ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 лютого 2022 року
м. Київ
cправа № 910/16672/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Ткаченко Н.Г. - головуючого, Жукова С.В., Огородніка К.М.,
за участю секретаря судового засідання Громак В.О.
за участю представників: ПП "Дінекс-Трейд"- адвоката Воронкова В.О., виконавчого директора Пєткова О.Ф.; Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА) - Мартьоли Д.С.; Офісу Генерального прокурора - Цимбалістого Т.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Дінекс-Трейд"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2021
у справі № 910/16672/20
за позовом Приватного підприємства "Дінекс-Трейд"
до 1) Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів;
2) Офісу Генерального прокурора
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів - Державної казначейської служби України
про стягнення 4 663 749,94 грн,-
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2020 року ПП "Дінекс-Трейд" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів та Офісу Генерального прокурора про солідарне стягнення 4 663 749,94 грн майнової шкоди.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.04.2021 у справі № 910/16672/20 (суддя Ягічева Н.І.) позовні вимоги ПП "Дінекс-Трейд" до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів та Офісу Генерального прокурора задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ПП "Дінекс-Трейд" суму матеріальної шкоди у розмірі 4 663 749,94 грн та судовий збір у розмірі 69 956,25 грн.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2021 у справі № 910/16672/20 (колегія суддів: Демидова А.М. - головуючий, Ходаківська І.П., Владимиренко С.В.) рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2021 у справ № 910/16672/20 скасовано. Ухвалено у справі № 910/16672/20 нове рішення. У позові ПП "Дінекс-Трейд" відмовлено повністю.
У касаційній скарзі ПП "Дінекс-Трейд" просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2021 у справі № 910/16672/20 та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2021 у справі № 910/16672/20.
Підставами касаційного оскарження ПП "Дінекс-Трейд" зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також не врахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах (п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України).
Так, позивач посилається, зокрема, на те, що судом апеляційної інстанції при розгляді питання чи мало право Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА) здійснювати реалізацію (продаж) активу, переданого в управління ухвалою слідчого судді про арешт майна у кримінальному провадженні, не було враховано висновки Великої Палати Верховного Суду з питань застосування положень ст. 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів", викладені у постанові від 05.10.2021 у справі № 910/18647/19.
Також ПП "Дінекс-Трейд" зазначає, що висновок апеляційного суду про те, що здійснивши реалізацію активу в період дії ухвали Господарського суду Одеської області у справі №916/325/19, АРМА діяло на виконання своїх повноважень, встановлених законом, суперечить висновку постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2021 у справі № 910/18647/19, відповідно до якого речові докази відповідно до ч. 2 ст. 84 КПК України є процесуальним джерелом доказів у кримінальному провадженні. При цьому їх зберігання є однією з гарантій реалізації завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК України, та умовою дотримання прав осіб, права яких, у тому числі й майнові, було обмежено щодо речей чи майна, яке визнано речовим доказом у кримінальному провадженні і на яке ухвалою слідчого судді уже накладено арешт.
При цьому, скаржник наголошує, що АРМА, у свою чергу, не обґрунтувало суду необхідність застосування саме такого способу управління майном, як реалізація активу, та не з`ясовувало реального та правомірного власника відповідного активу або його частини.
Крім того, на думку ПП "Дінекс-Трейд", не відповідає вимогам ст. ст. 140, 144, 145, 265, 326 ГПК України та правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 25.05.2016 у справі №6-605цс16, висновок суду апеляційної інстанції про те, що ухвала Господарського суду Одеської області від 14.02.2019 про забезпечення позову у справі № 916/325/19 не є належним доказом доводів позивача щодо неправомірних дій АРМА з тих підстав, що стягувачем за вказаною ухвалою є ПП "Дінекс-Трейд", боржником -ТОВ "Аліягський елеватор", а у резолютивній частині цієї ухвали відсутні будь-які вказівки направлення її копії на адресу АРМА або Генеральної прокуратури України для виконання або до відома.
При цьому заявник касаційної скарги в обґрунтування своїх доводів наголошує, що зазначена ухвала у справі № 916/325/19 на день проведення ДП "СЕТАМ" електронних торгів від 30.05.2019 за лотом №352545 була чинною та обов`язковою на всій території України та встановлювала обтяження щодо розпорядження відповідним майном на всій території України не лише для певного кола суб`єктів - учасників спірних правовідносин, а взагалі. Більш того, про зазначене судове рішення АРМА було повідомлене позивачем заздалегідь - 28.05.2021, що підтверджено наявною в матеріалах даної справи заявою ПП "Дінекс-Трейд" від 28.05.2019 про недопущення порушень законодавства України з відміткою про її прийняття АРМА.
ПП "Дінекс-Трейд" у касаційній скарзі доводить, що продаж майна, обіг якого був обмежений у зв`язку з накладенням арешту (про що продавцю було відомо), порушує публічний порядок та має свої правові наслідки, зокрема, для визнання правочину недійсним (висновок Верховного Суду України у постанові від 25.05.2016 у справі №6-605цс16).
До того ж, позивач зазначає, що висновок апеляційного суду про те, що із інспекційного звіту №PC/PC/L19AP230 від 10.04.2019 не вбачається, яка кількість арештованих культур належить ПП "Дінекс-Трейд", спростовується відповідно до ч. 4 ст. 75, ст. 86 ГПК України юридичними фактами, встановленими господарським судом Одеської області за змістом рішення від 07.10.2019 у справі № 916/325/19, у якій судом було застосовано норми правового інституту "захисту права власності", зокрема, ст. ст. 319, 321, 391 ЦК України, та встановлено наявність у ПП "Дінекс-Трейд" права власності на передану ним для зберігання ТОВ "Аліягський елеватор" сільськогосподарську продукцію по договору складського зберігання зерна № 34 від 26.08.2018.
За твердженням скаржника, суд апеляційної інстанції безпідставно не взяв до уваги обставини, встановлені рішенням господарського суду Одеської області від 07.10.2019 у справі № 916/325/19, вважаючи, що зазначене рішення не стосується питань дослідження наявності права власності у ПП "Дінекс-Трейд" на передане ним для зберігання ТОВ "Аліягський елеватор" майно, та невмотивовано і всупереч висновків постанов Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.11.2019 у справі № 922/643/19, від 19.12.2019 у справі № 916/1041/17 надав перевагу письмовому доказу, наданому відповідачами.
Поряд з викладеним позивач у касаційній скарзі доводить невідповідність фактичним обставинам спірних правовідносин висновку апеляційного господарського суду про відсутність всіх елементів правопорушення органів державної влади, передбачених ст.ст. 1173, 1174 ЦК України для притягнення відповідачів до такої відповідальності як відшкодування шкоди.
Водночас, Офіс Генерального прокурора та АРМА звернулись до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з відзивами на касаційну скаргу, у яких просять касаційну скаргу ПП "Дінекс-Трейд" залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2021 у справі № 910/16672/20 залишити без змін, посилаючись на те, що оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою, а доводи касаційної скарги - безпідставними та такими, що не відповідають обставинам справи.
Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, доводи відзивів на касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями, 26.08.2018 між ПП "Дінекс-Трейд" (поклажодавець) і ТОВ "Аліягський елеватор" (зерновий склад) укладено договір № 34 складського зберігання зерна, предметом якого є послуги елеватора по доведенню якості зерна до вимог, обумовлених договором, а також послуги зі зберігання зерна (п. 1.2 договору).
Умовами п. 7.1 цього договору передбачено строк зберігання зерна до 30.04.2019.
Згідно з п. 3.1 договору ТОВ "Аліягський елеватор" прийняло на себе зобов`язання із забезпечення належного зберігання зерна та здійснення його відпуску поклажодавцеві, забезпечення доступу поклажодавця до зерна для проведення огляду протягом строку його зберігання.
У п. 5.1 договору складського зберігання зерна сторони погодили, що "Зерновий склад" - ТОВ "Аліягський елеватор" не має права розпоряджатися зерном (його частиною) поклажодавця, крім випадків, передбачених законодавством та цим договором.
Судами встановлено, що на виконання умов вказаного договору ПП "Дінекс-Трейд" згідно із карткою кількісно-якісного обліку за формою 36 за період з 04.12.2018 по 21.01.2019 передав на елеватор для зберігання пшеницю 6-го класу у кількості 60 т, пшеницю 3-го класу у кількості 92 т та насіння соняшника у кількості 373 т.
Водночас, як підтверджується матеріалами справи, 23.01.2019 ПП "Дінекс-Трейд" уклало з ТОВ "- Південний торговий дім -" договір купівлі-продажу № 20.01.19-1 про поставку сільськогосподарської продукції, яка зберігалась на території ТОВ "Аліягський елеватор", розташованого у с. Новохолмське, Арцизького району Одеської області, згідно з даними картки кількісно-якісного обліку за формою № 36 за період з 04.12.2018 по 21.01.2019.
При цьому, ПП "Дінекс-Трейд" звернулось до ТОВ "Аліягський елеватор" з листом-вимогою від 01.02.2019 про відвантаження на автотранспорт пшениці 6-го класу у кількості 60 т, пшениці 3-го класу у кількості 92 т та насіння соняшника у кількості 429 т. однак, ТОВ "Аліягський елеватор" вказану вимогу залишило без відповіді та задоволення.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 08.02.2019 у справі № 757/5801/19-к за результатами розгляду клопотання заступника начальника відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Генеральної прокуратури України накладено арешт на майно, а саме: на зернові культури, круп`яні та олійні культури, які перебувають на території ТОВ "Аліягський елеватор" за адресами: Одеська область, Татарбунарський район, м. Татарбурнари, вул. Князева, 92, Березівський район, с. Новоселівка, вул. Нова, 82, Одеська область, Арцизький район, сільрада Холмська, нежитлова будівля, будинок 36, заборонивши вчиняти будь-які дії щодо відчуження, розпорядження та користування вказаним майном; передано АРМА в управління для реалізації або передачі в управління за договором у порядку та на умовах, визначених ст. ст. 1, 9, 19-24 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" зернові культури, круп`яні та олійні культури, які перебувають на території ТОВ "Аліягський елеватор".
Водночас, 12.02.2019 ПП "Дінекс-Трейд" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до ТОВ "Аліягський елеватор" про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном шляхом зобов`язання відповідача утриматись від вчинення будь-яких дій, що перешкоджатимуть ПП "Дінекс-Трейд" у здійсненні ним вантажно-розвантажувальних робіт, вивозу з території елеватора, розташованого за адресою: 68414, Одеська область, Арцизький район, с. Новохолмське, вул. Зернова, 1, зернових культур, переданих на елеватор на підставі договору № 34 від 26.08.2018.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.02.2019 у справі № 916/325/19 задоволено заяву ПП "Дінекс-Трейд" про забезпечення позову; накладено арешт на пшеницю 6 класу врожаю 2018 року насипом у кількості 60 т, пшениці 3 класу врожаю 2018 року насипом у кількості 92 т, а також насіння соняшника врожаю 2018 року насипом у кількості 373 т згідно з карткою кількісно-якісного обліку за формою 36 за період з 04.12.2018 по 21.01.2019 по ПП "Дінекс-Агро", що зберігається на території елеватора ТОВ "Аліягський елеватор", розташованого за адресою: 68414, Одеська область, Арцизький район, с. Новохолмське, вул. Зернова, 1, та передано їх на відповідальне зберігання Приватному підприємству "Влахос".
Разом з цим, 24.05.2019 на сайті https://setam.net.ua/auction/354139 розміщено інформацію про проведення аукціону за номером лоту 352545 (зернові культури виявлені в наступній кількості: соняшник - 757,392 мт (об`єм - 1077,39 куб.м; 943,200 куб.м; 1077,39 куб.м; 154,44 куб.м; натура - 0,38; 0,310; 0,360; вага - 409,41 т; 292,392 т; 55,59 т; середня висота вантажу - 2,3 м; 2,3 м; 2,3 м); пшениця - 166,07 мт (об`єм - 82,109 куб.м; 28,97 куб.м; 116,43 куб.м; натура - 0,73; 0,730; 0,730; вага - 59,93 т; 21,14 т; 85 т; середня висота вантажу - 1,85 м; 1,3 м; 1,6 м), кукурудза - 3,46 мт (об`єм - 5,020 куб.м; натура - 0,690; вага - 3,460 т; середня висота вантажу - 0,8 м); ячмінь - 25,457 мт (об`єм - 40,09 куб.м; натура - 0,635; вага - 25,457 т; середня висота вантажу - 2,1 м); місцезнаходження майна: Одеська обл., Арцизький р-н., сільрада Холмська, нежитлова будівля, будинок 36.
Відповідно до протоколу № 409121 проведення електронних торгів 30.05.2019 відбулися електронні торги з реалізації майна: зернові культури, круп`яні та олійні культури; місцезнаходження майна: Одеська обл., Арцизький р-н, сільрада Холмська, нежитлова будівля, будинок 36; реєстраційний номер лота 352545; ціна продажу 1 848 472,11 грн. Переможцем торгів визнано ТОВ "Мегелан Плюс".
За результатами проведених електронних торгів 04.06.2019 між АРМА (продавець) і ТОВ "Мегелан Плюс" (покупець) укладено договір купівлі-продажу активу № 15, відповідно до п. п. 2, 4 якого місцезнаходження активів: Одеська обл., Арцизький р-н, сільрада Холмська, нежитлова будівля, будинок. 36. Ціна договору становить 1 848 472,11 грн.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 03.07.2019 у справі № 757/5801/19-к скасовано ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 08.02.2019 про накладення арешту на майно та про передачу АРМА в управління спірного майна, зокрема, встановивши передчасний, немотивований та протиправний характер передачі АРМА в управління для реалізації в порядку та на умовах, визначених ст. ст. 1, 9, 19-24 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" зернових культур, круп`яних та олійних культур, які перебували на території елеватора ТОВ "Аліягський елеватор", розташованого за адресою: Одеська область, Арцизький район, сільрада Холмська, нежитлова будівля, будинок 36.
Крім того, рішенням Господарського суду Одеської області від 07.10.2019 у справі № 916/325/19 задоволено позов ПП "Дінекс-Трейд", усунуто перешкоди у здійсненні ПП "Дінекс-Трейд" права користування та розпоряджання своїм майном шляхом зобов`язання ТОВ "Аліягський елеватор" утриматись від вчинення будь-яких дій, що перешкоджатимуть ПП "Дінекс-Трейд" у здійсненні ним вантажно-розвантажувальних робіт, вивозу з території елеватора, розташованого за адресою: 68414, Одеська область, Арцизький район, с. Новохолмське, вул. Зернова, 1, пшениці 6 класу врожаю 2018 року у кількості 60 т насипом, пшениці 3 класу врожаю 2018 року у кількості 92 т насипом та насіння соняшника врожаю 2018 року у кількості 373 т насипом згідно з карткою кількісно-якісного обліку за формою 36 за період з 04.12.2018 по 21.01.2019 по ПП "Дінекс-Трейд".
Пославшись на наведені вище обставини та неможливість реалізувати вказане вище майно, ПП "Дінекс-Трейд" звернулося до господарського суду з позовом про солідарне стягнення з АРМА (Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів) та Офісу Генерального прокурора майнової шкоди у розмірі 4 663 749,94 грн.
Зазначені вимоги обґрунтовані тим, що ПП "Дінекс-Трейд" зазнало збитків наслідок спільних протиправних дій відповідачів, а саме:
-протиправного накладення прокуратурою арешту на актив (зернові культури), що встановлено в ухвалі Київського апеляційного суду від 03.07.2019 у справі № 757/5801/19-к;
-дій АРМА, яке, не зважаючи на ухвалу Господарського суду Одеської області від 14.02.2019 у справі № 916/325/19 про накладення з метою забезпечення позову арешту на спірні зернові культури (пшеницю 6 класу врожаю 2018 року насипом у кількості 60 т, пшеницю 3 класу врожаю 2018 року насипом у кількості 92 т, насіння соняшника врожаю 2018 року насипом у кількості 373 т), що зберігаються на території ТОВ "Аліягський елеватор", яку позивач надіслав АРМА напередодні аукціону, здійснило продаж активу за ціною, значно нижчою від цін, які діяли на той момент на такі ж зернові культури врожаю 2018 року на внутрішньому ринку України.
Вказані обставини, на думку позивача, є підставою згідно зі ст. ст. 22, 1166, 1176, 1190, 1192 ЦК України для солідарного стягнення з відповідачів майнової шкоди.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості доводів ПП "Дінекс-Трейд" щодо завдання йому шкоди в розмірі 4 663 749,94 грн.
Суд апеляційної інстанції дійшов протилежного висновку та відмовляючи у задоволенні позову виходив з відсутності всіх передбачених ст. ст. 1173, 1174 ЦК України елементів правопорушення органів державної влади для притягнення відповідачів до такої відповідальності як відшкодування шкоди.
Зокрема, за висновком апеляційного суду, здійснюючи реалізацію спірного активу, АРМА діяло на виконання своїх повноважень, встановлених законом, та на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 08.02.2019 у справі № 757/5801/19-к, яку скасовано ухвалою Київського апеляційного суду лише 03.07.2019, а відтак, доводи позивача про протиправність дій АРМА є безпідставними.
При цьому судом апеляційної інстанції було відхилено посилання ПП "Дінекс-Трейд" на те, що його представник звертався до АРМА із заявою, в якій повідомляв про те, що ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.02.2019 у справі № 916/325/19 накладено арешт на пшеницю та насіння соняшника, яке ПП "Дінекс-Трейд" передало на зберігання ТОВ "Аліягський елеватор", та з метою уникнення порушення прав ПП "Дінекс-Трейд", а також уникнення ситуації притягнення посадових осіб АРМА до цивільно-правової, кримінальної відповідальності за шкоду, завдану позивачу, просив вжити заходів щодо скасування призначеного на 30.05.2019 аукціону в частині майна, зазначеного у вказаній ухвалі Господарського суду Одеської області.
Разом з цим, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позивач не довів також і протиправності дій прокуратури, що виключає притягнення її до такого виду відповідальності як відшкодування шкоди.
Так, виходячи з того, що Київським апеляційним судом скасовано ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 08.02.2019 у справі № 757/5801/19-к у зв`язку з тим, що слідчим суддею при задоволенні клопотання заступника начальника відділу Генеральної прокуратури України не дотримано вимог ст. 173 КПК України, оскільки прокурором під час розгляду справи належним чином не доведено відповідність арештованого майна критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові дійшов висновку, що прокуратурою лише заявлено клопотання про накладення арешту на зернові культури, круп`яні та олійні культури, які перебували на території елеватора ТОВ "Аліягський елеватор", як на речовий доказ у кримінальному провадженні, тоді як остаточну оцінку викладеним у такому клопотанні доводам надав слідчий суддя.
При цьому, ухвалу Господарського суду Одеської області від 14.02.2019 про забезпечення позову у справі № 916/325/19, якою накладено арешт на пшеницю та насіння соняшника, що були передані ПП "Дінекс-Трейд" на зберігання ТОВ "Аліягський елеватор", судом апеляційної інстанції не було прийнято як належний доказ доводів позивача з тих підстав, що стягувачем за вказаною ухвалою є ПП "Дінекс-Трейд", боржником - ТОВ "Аліягський елеватор", будь-які вказівки направлення її копії на адресу АРМА або Генеральної прокуратури України для виконання або до відома, у резолютивній частині цієї ухвали відсутні.
Також апеляційний господарський суд при ухваленні рішення про відмову ПП "Дінекс-Трейд" у задоволенні позову виходив з того, що відповідно до інспекційного звіту № РС/РС/L19АР230 від 10.04.2019, направленого на адресу АРМА супровідним листом № 831/24/9/2-2019 від 25.04.2019 Головним слідчим управлінням Національної поліції України, за адресою ТОВ "Аліягський елеватор" знаходилось 757,392 мт соняшника, 166,07 мт пшениці, 3,46 мт кукурудзи, 25,457 ячменю. Однак, із зазначених документів не вбачається, яка кількість арештованих культур належить ПП "Дінекс-Трейд".
Дійшовши наведених висновків, Північний апеляційний зазначив, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, тоді як обставини, які визнані судом встановленими, не доведені належними та допустимими доказами.
Однак, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду не погоджується із вказаними висновками апеляційного суду, оскільки вони зроблені з неповним з`ясуванням обставин справи та з порушенням вимог чинного законодавства.
Згідно з приписами ч. ч. 1, 2, 4 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Однак, як вбачається з оскаржуваної постанови, розглядаючи даний спір, апеляційний суд, не погодившись з висновками суду першої інстанції за результатами розгляду позову ПП "Дінекс-Трейд" про солідарне стягнення з АРМА та Офісу Генерального прокурора майнової шкоди, в порушення ст. 269 ГПК України не здійснив належний апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції.
Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У пункті 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками, згідно з ч. 2 цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 56 Конституції України надає право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
За загальними положеннями, передбаченими ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Спеціальні підстави відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду визначені ст. 1176 ЦК України, відповідно ч. 1 якої шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
При цьому згідно з ч. 6 ст. 1176 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органом державної влади, його посадовою або службовою особою при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі ст. ст. 1173, 1174 ЦК України.
Цими нормами передбачено, що для застосування відповідальності органів державної влади, їх посадових або службових осіб наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.
Так, необхідною підставою для притягнення органу державної влади та її посадових осіб до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу (посадової особи), наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.
Як вбачається з матеріалів справи та було зазначено вище, доводячи наявність неправомірних рішень (дій) відповідачів, ПП "Дінекс-Трейд" у позовній заяві послалось на те, що арешт на зернові культури накладено прокуратурою протиправно і це встановлено в ухвалі Київського апеляційного суду від 03.07.2019 у справі № 757/5801/19-к, а АРМА, не зважаючи на ухвалу Господарського суду Одеської області від 14.02.2019 у справі № 916/325/19 про накладення арешту на спірне майно, що зберігалося на території ТОВ "Аліягський елеватор", здійснило продаж активу за ціною, значно нижчою від цін, які діяли на той момент на такі ж зернові культури врожаю 2018 року на внутрішньому ринку України.
За загальними правилами розподілу обов`язку доказування, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України).
Таким чином, при зверненні з позовом про стягнення збитків, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами протиправність (неправомірність) поведінки заподіювача збитків, наявність збитків та їх розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками, що виражається в тому, що збитки мають виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача збитків.
Натомість, боржник зі свого боку має доводити відсутність своєї вини у заподіянні збитків, оскільки чинним законодавством закріплена презумпція вини особи, яка порушила зобов`язання. Особа звільняється від відповідальності лише у тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов`язання (ст. 614 ЦК України).
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (аналогічні висновки викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18).
Крім того, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду акцентує, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи, оцінки доказів, а також доводів усіх учасників справи.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів").
У пунктах 1 - 3 ч. 1 ст. 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
Так, як вбачається з матеріалів справи, постанова суду апеляційної інстанції та висновок про відмову у задоволенні позову фактично ґрунтується лише на тому, що здійснивши реалізацію активу в період дії ухвали Господарського суду Одеської області у справі № 916/325/19, АРМА діяло на виконання своїх повноважень, встановлених законом, а протиправності дій прокуратори позивачем доведено не було.
Однак, матеріали справи свідчать про те, що постанова суду апеляційної інстанції не містить достатнього обґрунтування того, що позивач не довів наявності протиправних дій АРМА та прокуратури. При цьому, наявність у даному випадку інших складових цивільного правопорушення взагалі не була предметом дослідження та оцінки суду апеляційної інстанції.
Зокрема, доводи позивача стосовно протиправності дій (рішень) прокуратури апеляційний суд взагалі не досліджував, водночас, дійшов висновку про відсутність підстав для притягнення Офісу Генерального прокурора до такого виду відповідальності як відшкодування шкоди, мотивуючи це тим, що заступником начальника відділу Генеральної прокуратури України лише заявлено клопотання про накладення арешту на зернові культури, круп`яні та олійні культури, які перебували на території елеватора ТОВ "Аліягський елеватор", як на речовий доказ у кримінальному провадженні, тоді як остаточну оцінку доводам, викладеним у такому клопотанні, надав слідчий суддя.
У розумінні наведених вище вимог щодо належного обґрунтування судового рішення, на думку колегії суддів, такий висновок суду апеляційної інстанції не можна вважати обґрунтованим.
Аналогічно колегія суддів у даному випадку за відсутності належного дослідження та оцінки не може визнати обґрунтованим висновок про відхилення апеляційним судом доводів позивача про те, що ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.02.2019 з метою забезпечення позову у справі № 916/325/19 було накладено арешт на належні ПП "Дінекс-Агро" пшеницю та насіння соняшника, що зберігається на території ТОВ "Аліягський елеватор", тобто встановлено обтяження щодо розпорядження відповідним майном на всій території України, і про зазначене судове рішення АРМА було повідомлене позивачем заздалегідь - 28.05.2021, що підтверджено наявною в матеріалах даної справи заявою ПП "Дінекс-Трейд" від 28.05.2019 про недопущення порушень законодавства України з відміткою про її прийняття АРМА.
Разом з цим, Верховний Суд акцентує, що у справі що розглядається, обов`язковим є з`ясування питання чи мало право АРМА здійснювати реалізацію (продаж) активу, переданого в управління ухвалою слідчого судді про арешт майна у кримінальному провадженні.
Так, повноваження АРМА визначено Законом України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" і Положенням про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 613 від 11.07.2018.
Статтею 19 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" передбачено, що АРМА здійснює управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у тому числі як захід забезпечення позову - лише щодо позову, пред`явленого в інтересах держави, із встановленням заборони розпоряджатися та/або користуватися такими активами, а також у позовному провадженні у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави із встановленням заборони користуватися такими активами, сума або вартість яких перевищує 200 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня відповідного року.
Зазначені активи приймаються в управління на підставі ухвали слідчого судді, суду чи згоди власника активів, копії яких надсилаються Національному агентству не пізніше наступного робочого дня після їх винесення (надання) з відповідним зверненням прокурора.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) управління рухомим та нерухомим майном, цінними паперами, майновими та іншими правами здійснюється Національним агентством шляхом реалізації відповідних активів або передачі їх в управління.
За змістом ч. 2 ст. 21 цього Закону управління активами, зазначеними у частині першій цієї статті, здійснюється на умовах ефективності, а також збереження та збільшення їх вартості. Управитель має право на плату (винагороду), а також на відшкодування необхідних витрат, зроблених ним у зв`язку з управлінням активами, що відраховуються безпосередньо з доходів від використання прийнятих в управління активів. Управитель не має права відчужувати активи, прийняті ним в управління.
Дія договору про управління активами припиняється у разі скасування арешту прийнятих в управління активів або їх конфіскації, спеціальної конфіскації, іншого судового рішення про їх стягнення в дохід держави.
Ці та інші умови управління активами зазначаються в договорі між Національним агентством та управителем.
Частиною 4 ст. 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" у вказаній редакції визначено, що майно, в тому числі у вигляді предметів чи великих партій товарів, зберігання якого через громіздкість або з інших причин неможливе без зайвих труднощів, або витрати із забезпечення спеціальних умов зберігання якого чи управління яким співмірні з його вартістю, або яке швидко втрачає свою вартість, а також майно у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню, підлягає реалізації за цінами щонайменш не нижче ринкових. Примірний перелік такого майна визначається Кабінетом Міністрів України.
Активи, визначені частиною четвертою цієї статті, передаються для реалізації без згоди власника на підставі ухвали слідчого судді або суду, копія якої надсилається Національному агентству негайно після її винесення з відповідним зверненням прокурора. Передача для реалізації активів може також здійснюватися за згодою їх власника, копія якої надається Національному агентству з відповідним зверненням прокурора (ч.5 ст. ст. 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів".
Водночас, порядок зберігання речових доказів та документів в кримінальному провадженні визначений ст. 100 КПК України, ч. 6 якої передбачено, що речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, у вигляді предметів, великих партій товарів, зберігання яких через громіздкість або з інших причин неможливо без зайвих труднощів або витрати по забезпеченню спеціальних умов зберігання яких співмірні з їх вартістю, а також речові докази у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню:
1) повертаються власнику (законному володільцю) або передаються йому на відповідальне зберігання, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження;
2) передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду для реалізації, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження;
3) знищуються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду, якщо такі товари або продукція, що піддаються швидкому псуванню, мають непридатний стан;
4) передаються для їх технологічної переробки або знищуються за рішенням слідчого судді, суду, якщо вони відносяться до вилучених з обігу предметів чи товарів, а також якщо їх тривале зберігання небезпечне для життя чи здоров`я людей або довкілля.
Абзац 7 ч. 6 с. 100 КПК України визначає, що речові докази вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження, передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду Агентству для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості, а речові докази, зазначені в абзаці першому цієї частини, такої самої вартості - для їх реалізації з урахуванням особливостей, визначених законом.
На відміну від абз. 1 ч. 6 ст. 100 КПК України перелік майна, визначений ст. 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів", не є вичерпним.
Разом з тим, ст. 21 зазначеного Закону стосується загалом майна як активів, управління якими здійснює Агентство, та до яких належать кошти, майно, майнові та інші права, на які може бути накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави або які конфісковані за рішенням суду у кримінальному провадженні чи стягнуті за рішенням суду в дохід держави внаслідок визнання їх необґрунтованими.
Натомість абз. 7 ч. 6 ст. 100 КПК України регулює збереження і реалізацію майна, яке є речовим доказом у кримінальному провадженні.
Виходячи з аналізу наведених норм, колегія суддів акцентує, що підставою для передачі АРМА активів, визначених у ч. 4 ст. 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів", для їх реалізації за відсутності згоди власника є відповідний процесуальний документ - ухвала слідчого судді або суду із зазначенням про передачу цих активів Агентству саме для їх реалізації.
Аналогічні правові висновки щодо застосування ст. ст. 19, 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" та ст. 100 КПК України викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2021 у справі № 910/18647/19.
У справі, що розглядається, судами встановлено, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 08.02.2019 у справі № 757/5801/19-к задоволено клопотання заступника начальника відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Генеральної прокуратури України Шевченка А.Г. про арешт майна та накладено арешт на майно, а саме: на зернові культури, круп`яні та олійні культури, які перебувають на території ТОВ "Аліягський Елеватор" за адресами: Одеська область, Татарбунарський район, місто Татарбунари, вулиця Князева 92, Березівський район с. Новоселівка вул. Нова 82, Одеська область, Арцизький район, сільрада Холмська, нежитлова будівля, будинок 36, із забороною вчиняти будь-які дії щодо відчуження, розпорядження та користування вказаним майном. Передано Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів в управління для реалізації або передачі в управління за договором у порядку та на умовах, визначених ст .ст. 1, 9, 19-24 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" зернові культури, круп`яні та олійні культури, які перебувають на території ТОВ "Аліягський Елеватор".
Однак, суд апеляційної інстанції не звернув уваги, що спірне майно (зернові, круп`яні та олійні культури) за вказаною ухвалою слідчого судді не було передано АРМА виключно для його реалізації. При цьому у мотивувальній частині ухвали слідчим суддею зазначено про необхідність збереження спірного майна як речового доказу у кримінальному провадженні №12019000000000087.
Разом з цим, апеляційний суд не дослідив, а АРМА, у свою чергу, не обґрунтувало суду, необхідність у даному випадку застосування саме такого способу управління майном як реалізація активу.
З огляду на наведене колегія суддів вважає, що апеляційний господарський суд дійшов передчасного висновку про те, що здійснюючи реалізацію спірного активу, АРМА діяло на виконання своїх повноважень, встановлених законом та ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 08.02.2019 у справі № 757/5801/19-к.
Статтею 41 Конституції України визначено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Аналогічне положення закріплено у ст. 321 ЦК України.
Крім того, втручання держави в право на мирне володіння майном є предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР.
У практиці Європейського суду з прав людини (наприклад, рішення у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року, "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 року, "Сєрков проти України" від 7 липня 2011 року, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23 листопада 2000 року, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22 січня 2009 року, "Трегубенко проти України" від 2 листопада 2004 року, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати, аналізуючи сумісність втручання в право особи на мирне володіння майном з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи можна вважати втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) є пропорційним визначеним цілям.
Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону, нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним щодо застосування та наслідків дії його норм.
Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.
Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання у право власності буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар".
Проте, при розгляді спору у даній справі, суд апеляційної інстанції наведеного вище не врахував та не надав оцінку тому, що реалізація АРМА спірного майна за відсутності чітко визначених підстав для таких дій є прямим порушенням ст. 41 Конституції України, свідчить про необґрунтоване втручання державних органів у право власності позивача, що, у свою чергу, свідчить про порушення гарантованих статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод прав позивача на мирне володіння майном.
Разом з цим вбачається, що поклавши в основу оскаржуваної постанови висновок про недоведеність позивачем заявлених вимог, апеляційним судом не було належним чином з`ясовано всі обстави, що мають значення для розгляду вимог про стягнення матеріальної шкоди.
При цьому, у даному випадку, дійшовши висновку про наявність підстав для скасування рішення місцевого господарського суду та ухваливши нове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд, на думку колегії суддів, не спростував висновків суду першої інстанції, зокрема, про протиправність дій АРМА при реалізації 30.05.2019 на аукціоні сільськогосподарської продукції, та в порушення ст. 277 ГПК України не довів невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи.
Відповідно до ст. 269 ГПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Крім того, згідно з ч. 1 ст. 282 ГПК України у постанові апеляційної інстанції мають бути зазначені, зокрема, мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.
Таким чином, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, суд апеляційної інстанції повинен у мотивувальній частині постанови навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.
Однак, як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції взагалі не надав оцінки доводам позивача, викладеним у відзиві на апеляційну, не навів ні зміст аргументів ПП "Дінекс-Трейд", ні відповідного обґрунтування на їх відхилення.
Згідно зі ст. ст. 7, 13, 15 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх фізичних та юридичних осіб перед законом і судом, змагальності сторін та відповідно до принципу пропорційності.
Проте, погодившись з доводами АРМА та Офісу Генерального прокурора про відсутність підстав для стягнення з них матеріальної шкоди, апеляційним судом було залишено без оцінки аргументи ПП "Дінекс-Трейд", зокрема, про те, що діями відповідачів його було протиправно позбавлено права на власний розсуд розпоряджатись своїм майном, і як наслідок, підприємство не отримало прибуток (грошові кошти) від реалізації належної йому сільськогосподарської продукції на підставі договору купівлі-продажу № 20.01.19-1 від 23.01.2019.
Позивач наголошував та доводив, що обставини позбавлення відповідачами ПП "Дінекс-Трейд" права власності на належне йому майно, дозволяють у судовому порядку застосувати такий спосіб захисту порушеного майнового права як відшкодування майнової шкоди.
Як вбачається зі змісту постанови суду апеляційної інстанції, ці та інші наведені позивачем у суді апеляційної інстанції аргументи залишились без жодного правового аналізу.
Водночас, Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу, що право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом (рішення у справах "Дюлоранс проти Франції", "Донадзе проти Грузії").
Крім того, згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" та у справі "Руіс Матеос проти Іспанії", якщо подані стороною доводи є вирішальними для результату провадження, такі доводи вимагають прямої конкретної відповіді за результатом розгляду.
Статтею 236 ГПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи викладене, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідає.
Крім того, колегія суддів зазначає, що право на справедливий суд, передбачене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає право особи на обґрунтоване рішення.
У справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" від 27.09.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися публічний контроль здійснення правосуддя.
У зазначеному аспекті доцільно також послатись і на висновок Європейського суду з прав людини у застосуванні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення від 21.01.1999 у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії, від 22.02.2007 у справі "Красуля проти Росії", від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994 у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 у справі "Суомінен проти Фінляндії" та "Месроп Мовсесян проти Вірменії"), згідно з яким право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною права на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Разом з тим, вимога ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Ст. 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання національного законодавства та оцінки національними судами. Проте, Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності у ньому достатніх аргументів щодо прийняття чи відмови у прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Аналогічно, у справі, що розглядається, допущені апеляційним судом процесуальні порушення на предмет повноти дослідження всіх обставин справи, колегія суддів вважає такою процесуальною помилкою, яка порушила принцип пропорційності господарського судочинства та баланс інтересів сторін у справі, та, як наслідок, не забезпечила справедливого розгляду справи.
У зв`язку з зазначеним, колегія суддів дійшла висновку, що недоліки у вирішенні спору, яких припустився апеляційний господарський суд, свідчать про те, що ним не здійснено належного апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції, а відтак, зроблено передчасні висновки про відмову ПП "Дінекс-Трейд" у задоволенні позову про солідарне стягнення майнової шкоди з Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів та Офісу Генерального прокурора.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, а лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (ст. 300 ГПК України).
Встановивши зазначені порушення, з огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що постанова Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2021 у справі № 910/16672/20 підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
При новому розгляді справи суду апеляційної інстанції слід врахувати вище викладене, повно та всебічно перевірити фактичні обставини справи, дати належну оцінку наявним у справі доказам, доводам та запереченням сторін, здійснити належний апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції, і в залежності від встановленого та вимог закону прийняти законне, обґрунтоване та справедливе рішення.
Згідно ч. 1 ст. 316 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
У зв`язку з направленням справи на новий апеляційний розгляд відповідно до ст.129 ГПК України розподіл судових витрат судом не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 300, 301, 314, 315, 317 ГПК України, Суд -