Постанова
Іменем України
16 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 444/2292/18
провадження № 61-17450св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач -Акціонерне товариство "Українська залізниця",
відповідачі: ОСОБА_1, Малехівська сільська рада Жовківського району Львівської області, Головне управління Держгеокадастру у Львівській області,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Жовківського районного суду Львівської області від 28 березня
2019 року у складі судді Зеліско Р. Й. та постанову Львівського апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Приколоти Т. І.,
Савуляка Р. В., Шандри М. М.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2018 року Акціонерне товариство "Українська залізниця" (далі -
АТ "Українська залізниця") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області (далі - Малехівська сільська рада), Головного управління Держгеокадастру
у Львівській області про визнання незаконним та скасування рішення № 191 Малехівської сільської ради від 22 березня 2000 року, визнання недійсним державного акта на право приватної власності на землю, скасування запису
в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за
№ 773 щодо земельної ділянки ОСОБА_1 .
Позовні вимоги мотивовані тим, що під час інвентаризації земель смуги відведення виробничого структурного підрозділу "Кам`янка-Бузька дистанція колії" регіональної філії "Львівська залізниця" АТ "Укрзалізниця" виявлено, що в межах с. Малехів Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області на 19км + 948м - 19км + 962м за напрямком Рудно - Підбірці (права сторона по ходу кілометрів) в смузі відведення залізниці поблизу залізничного полотна на відстані 5м від осі головної колії знаходиться земельна ділянка ОСОБА_1, ширина смуги відведення залізниці на даному перегоні становить 20 м від осі головної колії. Вказана земельна ділянка знаходиться у смузі відведення залізниці, належить до земель залізничного транспорту, перебуває в користуванні АТ "Укрзалізниця" та закріплена за регіональною філією "Львівська залізниця".
Право власності на земельну ділянку у ОСОБА_1 виникло на підставі рішення Малехівської сільської ради народних депутатів від 22 березня
2000 року № 191, відповідно до якого видано державний акт на право приватної власності на землю площею 0,062 га. Рішення Малехівської сільської ради та виданий на його підставі державний акт є незаконними та такими, що порушують право залізниці на постійне користування земельною ділянкою для обслуговування залізничного полотна та забезпечення безпеки руху в межах с. Малехів Малехівської сільської ради.
Правовий статус земель залізничного транспорту визначений законом і не може бути змінений в будь-який інший спосіб, аніж відповідно до закону. Спірна земельна ділянка зайнята об`єктами залізничної інфраструктури, про що свідчить "План полосы отвода линии Рудно-Подборцы Львовской железной дороги" від 1962 року та відповідно до статті 17 Закону України "Про основи містобудування" є містобудівною документацією, яка є основою, зокрема, для підготовки вихідних даних для розробки землевпорядної документації та вирішення питань щодо вилучення (викупу), передачі (надання) земельних ділянок у власність чи користування громадян та юридичних осіб. Відповідно до законодавства, яке діяло на момент виникнення права залізниці на землі смуги відведення в межах с. Малехів Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області, вимоги щодо виготовлення та отримання державного акта не передбачалися, а землі транспорту вважалися землями спеціального призначення, які використовувалися на підставі особливих положень про ці землі відповідно до пунктів 54, 55 "Общих начал землепользования и землеустройства" (Постанова ЦИК СРСР 15 грудня 1928 року). Малехівська сільська рада Жовківського району Львівської області під час прийняття оспорюваного рішення порушила також норми пункту "б" частини четвертої статті 84 ЗК України, який зазначає, що до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі під державними залізницями. Майно залізниці є державною власністю і закріплене за нею на праві повного господарського відання, а тому Малехівська сільська рада не мала правових підстав приймати оспорюване рішення, порушуючи право землекористування залізниці.
Залізниця як суміжний користувач не погоджувала проект відведення земельної ділянки, акт встановлення і узгодження зовнішніх меж землекористування в натурі та у жодному випадку не надавала погодження на вилучення земельної ділянки. Крім того, за залізницею як землекористувачем обліковується площа в формі 6-зем саме на підставі зазначеного плану смуги відведення, що підтверджується податковими деклараціями з плати за землю. Згідно з пунктом четвертим Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 вересня
2016 року № 333, Управління здійснює ведення державного земельного кадастру інформаційну взаємодію Державного земельного кадастру з іншими інформаційними системами в установленому порядку; здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, обмежень у їх використанні, скасування такої реєстрації; веде поземельні книги та видає витяги із Державного земельного кадастру про земельні ділянки. Тому скасування запису в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю повинно здійснюватися Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Жовківського районного суду Львівської області від
28 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року, в задоволенні позову відмовлено.
Суди виходили із того, що на момент будівництва залізниці спірна земельна ділянка перебувала в користуванні та була закріплена за домогосподарством на АДРЕСА_1 .
Станом на час прийняття оспорюваного рішення Малехівською сільською радою спірна земельна не належала на праві користування позивачу, оскільки він не оформив його відповідно до діючого тоді земельного законодавства. У АТ "Укрзалізниця" відсутні належним чином оформлені документи на земельну ділянку, які б посвідчували право користування,
а "План границ полосы отвода линии Рудно-Подборцы Львовской железной дороги", на який посилається позивач, не є правовстановлюючим документом на земельну ділянку. ЗК УРСР від 29 листопада 1922 року встановлює, що позивачу необхідно було отримати державний акт на право користування, як правовстановлюючий документ. Тому наданий план смуги відведення не є документом, що підтверджує право користування земельною ділянкою, не є правовстановлюючим документом.
З копії податкової декларації з плати за землю ПАТ "Українська залізниця" щодо земельних ділянок загальною площею 14,2 га не можна встановити межі земельної ділянки площею 14,2 га та чи вона включає в себе спірну земельну ділянку. Будь-яких доказів для з`ясування цього питання суду не надано. План смуги відводу не був затверджений виконкомом Нестеровської районної ради, а тому є лише одним із документів містобудівної документації. План не містить умовного позначення ширини смуги відведення залізниці,
а містить лише умовне позначення "Межа смуги відводу", без позначення відстані та одиниці виміру відстані, що спростовує твердження позивача про те, що ширина смуги відведення становить 20 метрів.
Позивачем не надано жодних доказів, що підтверджують повноваження осіб, які підписували Акт обстеження земельної ділянки, та доказів, що такі
є працівниками ВП "Кам`янка Бузька дистанція колії", а їхні підписи не скріплені печаткою ВП "Кам`янка Бузька дистанція колії". Виявлено розбіжності у даних щодо розміру земельної ділянки, якою користується позивач у Акті обстеження земельної ділянки та податковій декларації з плати за землю, оскільки у податковій декларації зазначено, що позивач користується земельною ділянкою площею 14,2 га, а в Акті обстеження земельної ділянки зазначено, що позивач користується земельною ділянкою площею 17,1368 га.
Із наданого Плану смуги відведення лінії Рудно - Підбірці 1962 року не вбачається, що спірна земельна ділянка належить до земель залізниці, або накладається на ці землі.
За таких обставин ОСОБА_1 жодним чином не порушено прав позивача,
а позивачем належно не обґрунтовано позовні вимоги та не надано відповідних доказів, що їх підтверджують, зокрема порушення Малехівською сільською радою норм законодавства при прийнятті оспорюваного рішення. При винесенні оспорюваного рішення сільська рада діяла в межах наданих їй повноважень щодо розпорядження землями комунальної власності. Проте позивач не навів обставин, за якими оспорюване рішення ради може бути визнано недійсним (незаконним), виходячи з приписів статті 21 ЦК України.
Тому не підлягає задоволенню і вимога позивача про визнання недійсним оспорюваного державного акта та скасування запису в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю, які видані та проведені на підставі оспорюваного рішення органу місцевого самоврядування.
Аргументи учасників справи
У листопаді 2020 року АТ "Українська залізниця" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просило скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити; провести розподіл судових витрат.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що законом визначено, що до земель державної власності, які не можуть передаватися у приватну власність, належать землі під державними залізницями.
Суди безпідставно не взяли до уваги посилання позивача на План смуги відведення лінії Рудно-Підбірці Львівської залізниці, що розроблений проектною організацією Дорпроект Південно-Західної залізниці у 1962 році, як належний доказ.
Суди застосували норми матеріального права без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених:
у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від
19 лютого 2020 року у справі № 466/1058/15-ц (провадження
№ 61-23268св18), в якій вказано, що на підтвердження права постійного користування землями смуги відведення лінії Рудно-Підбірці Львівської залізниці в адміністративних межах Львова від 4 км + 850 м до 11 км + 106 м позивач надав План смуги відводу цієї лінії від 1962 році, розроблений Проектною організацією "Дорпроект" Південно-Західної залізниці у 1962 році. У матеріалах справи відсутні дані, які б давали підстави зробити висновок про неналежність та недопустимість вказаного Плану як доказу у справі. Наявність чи відсутність у землекористувача документів на користування земельною ділянкою не змінює її правового статусу, оскільки його вже визначено законом. Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду України від 24 червня 2015 року у справі № 3-305гс15,
у постановах Верховного Суду від 01 лютого 2018 у справі № 909/277/16, від 14 березня 2019 року у справі № 918/1373/16, від 10 квітня 2019 року у справі № 466/413/15-ц.
У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від
15 жовтня 2020 року у справі № 466/6682/14-ц (провадження №61-1957св19), в якій зазначено, що наявність чи відсутність у землекористувача документів на користування земельною ділянкою не змінює її правового статусу, оскільки його уже визначено законом. Тому не заслуговують на увагу доводи ОСОБА_1 про те, що Залізниця не надала будь-яких доказів на підтвердження її права користування чи розпорядження земельною ділянкою. Факт користування земельною ділянкою для обслуговування залізничного полотна підтверджується письмовими доказами.
У січні 2021 року Малехівська сільська рада подала до суду відзив, у якому просила оскаржені судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Відзив мотивовано тим, що згідно витягу Малехівської сільської ради від
05 вересня 2018 року за домогосподарством по
АДРЕСА_1, відповідно до погосподарського обліку 1955 - 1957 року обліковувалось 0,26 га землі та жилий будинок 1925 року забудови. Спірна земельна ділянка перебувала в користуванні та була закріплена за домогосподарством по АДРЕСА_1 ще до будівництва залізниці на території с. Малехів (до 1962 року) і у Малехівської сільської ради відсутні правові підстави для відмови у прийнятті оспорюваного рішення.
Вказаний позивачем акт від 20 січня 2017 року складено з порушенням вимог чинного законодавства та прав власника земельної ділянки, зокрема до обстеження земельної ділянки не залучено відповідача, представників Малехівської сільської ради, а також уповноваженого суб`єкта, якому законом надано право здійснювати державний контроль за дотриманням вимог земельного законодавства, що ставить під сумнів законність обстеження вказаної земельної ділянки. Позивачем самовільно, без жодних правових підстав, в порушення вимог чинного законодавства зроблено висновок про самовільне зайняття відповідачем земельної ділянки, при цьому не надано належних та допустимих доказів, що підтверджує безпідставність заявлених позовних вимог.
В касаційній скарзі позивач зазначає, що суди не взяли до уваги посилання позивача на План смуги відведення лінії Рудно-Підбірці Львівської залізниці від км 11+106м до км 20+534м, розробленого у 1962 році, в якості належного доказу. Проте зазначений План досліджувався в суді першої інстанції та встановлено, що даний доказ не є оригіналом, а фотокопією, а з огляду на відсутність оригіналів підписів та будь-яких печаток відсутні дані про затвердження уповноваженими на той час органами даного документа як містобудівної документації.
З урахуванням висновку постанови Великої Палати Верховного Суду від
14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18) позивач обрав неефективний спосіб захисту.
Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
УхвалоюВерховного Суду від 17 грудня 2020 року поновлено АТ "Українська залізниця" строк на касаційне оскарження судових рішень; відкрито касаційне провадження у справі.
В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд першої та апеляційної інстанції в оскаржених судових рішеннях застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладений
у постанові Верховного Суду України від 24 червня 2015 року у справі
№ 3-305гс15, у постановах Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 466/1058/15-ц, від 01 лютого 2018 року у справі № 909/277/16, від
14 березня 2019 року у справі № 918/1373/16, від 10 квітня 2019 року у справі № 466/413/15-ц, від 15 жовтня 2020 року у справі № 466/6682/14-ц,
у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 2-3007/11).
Ухвалою Верховного Суду від 09 лютого 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку і на підставі рішення Малехівської сільської ради від 22 березня 2000 року № 191 ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,062 га у межах згідно з планом. Земельна ділянка розташована в АДРЕСА_1 . Цільове призначення земельної ділянки - будівництво і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.
Згідно з викопіювання з генерального плану с. Малехів 1990 року, 2008 року земельна ділянка, яка перебуває у власності відповідача, знаходиться
в межах населеного пункту с. Малехів.
Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 07 травня 2007 року відповідач є власником будинку по
АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 4 квітня 2000 року.
За домогосподарством на АДРЕСА_1, відповідно до погосподарського обліку 1955 - 1957 року обліковувалось 0,26 га землі та жилий будинок 1925 року забудови.
Відповідно до страхового свідоцтва № 50 Фонду Взаємного Страхування відділу обов`язкового страхування будівель від пожежі 21 лютого 1939 року
в зазначеному Фонді застраховано будинок в с. Малехів, власником якого на той час був Стиранка В.
В "Плане границ полосы отвода линии Рудно-Подборцы Львовской железной дороги 1962 року" зазначено про те, що даний документ є проектно-технічною документацією та у розумінні статті 17 Закону України "Про основи містобудування" є містобудівною документацією. Зазначений План
є додатком до проекту № 197- Л, виконаний Дорожньою проектною конторою Південно-Західної залізниці Міністерства шляхів сполучення. Згідно
з пояснювальною запискою до цього Плану він складений у масштабі 1:5000
в адміністративних межах району та узгоджений зі старшим землевпорядником району і начальником дистанції колії; виготовлений
в 6 екземплярах, з яких один екземпляр - виконкому районної ради депутатів трудящих. Сам План погоджений старшим землевпорядником Нестеровського району, заступником начальника Підзамчівської дистанції колії, начальником Львівської дистанції захисних лісонасаджень.