У Х В А Л А
18 лютого 2022 року
м. Київ
Справа № 910/11027/18
Провадження № 12-7звг22
Суддя Великої Палати Верховного Суду Рогач Л. І.,
перевіривши матеріали заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 910/11027/18 за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що діє як ліквідатор Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укоопспілка" (далі - Фонд) до відповідачів: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_1 про стягнення 76 929 136, 71 грн шкоди, заподіяної пов`язаними особами.
ВСТАНОВИЛА:
25 травня 2021 року Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову, якою касаційну скаргу Касаційну скаргу Фонду задовольнила частково. Рішення Господарського суду міста Києва від 20 грудня 2018 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13 травня 2019 року у справі № 910/11027/18 скасувала та ухвалила нове рішення, яким позов Фонду задовольнила повністю. Стягнула солідарно з відповідачів на користь Фонду 76 929 136, 71 грн шкоди. Стягнула в рівних частинах з відповідачів на користь Фонду 2 775 150 грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг.
14 лютого 2022 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд зазначеної вище постанови Великої Палати Верховного Суду за нововиявленими обставинами на підставі пункту 1 частини другої статті 320 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 320 ГПК України рішення, постанови та ухвали господарського суду, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Однією з підстав для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Заява про перегляд судового рішення суду першої інстанції з підстав, визначених, зокрема, частиною другою статті 320 цього Кодексу, подається до суду, який ухвалив судове рішення (частина четверта статті 321 ГПК України). Заява про перегляд судових рішень судів апеляційної і касаційної інстанцій з підстав, зазначених у частині четвертій цієї статті, якими змінено або скасовано судове рішення, подається до суду тієї інстанції, яким змінено або ухвалено нове судове рішення (частина п`ята статті 321 ГПК України).
Частинами другою, третьою статті 323 ГПК України передбачено, що протягом п`яти днів після надходження заяви до суду суддя (суддя-доповідач) перевіряє її відповідність вимогам статті 322 цього Кодексу і вирішує питання про відкриття провадження за нововиявленими чи виключними обставинами, про що постановляє відповідну ухвалу. До заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими чи виключними обставинами, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 322 цього Кодексу, застосовуються правила статті 174 цього Кодексу.
За частинами першою-другої статті 322 ГПК України заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами за формою і змістом повинні відповідати вимогам цього Кодексу щодо оформлення позовних заяв до суду першої інстанції. У заяві про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами зазначаються: 1) найменування суду, якому адресується заява, номер справи; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти, за наявності; 3) інші учасники справи; 4) судове рішення, про перегляд якого подано заяву; 5) нововиявлені або виключні обставини, якими обґрунтовується вимога про перегляд судового рішення, і дата їх відкриття або встановлення; 6) посилання на докази, що підтверджують наявність нововиявлених або виключних обставин.
Відповідно до пункту 2 частини третьої цієї статті до заяви додається документ про сплату судового збору.
До заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами ОСОБА_1 документ про сплату судового збору не надав, проте надав клопотання про звільнення (зменшення) або відстрочення сплати судового збору.
Питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати врегульоване статтею 8 Закону України "Про судовий збір", норма якої є спеціальною.
Так, за цією статтею враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
При цьому Законом України "Про судовий збір" визначений перелік осіб, які безумовно звільнені від сплати судового збору у всіх інстанціях у силу закону, який наділяє їх певним статусом, або виходячи із чітко визначеного предмета спору. Цей перелік наведений у статті 5 зазначеного Закону та є вичерпним.
З аналізу ж статті 8 Закону України "Про судовий збір" чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію "суд, враховуючи майновий стан сторони, може…", тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення (пункт 37 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18, провадження № 11-336апп20).
Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20 травня 2010 року у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення від 28 травня 1985 року у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" (заява № 28249/95) зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (пункт 60).
Особа, яка заявляє відповідне клопотання про відстрочення, розстрочення, чи зменшення сплати судового збору повинна навести доводи того, що її майновий стан об`єктивно перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі, а також надати докази, які б свідчили про вжиття ним всіх необхідних заходів для своєчасної сплати судового збору.
Скрутне матеріальне становище - це умови існування фізичної особи, які проявляються перш за все при відсутності грошових коштів та інших майнових засобів, що необхідні для задоволення потреб фізичної особи та придбання речей першої необхідності продуктів харчування, медичних ліків, житла, одягу тощо). Окрім того, незадовільний матеріальний стан залежить і від відсутності у особи нерухомості, депозитів, акцій, активів у фінансових установах, документів про відсутність доходів членів сім`ї, довідки про склад сім`ї, відсутність чи наявність виплат соціальної допомоги, тощо.
Таким чином, єдиною підставою для вчинення судом у зазначених вище нормах дій є врахування ним майнового стану сторони. При цьому обґрунтування пов`язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на заінтересовану сторону, тобто в даному випадку на заявника.
Однак,ОСОБА_1 (відповідачем у справі № 910/11027/18) не доведено наявності передбачених чинним законодавством України умов, необхідних для вирішення судом питання про відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, та не надано доказів його незадовільного майнового стану. При цьому постанова про арешт майна боржника у межах суми звернення стягнення, а також копії свідоцтва про народження дітей не є належними доказами в підтвердження скрутного матеріального стану, який об`єктивно перешкоджає заявнику виконати свій процесуальний обов`язок щодо сплати судового збору.
Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Згідно з підпунктом 4 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами ставка судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви,іншої заяви і скарги.
Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відтак, заява ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/11027/18 підлягає залишенню без руху, з наданням заявнику строку на усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху, а саме надати докази, що підтверджують сплату судового збору у розмірі 925 050 грн.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 172, 174, 321, 322, 323 Господарського процесуального кодексу України,