Постанова
Іменем України
21 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 591/4655/20
провадження № 61-15734св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на постанову Сумського апеляційного суду від 25 березня 2021 рокуу складі колегії суддів: Ткачук С. С., Кононенко О. Ю., Левченко Т. А.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") про визнання зобов`язання припиненим, зняття заборони відчуження квартири, виключення запису про проведену державну реєстрацію заборони, виключення запису про проведену державну реєстрацію іпотеки.
Позов мотивовано тим, що 10 березня 2006 року між ПАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є АТ КБ "ПриватБанк", та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № SUH0GR00000017 за умовами якого, позичальнику було надано споживчий кредит на придбання нерухомості в сумі 18 900,00 доларів США та сплату страхових платежів в розмірі 3 037,50 доларів США на строк до
09 березня 2021 року зі сплатою 1 % на місяць за користування кредитом 0,21 % щомісячної комісії за надання фінансового інструменту.
В забезпечення виконання зобов`язань позичальника за вказаним кредитним договором 10 березня 2006 року ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 уклали договір іпотеки за яким ОСОБА_1 передала в заставу квартиру за адресою:
АДРЕСА_1 .
Позивачка вказувала, що кредит було надано на придбання квартири, яка й стала предметом іпотеки.
Рішенням Зарічного районного суду міста Суми від 30 січня 2017 року частково задоволено позов відповідача. Стягнуто на його користь з ОСОБА_1
12 169,80 доларів США заборгованості по кредитному договору та 4761,89 грн в рахунок відшкодування понесених по справі судових витрат. Визнано недійсними пункти 4.1 та 4.2 кредитного договору № SUH0GR00000017 від 10 березня
2006 року укладеного між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 в частині визначення розміру пені.
ОСОБА_1 вказувала, що нею було сплачено заборгованість по кредитному договору на виконання вказаного судового рішення 12 188,18 доларів США, тобто в повному обсязі.
Оскільки виконання основного зобов`язання припиняє іпотеку та обтяження нерухомого майна, що є предметом іпотеки, то заборона відчуження квартири також підлягає зняттю з виключенням відповідних записів з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек.
ОСОБА_1 просила визнати зобов`язання за договором іпотеки від 10 березня 2006 року реєстраційний номер 1220, що укладений між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 припиненими. Зняти заборону відчуження квартири за адресою: АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1, що накладена приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Рибалка К. Д., реєстраційний номер 1222. Виключити запис про проведену державну реєстрацію заборони на нерухоме майно, реєстраційний номер обтяження: 2956032, об`єкт обтяження: квартира, трикімнатна, загальна площа 56,95 кв.м, адреса:
АДРЕСА_1, номер РПВН: 12890445, реєстраційний номер 1222. Виключити запис про проведену державну реєстрацію іпотеки за адресою: АДРЕСА_1, номер РПВН: 12890445, реєстраційний номер 2956044, підстава виникнення іпотеки: договір іпотеки, серія та номер: р. № 1220, виданий
10 березня 2006 року, видавник: приватний нотаріус Рибалка К. Д.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Зарічного районного суду міста Суми від 03 листопада 2020 року позовні вимоги задоволено.
Визнано зобов`язання за договором іпотеки від 10 березня 2006 року, реєстраційний номер 1220, що укладений між АТ КБ "ПриватБанк" та
ОСОБА_1 припиненими.
Знято заборону відчуження квартири за адресою :
АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1, що накладена приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Рибалка К. Д., реєстраційний номер 1222.
Виключено запис про проведену державну реєстрацію заборони на нерухоме майно, реєстраційний номер обтяження: 2956032, об`єкт обтяження: трикімнатна квартира, загальна площа 56,95 кв.м, адреса : АДРЕСА_1, номер РПВН: 12890445, реєстраційний номер 1222.
Виключено запис про проведену державну реєстрацію іпотеки за адресою: АДРЕСА_1, номер РПВН: 2890445, реєстраційний номер 2956044, підстава виникнення іпотеки: договір іпотеки, серія та номер : р. № 1220, виданий 10 березня 2006 року, видавник: приватний нотаріус Рибалка К. Д.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем сплачено відповідачу всі кошти стягнуті за рішенням Зарічного районного суду міста Суми від 30 січня 2017 року у справі № 591/790/16-ц. Зазначені кошти були сплачені на рахунок, який призначений для зарахування коштів, спрямованих на погашення заборгованості за кредитним договором № SUH0GК00000017, а тому зобов`язання позивача перед відповідачем по кредитному договору припинені виконанням. Таким чином вимоги позивача щодо визнання припиненою іпотеки нерухомого майна - квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 є обґрунтованими. Разом з тим, з припиненням іпотеки фактично припиняється обтяження нерухомого майна іпотекою, оскільки відсутні всі правові підстави для його утримання під обтяженням, з огляду на що підлягають задоволенню також вимоги щодо зняття заборони відчуження квартири та виключення з Державного реєстру іпотек запису про іпотеку та з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису про заборону відчуження зазначеного майна.
Постановою Сумського апеляційного суду від 25 березня 2021 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково.
Рішення Зарічного районного суду міста Суми від 03 листопада 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у позові.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що вирішуючи спір по суті, місцевий суд не звернув уваги на суттєві обставини у справі і ухвалив рішення з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому відповідно до пункту 4 часини першої статті 376 ЦПК України апеляційний суд дійшов висновку про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового судового рішення про відмову в позові з підстав пред`явлення позову до неналежного відповідача.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
20 вересня 2021 року АТ КБ "ПриватБанк" через засоби поштового зв?язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати мотивувальну частину постанови Сумського апеляційного суду від 25 березня 2021 року та викласти її в новій редакції.
Касаційна скарга мотивована відсутністю правового висновку правомірності встановлення факту відсутності зворотнього відступлення права вимоги (від Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 ПІ-ЕЛ-СІ до ПАТ КБ "ПриватБанк") враховуючи те, що помилка була здійснена в обох договорах відступлення, як у договорі від 19 лютого 2007 року (переуступка від банку), так і в договорі від
14 квітня 2016 року (зворотня переуступка до банку). Заявник вказує, що судом не було належним чином досліджено докази в їх сукупності.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 03 грудня 2021 року поновлено АТ КБ "ПриватБанк" строк на касаційне оскарження рішення Зарічного районного суду м. Суми від
03 листопада 2020 року та постанови Сумського апеляційного суду від 25 березня 2021 року. Відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Зарічного районного суду міста Суми.
23 грудня 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.