Постанова
Іменем України
16 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 583/2141/21
провадження № 61-20390св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.
суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
стягувач - ОСОБА_1,
боржник - публічне акціонерне товариство "Укрнафта",
особа, дії якої оскаржуються - Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на постанову Сумського апеляційного суду від 09 листопада 2021 року в складі колегії суддів Ткачук С. С., Собини О. І., Левченко Т. А.
ВСТАНОВИВ :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст скарги
В червні 2021 року ПАТ "Укрнафта" звернулось зі скаргою, в якій просило скасувати постанову Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про відкриття виконавчого провадження № 65390040 від 13 травня 2021 року про стягнення з ПАТ "Укрнафта" на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час проходження військової служби за контрактом в період з 31 травня 2017 року по 31 травня 2020 року в сумі 169 140 грн з відрахуванням всіх необхідних податків і обов`язкових платежів; зупинити стягнення на підставі виконавчого листа № 583/1191/20, виданого Охтирським міськрайонним судом 07 грудня 2020 року, до розгляду скарги по суті.
Свої вимоги мотивував тим, що 13 травня 2021 року головним державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві відкрито виконавче провадження № 65390040 про стягнення з ПАТ "Укрнафта" на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час проходження військової служби за контрактом в період з 31 травня 2017 року по 31 травня 2020 року в сумі 169 140 грн з відрахуванням всіх необхідних податків і обов`язкових платежів. Вказує, що 07 грудня 2020 року Охтирським міськрайонним судом Сумської області видано ОСОБА_1 виконавчий лист № 583/1191/20 щодо негайного виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати у межах суми платежу за один місяць. Проте, відкриваючи виконавче провадження, державний виконавець помилково зазначив у постанові про відкриття виконавчого провадження всю суму, яка підлягає стягненню, а не за один місяць, та у пункті 3 постанови зазначив завищену суму виконавчого збору - 16 914 грн, розраховану із розміру загальної суми середнього заробітку, яка присуджена судом до стягнення на користь ОСОБА_1, у зв`язку з чим товариство вважає, що постанова про відкриття виконавчого провадження підлягає скасуванню.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 26 липня 2021 року скаргу задоволено частково; скасовано постанову про відкриття виконавчого провадження № 65390040 від 13 травня 2021 року, винесену головним державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лисенко О. В., в частині відкриття виконавчого провадження щодо виконання судового рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 26 листопада 2020 року в справі № 583/1191/20 про стягнення з ПАТ "Укрнафта" на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час проходження військової служби за контрактом в період з 31 травня 2017 року по 31 травня 2020 року в сумі 169 140 грн, яка не була допущена судом до негайного виконання; в задоволенні інших вимог скарги відмовлено.
Суд першої інстанції, проаналізувавши постанову про відкриття виконавчого провадження та дії, вчинені державним виконавцем, зробив висновок про порушення норм Закону України "Про виконавче провадження", оскільки державний виконавець вчинив дії, які спрямовані на примусове виконання, не в тій частині, яка була допущена до негайного виконання, а у повному обсязі резолютивної частини судового рішення.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Сумського апеляційного суду від 09 листопада 2021 року апеляційну скаргу головного державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лисенко О. В. задоволено; ухвалу Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 26 липня 2021 року скасовано; у задоволенні скарги представника ПАТ "Укрнафта" про скасування постанови головного державного виконавця відмовлено; вирішено питання розподілу судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що державним виконавцем під час відкриття виконавчого провадження № 65390040 від 13 травня 2021 року не було порушено вимоги Закону України "Про виконавче провадження", а сама по собі неправильно визначена сума виконавчого збору в розмірі 16 914 грн не може бути підставою для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, прийнятої державним виконавцем на підставі виконавчого документу.
Аргументи учасників справи
У грудні 2021 року ПАТ "Укрнафта" подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Сумського апеляційного суду від 09 листопада 2021 року, просило її скасувати як таку, що прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, й залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд зробив неправильний висновок про відсутність підстав для задоволення скарги товариства, оскільки державний виконавець відкрив виконавче провадження з порушенням норм Закону України "Про виконавче провадження".
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження в справі.
Ухвалою Верховного Суду від 09 лютого 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 22 грудня 2021 року вказано, що касаційна скарга містить передбачені пунктами 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України (неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права).
Аналіз вимог касаційної скарги дає підстави вважати, що постанова апеляційного суду оскаржується в частині вимог про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, в іншій частині не оскаржується, а тому Верховним Судом не переглядається.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 26 листопада 2020 року в цивільній справі № 583/1191/20 стягнуто з ПАТ "Укрнафта" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час проходження військової служби за контрактом в період з 31 травня 2017 року по 31 травня 2020 року в розмірі 169 140 грн. Рішення в частині стягнення заробітку в межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання.
03 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Охтирського міськрайонного суду з заявою про видачу виконавчого листа щодо негайного виконання вказаного судового рішення в частині стягнення заробітної плати у межах суми платежу за один місяць, який отримав 07 грудня 2020 року.
У виконавчому листі зазначено "стягнути з ПАТ "Укрнафта" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час проходження військової служби за контрактом в період з 31 травня 2017 по 31 травня 2020 року в сумі 169 140 грн з відрахуванням з даної суми віх необхідних податків і обов`язкових платежів, відмовивши в іншій частині позовних вимог. Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати у межах суми платежу за один місяць".
Виконавчий лист не містить відомостей про набрання рішення законної сили і строку пред`явлення його до виконання.
12 травня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві із заявою про примусове виконання рішення суду.
13 травня 2021 року державний виконавець відкрив виконавче провадження № 65390040 про стягнення з ПАТ "Укрнафта" на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час проходження військової служби за контрактом в період з 31 травня 2017 року по 31 травня 2020 року в сумі 16 9140 грн з відрахуванням всіх необхідних податків і обов`язкових платежів та у постанові зазначив про стягнення виконавчого збору 16 914 грн.
Платіжним дорученням від 19 травня 2021 року підприємство перерахувало стягувачу середній заробіток у межах суми платежу за один місяць - 3782,16 грн та обов`язкові платежі. Також платіжним дорученням від 22 липня 2021 року підприємство перерахувало стягувачу решту суми середнього заробітку - 132 375,53 грн та обов`язкові платежі.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.
За статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з частиною першою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі-рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (частина перша статті 74 Закону).
На підставі статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років (частина перша статті 12 Закону).
Виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання) (пункт 1 частини четвертої статті 4 Закону).
Оскільки рішення суду першої інстанції, на виконання якого здійснюється виконавче провадження, під час якого державним виконавцем вчинено оскаржені дії, у частині стягнення з ПАТ "Укрнафта" на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі в місячному розмірі було допущено до негайного виконання, державний виконавець діяв правомірно, здійснюючи свої повноваження по забезпеченню примусового виконання рішення суду. Права та інтереси боржника наведеними діями державного виконавця при відкритті виконавчого провадження не порушено.
Відповідно до частини першої статті 42 Закону України "Про виконавче провадження" кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
Відповідно до пункту 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02 квітня 2012 року № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29 вересня 2016 року № 2832/5) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802, витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження. Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження.
Згідно частини другої статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 754/2223/15-ц (провадження № 14-568цс19) зазначено, що "критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законодавством умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в Законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. Така пряма вказівка, зокрема, міститься у частині другій статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції, яка набула чинності 05 жовтня 2016 року, та відповідно до якої внесені зміни в ЦПК України".
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року в справі № 2-01575/11 (провадження № 14-425цс18) зроблено висновок, що: "імперативною нормою - частиною другою статті 74 Закону № 1404-VIII закріплено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. […] Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 06 червня 2018 року у справі № 921/16/14-г/15 (провадження № 12-93гс18) та у справі № 127/9870/16-ц (провадження № 14-166цс18)".
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2021 року у справі № 180/377/20 (провадження № 61-1св21) зроблено висновок, що "правовідносини в частині визнання незаконними та скасування постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження є адміністративно-правовими, а тому справа у цій частині підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства".
За таких обставин скарга ТОВ "Укрнафта" з приводу правомірності дій державного виконавця при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.