2020 року, 15 квітня 2020 року позивачі звернулись
до нотаріуса, а 27 квітня 2020 року - до суду.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У серпні 2021 року ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного суду
від 13 липня 2021 року і залишити в силі рішення Зміївського районного суду Харківської області від 24 лютого 2021 року.
Вказує на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та зазначає, що суд застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права
у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду
від 13 грудня 2018 року у справі № 703/1560/17, від 26 лютого 2020 року у справі № 286/27/18 (провадження № 61-39817св18), від 24 вересня 2020 року у справі
№ 310/2327/18 (провадження № 61-5173св19).
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вказують на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними.
Зазначають, що вони є спадкоємцями першої черги за законом після смерті батька, а відповідач навмисно не повідомила їх про наявність спадкового майна. Лише після того, як вона звернулась до нотаріуса і той їй відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину через наявність інших спадкоємців, відповідач повідомила їх про існування спадкового майна.
Факт, що відповідач увела їх в оману щодо наявності спадкового майна, підтвердили в суді свідки.
Вважають рішення апеляційного суду справедливим.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 01 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 621/1099/20, витребувано справу зі Зміївського районного суду Харківської області.
Ухвалою Верховного Суду від 27 січня 2022 року справу призначено
до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в складі колегії з п`яти суддів.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 .
Відповідно до листа Борівської сільської ради Зміївського району Харківської області від 17 квітня 2020 року на час смерті ОСОБА_4 був зареєстрований за адресою:
АДРЕСА_1 .
Разом з ним на час його смерті була зареєстрована ОСОБА_3 .
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно ОСОБА_4 на час смерті
на праві власності належала 1/3 частина житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1,
на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Зміївською державною нотаріальною конторою 31 серпня 2012 року.
Позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є дітьми спадкодавця, відповідач ОСОБА_3 є матір`ю спадкодавця.
Відповідно до постанови приватного нотаріуса Зміївського районного нотаріального округу Харківської області Сібільової С. М. про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 17 квітня 2020 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини 15 квітня 2020 року, і за їх заявою відкрито спадкову справу № 14/2020.
Постановою від 17 квітня 2020 року їм відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом через пропуск встановленого законом шестимісячного строку для прийняття спадщини. У цій же постанові вказано, що єдиним спадкоємцем за законом першої черги, який прийняв спадщину, є ОСОБА_3, мати спадкодавця, оскільки на час смерті спадкодавця вона була зареєстрована з ним за однією адресою.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частинами першою, другою статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства
є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, а саме рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права
без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення
від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права
чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.